Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Путин получает удовольствие от происходящего #невзоров" video.

  1. На теренах «Бучаньскої» Пам’яті (Зовсім нові вірші із Криму… Присвячується вічній світлій пам’яті усіх загиблих у Бучі…) Возили фільм про Бучу Штатами й Європами, Цей – Вижим Жаху – нашого повсяк-жахливого життя… І громадяни з пАлкою цікавістю й незмінними поп-корнами Дивились, вірячи й не вірячи в те звІрячеє «відкриття»… Історія героя Костянтина, що насамперед був не Героєм, а – Людиною, Що евакуював з Суцільного Жаху – двісті родинок цільними… Перетинаючи сотні разів кордон між ЛЮдьми і ЛютИнами, Перетинаючи сотні разів кордон – за цілями безцінними!.. Історія, де через його Людяності історичний шлях ВисвІтлені Історії, що обірвалися на півшляху - у Вкрай-Безодню… Історія для людяності справжньої – найневмиручіша… Люто-історія містечка, де Украй-ну забивали в «Украй-Зону»!.. Історії, в які - повірить! навіть - страшно глядачам здавалось, Але після перегляду - фільм душі роздираючий - залишиться – «захоплюючим фільмом»… А нам – навіки жить, вкрай-вільним, в Пам’яті цієй завалах, І дивуватись навіть не украй-жахам, - жахливим непорозумінням!.. … Після сеансів йшов народ під справжнім «кіно»-потрясінням, Але промінчик недовіри у очах глядацьких мов серця – гляда-цькував… ПАлом палили душі українців – авторів того кіно-творіння Їх - шепотіннячка: «Не вже ж насправді бУв настільки Жах там?.. Певно, автор прикрашав!»… А автор – мовчки! – всьому залу всім нутром – кричав: «Було страшніше!»… Страшніше набагато цих фільмованих історій, цих «призамальованих» картин, Коли ховались лідери так звані в – літери, в «глибокі співчуття», по свОїх нишах, А ми отам - віч-на віч! - були з монстром тим Бучанським, з ворогом лютИм!.. А автор – мовчки! – те кричав, що й – невимовне!.. й – невимовчне!.. За цілу Вічність! буде - нашой націєй – із звіром Пам’яті Кривавой сам на сам!.. І я кричу тут, у віршах, на окупованій землі – якось по-вовчки!.. В тихенький шурхіт, тим - завіреним! непримиренністю моєю – папірцям!.. Ніколи зором я своїм не бачив Бучу, та я і не міг її побачить… Але не значить це, що серце чутко-зірке лірика не знало той Біди!. Крізь відстані провидило, пробачило – Таке! – чутливо – до жаху! – що і не зможе вже - увік-пробачить!.. Пробачити не зможе монстрам ту – «КровЕзну Весну назавжди»!.. У тій громезній назві «Буча» - розрив мого серця, зрив душі – вибувся!! Там розірвало серце навіки із – росіянським «братським» світом – роз-ревучо!.. І кожного разу немов би хтось те, бідолашне, невблаганно– топче – бутсами! – Чи - стАлевими чоботами! - на землі моїй, у цьому «конц-кібуці», - Із земляків моїх! – між слів кидаючи про «манекени в Бучі»!.. І я кричу кудись в «кудИсвіт» оцієй «авоськної», незграбної держави… КудИсь у зАлізобетОн заграбних й заг(р)адкових душ –російсько-світних… Ви визирніть хоча б – на мить! – за «грати» пропаганди ті – іржаві, - За «загратованням» тим вашім – загвалтовані безвинні дітки!.. Розстрілянії тими – «розстрілянами»! – неублаганними, з зав’язаними за спинОй руками, Лежать чоловіки й жінкИ, що просто - під гарячу руку! – захотіли мирно й вільно жити… Свобода наша закривавленая – Там! Лежить, біля тїєй Бучанськой Брами – Лежить навіки! І водночас – у віки! Летить! – по-над Боями, За «Водночасну» Бучу тую мститися УвІки-Вічной Битвой – вам, рашисти!.. То манекени – не у Бучі, то всі ваші почуття людські – самі гниючі манекени… І сутність ваших – «загадкових» душ – яснА! – «Единый» залізобетон – непробивнИй… То «манекени» не у Бучі, «манекени» поруч ізо мной, й в якомусь страшнім крені Поетний Дух мій падає – Деж Поручень - від зір-пустель цих – «лобових»!.. Лиш сніг б’є у моє лице холодним – миттєпадом! - Правд пекучих… І продираюча до смертніших мурах – така жива! – лежить жіночая рука із манікюром… Жорстоко так і так беззахисно лежить – десь там, у мОїй Пам’ять-Бучі… І сніг «обагрений», цей сніг Полум’яного Листопада мою Пам’ять «бурить»!.. Добігла Осінь - чергова - кінцівочки своєй… але нема, нема! Кінця для нас – у тої Бучі!.. Цей «життєфільм» із покоління в покоління буде нам відчай-тривати!.. І перше слово навікИ новой моєї Незалежной Розрив-Музи - невмиручой! – БулО громезне слово «Буча», що, на жаль, навік-співзвучно українцю – з словом «Мати»!.. (останній тиждень листопада – перший тиждень грудня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    4
  2. Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»… И водь надежд, как передержанная брага… Болит душа… Опять болит моя душа… Да так, что с нею, кажется, болит – бумага… Опять рашисты двинулись на наши города… Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, - Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда... А души светлые – то главное Країни знамя!.. Опять – огрянуло! – нам память дежавю, И вновь – страница боли за страницей… Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу… Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами… А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым… Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик… Доископаемый какой-то Оркаим… «Освобождателей» - «воинственное» своевластье… И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь… Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!! И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть, И чтоб ревмя душою снова не реветь, Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь… А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней... Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!.. И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней… Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней, Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!.. Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён, Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю, С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём, Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! - По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!.. Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души… Перо моё и то - болит, «кровит» нам!.. Болит бумага… и болят – «вирши»… Болит – Народ мой… И болит – вся Украина… Но в этом – изнажденьи! – что кровит, Когда любая тишь – предвестно-гробовая, Одно меня ещё неистово! живит, Что – силой строк – с своим народом пребываю!.. (Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромное спасибо Александру Глебовичу за потрясающую, уникальную в своём роде "крупнокалиберную" Борьбу на информфронте во благо Украины!..
    3