Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "RAMINA" channel.

  1. Лист з-під Авдіївки (Нові вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – запеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вырші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого) Автор: Федір Федоров, кримський поет Примітка: надієчка, надзламний, яскравенька, миттєчко, суцільніший, ізснажливий, буревіїще, дивонько – це авторські оказіоналізми Iдея цього віршу народилась у мене в той складний час, коли наши Захисники і Захисниці покидали Авдіївку… Один із віршів, громадянского спрямування, - «Прощання із Авдіївкою», я вже не раз оприлюднював у різних коментарях і він здобув багато прекрасних відкликів від читачів… Другий вірш, на який мене побудили ці обставини ще тоді, довго визрівав у серці, i народився тільки cьогодні вночі. Він із самого початку замислювався мною як зворушлива лірична любовна історія… Хоча без «громадянського», «суспільного» підтексту я б ніяк сьогодні не міг обійтись… Ці вірші мають назву «Лист з-під Авдіївки». Розумію, що зараз вже майже ніхто не пише листів, як під час Другої світової… Але електронні посилання, повідомлення теж часто бувають розгорнутими… До того ж мені захотілося взагалі трохи стилізувати це таки звичайне сьогоднi дійство під старину – коли листи йшли багато часу і часто, навіть, надходили вже після загибелі бійця… Стилізувати, можливо, для більшої зворушливости, щемливості, демонстрації усієї болючої несправедливості, усього божевільного кошмару війни… Хоча «новітні листи» зараз йдуть значно скоріше, адже ж все одно війна кожну хвилину може відібрати твоє життя и навіки розлучити з найріднішою людиною…Людей розділяють не тільки тисячі километрів, а ще й – океани суцільного горя і розрухи… І ось хочу представити новый твір вашый увазі, дорогі співвітчизники!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надвадливу працю на благо нашої України!..
    388
  2. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом Украинских Защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но - от души… Огромное спасибо Вам, Рамина, за это интервью! Очень мне нравится по-человечески Дмитрий, его интервью с пленными, его манера общения, классный фирменный юморок, и, вообще, его важнейшая неустанная работа во благо Украины! Респект и уважение, огромная благодарность Дмитрию! И Вам, Рамина, огромное спасибо за ваш неустанный талантливый интересный яркий труд!.. От всей души желаю огромной Удачи и минимальных потерь нашим Защитникам и Защитницам на всех направлениях!.. Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!.. Слава Украине! Слава ЗСУ, РДК, Легиону "Свобода России"! Адекватные крымчане ждут ЗСУ!..
    315
  3. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом Украинских Защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но - от души… Огромное спасибо Вам, Рамина, за это интервью! Очень мне нравится по-человечески Дмитрий, его интервью с пленными, его манера общения, классный фирменный юморок, и, вообще, его важнейшая неустанная работа во благо Украины! Респект и уважение, огромная благодарность Дмитрию! И Вам, Рамина, огромное спасибо за ваш неустанный талантливый интересный яркий труд!.. От всей души желаю огромной Удачи и минимальных потерь нашим Защитникам и Защитницам на всех направлениях!.. Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!.. P.S. Адекватные крымчане ждут Украину! Слава Украине! Слава ВСУ!..
    174
  4. Огромное спасибо Вам, Рамина, за это интервью! Очень мне нравится по-человечески Дмитрий, его интервью с пленными, его манера общения, классный фирменный юморок, и, вообще, его важнейшая неустанная работа во благо Украины! Респект и уважение, огромная благодарность Дмитрию! И Вам, Рамина, огромное спасибо за ваш неустанный талантливый интересный яркий труд!..
    145
  5. Нові вірші із Криму. Коханій Украіні… Фронти стоять… Надії тагнуть, тагнуть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тягнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет (Вірші створені в ніч на 25 січня, в знакову для мене дату – день нарождення мого улюбленого поета та Вчителя – Володимира Висоцького) Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надвадливу працю на благо нашої України!..
    135
  6. Велика подяка чарівній Раміні за її прекрасну, особливо-цікаву, ексклюзивну, професійну, невтомну, потужну, просто надважливу працю на благо нашої України, нашої Перемоги!.. Дуже дякую за таку гарну, теплу, домашню зустріч з паном Кулебою і його прекрасною дружиною! Дуже круто, як завжди! Привіт Вам із окупованого Криму, адекватні кримчани чекають повернення додому!..
