Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Власть vs Влащенко" channel.

  1. К Панину можно по-разному относиться, и я вовсе не сторонник того образа жизни, который ведёт этот человек. Но это - его путь, его личное дело. Но всё равно Алексей - просто Красавчик! Так протроллить эту кремлёвскую подстилку!.. Это был высший пилотаж!.. От души Спасибо Вам за вашу глубоко порядочную честную позицию и защиту Украины и её страдающих людей!..
    92
  2. Огромное спасибо Татьяне Лазаревой за гражданскую позицию, за открытую недвусмысленную поддержку Украины, за смелые предельно-ясные высказывания в адрес кремлёвского режима и нынешней россии!.. Положа руку сердце, не так уж много людей из сферы шоу-бизнеса, да и из других сфер, так открыто выступают, чьё Сердце не может молчать... От души Спасибо Вам, Татьяна и низкий поклон за вашу собственную жертвенность и Борьбу во имя Добра!.. Большое спасибо Наталье Влащенко за, как всегда, интереснейшее, высокопрофессионально проведённое интервью!..
    48
  3. Это было просто потрясающе во всех отношениях!.. Михаил Иосифович - Глыба!.. А Вам, Наталья, огромное спасибо за мастерски проведённую беседу, за отличные вопросы, за умение слушать собеседника!.. Круто было бы увидеть Веллера ещё на ваших каналах, его можно слушать бесконечно, хотя принимать и понимать многое из сказанного очень непросто, понимать, куда катится наш хрупкий мир...
    25
  4. Моё уважение Михаилу Подоляку!.. Все разговоры о переговорах с фашистской россией - это шизофрения, и не более того. До возврата к границам 91 года с путиным вести переговоры может только предатель Украины, и больше никто. Вторая серия агрессии после так называемой "заморозки", если таковая будет (с моей точки зрения, она - не возможна в принципе), будет гораздо жёстче и кровопролитнее, чем первая. Не уже ли это не очевидно?? Когда многие украинцы, как дети, начинают радоваться несбыточным прогнозам Гордона, не уже ли они не понимают, что прекращение войны в этом году - это катастрофа для страны?!.. Я понимаю, что под бомбёжками сидеть - это совсем не сахар, но для чего тогда были все эти жертвы, чтобы в итоге слить всю Украину кремлю?!.. Это как минимум странно...
    24
  5. Я считаю, что Евгений Олегович - один из умнейших людей Украины, и не только Украины. Важнейшие вещи видит, подмечает и проговаривает, о которых, чаще всего, вообще никто не говорит. Жаль, к нему не особо прислушиваются те, в чьих руках реальная власть, реальная возможность влиять на ситуацию. Огромное спасибо Вам, Наталья, за очередное удовольствие послушать грандиозного доктора!..
    13
  6. Єдина Мрія (Нові вірші із Криму! Коханій Україні!) «І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі». (Т.Г.Шевченко) Багато років у віршах своїх оспівував я Мрії... Але сьогодні Мрію я лелію лиш одну: Що по-над любим Кримом скоро вже замайоріють Жовто-блакитні прапори у Українськую Весну!.. Що всі мої рядки в гнітючій безпорадності Не будуть безнадійно загнивать… Що прийде – зрешті! - час повірить в Віру Радості, Час не – оплакувать – прийде, час– оновлять!.. Коли в народженні дитини кожної розвидити Могли б - Різдвяне Світло! - а не світлечко – на мить! – Коли дітей усмішки - справжньою «дитячістю» - розквітли би Від безтурботливості - геть дитячої! - розвиклої Навік з заскаженілим дієсловом «розбомбить»!.. Коли ізпалені із мордором мости навіки будуть! - I неважливо – Кримськії чи Керченські вони!.. І буде Мар’янкою – Мар’янка! Бахмут – Бахмутом! - А не – одним суцільніїм пустелищем війни!.. Коли чоловіки лиш на приставці гратимуть У «широкомасштабную війну»… І коли Жінка – Берегиня Вогнища і