Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. «Экстрим»-семейка (Александру и Лидии Невзоровым, с глубоким уважением и благодарностью за их отважную позицию, честный неустанный труд во благо Украины!) На оркостане оркончательно! отвергнуты уставы… Но обездоленных дно – обездоненное! – не пробито!.. Сидел царёк, от смертной от тоски усталый, И думал: «Здравый смысл чем ещё мне «разбомбить» бы?»… ...И вот издал указ: достойнейших супругов Заслуженно-«скрепнейшим» «нац-званьем» увенчать!.. Эх, Александр и Лидия, отныне «экстремлюгами» Придётся вам делить и радость, и печаль!.. С сознанием сего, ох, будет тяжко жить-то! – Ну правда, как возможно всё это перенесть?! – Что наконец «допутрено» безумнейшим режимом, Насколько! – честь и разум у сих супругов есть!.. И как же вы правЫ, что с лёгкостью спокойной Навешенье прияли «тяжёлых» орденов, Ведь дело только в зависти! – царь верною рукою Жестоко обделён ведь был всю жизнь Судьбою, В своём единовластьи – безмерно-одинок!.. Вот просто убеждён: он ваши все «экстракты» Ну каждый божий вечер смотрел – «от сих до сих»!.. И стал он узревать послЯ речей «пространных», Как верною рукою супруга непрестанно ЖалА на кнопку «Стоп»! – И воскипел тут псих!.. В нём всё вдруг воспенИлось: и «кнопочный» рефлекс, И «вожде-одиночество», и «вожже-домострой»… И – радминистартивный! – велел начать процесс, - Порадовать министров: «Чем поживиться, естЬ!», И «голубков» "оштрафить", как кажется, острО!.. Но это только кажется, что остроумен! царь! – «Долдонному» народцу и самому «долдону»!.. Он годен лишь на то, чтоб «ржавчиной» бряцать, И в – сто пятидесятый раз! – разыскивать Гордона... По «гениальной» логике его, заделать «экстремистским» Весь институт семьи быть может стоит?! – ибо Тогда так! «ангельски» почувствуют себя, или хотя бы – «рыцарски» - Союзнички-«ХАМАСовцы», союзнички – талибы!.. «Чем бы дитя ни тешилось…»!.. А их «экстрим»-семье осталось Друг другом лишь – сверхосновательно! – гордиться!.. Не стыдно Лидии Невзоровой! – слышь ты там, "с пьедестала!" – Да и – почётней! – только лишь, бесспорно, стало, «Соэкстремисткой» быть – Такого «Экстремиста»!.. А стыдно быть должно и горько – жёнам орков, За то, что их «орчихами» зовёт весь Внероссийск честной!.. Или Кабаевой! – за то, что есть женой подонка, Ведь – непублично! - предпочла быть «царскою женой»!.. Одной бы «лаптя» своего отговорить бы кочергою, Другой тирашке своему дать втык: «Зачем бомбишь?», Ну а в - невзоровской «Аль-Каиде» - переживать чего им?! – Какою кличкой мерзкою ты, враг, не награди, обоих, Всё – явственней! – их имя честное – семейное! – нам лишь!.. Мы каждый день благодарим по-русски и по-украински, Что ваш семейный фронт стал информфронтом Света! – И что вы рука об руку! и так - особо-«экстремистски»! – Воюете с – особой! – этой «орковской»! – планетой!.. Эх... знаю, что Невзоров, он стихов терпеть не может… Ну а мою – рас-творческую – личность Прям рас-пирало! – Не воспеть нет, невозможно! - Поход «режимчика» по «скрепочкам» его же – По «ценностям семейным»! – Феерично!.. Но знаю, что Невзоров! равнодушен до элегий… И потому по минимуму на «лиричность» напирал! – И коли не от – лирика, так от – почти «коллеги» Экспромт примите! – Как от «террорюги» от пера!.. Спасибо, что рискуя жизнью, не сбавляете! – ни градус, ни харизму! – Так – знатно! – через «барское» плечо – плюёте в «Цареслов»!.. Пишу и чувствую себя ну просто спонсором я «экстремизма»!.. «Спонсирую» ваш дух и пыл – и так недюжинно-бескомпромиссный! - Душевной благодарностью сердечных поэт-слов!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Стихи содержат немалое число окказионализмов.
