Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "ФБК против Каца, Кто поведет марш в Берлине #невзоров" video.

  1. На теренах «Бучаньскої» Пам’яті (Зовсім нові вірші із Криму… Присвячується вічній світлій пам’яті усіх загиблих у Бучі…) Возили фільм про Бучу Штатами й Європами, Цей – Вижим Жаху – нашого повсяк-жахливого життя… І громадяни з пАлкою цікавістю й незмінними поп-корнами Дивились, вірячи й не вірячи в те звІрячеє «відкриття»… Історія героя Костянтина, що насамперед був не Героєм, а – Людиною, Що евакуював з Суцільного Жаху – двісті родинок цільними… Перетинаючи сотні разів кордон між ЛЮдьми і ЛютИнами, Перетинаючи сотні разів кордон – за цілями безцінними!.. Історія, де через його Людяності історичний шлях ВисвІтлені Історії, що обірвалися на півшляху - у Вкрай-Безодню… Історія для людяності справжньої – найневмиручіша… Люто-історія містечка, де Украй-ну забивали в «Украй-Зону»!.. Історії, в які - повірить! навіть - страшно глядачам здавалось, Але після перегляду - фільм душі роздираючий - залишиться – «захоплюючим фільмом»… А нам – навіки жить, вкрай-вільним, в Пам’яті цієй завалах, І дивуватись навіть не украй-жахам, - жахливим непорозумінням!.. … Після сеансів йшов народ під справжнім «кіно»-потрясінням, Але промінчик недовіри у очах глядацьких мов серця – гляда-цькував… ПАлом палили душі українців – авторів того кіно-творіння Їх - шепотіннячка: «Не вже ж насправді бУв настільки Жах там?.. Певно, автор прикрашав!»… А автор – мовчки! – всьому залу всім нутром – кричав: «Було страшніше!»… Страшніше набагато цих фільмованих історій, цих «призамальованих» картин, Коли ховались лідери так звані в – літери, в «глибокі співчуття», по свОїх нишах, А ми отам - віч-на віч! - були з монстром тим Бучанським, з ворогом лютИм!.. А автор – мовчки! – те кричав, що й – невимовне!.. й – невимовчне!.. За цілу Вічність! буде - нашой націєй – із звіром Пам’яті Кривавой сам на сам!.. І я кричу тут, у віршах, на окупованій землі – якось по-вовчки!.. В тихенький шурхіт, тим - завіреним! непримиренністю моєю – папірцям!.. Ніколи зором я своїм не бачив Бучу, та я і не міг її побачить… Але не значить це, що серце чутко-зірке лірика не знало той Біди!. Крізь відстані провидило, пробачило – Таке! – чутливо – до жаху! – що і не зможе вже - увік-пробачить!.. Пробачити не зможе монстрам ту – «КровЕзну Весну назавжди»!.. У тій громезній назві «Буча» - розрив мого серця, зрив душі – вибувся!! Там розірвало серце навіки із – росіянським «братським» світом – роз-ревучо!.. І кожного разу немов би хтось те, бідолашне, невблаганно– топче – бутсами! – Чи - стАлевими чоботами! - на землі моїй, у цьому «конц-кібуці», - Із земляків моїх! – між слів кидаючи про «манекени в Бучі»!.. І я кричу кудись в «кудИсвіт» оцієй «авоськної», незграбної держави… КудИсь у зАлізобетОн заграбних й заг(р)адкових душ –російсько-світних… Ви визирніть хоча б – на мить! – за «грати» пропаганди ті – іржаві, - За «загратованням» тим вашім – загвалтовані безвинні дітки!.. Розстрілянії тими – «розстрілянами»! – неублаганними, з зав’язаними за спинОй руками, Лежать чоловіки й жінкИ, що просто - під гарячу руку! – захотіли мирно й вільно жити… Свобода наша закривавленая – Там! Лежить, біля тїєй Бучанськой Брами – Лежить навіки! І водночас – у віки! Летить! – по-над Боями, За «Водночасну» Бучу тую мститися УвІки-Вічной Битвой – вам, рашисти!.. То манекени – не у Бучі, то всі ваші почуття людські – самі гниючі манекени… І сутність ваших – «загадкових» душ – яснА! – «Единый» залізобетон – непробивнИй… То «манекени» не у Бучі, «манекени» поруч ізо мной, й в якомусь страшнім крені Поетний Дух мій падає – Деж Поручень - від зір-пустель цих – «лобових»!.. Лиш сніг б’є у моє лице холодним – миттєпадом! - Правд пекучих… І продираюча до смертніших мурах – така жива! – лежить жіночая рука із манікюром… Жорстоко так і так беззахисно лежить – десь там, у мОїй Пам’ять-Бучі… І сніг «обагрений», цей сніг Полум’яного Листопада мою Пам’ять «бурить»!.. Добігла Осінь - чергова - кінцівочки своєй… але нема, нема! Кінця для нас – у тої Бучі!.. Цей «життєфільм» із покоління в покоління буде нам відчай-тривати!.. І перше слово навікИ новой моєї Незалежной Розрив-Музи - невмиручой! – БулО громезне слово «Буча», що, на жаль, навік-співзвучно українцю – з словом «Мати»!.. (останній тиждень листопада – перший тиждень грудня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    7