Мати (І прошу тут в сексизмі вам мені не дорікати!) Забуде cправу «нежіночу» - Захищати! – Біля домашньо-мирного вогню!.. Щоби борщі кипіли, а не – свари! Щоб пригадались нам святкові дні!.. Щоб не здавалось, що «горілкою» назвали Цей напій ми від слова «горе» в давнині!.. В нас не Історія – суцільнії криваві ріки, Бездонні і - безоднії! – Горе-Моря! – От щоб цьому не буть, не бути вже - вовіки! – Оце – єдина тільки Мрієчка моя!.. А поки я молю вас, жінки, дочекайтесь! – Чекання ваше – головна релігія! – Бійцю... І ви, чоловіки, Боги війни, в неї ввіряйтесь, І неодмінно – неодмінно! – повертайтесь, І на плечах виношуйте не втомленість – Весну!.. Нехай, нехай Весна лиш скрізь полює - На душі, що в боях Любов забули зрешть!.. І я благаю: «Домалюй «За Мир!» малюнок, Дитиночко, з всієй дитячей вірой в людяність, Iз ycієй всевишньою наівністю – доверш!.. І я благаю віковічний дух могутнього Тараса: «Всією міццю Вічності надхнення нам навій! – Щоб – протриматься, протриматься… Протриматься! - Заради тих сімей – і вольних, і нових!..» Усе життя оспівував в своїх віршах я Мрії... Але сьогодні Мрію я лелію лиш одну! – Щоб над - всією! - нашей мирной Україной, Над - остаточно-вільною! новой Країной Жовто-блакитні прапори замайоріли У першую - беззаперечно-Українськую! - Весну!.. (Вірші створені 18 березня 2024 року, у день анексії Крима росією) Автор: Федір Федоров, кримський поет Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Большая благодарность Наталье Влащенко за очередной информативный эфир, за высокопрофессиональную журналистскую работу во благо Украины, за интересного дельного гостя!.. Григорию Тамару спасибо - за его глубокое неравнодушие к судьбе Украине, за высококвалифицированное мнение!..
    13
  7. Лист з-під Авдіївки (Вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – за-пеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вірші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Багато людей із України думають, що ці вірші написав військовий... Це дуже приємно мені як автору, що я настільки правдиво пережив у душі ті обставини, про які пишу... Але ні - я просто цивільна людина, поет, що близько до серця сприймає горе свого народу, багато передивився матеріалів, інтерв'ю з військовими, і проживаю їх почуття часто, немов свої, і тому, мабуть, так точно і правдоподібно описую це у своїй творчості... Спасибі від усієї душі вам, люди, за такі приємні, прекрасні, зворушливі, почесні коментарі, на жаль, не завжди виходить відповісти кожному... Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх-усіх напрямках, особливо - на Покровському! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области, и - дальнейших долгожданных Побед!.. Моё уважение Михаилу Подоляку!.. Большое спасибо за важное интервью Наталье Влащенко!.. Все разговоры о переговорах с фашистской россией - это шизофрения, и не более того. До возврата к границам 91 года с путиным вести переговоры может только предатель Украины, и больше никто. Вторая серия агрессии после так называемой "заморозки", если таковая будет (с моей точки зрения, она - не возможна в принципе), будет гораздо жёстче и кровопролитнее, чем первая.
    9
  8. Лист з-під Авдіївки (Вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – запеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вырші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми Велика подяка особисто Кирилу Сазонову та в його лиці усім нашим Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Большая благодарность Наталье Влащенко за очередной информативный эфир, за высокопрофессиональную классную журналистскую работу во благо Украины!..
