Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»… И водь надежд, как передержанная брага… Болит душа… Опять болит моя душа… Да так, что с нею, кажется, болит – бумага… Опять рашисты двинулись на наши города… Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, - Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда... А души светлые – то главное Країни знамя!.. Опять – огрянуло! – нам память дежавю, И вновь – страница боли за страницей… Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу… Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами… А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым… Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик… Доископаемый какой-то Оркаим… «Освобождателей» - «воинственное» своевластье… И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь… Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!! И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть, И чтоб опять - ревмя! - душою не реветь, Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь… А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней... Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!.. И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней… Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней, Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!.. Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён, Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю, С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём, Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! - По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!.. Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души… Перо моё и то - болит, «кровит» нам!.. Болит бумага… и болят – «вирши»… Болит – Народ мой… И болит – вся Украина… Но в этом – изнажденьи! – что кровит, Когда любая тишь – предвестно-гробовая, Одно меня ещё неистово! живит, Что – силой строк – с своим народом пребываю!.. (Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Огромное Спасибо Александру Глебовичу за его неустанную, уникальную, бесценную Борьбу на информфронте во благо Украины!..
    7
  2. Хрести Пам’яті (Зовсім нові вірші із Криму… Присвячуються усім загиблим, закатованим нещасним людям в окупованому Ізюмі в 2022 році…) Порину я в глибини Пам’яті підчас… А там – хрести…хрести!.. Скрізь – поле Пам’яті - умармурОванеє плитами й усіяне хрестами!.. І хочеться писать мені кудись – потужнії, вкрай-тужнії – листи… Якогось біса хочеться мені в якийсь – «кудИсвіт» - все «кричать» листами!.. Куди пишу?.. Кому пишу?.. Я ж – точно! «крАпково»! і «нАмертво» те знаю, Коли кричать : «Росії скоро грець! Росію скоро жде «Везувій»!, Що вже давно померла і «похована» - насправді! – «імперюка» злая На бЕзмежно-безбожнім цвинтарі – там, у лісах околичних Ізюму… Там, де – хрести… хрести… хрести… хрести… хрести… І жодного! посеред них, там– Життєдайного! Хреста – на втіху нам, - немає!.. А тільки – висохлі, «кощеє-видні» «бЕзхресних» хрестів – «ліси»… А тільки лиш – дрімучая Стіна НевИкричного Горенька – навік-німая!.. Німії крики, занімілі! на теренах Пам’яті… безпомічнішим «німовлям»!.. Тим паче, як згадаю, що там, серед жертв, були ще зовсім беззахИсні дітки… Під Одне слово те святеє наше «ЗСУ» й під «Одную» свою блюзнірськую «гребінку» ворог «заграбляв» Своїми «граблями» безчемно-бЕзмежними – й старикІв, й жІнок, і хлопців з ТРО, всіх, супротИ «раб’я» Так відчайдушно-бійких, так відчай-незгодних, - «укрів» украй-дивних!.. Я там не був… як і багато хто із українців… не могли там в той час буть! – Але у Пам’яті - застигли! крики ті – навік! – заледеніли по-над душами! – Ви із простих людей – «нацистів» потайних! - хотіли – для себе – «здобуть»! – Ви вИтворити, «вИтортурити» хотіли стони «звІрячі» із них, «Глас Волі» душачи… Ми там не бУли… І ми – всі! – там були!.. в безкінечний той, в безкраїй той момент… І Крига СтОгнення сердечно-безіменного над Гласом Волі Всевкраїнськой – нависає… Й донині нависає – бЕзвісно-похованой для нас країни – «невмирущо-чахлий» Монумент, І всіх її «дзержАвиньских» катів – луна віків – розкочується – Пам'яті лісами… А я куди зову?.. – адже, я знаю, що не вИкарбувані ці «нАголосніші» мої рядки, Адже не вИкровавлені сліди на всім – серцеболЯщі – нашім, – єзуїтським «цвинтар-жестом», Нікому в світі, окрім нас, болящих, не завадять забувать – безболісно! - ті найжахливіші роки, Нікому не завадять – всЕсвітньо! – нас «заміряти» з – найлютішим «людожерством»!.. …Занурююсь!.. в глибини Пам’яті підчас… а там – на дні, вже ледве-бачний, ордерОк» той… А що, коли склав повноваження не лиш Гаазький суд, а вже й – Суд Вищий?!.. І що, коли нікОли полю Пам’яті моєї – полем Пам’яті «лісно»-квітучим - вже не буть, нівроку, - Що там нарІки і навІки! буде те – лісно-«дрімуче» під Ізюмом – кладовище?!.. Але!.. одне я знаю: хоч для всіх вона – ще грізно-теплиться, громоподібно! все жива, Та - при житті! «похована» всією Силой Вільной Горя нашого! - «живе» в могилі… «імперюка»!.. І ти згадаєш, злодій, ти згадаєш, монстр, як в країні нашій «дрібно» все зжирав, Коли, здихаючи, в нас – Життєдайного Хреста Прощення Нашого! – не вимолять твої падлюки!.. І ще одне!.. я оста-точно! бачу: над суціль-«похмУрищем» тим – безпросвітним! – тих хрестів Постала вербонька плакуча… й сльози життє-творні ллє, - майбутньо-творні! – на «несхитні» плити! – Вічно-плакучая могУтниця незламной України нашої свій - Гордий Колисковий Спів - нести Продовжує! – свою могутньо-вербну, сльозно-кришталеву Пісню – втішно бЕзкрай-«лити»!.. (В ніч з 22 на 23 лютого, вдень 23 лютого 2025 року) Текст містить багато оказіоналізмів.
    3