    111
  7. Лист з-під Авдіївки (Нові вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – запеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вырші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого) Автор: Федір Федоров, кримський поет Примітка: надзламний, яскравенька, миттєчко, суцільніший, ізснажливий, буревіїще, дивонько – це авторські оказіоналізми Iдея цього віршу народилась у мене в той складний час, коли наши Захисники і Захисниці покидали Авдіївку… Один із віршів, громадянского спрямування, - «Прощання із Авдіївкою», я вже не раз оприлюднював у різних коментарях і він здобув багато прекрасних відкликів від читачів… Другий вірш, на який мене побудили ці обставини ще тоді, довго визрівав у серці, i народився тільки cьогодні вночі. Він із самого початку замислювався мною як зворушлива лірична любовна історія… Хоча без «громадянського», «суспільного» підтексту я б ніяк сьогодні не міг обійтись… Ці вірші мають назву «Лист з-під Авдіївки». Розумію, що зараз вже майже ніхто не пише листів, як під час Другої світової… Але електронні посилання, повідомлення теж часто бувають розгорнутими… До того ж мені захотілося взагалі трохи стилізувати це таки звичайне сьогоднi дійство під старину – коли листи йшли багато часу і часто, навіть, надходили вже після загибелі бійця… Стилізувати, можливо, для більшої зворушливости, щемливості, демонстрації усієї болючої несправедливості, усього божевільного кошмару війни… Хоча «новітні листи» зараз йдуть значно скоріше, адже ж все одно війна кожну хвилину може відібрати твоє життя и навіки розлучити з найріднішою людиною…Людей розділяють не тільки тисячі километрів, а ще й – океани суцільного горя і розрухи… І ось хочу представити новый твір вашій увазі, дорогі співвітчизники!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    105
  8. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом Украинских Защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но - от души… Огромное Вам спасибо, Рамина, за вашу яркую, глубоко неравнодушную, очень смелую и очень поезную, высокопрофессиональную, я считаю, в своём роде абсолютно уникальную, работу, во благо нашей Украины!.. Спасибо Вам от Души!.. От всей души желаю огромной Удачи и минимальных потерь нашим Защитникам и Защитницам на Авдеевском направлении!.. И на всех других направлениях тоже - всем огромной Удачи! Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!.. Слава Украине! Слава ЗСУ, РДК, Легиону "Свобода России"! Адекватные крымчане ждут ЗСУ!..
    79
  9. Лист з-під Авдіївки (Вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – за-пеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вірші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Багато людей із України думають, що ці вірші написав військовий... Це дуже приємно мені як автору, що я настільки правдиво пережив у душі ті обставини, про які пишу... Але ні - я просто цивільна людина, поет, що близько до серця сприймає горе свого народу, багато передивився матеріалів, інтерв'ю з військовими, і проживаю їх почуття часто, немов свої, і тому, мабуть, так точно і правдоподібно описую це у своїй творчості... Спасибі від усієї душі вам, люди, за такі приємні, прекрасні, зворушливі, почесні коментарі, на жаль, не завжди виходить відповісти кожному... Слава Україні і її Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!.. Спасибі Вам цей випуск, за цікавого гостя, за висвітлення його собистої зворушливої історії підчас війни...
    57
  10. Спасибо Вам огромное, Рамина, за вашу интересную, нужную и важную работу!.. Вы - Умница!.. Я искренне восхищаюсь вашей активной гражданской позицией, вашей смелостью, вашей любовью к Украине, вашей помощью военным, вашими потрясающими военными репортажами, вашим профессионализмом и трудоспособностью!.. Привет Вам из Крыма! Адекватные крымчане ждут ЗСУ и Украинский Мир!..
    56
  11. С Наступающим Новым годом Вас, Рамина! Крепкого здоровья Вам, счастья в личной жизни, новых ярких, оригинальных, интересных важных видеоработ на вашем канале!.. И... скорейшей Победы нам всем!.. Огромное спасибо Вам, Рамина, за ваш неустанный, талантливый, смелый, яркий, важный труд в течение всего 2023 года!..Отдельная благодарность Вам - за это прекрасное интервью с супругами Ким, очень уважительно отношусь к Виталию и его громадной, важнейшей, глубоко неравнодушной работе во благо своей области и всей страны!.. Замечательная супруга Юлия прекрасно дополняет своего мужа!.. С Наступающим - всех людей героической Украины! Пусть в новом году прекратятся страдания, прекратится всё это безумие Победой Украины и Торжеством Добра, Справедливости, Свободы, Любви, нормальных Человеческих Ценностей!..