    3
  2. Загубилося серце… (Зовсім нові вірші із Криму...) Загубилося серце моє – десь в нескоренім Києві першопрестольнім… Десь над вільною – простір-безОглядней! ДнІпра згубилось… Десь у гірких рядках «Кобзаря», у його незавершенім стоні… Десь – в безодні Вкраїнської Пісні, в крізь-Тьмарно-співочих глибинах!.. Десь в безодні боїв загубилося серце моє, у пилюці… У пекельнім диму десь… гартується, пеклиться! – для знов-пекельних димів… Загубилося серед відважних бійцівських cердець і сердЕньок матусиних, Що відважно тримаються, стійко чекають додому Синів… Загубилося серце… в безсонних очах?.. чи – за столиком біля віконця?.. чи – «фронті» – своєму?.. Й розгубилася творчість - від серця! - cердешна моя… перед Мужністю наших ЗахІсниць і Вдів… Й… розг(р)убилося! - серце моє чоловіче пред тими – Очима, повними Сльоз Непоемних… Отих Сльоз – життєтвірних! – розтаяло й тане сердЕнько в дивах чаро-Дів!.. Тане… гУбне… під Течієй Горя, і тоне! в віршах – невимОвних… Все віршечки, віршЕчки черпа… Та не тоне! від них – «НевичЕрпність»!.. Невичерпністю Горя Каховського, гублячись, серце моє Украй-з- Море – не, На якусь невимірнУ Горерлу! – кинуто Хвилей НастУпу Нікчемності!.. Моє серце – якась висота під Бахмутом, Авдіївкой, Часовим Яром і тощо… Що не може росія забрати – навік, але й Україна – ще трішки! – остАточно взяти… Моє серце - це рОзрив-серце якесь, що в Бучанськім погромі – розтрощено… Моє серце – це хрест цвинтарів неосяжних, Безхрестя безмірного – від супостатів… Навіть в – ріднім! Криму – воно губиться… у рашистськім полоні, на «острові»… Моє серце – тепер «острівець»… cеред тисяч безлюдяних, а може і - бЕзлюдних! – душ… «П’ятий острів» повинен шукати на рідній землі, й – українським апострофом! – Тут біль Серця мого заважає воланням оркІв все ж зливатись - в Єдиний Смерть-Туш!.. І все губиться… серце моє… рідний Крим так й не змігши знайти – у Криму! у рідненькім… Все вкрай-губиться – в сЕрцях друзів близьких… ну а може – у їхнім Безсерді пала?!.. Й найближчії руки в - найглибшую Прірву! – з’єдналися для моєй Неньки… І між нами постала Одеса, потрібна так «русскому сердцу» навіщось – «дотла!»... Так тонуло те серце моє в прірві сльоз – сльоз-перлин юної одеситки*… І «ховалося» втішно воно – у «Перлині у моря», яку відстояли – такі ж! – героїні й герої - навІк! – В, Слава Богу, - Вкраїнських! - ховалося серце притульно, - в безцінних примітках: У перлинних садах і «Софіївки», й Олександрії», і в «асканІйських» розквіттях «ПЕрлин»-квіток… В колисці «перлинної» волі, що Бог «Запоріжжям» нарік!.. І ховалося серце в безкрайнюю Скрізь, і тому скрізь губилось, усюди! – втрачалось… Ну а ворог «пелЮстки» йому дарував… серце – дорозривав… на ГоргОрі – дорозпинав! Просто страчувалось! сердЕнько – в дніпрянах, херсонцях, авдіївцях і полтавчанах… У Ізюмі, в Чернігові, в Харкові, у Маріуполі, в Сумах – у Сумах Суцільних – «руський» страчав Світ Його з ліку Землі! – у суцільних Болях – тих рядків вічно-бЕзвісних, вічно-«начасних»… В перекреслених і перекривавлених! вІршах я серце – навік-залишАв!.. Я загУблював серце моє у крокАх Перемоги, крокАх – безсумнівних, кроекАх - неминучих… Уповільнених нині, у – ледве помітних, теж у загублених дещо – крокАх… Я загублювая серце десь у дівочих очах – завзятущо-квітучих, у віщо-блискучих, В візеруночках їх вишиванкових, тих– дивовижних на диво! – я серцем – пропав!.. У тих диво-Світах, і у диво-Світанках тих творчих Світів загубилося серце – те ненароком-світанне!.. І у Світязя світлих глибинах, у чистій, криштальній його – животворній! - воді… І з отих українських прозорих глибин, знаю - Вітязем нОвим – те серце повстане, Те, що поки незриме і мною самим! – як й з сердечних Глибин НововітязІв статних Повстає найсердечніша, найвідвертіша лірика – з тих Сердець Надгероїв- Воїв!.. Ввік-залишилось серце моє… там, в нескоренім "Серці", у Києві першопрестольнім… Загубилось – у снах золотих… у якихось – софіївських! - снах… Загубилось в тарасовім стоні віків – в тім, на жаль, незавершенім стоні… Але!.. лють їх ворожа не знає, що стон той в нас Піснею зветься – «исконной»!.. І – знайдЕться, знайдЕться! – знов серце моє – в тих Просторих й Прозорих СпівАх!.. (Ввечері 2 грудня, в ніч з 2 на 3 грудня 2024 року, фінальна авторська редакція – 25-26 січня 2025 року) Автор: Федір Федоров. Текст містить багато оказіоналізмів. Радий представити вашій увазі, мої дорогі співвітчизники ці мої нові вірші, які були одною з найдовших, з найскладніших моїх поетичних робіт, адресованих моїй рідній країні під час цієї страшенної Біди… У цьому творі втілено дуже багато різноманітних почуттів, відчуттів, вражень, роздумів, переживань… І в сюжетній і підспудній основі його лежить сумбурність, своєрідний «потік свідомості», дуже стрімка, калейдоскопічна зміна образів… І такий спосіб написання, побудування твору, спосіб відображення дійсності, на мою думку, найбільш вірно і точно виражає приголомшливу неспокійність, сумбурність, «буревісність» нашого часу… *»Юна одеситка» – мова йде про Руслану Данілкіну, військову Збройних Сил України, якій я присвячував свої вірші «Посвящение Женскому Мужеству», юну героїню, яка в 17 років пішла добровільно на фронт і лишилася ноги внаслідок бомбардування міста Херсон окупантами…
    2