Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Зеленский или Кремль, с кем заигрывает Трамп #невзоров" video.

  1. На теренах «Бучаньскої» Пам’яті (Зовсім нові вірші із Криму… Присвячується вічній світлій пам’яті усіх загиблих у Бучі…) Возили фільм про Бучу Штатами й Європами, Цей – Вижим Жаху – нашого повсяк-жахливого життя… І громадяни з пАлкою цікавістю й незмінними поп-корнами Дивились, вірячи й не вірячи в те звІрячеє «відкриття»… Історія героя Костянтина, що насамперед був не Героєм, а – Людиною, Що евакуював з Суцільного Жаху – двісті родинок цільними… Перетинаючи сотні разів кордон між ЛЮдьми і ЛютИнами, Перетинаючи сотні разів кордон – за цілями безцінними!.. Історія, де через його Людяності історичний шлях ВисвІтлені Історії, що обірвалися на півшляху - у Вкрай-Безодню… Історія для людяності справжньої – найневмиручіша… Люто-історія містечка, де Украй-ну забивали в «Украй-Зону»!.. Історії, в які - повірить! навіть - страшно глядачам здавалось, Але після перегляду - фільм душі роздираючий - залишиться – «захоплюючим фільмом»… А нам – навіки жить, вкрай-вільним, в Пам’яті цієй завалах, І дивуватись навіть не украй-жахам, - жахливим непорозумінням!.. … Після сеансів йшов народ під справжнім «кіно»-потрясінням, Але промінчик недовіри у очах глядацьких мов серця – гляда-цькував… ПАлом палили душі українців – авторів того кіно-творіння Їх - шепотіннячка: «Не вже ж насправді бУв настільки Жах там?.. Певно, автор прикрашав!»… А автор – мовчки! – всьому залу всім нутром – кричав: «Було страшніше!»… Страшніше набагато цих фільмованих історій, цих «призамальованих» картин, Коли ховались лідери так звані в – літери, в «глибокі співчуття», по свОїх нишах, А ми отам - віч-на віч! - були з монстром тим Бучанським, з ворогом лютИм!.. А автор – мовчки! – те кричав, що й – невимовне!.. й – невимовчне!.. За цілу Вічність! буде - нашой націєй – із звіром Пам’яті Кривавой сам на сам!.. І я кричу тут, у віршах, на окупованій землі – якось по-вовчки!.. В тихенький шурхіт, тим - завіреним! непримиренністю моєю – папірцям!.. Ніколи зором я своїм не бачив Бучу, та я і не міг її побачить… Але не значить це, що серце чутко-зірке лірика не знало той Біди!. Крізь відстані провидило, пробачило – Таке! – чутливо – до жаху! – що і не зможе вже - увік-пробачить!.. Пробачити не зможе монстрам ту – «КровЕзну Весну назавжди»!.. У тій громезній назві «Буча» - розрив мого серця, зрив душі – вибувся!! Там розірвало серце навіки із – росіянським «братським» світом – роз-ревучо!.. І кожного разу немов би хтось те, бідолашне, невблаганно– топче – бутсами! – Чи - стАлевими чоботами! - на землі моїй, у цьому «конц-кібуці», - Із земляків моїх! – між слів кидаючи про «манекени в Бучі»!.. І я кричу кудись в «кудИсвіт» оцієй «авоськної», незграбної держави… КудИсь у зАлізобетОн заграбних й заг(р)адкових душ –російсько-світних… Ви визирніть хоча б – на мить! – за «грати» пропаганди ті – іржаві, - За «загратованням» тим вашім – загвалтовані безвинні дітки!.. Розстрілянії тими – «розстрілянами»! – неублаганними, з зав’язаними за спинОй руками, Лежать чоловіки й жінкИ, що просто - під гарячу руку! – захотіли мирно й вільно жити… Свобода наша закривавленая – Там! Лежить, біля тїєй Бучанськой Брами – Лежить навіки! І водночас – у віки! Летить! – по-над Боями, За «Водночасну» Бучу тую мститися УвІки-Вічной Битвой – вам, рашисти!.. То манекени – не у Бучі, то всі ваші почуття людські – самі гниючі манекени… І сутність ваших – «загадкових» душ – яснА! – «Единый» залізобетон – непробивнИй… То «манекени» не у Бучі, «манекени» поруч ізо мной, й в якомусь страшнім крені Поетний Дух мій падає – Деж Поручень - від зір-пустель цих – «лобових»!.. Лиш сніг б’є у моє лице холодним – миттєпадом! - Правд пекучих… І продираюча до смертніших мурах – така жива! – лежить жіночая рука із манікюром… Жорстоко так і так беззахисно лежить – десь там, у мОїй Пам’ять-Бучі… І сніг «обагрений», цей сніг Полум’яного Листопада мою Пам’ять «бурить»!.. Добігла Осінь - чергова - кінцівочки своєй… але нема, нема! Кінця для нас – у тої Бучі!.. Цей «життєфільм» із покоління в покоління буде нам відчай-тривати!.. І перше слово навікИ новой моєї Незалежной Розрив-Музи - невмиручой! – БулО громезне слово «Буча», що, на жаль, навік-співзвучно українцю – з словом «Мати»!.. (останній тиждень листопада – перший тиждень грудня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    6
  2. Новорічне «неперемовне» (Зовсім нові вірші із Криму!) О, скільки "балачкових" дум навколо одного: «Коли час «перемовин»?»!.. Не знаю точно я, чи вони будуть - взагалі!.. Але я точно! знаю те, що буде «Україна» - це вже безумовно! Квітуча Україна точно буде, та її – співуча мова… Її – світуче Сонце!.. та її – світанкові гаї!.. Я точно знаю те, що буде Україна!... і - з Донбасом!.. й – з Кримом!.. Що зараз, мабуть, і не віриться комусь уже – здобуть! – А я – животворю! – надієньку і віроньку – в падіння «третєриму»… І слово «мабуть» перетворюю я з Музонькой – в «майбУть»!.. Я – неймо-вірю – в те, що приречЕна «буть» Країна наша – ново-НаречЕной! Звісно! – Із Майбутнем – із світло-нареченим місяцем – якимсь... Все бачиться, все бачиться та Дівчина мені, в якої погляд – Пісня!.. Та дивовижно-бійка Краля – з пишного безкрай-Полісся, Що дивиться в глибини Світязя – якоюсь Світо-Зіркой – скрізь!.. Цей Сине-Зір, я бачу – у віках – розлився, - Синь–і-Вірно!.. І вірно знаю, що не владний – січень прИйдешній – перетворитись в – вічну Січність! – Так! чую, що - на ворога! - «реве та стогне Дніпр»…Сміхом Громовинним! – І – вирно - знаю! що впадає він спокон! – у Українську! Вічність!.. Це знаю точно! – І від балачкових дум отих – навколо «перемовин» Я думами – баладними! – огортувать спішу ЇЇ! – Несправедливість-Біль гоЇть! – Тими, що вічно! знають те, що буде Україна! – вже «неперемовно»! – Квітуча Україна буде наша… та її співуча мова… Її Світуче Сонце… та її світанкові гаї!.. (Зовсім нові вірші, 31 грудня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромное спасибо Александру и Лидии Невзоровым за их неустанную, потрясающую, "крупнокалиберную", бесценную Борьбу на информфронте за Украину!..
    3