    52
  12. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом украинских защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но от души… Слава Украине! Адекватные крымчане ждут ВСУ! Огромное спасибо Вам, Рамина, за вашу, как всегда, потрясающую работу, рождённую глубоким неравнодушием и настоящим профессионализмом!..
    37
  13. Слава, низкий поклон и искренне глубокое уважение Дарье и всем-всем удивительным потрясающим бесстрашным Женщинам-Героиням Украинской Земли! Посвящение Женскому Мужеству (Руслане Данилкиной, 19-летней военнослужащей ВСУ, с глубоким уважением и низким поклоном!) (Стихи написаны по мотивам интервью Русланы Данилкиной Дмитрию Гордону) Кто сказал, что мужчины не плачут?! Я не плакал… Рыдал… Выл белугой!… Ревел... Когда ясно в глазах ваших видел, что значит Ненасытно-кровавый, слепой беспредел… Что пред подвигом вашим предстать на коленях?! - Я всей сутью своей преклоняюсь пред ним! - И желая скорейшего выздоровленья, Я хочу для Вас чуда: чтоб был невредим Весь ваш Трепетный Дух с редким Мужеством вашим, Но и ваша нога, что, на почве родной Потрясающе крепко в ваш возраст восставши, Была резко обрублена "братской роднёй"… Вы не можете дальше бороться за дом ваш… За фантомною болью померкнул и враг!.. Благородную поступь подбили наотмашь… Но её не затмить пеленой вражьих врак! Враг, пойми эта девочка родом из гордой Одессы!.. Сам Утёсов тот город всё видел во сне! – Но во сне не увидеть - подвиг РУси чудесный!! - И войну, рука об руку шедшую с ней… Разве смог бы великий певец нам поверить, Что возможен такой изуверский кошмар?! Чем жестокость надменную эту измерить, Что вперёд не способна вертеть земной шар?.. Нет! Земля – это детище чистого сердца! – И Руслана Данилкина, и Жанна д’Арк, Только-только окончилось детство, Понесли свои жизни вечной Родине в дар!.. Она волю явила, чтоб вольно сияла Украина – наследница бравой Сечи! – «Шовинисты, Украйна славна не борщом и не салом – Хлебосольно-искренним взглядом отважных дивчин!!». В ваших взглядах, Руслана – горечь страждущей правды, - Хоть убей, озлобления нет капли в них! А в душе - Перемоге Будущей рады!.. Вас не в силах отчаянье прошлым пленить!.. Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Хоть и Память в ночи часто всё ж навещает, И стоит у постели - хирургом бессильным, И ничтожный, но – важный! - процент обещает… Вам всё снятся «салюты» над мирным Херсоном - Снится свинской потехи угар… Что Вы мчитесь на «скорой» с Безразличностью сонной… Рядом Болью ожившей – неживая нога… Вы всё рвётесь на фронт, понимая, конечно, Что ваш чистый порыв ныне крыльев лишён… Служба тоже зияет – фантомом кромешным!.. Но… немыслимой верой ваш путь защищён! Никуда Вам от Божьей защиты ни деться, Ведь для Родины ваш - безграничен – порыв!.. Ваш порыв!.. - Нет прощанья достойнее с детством! И на сердце моём он – бессмертный нарыв… Кто сказал, что мужчины не плачут?! – А я плакал, и праведных слёз не стыжусь! И стихи эти Вам я пишу на удачу, Не словами – слезами извёрнутых чувств! Не скупою мужскою слезою, а щедрой Благодарность свою на бумагу излил… Пусть иссякнут мои все душевные недра, Лишь бы Бог Вас всегда неизменно хранил! Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Як без Слави живої Перемогу стрiчать? Но хочу я не только, чтоб Вы невредимы Оставались отныне, и в ваших речах Было больше поводов для оптимизма, - Всей душою желаю, чтоб с этой Войной Рука об руку больше не идти Вам по жизни! - Пусть покинет скорее она край наш родной! Пусть изгинет Погибель! Нехай квiтнуть люди!.. Я бажаю Вам – чуєте?! – на мовах двох! - За Ваш Подвиг чудесный - бессмертным чудом Чтобы шла рядом с Вами Весна! Так хочу я Видеть вечнозелёной ширь ваших дорог! Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я преклоняюсь перед Подвигом этой Девушки. Настоящей Героини! Так же, как и перед подвигом абсолютно каждого Украинского Воина, защищающего нашу Землю от бесчеловечных оккупантов. Но Руслана - героиня вдвойне, потому что она - всего лишь 18-летняя(!) девушка(!), которая добровольно ушла защищать свою Родину, сумела освоить работу связистки и добросовестно выполняла свой долг перед Родиной, пока оккупанты не лишили её ноги в нещадно обстреливаемом Херсоне. Я пересмотрел Её интервью Дмитрию Гордону несколько раз, и все разы я плакал… Это невозможно слушать без слёз… Я поражаюсь удивительной Силе Духа этой юной хрупкой девушки!.. Она стала лично для меня Символом Украинского Сопротивления, Свободы и Светлой Красоты Украины и Её Героического Народа!.. История Русланы произвела на меня абсолютно неизгладимое впечатление, очень глубоко тронула, и я, крымский поэт, написал Ей эти стихи. Работа над ними была очень сложной, долгой, кропотливой, велась в несколько подходов. Долго редактировал, дорабатывал произведение. Вот решил поделиться им в комментарии. Огромное спасибо Вам, Рамина, за вашу, как всегда, потрясающую работу, рождённую глубоким неравнодушием и настоящим профессионализмом!.. За ваш важный, бесстрашный, благородный качественный труд на совесть во благо Украины! Моё восхищение бесстрашию и военной Работе Дарьи!.. Слава ВСУ - Воинам Светам Украины!.. P.S. Адекватные крымчане ждут Украину! Слава Украине! Слава ВСУ!.
    31
  14. Посвящение Женскому Мужеству (Руслане Данилкиной, 19-летней военнослужащей ВСУ, с глубоким уважением и низким поклоном!) (Стихи написаны по мотивам интервью Русланы Данилкиной Дмитрию Гордону) Кто сказал, что мужчины не плачут?! Я не плакал… Рыдал… Выл белугой!… Ревел... Когда ясно в глазах ваших видел, что значит Ненасытно-кровавый, слепой беспредел… Что пред подвигом вашим предстать на коленях?! - Я всей сутью своей преклоняюсь пред ним! - И желая скорейшего выздоровленья, Я хочу для Вас чуда: чтоб был невредим Весь ваш Трепетный Дух с редким Мужеством вашим... Уцелела б нога, что, на почве родной Потрясающе крепко в ваш возраст восставши, Была резко обрублена "братской роднёй"!.. Вы не можете дальше бороться за дом ваш… За фантомною болью померкнул и враг!.. Благородную поступь подбили наотмашь… Но её не затмить пеленой вражьих врак! Враг, пойми эта девочка родом из гордой Одессы!.. Сам Утёсов тот город всё видел во сне! – Но во сне не увидеть - подвиг РУси чудесный!! - И войну, рука об руку шедшую с ней… Разве смог бы великий певец нам поверить, Что возможен такой изуверский кошмар?! Чем жестокость надменную эту измерить, Что вперёд не способна вертеть земной шар?.. Нет! Земля – это детище чистого сердца! – И Руслана Данилкина, и Жанна д’Арк, Только-только окончилось детство, Понесли свои жизни вечной Родине в дар!.. Она волю явила, чтоб вольно сияла Украина – наследница бравой Сечи! – «Шовинисты, Украйна славна не борщом и не салом – Хлебосольно-искренним взглядом отважных дивчин!!». В ваших взглядах, Руслана – горечь страждущей правды, - Хоть убей, озлобления нет капли в них! А в душе - Перемоге Будущей рады!.. Вас не в силах отчаянье прошлым пленить!.. Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Хоть и Память в ночи часто всё ж навещает, И стоит у постели - хирургом бессильным, И ничтожный, но – важный! - процент обещает… Вам всё снятся «салюты» над мирным Херсоном - Снится свинской потехи угар… Что Вы мчитесь на «скорой» с Безразличностью сонной… Рядом Болью ожившей – неживая нога… Вы всё рвётесь на фронт, понимая, конечно, Что ваш чистый порыв ныне крыльев лишён… Служба тоже зияет – фантомом кромешным!.. Но… немыслимой верой ваш путь защищён! Никуда Вам от Божьей защиты ни деться, Ведь для Родины ваш - безграничен – порыв!.. Ваш порыв!.. - Нет прощанья достойнее с детством! И на сердце моём он – бессмертный нарыв… Кто сказал, что мужчины не плачут?! – А я плакал, и праведных слёз не стыжусь! И стихи эти Вам я пишу на удачу, Не словами – слезами извёрнутых чувств! Не скупою мужскою слезою, а щедрой Благодарность свою на бумагу излил… Пусть иссякнут мои все душевные недра, Лишь бы Бог Вас всегда неизменно хранил! Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Як без Слави живої Перемогу стрiчать? Но хочу я не только, чтоб Вы невредимы Оставались отныне, и в ваших речах Было больше поводов для оптимизма, - Всей душою желаю, чтоб с этой Войной Рука об руку больше не идти Вам по жизни! - Пусть покинет скорее она край наш родной! Пусть изгинет Погибель! Нехай квiтнуть люди!.. Я бажаю Вам – чуєте?! – на мовах двох! - За Ваш Подвиг чудесный - бессмертным чудом Чтобы шла рядом с Вами Весна! Так хочу я Видеть вечнозелёной ширь ваших дорог! Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я преклоняюсь перед Подвигом этой Девушки. Настоящей Героини! Так же, как и перед подвигом абсолютно каждого Украинского Воина, защищающего нашу Землю от бесчеловечных оккупантов. Но Руслана - героиня вдвойне, потому что она - всего лишь 18-летняя(!) девушка(!), которая добровольно ушла защищать свою Родину, сумела освоить работу связистки и добросовестно выполняла свой долг перед Родиной, пока оккупанты не лишили её ноги в нещадно обстреливаемом Херсоне. Я пересмотрел Её интервью Дмитрию Гордону несколько раз, и все разы я плакал… Это невозможно слушать без слёз… Я поражаюсь удивительной Силе Духа этой юной хрупкой девушки!.. Она стала лично для меня Символом Украинского Сопротивления, Свободы и Светлой Красоты Украины и Её Героического Народа!.. История Русланы произвела на меня абсолютно неизгладимое впечатление, очень глубоко тронула, и я, крымский поэт, написал Ей эти стихи. Работа над ними была очень сложной, долгой, кропотливой, велась в несколько подходов. Долго редактировал, дорабатывал произведение. Вот решил поделиться им в комментарии. ОГРОМНОЕ СПАСИБО Татьяне Бондарь за Вашу отзывчивость, за Ваше Доброе Сердце, за то, что донесли мои стихи непосредственно до Русланы! Я очень Вам признателен!.. Я Счастлив был, когда получил сообщение от Вас, что мои стихи наконец-то увидит эта удивительная Девушка! Очень хотелось бы, конечно, узнать о её реакции. Но даже если это пока не представляется возможным, ничего страшного! Самое главное, чтобы эти строки по-своему поддержали, подбодрили, согрели Её на пути к выздоровлению - очень на это надеюсь!.. Особый поклон и огромная благодарность - всем Защитницам Украины!.. Огромное спасибо Вам, Рамина, за это интервью! Очень мне нравится по-человечески Дмитрий, его интервью с пленными, его манера общения, классный фирменный юморок, и, вообще, его важнейшая неустанная работа во благо Украины! Респект и уважение, огромная благодарность Дмитрию! И Вам, Рамина, огромное спасибо за ваш неустанный талантливый интересный яркий труд!.. P.S. Адекватные крымчане ждут Украину! Слава Украине! Слава ВСУ!..
    29
  15. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом Украинских Защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но от души… Слава Украине! Адекватные крымчане ждут ЗСУ!.. Cпасибо Вам огромное, Рамина, за вашу глубоко неравнодушную, чрезвычайно смелую, высокопрофессиональную работу во благо Украины!.. Я искренне восхищаюсь вашим важнейшим неустанным трудом!..
    27
  16. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом украинских защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но от души… Слава Украине! Адекватные крымчане ждут ВСУ! Огромное спасибо Вам, Рамина, за вашу, как всегда, потрясающую работу, рождённую глубоким неравнодушием и настоящим профессионализмом!..