    9
  9. Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»… И водь надежд, как передержанная брага… Болит душа… Опять болит моя душа… Да так, что с нею, кажется, болит – бумага… Опять рашисты двинулись на наши города… Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, - Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда... А души светлые – то главное Країни знамя!.. Опять – огрянуло! – нам память дежавю, И вновь – страница боли за страницей… Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу… Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами… А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым… Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик… Доископаемый какой-то Оркаим… «Освобождателей» - «воинственное» своевластье… И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь… Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!! И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть, И чтоб опять - ревмя! - душою не реветь, Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь… А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней... Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!.. И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней… Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней, Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!.. Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён, Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю, С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём, Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! - По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!.. Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души… Перо моё и то - болит, «кровит» нам!.. Болит бумага… и болят – «вирши»… Болит – Народ мой… И болит – вся Украина… Но в этом – изнажденьи! – что кровит, Когда любая тишь – предвестно-гробовая, Одно меня ещё неистово! живит, Что – силой строк – с своим народом пребываю!.. (Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Большое спасибо Вам, уважаемая Наталья, за всю ашу неустанную, высокопрофессиональную, качественную, важнейшую работу на инфофронте во благо Украины!.. Особо благодарю - за прекрасную, интереснейшую беседу с неподражаемым Александром Генисом!.. Большой душевный привет всем адекватным людям - из временно оккупированного Крыма!..
    8
  10.  @alanaelen6018  Мой любимый поэт - Владимир Высоцкий. А второй любимый поэт - Сергей Есенин. У них у всех были большие проблемы с алкоголем. Но это были одни из самых сострадающих, сопереживающих, глубоко порядочных, честных и честолюбивых людей в истории поэтического искусства!.. Отсюда те великие пронзительные, невероятно чувственные и глубокомысленные строки, которые они нам навсегда оставили. Поэтому я с Вами категорически не согласен. Я уверен, что Алексей - искренен в своей позиции!..
    5
  11. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Слава ВСУ - Воинам Света Украины!.. Слава Україні і ЇЇ Героям!.. Слава Легиону, РДК и Сиббату - всем русским добровольцам, борющимся на стороне Добра с "коричневой чумой" 21 века!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму, немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Большая благодарность Наталье Влащенко за очередной информативный эфир, за высокопрофессиональную яркую журналистскую работу на информфронте, за интересных толковых гостей!..
    4
  12. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Велика подяка особисто Кирилу Сазонову та в його лиці усім нашим Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Большая благодарность Наталье Влащенко за очередной информативный эфир, за высокопрофессиональную журналистскую работу во благо Украины!..
    4
  13. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Большая благодарность Наталье Влащенко за очередной информативный эфир, за высокопрофессиональную журналистскую работу во благо Украины, за интересного дельного гостя!.. Григорию Тамару спасибо - за его глубокое неравнодушие к судьбе Украине, за высококвалифицированное мнение!..
    4
  14. ​ @sb-ej4qf  Ну договаривайтесь!.. С вурдалаком!.. Флаг вам в руки!.. У меня мышление нормальное - предельно-трезвое. Я не живу в мире "розовых пони"... К глубокому сожалению, "замирения" с агрессором приведут не к сотням, а к тысячам или десяткам тысяч новых гражданских смертей... Мне искренне жаль тех, кто этого не понимает. На каких взаимовыгодных условиях Вы с ними договоритесь, если путин вписал в свою конституцию Запорожскую и Херсонскую область Украины?! Прекращение войны для путина - это его смерть и в политической, и в физическом смысле. Такое впечатление, что люди вообще не осознают элементарных вещей, лежащих на поверхности...
