Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Юрий Белойван" channel.

  1. Уважаемый Юрий, Вы меня с Кадышевой прям за живое... 😂😂У нас в Симферополе постоянно из каждого утюга "Постучалась в дом боль незваная, Вот она любовь окаянная..."... Молодняк тусит под эту песню, которой лет 150 уже... Глаза иногда не то, что на лоб, а на затылок лезут, от происходящего... Мне три года когда было, в 90-е, уже по телеку эту песню Кадышева распевала. Нет, если смотреть объективно, Кадышева - довольно хорошая певица для своего поколения(если б она ещё не поддерживала путина и русский фашизм, вообще было бы прекрасно всё), да и песня тоже довольно-таки неплохая, приятная... Но дело в том, что если вдруг сейчас столетняя песня стала хитом у молодёжи, значит в рф-ии реально полный безвыходняк и уже совсем ничего нового и переспективного не появляется и не сулит появиться...
    32
  2. Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»… И водь надежд, как передержанная брага… Болит душа… Опять болит моя душа… Да так, что с нею, кажется, болит – бумага… Опять рашисты двинулись на наши города… Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, - Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда... А души светлые – то главное Країни знамя!.. Опять – огрянуло! – нам память дежавю, И вновь – страница боли за страницей… Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу… Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами… А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым… Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик… Доископаемый какой-то Оркаим… «Освобождателей» - «воинственное» своевластье… И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь… Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!! И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть, И чтоб опять - ревмя! - душою не реветь, Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь… А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней... Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!.. И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней… Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней, Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!.. Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён, Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю, С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём, Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! - По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!.. Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души… Перо моё и то - болит, «кровит» нам!.. Болит бумага… и болят – «вирши»… Болит – Народ мой… И болит – вся Украина… Но в этом – изнажденьи! – что кровит, Когда любая тишь – предвестно-гробовая, Одно меня ещё неистово! живит, Что – силой строк – с своим народом пребываю!.. (Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх-усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. От души благодарю Вас, Юрий, за гражданскую позицию, глубокое неравнодушие к происходящему в Украине, интересный крнтент и разумные мысли!..
    17
  3. Песнь о моей Свободе (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) В обилии насущных скользь-тревог, «камней подводных», Что не дают душе покоя в этот смутный час, Вопрос один взвывает! – волчьи-благородно: «Куда мне деть свою ретивую Свободу? Как продышать мне, хоть на час с Ней разлучась?» Нет, это! - невозможно! «занебесно»! - Ну кто на этом свете волен запретить Співати во всё горло украинские – мне – песни?! Иль – в голос! – Украину – Родину мою любить?!.. Нет! Нет! - Свобода у меня – в крови! Мне Воля – воздух! И Незалежна Муза мне - ментальная жена! И вы прочувствуйте, что снова - поздно-поздно! – Я в небосвод-лесах сбирал вам - слово-звёзды!.. А не – подручным средством – чёрк-глаголы «выжигал»!.. Что я не – почерком – пишу, - свободным лётом!.. (Хоть и с трудом, ведь я не – чёркаю, а – крылья вам «кую»!..) Что чувствую так часто я себя – поэт-пилотом Пилотом «Мрії» - занебесно-полнолётной! – И вас несу с собой в – Мечты разволье! – в наш! уют! Да что страна Мечты! – когда у Украины В душе поэта – нет! – границ, кордонов, меж! – Не в – империалистском смысле, - «на-кровинном», Во вкрай-співучем, воледар-безбрежном!.. И каждой! клеткою своей я отрицаю! - слово «клетка»... И каждой клеткой – вольный я вкрай-інець! – до костей!.. По крови – русский! По душе – свобод-поэтной Я - запорожец некоей Речи-Сечи заветной, Живущей только! по Завету Воли – «Ново-Ветхой»! – Не - надпрервать - её врагу! - в попытках – докоснеть!.. И разве вОльны ваши – разом все! – законосводы, Свободолюбцу, вольнодумцу, как я есть?! – Мне воспретить воспеть Народ – Хранитель Мир-Свободы И не гласить, что для моей поэт-природы Принадлежать к нему – развольнейшая! – Честь!.. Моей и – нашей! - Воли образ, Он - не в Статуе Свободы! – Её в статУи ни вогнать! – Неистово-Жива!.. Ни –небосводы! – нам подай! – небосвободы! Без Воли жить для нас – антиприродно!.. Нам надо жить!.. творить!.. бороть!.. – НЕ – проживать!.. (23 июня 2024 года, в день Святой Троицы, финальная авторская редакция – 26 июня) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. В тексте присутствуют авторские окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. От души благодарю Вас, Юрий, за гражданскую позицию, глубокое неравнодушие к происходящему в Украине, интересный крнтент и разумные мысли!.. Крим - це Україна!.. Усім адекватним людям - величезний душевний привіт із тимчасово окупованого півострова!.. Усіх братів і сестер, вільних і незламних українців вітаю з нашим головним національним святом - Днем Незалежноті!.. Все буде Україна!.. Ми обов'язково переможемо ординців!..