    20
  17. Посвящение Женскому Мужеству (Руслане Данилкиной, 19-летней военнослужащей ВСУ, с глубоким уважением и низким поклоном!) (Стихи написаны по мотивам интервью Русланы Данилкиной Дмитрию Гордону) Кто сказал, что мужчины не плачут?! Я не плакал… Рыдал… Я - душою! - ревел... Когда ясно в глазах ваших видел, что значит Ненасытно-кровавый, слепой беспредел… Что пред подвигом вашим предстать на коленях?! - Я всей сутью своей преклоняюсь пред ним! - И желая скорейшего выздоровленья, Я хочу для Вас чуда: чтоб был невредим Весь ваш Трепетный Дух с редким Мужеством вашим... Уцелела б нога, что, на почве родной Потрясающе крепко в ваш возраст восставши, Была резко обрублена "братской роднёй"!.. Вы не можете дальше бороться за дом ваш… За фантомною болью померкнул и враг!.. Благородную поступь подбили наотмашь… Но её не затмить пеленой вражьих врак! Враг, пойми эта девочка родом из гордой Одессы!.. Сам Утёсов тот город всё видел во сне! – Но во сне не увидеть - подвиг РУси чудесный!! - И войну, рука об руку шедшую с ней… Разве смог бы великий певец нам поверить, Что возможен такой изуверский кошмар?! Чем жестокость надменную эту измерить, Что вперёд не способна вертеть земной шар?.. Нет! Земля – это детище чистого сердца! – И Руслана Данилкина, и Жанна д’Арк, Только-только окончилось детство, Понесли свои жизни вечной Родине в дар!.. Она волю явила, чтоб вольно сияла Украина – наследница бравой Сечи! – «Шовинисты, Украйна славна не борщом и не салом – Хлебосольно-искренним взглядом отважных дивчин!!». В ваших взглядах, Руслана – горечь страждущей правды, - Хоть убей, озлобления нет капли в них! А в душе - Перемоге Будущей рады!.. Вас не в силах отчаянье прошлым пленить!.. Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Хоть и Память в ночи часто всё ж навещает, И стоит у постели - хирургом бессильным, И ничтожный, но – важный! - процент обещает… Вам всё снятся «салюты» над мирным Херсоном - Снится свинской потехи угар… Что Вы мчитесь на «скорой» с Безразличностью сонной… Рядом - Болью ожившей - неживая нога… Вы всё рвётесь на фронт, понимая, конечно, Что ваш чистый порыв ныне крыльев лишён… Служба тоже зияет – фантомом кромешным!.. Но… немыслимой верой ваш путь защищён! Никуда Вам от Божьей защиты ни деться, Ведь для Родины ваш - безграничен – порыв!.. Ваш порыв!.. - Нет прощанья достойнее с детством! И на сердце моём он – бессмертный нарыв… Кто сказал, что мужчины не плачут?! – А я плакал, и праведных слёз не стыжусь! И стихи эти Вам я пишу на удачу, Не словами – слезами извёрнутых чувств! Не скупою мужскою слезою, а щедрой Благодарность свою на бумагу излил… Пусть иссякнут мои все душевные недра, Лишь бы Бог Вас всегда неизменно хранил! Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Як без Слави живої Перемогу стрiчать? Но хочу я не только, чтоб Вы невредимы Оставались отныне, и в ваших речах Было больше поводов для оптимизма, - Всей душою желаю, чтоб с этой Войной Рука об руку больше не идти Вам по жизни! - Пусть покинет скорее она край наш родной! Пусть изгинет Погибель! Нехай квiтнуть люди!.. Я бажаю Вам – чуєте?! – на мовах двох! - За Ваш Подвиг чудесный - бессмертным чудом Чтобы шла рядом с Вами Весна! Так хочу я Видеть вечнозелёной ширь ваших дорог! Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я преклоняюсь перед Подвигом этой Девушки. Настоящей Героини! Так же, как и перед подвигом абсолютно каждого Украинского Воина, защищающего нашу Землю от бесчеловечных оккупантов. Но Руслана - героиня вдвойне, потому что она - всего лишь 18-летняя(!) девушка(!), которая добровольно ушла защищать свою Родину, сумела освоить работу связистки и добросовестно выполняла свой долг перед Родиной, пока оккупанты не лишили её ноги в нещадно обстреливаемом Херсоне. Я пересмотрел Её интервью Дмитрию Гордону несколько раз, и все разы я плакал… Это невозможно слушать без слёз… Я поражаюсь удивительной Силе Духа этой юной хрупкой девушки!.. Она стала лично для меня Символом Украинского Сопротивления, Свободы и Светлой Красоты Украины и Её Героического Народа!.. История Русланы произвела