    2
  15. "Курським" Козакам присвячується… (Нові вірші із Криму!) Ви знаєте, а ви нас, якщо чесно, - задовбали!.. А ви нас, якщо чесно, - забомбили!.. Ізруйнували душі і будинки наші – вщент… І віришили в мить! ми, й завітали У гості в Курщину… Бо ми уже могили Втомилися «вирощувать» на Батьківщині – вщерть!.. Ви ж заперечуєте все там - наше існування, - Нас, Українськой Нації!.. Й співучу мову «Селючой» звЕте, і «недомоскальскою» зветЕ!.. А ЗСУ – «під-натівські війська», «для воювання Нездатнії – самі!»… Ой.. ще ж «Зеленський – клоун»! – Як же забув!? - «американський «недогетьман», «недопрезидент»!.. І от ми вирішили показать, що ми – на місці!.. І хочем! й можем! погулять! - як прапрадІди! – Хоч ви позбавили нас трохи «споконвічних куреней»: На Запорожчину роззявили ви рота – на колиску Козацтва нашого! - І от «заперемогобІсить» Ми вас прийшли! – І трохи «референдумнути» в КурНР!.. І ось вже сімдесят чотири пунктика – під нами! І Суджа – наша! – Та і жителі її всі рАзом «Вабще не хочут уезжать!» - «Укрофашизм» - у кайф!.. І то ще «нас там» майже «нет!», то ми «ещё не начинали!»… Ще «целей нет!», тобто конкретных! целей, – братство Тут навкруги як озирнулося, - для розгуляння «рай»!.. Ще наше - панство! ЗСУ – не зволило! прийняти Фінальне рішення: йти на Москву? А може Вас пощадити! – сперш сенс назви «Курськ» відкрити вам! – Ви зрозумієте той сенс, коли почнем «викурювАти» Ми з Курську вас, а поки в Суджі – кожен! Із нас жде «судженого-ряженого» вашого царька! Такі дива!.. А він висиджує чогось на свОїх «задозасідалках»… Так де ж, я хочу запитать тоді, той монстр Троєголовий? - Який звЕте ви, здається, - «Трієдіна Русь»! - Що випалити в «кісельовський попіл» знатно! здатний… Ех ви, не знаєте!.. що три свої глави він просто Схилив перед Народним Духом! – це ж не «бункерний дідусь»!.. Сповнені Сил – праведно-Збройних! Сил – йдемО ми Вам остаточно розлупИти «недолугі» очі, Що це не ЗСУ – Народна Армія, не «сво» - Народная Війна! – Що ми УСІ постали! – наробити вам домОвин! - Якщо не хочеться вам жити – не по-орчому… Ви – задовбали!.. забомбили… то вас! «братья рОдные», вина! – Що ми йдемо… Самі не знаєм: до Москви?.. до Курську?.. Але йдемо ми – нашой! Курщиной – «исконной»! – Так! забрехали вже ви нас, «брехне-історієй» затьмарили серця! – Ви ж пам’ятаєте, «Мать городов» за три дні» обіцяли, руські, А ми – «Москву в три дні» не обіцяєм»! – Просто йдем… І – скоро!.. И «цели нет» у нас! тепер в поході цьому… як, до речі, «нет» йому – Кінця!.. (17-18 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    2
  16. Михаил Иосифович, я Вас обожаю! Вы - мой Герой!.. Предельно-честный, предельно-ясный, предельно-разумный анализ мирового положения дел!.. Без всяких "виляний" и недосказанностей... Если хочешь знать честную объективную реальность, нужно слушать и думать над речами Веллера!.. Большое Вам спасибо, Наталья, за Гостя и правильные вопросы ему, большое спасибо Михаилу Иосифовичу за этот полезнейший час "потраченного" мной времени!..
    2
  17.  @sb-ej4qf  Вы ещё мне скажите, что "возвращение Крыма дипломатическим путём" - это не собачья чушь и не бред сивой кобылы!..