    14
  4. Шуточные стихи из Крыма!.. ("Вторармии" посвящается...) Мирок земной весь думал, что вы «второармия» - по победАм!.. А вы же – «перво!-армией» чемпионатной! оказались – по бегам!.. Не удалося вам ни Сирию, ни Украину взять в осаду! – Бежала армия «ужасная» и «страшный» пал режим АсАда!.. Ох, быстро!.. – Но всё ж как беднёхонько, рассеянно-нелепо Бежала армия рассейская – из города Алеппо!.. Эх, прямо вспомнилися дОбры, слАвны ваши времена-то! – Как вы решилися повоевать во Украине – с блоком НАТО!.. И как – шарахнулись! – в итоге, - от Святой Руси «исконной» вы, ребята, Как – чёрт от ладана! – Ох, дали славный мы вам «Киев за три дня»-то!.. Потом – оперативненько! – вас вывели из «каравайного тумана», Заставив быренько вас «скараваниться» с Изюма и Лимана!.. И уж с концами оборвали ваш «великоросский» сон вам, Когда бежали вы – неистово! «великососно»! - из Херсона!.. И что вы думали? – Усё? – На том у «хОхлов» жили иссяклИ – до малокровья? – «Три года ждёте» вы обещанных вам – Минска с Приднестровьем!.. Вы плохо! ждали – потому не досчиталися возлЯ носА землиц-то русских! Куда не ждали, вжарили мы вам – чтоб вы беглИ до Курска!.. Как «героически» «забег-отряды» всех «аптишек» ваших – нааплИ мы! – А заодно «за русским кораблём» в бега пустили все оставшиеся ваши корабли мы!.. И вы бежали «безпотерьно», «плановО», «ахматовцы» и «чернофлотцы», И браво! К вам - «своихнебросно»! – присовокупились «африкански» хлопцы!.. Остаткам «вАгнера» на «чёрном континенте» мы «по-чёрному» хребет переломали, Верней – те, наши, «гуровские»! туареги – во далёком МАли!.. Ну вот теперь законный свой черёд Принапряжённых «Бего-Сил» россии Бросать на произвол судьбы «свовО» «братАна» в Сирии!.. Ну и чаво ж стого? – Вы не отчаивайтесь «сирьно» уж, ребята! – Вы ведь и так – «велИки» - ВспомянИте ваши слАвны времена-то!.. Как выводили вы войска «проигроносно» - из Чечни, Афганистана иль Кореи, Как вы валили от горячих финнов, лишь отжав, верней, урвав! – Карелию!.. Из Порт-Артура вы и с острова Даманского – тикали, Да даже с Первомировой, вродь вами выйгранной, и то вы – на гражданскую!! – сбежали… От гитлера бежали вы, бежали - от Наполеона, Вы всю Москву сожгли в «впопых-бегах» - к чертям едрёным!.. Бежите по векам назад! – под пятки! вы Ивана Грозного, От вЫбегов войскОв с Ливонии до вЫбегов войскОв – из Грозного!.. Ну а сегодня! – заглядеться-запыхтеться! можно – от побед, от «аховых»! – От киевских, от кишинёвских, - чёрт возьми, от карабаховых!.. Но это ж всё – «манёвры бегом», - не обыденные! пораженья, Коли б и он не сбёг с поста, вам разъяснил бы - конашенков!.. Вы просто асы всех «военных марафонов», «Асады» вы просто! – И скоро выкинут не только вас из спорта, даже – с космоса!.. Чтоб вы в сплошной «Бахмут» не превратили земли Марса, С недостижимой! высоты как стартанёте вы – с «эМКаСа»!.. А там и на Земле кросс ждёт – ни с чем непосравнимый!.. Вы мимо крымского моста повалите – гурьбой! - из Крыма!.. «ГаньбОй»! сплошной повалите из Крыма вы – на славу! – «Отфинишировать» «китайской братии» свою всю – смех-державу!.. А главно, главному скажите вы свомУ: пусть, главно, он ни миг! не дрЕмлет! – Готовится бежать-не убежать в Гаагу с крЕмля!.. (В ночь с 8 на 9 декабря 2024 года, в честь свержения диктатуры Асада в Сирии!) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит много окказионализмов.
