Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "За что воюет россия #невзоров" video.

  1. На теренах «Бучаньскої» Пам’яті (Зовсім нові вірші із Криму… Присвячується вічній світлій пам’яті усіх загиблих у Бучі…) Возили фільм про Бучу Штатами й Європами, Цей – Вижим Жаху – нашого повсяк-жахливого життя… І громадяни з пАлкою цікавістю й незмінними поп-корнами Дивились, вірячи й не вірячи в те звІрячеє «відкриття»… Історія героя Костянтина, що насамперед був не Героєм, а – Людиною, Що евакуював з Суцільного Жаху – двісті родинок цільними… Перетинаючи сотні разів кордон між ЛЮдьми і ЛютИнами, Перетинаючи сотні разів кордон – за цілями безцінними!.. Історія, де через його Людяності історичний шлях ВисвІтлені Історії, що обірвалися на півшляху - у Вкрай-Безодню… Історія для людяності справжньої – найневмиручіша… Люто-історія містечка, де Украй-ну забивали в «Украй-Зону»!.. Історії, в які - повірить! навіть - страшно глядачам здавалось, Але після перегляду - фільм душі роздираючий - залишиться – «захоплюючим фільмом»… А нам – навіки жить, вкрай-вільним, в Пам’яті цієй завалах, І дивуватись навіть не украй-жахам, - жахливим непорозумінням!.. … Після сеансів йшов народ під справжнім «кіно»-потрясінням, Але промінчик недовіри у очах глядацьких мов серця – гляда-цькував… ПАлом палили душі українців – авторів того кіно-творіння Їх - шепотіннячка: «Не вже ж насправді бУв настільки Жах там?.. Певно, автор прикрашав!»… А автор – мовчки! – всьому залу всім нутром – кричав: «Було страшніше!»… Страшніше набагато цих фільмованих історій, цих «призамальованих» картин, Коли ховались лідери так звані в – літери, в «глибокі співчуття», по свОїх нишах, А ми отам - віч-на віч! - були з монстром тим Бучанським, з ворогом лютИм!.. А автор – мовчки! – те кричав, що й – невимовне!.. й – невимовчне!.. За цілу Вічність! буде - нашой націєй – із звіром Пам’яті Кривавой сам на сам!.. І я кричу тут, у віршах, на окупованій землі – якось по-вовчки!.. В тихенький шурхіт, тим - завіреним! непримиренністю моєю – папірцям!.. Ніколи зором я своїм не бачив Бучу, та я і не міг її побачить… Але не значить це, що серце чутко-зірке лірика не знало той Біди!. Крізь відстані провидило, пробачило – Таке! – чутливо – до жаху! – що і не зможе вже - увік-пробачить!.. Пробачити не зможе монстрам ту – «КровЕзну Весну назавжди»!.. У тій громезній назві «Буча» - розрив мого серця, зрив душі – вибувся!! Там розірвало серце навіки із – росіянським «братським» світом – роз-ревучо!.. І кожного разу немов би хтось те, бідолашне, невблаганно– топче – бутсами! – Чи - стАлевими чоботами! - на землі моїй, у цьому «конц-кібуці», - Із земляків моїх! – між слів кидаючи про «манекени в Бучі»!.. І я кричу кудись в «кудИсвіт» оцієй «авоськної», незграбної держави… КудИсь у зАлізобетОн заграбних й заг(р)адкових душ –російсько-світних… Ви визирніть хоча б – на мить! – за «грати» пропаганди ті – іржаві, - За «загратованням» тим вашім – загвалтовані безвинні дітки!.. Розстрілянії тими – «розстрілянами»! – неублаганними, з зав’язаними за спинОй руками, Лежать чоловіки й жінкИ, що просто - під гарячу руку! – захотіли мирно й вільно жити… Свобода наша закривавленая – Там! Лежить, біля тїєй Бучанськой Брами – Лежить навіки! І водночас – у віки! Летить! – по-над Боями, За «Водночасну» Бучу тую мститися УвІки-Вічной Битвой – вам, рашисти!.. То манекени – не у Бучі, то всі ваші почуття людські – самі гниючі манекени… І сутність ваших – «загадкових» душ – яснА! – «Единый» залізобетон – непробивнИй… То «манекени» не у Бучі, «манекени» поруч ізо мной, й в якомусь страшнім крені Поетний Дух мій падає – Деж Поручень - від зір-пустель цих – «лобових»!.. Лиш сніг б’є у моє лице холодним – миттєпадом! - Правд пекучих… І продираюча до смертніших мурах – така жива! – лежить жіночая рука із манікюром… Жорстоко так і так беззахисно лежить – десь там, у мОїй Пам’ять-Бучі… І сніг «обагрений», цей сніг Полум’яного Листопада мою Пам’ять «бурить»!.. Добігла Осінь - чергова - кінцівочки своєй… але нема, нема! Кінця для нас – у тої Бучі!.. Цей «життєфільм» із покоління в покоління буде нам відчай-тривати!.. І перше слово навікИ новой моєї Незалежной Розрив-Музи - невмиручой! – БулО громезне слово «Буча», що, на жаль, навік-співзвучно українцю – з словом «Мати»!.. (останній тиждень листопада – перший тиждень грудня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    16