  2. «Экстрим»-семейка (Александру и Лидии Невзоровым, с глубоким уважением и благодарностью за их отважную позицию, честный неустанный труд во благо Украины!) На оркостане оркончательно! отвергнуты уставы… Но обездоленных дно – обездоненное! – не пробито!.. Сидел царёк, от смертной от тоски усталый, И думал: «Здравый смысл чем ещё мне «разбомбить» бы?»… ...И вот издал указ: достойнейших супругов Заслуженно-«скрепнейшим» «нац-званьем» увенчать!.. Эх, Александр и Лидия, отныне «экстремлюгами» Придётся вам делить и радость, и печаль!.. С сознанием сего, ох, будет тяжко жить-то! – Ну правда, как возможно всё это перенесть?! – Что наконец «допутрено» безумнейшим режимом, Насколько! – честь и разум у сих супругов есть!.. И как же вы правЫ, что с лёгкостью спокойной Навешенье прияли «тяжёлых» орденов, Ведь дело только в зависти! – царь верною рукою Жестоко обделён ведь был всю жизнь Судьбою, В своём единовластьи – безмерно-одинок!.. Вот просто убеждён: он ваши все «экстракты» Ну каждый божий вечер смотрел – «от сих до сих»!.. И стал он узревать послЯ речей «пространных», Как верною рукою супруга непрестанно ЖалА на кнопку «Стоп»! – И воскипел тут псих!.. В нём всё вдруг воспенИлось: и «кнопочный» рефлекс, И «вожде-одиночество», и «вожже-домострой»… И – радминистартивный! – велел начать процесс, - Порадовать министров: «Чем поживиться, естЬ!», И «голубков» "оштрафить", как кажется, острО!.. Но это только кажется, что остроумен! царь! – «Долдонному» народцу и самому «долдону»!.. Он годен лишь на то, чтоб «ржавчиной» бряцать, И в – сто пятидесятый раз! – разыскивать Гордона... По «гениальной» логике его, заделать «экстремистским» Весь институт семьи быть может стоит?! – ибо Тогда так! «ангельски» почувствуют себя, или хотя бы – «рыцарски» - Союзнички-«ХАМАСовцы», союзнички – талибы!.. «Чем бы дитя ни тешилось…»!.. А их «экстрим»-семье осталось Друг другом лишь – сверхосновательно! – гордиться!.. Не стыдно Лидии Невзоровой! – слышь ты там, "с пьедестала!" – Да и – почётней! – только лишь, бесспорно, стало, «Соэкстремисткой» быть – Такого «Экстремиста»!.. А стыдно быть должно и горько – жёнам орков, За то, что их «орчихами» зовёт весь Внероссийск честной!.. Или Кабаевой! – за то, что есть женой подонка, Ведь – непублично! - предпочла быть «царскою женой»!.. Одной бы «лаптя» своего отговорить бы кочергою, Другой тирашке своему дать втык: «Зачем бомбишь?», Ну а в - невзоровской «Аль-Каиде» - переживать чего им?! – Какою кличкой мерзкою ты, враг, не награди, обоих, Всё – явственней! – их имя честное – семейное! – нам лишь!.. Мы каждый день благодарим по-русски и по-украински, Что ваш семейный фронт стал информфронтом Света! – И что вы рука об руку! и так - особо-«экстремистски»! – Воюете с – особой! – этой «орковской»! – планетой!.. Эх... знаю, что Невзоров, он стихов терпеть не может… Ну а мою – рас-творческую – личность Прям рас-пирало! – Не воспеть нет, невозможно! - Поход «режимчика» по «скрепочкам» его же – По «ценностям семейным»! – Феерично!.. Но знаю, что Невзоров! равнодушен до элегий… И потому по минимуму на «лиричность» напирал! – И коли не от – лирика, так от – почти «коллеги» Экспромт примите! – Как от «террорюги» от пера!.. Спасибо, что рискуя жизнью, не сбавляете! – ни градус, ни харизму! – Так – знатно! – через «барское» плечо – плюёте в «Цареслов»!.. Пишу и чувствую себя ну просто спонсором я «экстремизма»!.. «Спонсирую» ваш дух и пыл – и так недюжинно-бескомпромиссный! - Душевной благодарностью сердечных поэт-слов!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Стихи содержат немалое число окказионализмов.
    4
  3. @ За русским корабликом отправляйся!..
    2
  4.  @ЛевГригорьев-б6л  За русским кораблём, дядя!..
    1