на меня абсолютно неизгладимое впечатление, очень глубоко тронула, и я, крымский поэт, написал Ей эти стихи. Работа над ними была очень сложной, долгой, кропотливой, велась в несколько подходов. Долго редактировал, дорабатывал произведение. Вот решил поделиться им в комментарии. ПОВТОРНАЯ ПРОСЬБА! Уважаемые украинские читатели, в Крыму поблокированы страницы Русланы в соцсетях, я не могу отправиь ей это произведение. Я очень благодарен всем за такие вычсокие оценки моих поэтических трудов, но всё-таки стихотворение это писалось в первую очередь для Русланы. Несколько человек откликнулись ещё давно и переправили ей посты, но о том, получила ли она, о какой-либо её реакции, никто не уведомил... Есть такое ощушение, что стихи всё-таки не дошли до неё, либо она не увидела сообщение, может быть... Прошу всех неравнодушных людей: если не затруднит, отправить ей ещё раз и удостоверить меня о получении под подобным комментарием. Тем более, что у Золкина и Карпенко на канале это посвящение я публикую практически каждый день или через день... Буду очень благодарен... Слава Захісницям України!.. Спасибі Вам, Раміна, за інтерв`ю з такою прекрасною Героїнею, і, взагалі, велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    19
  18. Єдина Мрія (Вірші із Криму! Коханій Україні!) «І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі». (Т.Г.Шевченко) Багато років у віршах своїх оспівував я Мрії... Але сьогодні Мрію я лелію лиш одну: Що по-над любим Кримом скоро вже замайоріють Жовто-блакитні прапори у Українськую Весну!.. Що всі мої рядки в гнітючій безпорадності Не будуть безнадійно загнивать… Що прийде – зрешті! - час повірить в Віру Радості, Час не – оплакувать – прийде, час– оновлять!.. Коли в народженні дитини кожної розвидити Могли б - Різдвяне Світло! - а не світлечко – на мить! – Коли дітей усмішки - справжньою «дитячістю» - розквітли би Від безтурботливості - геть дитячої! - розвиклої Навік з заскаженілим дієсловом «розбомбить»!.. Коли ізпалені із мордором мости навіки будуть! - I неважливо – Кримськії чи Керченські вони!.. І буде Мар’янкою – Мар’янка! Бахмут – Бахмутом! - А не – одним суцільніїм пустелищем війни!.. Коли чоловіки лиш на приставці гратимуть У «широкомасштабную війну»… І коли Жінка – Берегиня Вогнища і Мати (І прошу тут в сексизмі вам мені не дорікати!) Забуде cправу «нежіночу» - Захищати! – Біля домашньо-мирного вогню!.. Щоби борщі кипіли, а не – свари! Щоб пригадались нам святкові дні!.. Щоб не здавалось, що «горілкою» назвали Цей напій ми від слова «горе» в давнині!.. В нас не Історія – суцільнії криваві ріки, Бездонні і - безоднії! – Горе-Моря! – От щоб цьому не буть, не бути вже - вовіки! – Оце – єдина тільки Мрієчка моя!.. А поки я молю вас, жінки, дочекайтесь! – Чекання ваше – головна релігія! – Бійцю... І ви, чоловіки, Боги війни, в неї ввіряйтесь, І неодмінно – неодмінно! – повертайтесь, І на плечах виношуйте не втомленість – Весну!.. Нехай, нехай Весна лиш скрізь полює - На душі, що в боях Любов забули зрешть!.. І я благаю: «Домалюй «За Мир!» малюнок, Дитиночко, з всієй дитячей вірой в людяність, Iз ycієй всевишньою наівністю – доверш!.. І я благаю віковічний дух могутнього Тараса: «Всією міццю Вічності надхнення нам навій! – Щоб – протриматься, протриматься… Протриматься! - Заради тих сімей – і вольних, і нових!..» Усе життя оспівував в своїх віршах я Мрії... Але сьогодні Мрію я лелію лиш одну! – Щоб над - всією! - нашей мирной Україной, Над - остаточно-вільною! новой Країной Жовто-блакитні прапори замайоріли У першую - беззаперечно-Українськую! - Весну!.. (Вірші створені 18 березня 2024 року, у день анексії Крима росією) Автор: Федір Федоров, кримський поет Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими колишніми поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви зараз відновлюєте здоровїя після тих фронтових репортажів, лікуєтесь... Бажаю Ваи гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!.. Особлива подяка за такий гарний випуск, таку теплу домашню зустріч з таким крутим гостем - Дмитром Кулебою і його прекрасною дружиною!..