    14
  5. Що то за Спів?.. (Вірші із Криму... Присвячення Україні...) Що то за спів – безмежнicтю чарівний?! Звідки та пісня до моєй душі луна?.. Десь - вiковічна… ні – вiчноквітуча! – десь Весна... Десь ранок кличуть золотоголосі півні!.. Наринув спів – омріяний якийсь! Розкинулась навкруги надзвичайна віра… І лине, лине - крізь надгірність Синевиру, Крізь найдрімучіший поліський ліс! Нема йому початку! Нема – краю! А тільки - ранок! Ранок! – мрійних розмаїтть. – По-над Говерлою ця віковічна мить!.. І хмарнicть грізна може лиш розгомонить Завзяту хуторянку, бійку кралю!.. Це то Вона співа - з своєю Гучною Красою! Це то - Вона – безкрайнить обрій мій! – О, скільки невагомих добрих мрій Незважливо й надважно – у вінці проміннь! = Роздарює спiвучicтю рясною! І блискавично - хусточка її - рясніє!.. І - свитка - пишним сяйвом віддає!.. Кудись - за райський гай! - мене веде Загайність співу, що – загальність! – надає… Душевний простiр мій – лиш хвилі співу є… Спiває все кругом – підсоняшне насіння, І небосхил – надкришталево-синій!.. Цей спiв не можна втиснути у межі! Цей спів не можна - окордонено – сприйнять! - Його лише і можна порівнять Із запорізькою Свободою - безмежною, Із Волелюбністю! - яку не обійнять, - Дух – безкорисливий – у ній, Дух – викоханий! – врештi, - Якому Сонця треба обіймать!.. Як сміховиннi для Нього всі вавилонські вежі!.. Дівчино мило, ти співай, співай!.. Хай Мова ця до зоренек лунає!.. - Духмяним медом блиск їх хладний окропляє! Квітучістю – барвинною – хай скрiзь розсяє! Проллється всюди – плодоносними – краплями! І моє серце хай вона не крає, Безкрає! - моє серце – вкрай!.. Що - "Україна" - для мене, як розказати?! Коли цей Спів Її заквiтнить всі мої слова!.. Я можу лиш летячим поцілунком цілувать, I знов, і знов – своє питаннячко питать: «Що за Спiвучість, за чарівно-Божия краса - Там?!..». Усіх українців вітаю з нашим головними національними святами - наступаючим Днем Незаледжності України і Днем Державного Прапору!.. (24-26 серпня 2023 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    11
  6. Що то за Спів?.. (Вірші із Криму... Присвячення Україні...) Що то за спів – безмежнicтю чарівний?! Звідки та пісня до моєй душі луна?.. Десь - вiковічна… ні – вiчноквітуча! – десь Весна... Десь ранок кличуть золотоголосі півні!.. Наринув спів – омріяний якийсь! Розкинулась навкруги надзвичайна віра… І лине, лине - крізь надгірність Синевиру, Крізь найдрімучіший поліський ліс! Нема йому початку! Нема – краю! А тільки - ранок! Ранок! – мрійних розмаїтть. – По-над Говерлою ця віковічна мить!.. І хмарнicть грізна може лиш розгомонить Завзяту хуторянку, бійку кралю!.. Це то Вона співа - з своєю Гучною Красою! Це то - Вона – безкрайнить обрій мій! – О, скільки невагомих добрих мрій Незважливо й надважно – у вінці проміннь! = Роздарює спiвучicтю рясною! І блискавично - хусточка її - рясніє!.. І - свитка - пишним сяйвом віддає!.. Кудись - за райський гай! - мене веде Загайність співу, що – загальність! – надає… Душевний простiр мій – лиш хвилі співу є… Спiває все кругом – підсоняшне насіння, І небосхил – надкришталево-синій!.. Цей спiв не можна втиснути у межі! Цей спів не можна - окордонено – сприйнять! - Його лише і можна порівнять Із запорізькою Свободою - безмежною, Із Волелюбністю! - яку не обійнять, - Дух – безкорисливий – у ній, Дух – викоханий! – врештi, - Якому Сонця треба обіймать!.. Як сміховиннi для Нього всі вавилонські вежі!.. Дівчино мило, ти співай, співай!.. Хай Мова ця до зоренек лунає!.. - Духмяним медом блиск