Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Загубилося серце… (Зовсім нові вірші із Криму...) Загубилося серце моє – десь в нескоренім Києві першопрестольнім… Десь над вільною – простір-безОглядней! ДнІпра згубилось… Десь у гірких рядках «Кобзаря», у його незавершенім стоні… Десь – в безодні Вкраїнської Пісні, в крізь-Тьмарно-співочих глибинах!.. Десь в безодні боїв загубилося серце моє, у пилюці… У пекельнім диму десь… гартується, пеклиться! – для знов-пекельних димів… Загубилося серед відважних бійцівських cердець і сердЕньок матусиних, Що відважно тримаються, стійко чекають додому Синів… Загубилося серце… в безсонних очах?.. чи – за столиком біля віконця?.. чи – «фронті» – своєму?.. Й розгубилася творчість - від серця! - cердешна моя… перед Мужністю наших ЗахІсниць і Вдів… Й… розг(р)убилося! - серце моє чоловіче пред тими – Очима, повними Сльоз Непоемних… Отих Сльоз – життєтвірних! – розтаяло й тане сердЕнько в дивах чаро-Дів!.. Тане… гУбне… під Течієй Горя, і тоне! в віршах – невимОвних… Все віршечки, віршЕчки черпа… Та не тоне! від них – «НевичЕрпність»!.. Невичерпністю Горя Каховського, гублячись, серце моє Украй-з- Море – не, На якусь невимірнУ Горерлу! – кинуто Хвилей НастУпу Нікчемності!.. Моє серце – якась висота під Бахмутом, Авдіївкой, Часовим Яром і тощо… Що не може росія забрати – навік, але й Україна – ще трішки! – остАточно взяти… Моє серце - це рОзрив-серце якесь, що в Бучанськім погромі – розтрощено… Моє серце – це хрест цвинтарів неосяжних, Безхрестя безмірного – від супостатів… Навіть в – ріднім! Криму – воно губиться… у рашистськім полоні, на «острові»… Моє серце – тепер «острівець»… cеред тисяч безлюдяних, а може і - бЕзлюдних! – душ… «П’ятий острів» повинен шукати на рідній землі, й – українським апострофом! – Тут біль Серця мого заважає воланням оркІв все ж зливатись - в Єдиний Смерть-Туш!.. І все губиться… серце моє… рідний Крим так й не змігши знайти – у Криму! у рідненькім… Все вкрай-губиться – в сЕрцях друзів близьких… ну а може – у їхнім Безсерді пала?!.. Й найближчії руки в - найглибшую Прірву! – з’єдналися для моєй Неньки… І між нами постала Одеса, потрібна так «русскому сердцу» навіщось – «дотла!»... Так тонуло те серце моє в прірві сльоз – сльоз-перлин юної одеситки*… І «ховалося» втішно воно – у «Перлині у моря», яку відстояли – такі ж! – героїні й герої - навІк! – В, Слава Богу, - Вкраїнських! - ховалося серце притульно, - в безцінних примітках: У перлинних садах і «Софіївки», й Олександрії», і в «асканІйських» розквіттях «ПЕрлин»-квіток… В колисці «перлинної» волі, що Бог «Запоріжжям» нарік!.. І ховалося серце в безкрайнюю Скрізь, і тому скрізь губилось, усюди! – втрачалось… Ну а ворог «пелЮстки» йому дарував… серце – дорозривав… на ГоргОрі – дорозпинав! Просто страчувалось! сердЕнько – в дніпрянах, херсонцях, авдіївцях і полтавчанах… У Ізюмі, в Чернігові, в Харкові, у Маріуполі, в Сумах – у Сумах Суцільних – «руський» страчав Світ Його з ліку Землі! – у суцільних Болях – тих рядків вічно-бЕзвісних, вічно-«начасних»… В перекреслених і перекривавлених! вІршах я серце – навік-залишАв!.. Я загУблював серце моє у крокАх Перемоги, крокАх – безсумнівних, крокАх - неминучих… Уповільнених нині, у – ледве помітних, теж у загублених дещо – крокАх… Я загублювая серце десь у дівочих очах – завзятущо-квітучих, у віщо-блискучих, В візеруночках їх вишиванкових, тих– дивовижних на диво! – я серцем – пропав!.. У тих диво-Світах, і у диво-Світанках тих творчих Світів загубилося серце – те ненароком-світанне!.. І у Світязя світлих глибинах, у чистій, криштальній його – животворній! - воді… І з отих українських