    1
  18. Высоцкий никогда бы не поддерживал путина и его банду, а уж тем более - войну с Украиной! Говорю, как человек, подробно изучающий его творчество и личность долгих 10 лет, знающий более 400 песен и стихов Высоцкого наизусть. Покажите мне тех кадров, которые так говорят?! Они ничего не знают о Высоцком и не читали и не слушали его... То, что сейчас все российские "звездульки" противными голосами пытаются верещать великую поэзию Владимира Семёновича и его использует чудовищная рашистская пропаганда в своих низменных целях, это вообще не аргумент... Перекрутить и переврать можно всё что угодно. Высоцкий ненавидел войну вообще, то, что он воспевал в своих военных песнях - это борьба и подвиг защитников своей земли и своего дома, не более того... В песнях не пафосных, в песнях, в которых была суровая неприглядная правдивая быль... Кому интересно, могут найти интервью, сделанное Дмитрием Гордоном с поэтом Игорем Кохановским, ближайшим другом Владимира Высоцкого, с которым они дружили практически с детского сада, знавший его, как свои пять пальцев! Ему Гордон вопрос задать ещё не успел, а он уже наотрез опроверг такую возможность - поддержки Высоцким путинизма и военной экспансии. Всем очень рекомендую к прочтению данное великое стихотворение Владимира Семёновича, созданное в 1977 году. Рекомендую, чтобы в полной мере понимать, кто такой был настоящий Высоцкий - пацифист и созидатель! Упрямо я стремлюсь ко дну, Дыханье рвется, давит уши... Зачем иду на глубину - Чем плохо было мне на суше? Там, на земле, - и стол, и дом. Там - я и пел, и надрывался. Я плавал всё же - хоть с трудом, Но на поверхности держался. Линяют страсти под луной В обыденной воздушной жиже, А я вплываю в мир иной, - Тем невозвратнее, чем ниже. Дышу я непривычно - ртом. Среда бурлит - плевать на сре́ду! Я погружаюсь, и притом - Быстрее - в пику Архимеду. Я потерял ориентир, Но вспомнил сказки, сны и мифы. Я открываю новый мир, Пройдя коралловые рифы. Коралловые города... В них многорыбно, но не шумно - Нема подводная среда, И многоцветна, и разумна. Где ты, чудовищная мгла, Которой матери стращают? Светло, хотя ни факела, Ни солнца мглу не освещают. Всё гениальное и не– допонятое - всплеск и шалость - Спаслось и скрылось в глубине! Всё, что гналсь и запрещалось... Дай бог, я всё же дотону, Не дам им долго залежаться. И я вгребаюсь в глубину, И всё труднее погружаться. Под черепом - могильный звон, Давленье мне хребет ломает, - Вода выталкивает вон И глубина не принимает. Я снял с острогой карабин, Но камень взял - не обессудьте! - Чтобы добраться до глубин, До тех пластов, до самой сути. Я бросил нож - не нужен он: Там нет врагов, там все мы - люди, Там каждый, кто вооружён, - Нелеп и глуп, как вошь на блюде. Сравнюсь с тобой, подводный гриб, Забудем и чины, и ранги. Мы снова превратились в рыб, И наши жабры - акваланги. Нептун, ныряльщик с бородой, Ответь и облегчи мне душу: Зачем простились мы с водой, Предпочитая влаге - сушу? Меня сомненья - черт возьми! - Давно буравами сверлили: Зачем мы сделались людьми? Зачем потом заговорили? Зачем, живя на четырёх, Мы встали, распрямили спины? Затем - и это видит Бог, - Чтоб взять каменья и дубины. Мы умудрились много знать, Повсюду мест наделать лобных, И предавать, и распинать, И брать на крюк себе подобных! И я намеренно тону, Зову: «Спасите наши души!» И если я не дотяну - Друзья мои, бегите с суши! Назад - не к горю и беде, Назад и вглубь - но не ко гробу, Назад - к прибежищу, к воде! Назад - в извечную утробу! Похлопал по плечу трепанг, Признав во мне свою породу. И я выплевываю шланг И в легкие пускаю воду!.. Сомкните стройные ряды, Покрепче закупорьте уши. Ушел один - в том нет беды, Но я приду по ваши души!
    1
  19.  @alexsafronov6150  Да нет, это я по рожам вам хлещу, дурачкам, своим метким, мощным словом, потому так и подгорает у тебя!..
    1
  20.  @NatalijaIvanova-cu4mi  Вы - это кто? Я и есть Фёдор Фёдоров, и я сам публикую свои стихи. Нет, я в Крыму и делаю это от собственного имени. Может быть, для кого-то это безрассудство, но я делаю так. А почему я до сих пор, после двух лет ежедневных публикаций, на свободе, понятия не имею...
    1
  21.  @NatalijaIvanova-cu4mi  Сердечно благодарю Вас за беспокойство!..
    1
  22.  @NatalijaIvanova-cu4mi  Да ничего. От души Спасибо Вам за слова благодарности, за беспокойство!.. Для меня это сейчас очень важно и ценно...
    1