їх хладний окропляє! Квітучістю – барвинною – хай скрiзь розсяє! Проллється всюди – плодоносними – краплями! І моє серце хай вона не крає, Безкрає! - моє серце – вкрай!.. Що - "Україна" - для мене, як розказати?! Коли цей Спів Її заквiтнить всі мої слова!.. Я можу лиш летячим поцілунком цілувать, I знов, і знов – своє питаннячко питать: «Що за Спiвучість, за чарівно-Божия краса - Там?!..». Усіх братів і сестер, вільних і незламних українців вітаю з нашим головним національним святом - Днем Незалежноті!.. Все буде Україна!.. Ми обов'язково переможемо ординців!.. (24-26 серпня 2023 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    8
  7. Єдина Мрія (Вірші із Криму! Коханій Україні!) «І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі». (Т.Г.Шевченко) Багато років у віршах своїх оспівував я Мрії... Але сьогодні Мрію я плекаю лиш одну: Що по-над любим Кримом скоро вже замайоріють Жовто-блакитні прапори у Українськую Весну!.. Що всі мої рядки в гнітючій безпорадності Не будуть безнадійно загнивать… Що прийде – зрешті! - час повірить в Віру Радості, Час не – оплакувать – прийде, час– оновлять!.. Коли в народженні дитини кожної розвидити Могли б - Різдвяне Світло! - а не світлечко – на мить! – Коли дітей усмІшки - справжньою «дитячістю» - розквітли би Від безтурботливості - геть! дитячої, розвиклої Навік з заскаженілим дієсловом «розбомбить»!.. Коли ізпалені із мордором мости навіки будуть! - I неважливо – Кримськії чи Керченські вони!.. І буде Мар’янкою – Мар’янка! Бахмут – Бахмутом! - А не – одним суцільніїм пустелищем війни!.. Коли чоловіки лиш на приставці гратимуть У «широкомасштабную війну»… І коли Жінка – Берегиня Вогнища і Мати (І прошу тут в сексизмі вам мені не дорікати!) Забуде cправу «нежіночу» - Захищати! – Біля домашньо-мирного вогню!.. Щоби борщі кипіли, а не – свари! Щоб пригадались нам святкові дні!.. Щоб не здавалось, що «горілкою» назвали Цей напій ми від слова «горе» в давнині!.. В нас не Історія – суцільнії криваві ріки, Бездонні і - безоднії! – Горе-Моря! – От щоб цьому не буть, не бути вже - вовіки! – Оце – єдина тільки Мрієчка моя!.. А поки я молю вас, жінки, дочекайтесь! – Чекання ваше – головна релігія! – Бійцю... І ви, чоловіки, Боги війни, в неї ввіряйтесь, І неодмінно – неодмінно! – повертайтесь, І на плечах виношуйте не втомленість – Весну!.. Нехай, нехай Весна лиш тут полює На душі, що в боях Любов забули зрешть!.. І я благаю: «Домалюй «За Мир!» малюнок, Дитиночко, з всієй дитячей вірой в людяність, Iз ycієй всевишньою наівністю – доверш!.. І я благаю віковічний дух могутнього Тараса: «З всією міццю Вічності надхнення нам навій! – Щоб – протриматься, протриматься… Протриматься! - Заради тих сімей – і вольних, і нових!..» Усе життя оспівував в своїх віршах я Мрії... Але сьогодні Мрію я плекаю лиш одну! – Щоб над - всією! - нашей мирной Україной, Над - остаточно-вільною! новой Країной Жовто-блакитні прапори замайоріли У першую - беззаперечно-Українськую! - Весну!.. (Вірші створені 18 березня 2024 року, у чергову річницю анексії Крима росією) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромная благодарность Марку Захаровичу и Юрию Евгеньевичу - за неизменную недвусмысленную поддержку Украины, за высококвалифицированную работу в своих сферах во благо нашей страдающей страны!.. Усіх братів і сестер-українців вітаю із тимчасово окупованого Криму - з нашим головним національним святом, Днем Незалежності!.. Все буде Україна!.. Пишаюся своєю країною, її неймовірними, незламними, щирими і вільними людьми!..
    7