прозорих глибин, знаю - Вітязем нОвим – те серце повстане, Те, що поки незриме і мною самим! – як й з сердечних Глибин НововітязІв статних Повстає найсердечніша, найвідвертіша лірика – з тих Сердець Надгероїв- Воїв!.. Ввік-залишилось серце моє… там, в нескоренім "Серці", у Києві першопрестольнім… Загубилось – у снах золотих… у якихось – софіївських! - снах… Загубилось в тарасовім стоні віків – в тім, на жаль, незавершенім стоні… Але!.. лють їх ворожа не знає, що стон той в нас Піснею зветься – «исконной»!.. І – знайдЕться, знайдЕться! – знов серце моє – в тих Просторих й Прозорих СпівАх!.. (Ввечері 2 грудня, в ніч з 2 на 3 грудня 2024 року, фінальна авторська редакція – 25-26 січня 2025 року) Автор: Федір Федоров. Текст містить багато оказіоналізмів. Радий представити вашій увазі, мої дорогі співвітчизники ці мої нові вірші, які були одною з найдовших, з найскладніших моїх поетичних робіт, адресованих моїй рідній країні під час цієї страшенної Біди… У цьому творі втілено дуже багато різноманітних почуттів, відчуттів, вражень, роздумів, переживань… І в сюжетній і підспудній основі його лежить сумбурність, своєрідний «потік свідомості», дуже стрімка, калейдоскопічна зміна образів… І такий спосіб написання, побудування твору, спосіб відображення дійсності, на мою думку, найбільш вірно і точно виражає приголомшливу неспокійність, сумбурність, «буревісність» нашого часу… *»Юна одеситка» – мова йде про Руслану Данілкіну, військову Збройних Сил України, якій я присвячував свої вірші «Посвящение Женскому Мужеству», юну героїню, яка в 17 років пішла добровільно на фронт і лишилася ноги внаслідок бомбардування міста Херсон окупантами…
    4
  2. Країна Богатирів (Вірші із Криму! Навіяні черговою Перемогою непереможного Українця Олександра Усіка…) Коли вирішували нашу Україну, росіяни, за три дні ви брати, То досить непогано ваша розвідка розгледіла нестачу захисних споруд, Підрахувала чітко кількість солі і хлібів у наших хатах, У владі – безліч крадіїв… Але одне не втямив «брат» твій Що тут живуть Богатирі самісінькі! – І вас Вони «порвуть»!.. Що ви потрапите зненацька в – казоньку ірландця! – в Україні!!.. Ви, гуліверчики, потрапите туди, де Духу Велетні живуть! – І ви, «казкові…», найказковіші! здобудете – «артілерійські вітаміни», І ви пізнаєте, чия Русь Київська насправді!, і що домовина З мощами Іллі Муромця не дАрма в Києві лежить! – і нехтує! Москву… А нині новий Богатир Русі , і теж – із найнепереможнішою Силой, - Противника-британця поборов, й всіх росіян! тим – на лопаточки поклав!.. До того ж, «великокультурные», зробив він це насправді» - вЕлично-красиво, А ви! Вже – десять років!! – «пере-мажете» з царем своїм – «крысиным» - По всім Донбасі, а тепер – не можете відбить ще й курський свій «анклав»!.. Та й Бетербієв ваш – перед Сашком – «затеребів» від страху-жаху! – історично! Із «героїчною»! відвертістю, глядЯчи в очі всьОго всЕсвіту - він визнав це: Що черезкрай-міцні вкраїнці, й навіть пробувати! лізть до них – навіщо?! – І Якщо «феєрічних» Перемог на фронті в них нема, на ринзі є – «фьюрічні»!.. Й самІ серця їх – мощі богатирські, і - не треба буть «причасним» їх знавцем!.. Так що, скабеєва й маргоша сімоньян, мотайте ви собі «на усік», Та й ору-дольфович, «пекелечку» незграбненьку cвою – уже готуй! – Бо «ваших! мальчиков» здолавши, До вас прийдуть наші! «богатирчики в боксерських! трусіках»… К «вАнькам-остАнькам» всім… й натягнуть вам всю вашу «Новорусію»!.. І зроблять новий вам, николи в світі ще не бачений – «Буч-ататуй»!.. (вечір 14 січня, в ніч з 14 на 15 січня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    1