    17
  19. Жажда Мира (Стихотворение из Крыма. Посвящаю всем волонтёрам, всем труженикам тыла героической Украины!) Я Жизни ещё не напился… Нет, время ещё не пришло! - Я в Жизнь безбожно влюбился Сегодня молящей душой… Молящей душою о мире! - Для данной нам Богом страны! Моей Украины взор милый, Как лик рукотворной Весны! Хочу я узреть час заветный Победы над силами Зла!.. – И пью буревестные ветры, И сею неистовый злак… Стихи я свои обжигаю Пылающей верой своей! – Кирпичики будто слагаю, Чтоб жизнь строить ярче, вольней. Ещё на просторах Отчизны Сады-города зацветут! Лишённые детских капризов, И дети поймут всю цену… И будет капризом единым Жизнь мирная в свежей стране!.. Как хочется Мира годину Узреть мне не только во сне!.. Да разве прошу я так много: Пресечь этих орков тупую вражду?! – Я в Жизнь верю! В Вешнего Бога! - И «чёрного лебедя» жду... Я верю: труд швей кропотливый Свет душ - вышиванкой! – сошьёт! Ласкать будут тёплые ливни В Карпатах - троянду! В Крыму – артишок! И «Гимн Украины», конечно, Ещё зазвучит без помех! Но песнею самою вешней, И самою впредь звонко-вечной Пусть будет звучать детский смех!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Огромное спасибо и низкий поклон всему Героическому Народу Украины! Данные стихи во многом навеяны прекрасными фильмами-репортажами замечательной журналистки Андрианы Кучер, в которых отражены героическая борьба жителей Николаева, Запорожья, Орехова, Херсонщины за Победу Украины! Огромное спасибо, кстати, хочу выразить этой журналистке за её прекрасную, профессиональную, очень качественную, очень смелую и очень важную работу! Всеми стихами своего "украинского" цикла я сопереживаю своим дорогим соотечественникам, поддерживаю наш гордый, красивый, несокрушимый Народ!.. Кстати, Орехов не раз упоминается в моём цикле стихов о войне... Горькой судьбе этого прифронтового города и его обездоленных жителей посвящена моя поэма "Баллада о судьбе родного города", созданная на основе реальной истории - беженки из Орехова Марии Костенко, рассказанной ей в рамках проекта "Очевидцы"... Пока эта поэма, как и многие другие мои стихи и поэмы "украинского" цикла лежат "в столе", так как публиковать их в Крыму - очень небезопасно, а в комментариии - длинные сюжетные произведения не поместятся... Но что могу, то публикую, тем делюсь с вами, дорогие украинцы, таким образом поддерживая ваш и без того потрясающий Дух и Надежду в ваших душах, насколько в моих поэтических силах!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..За цей новий випуск про Оріхів!..
    14
  20. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Слава Україні і її Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    14
  21. Мне выпало жить в слишком смутное время, В стихах – сотворять слишком смутный очаг… Не может без распрей – землянское племя… А я всё несу – многоточия бремя… В злом пламени гаснет Надежды свеча!.. И пламень слепой жжёт упёртое темя… И лира теперь - не поэтам – врачам! – Залечивать раны Поэзия в темень Ушла медсестрой фронтовою – на время… И даже Весна – моя Муза – не дремлет: Весна – амазонкой, вложив ногу в стремя, Куда-то летит в буйном цвете стремленья!.. И гаснет, и гаснет Надежды Свеча… А я их всё жду – лишь к поэзии годный… От них, с фронта, письма – всё о мелочах. Отписки – скупы, и урезаны – сводки, - Как будто мне суть разглашать – несвободны, - Лишь только – догадки, обрывки Невзгоды… Я жду их – недели, а, кажется – годы! - И ждёт потухающая свеча!.. Порою придут и заплачут в подушку Две сентиментальных до жути сестры! – Я трапезу им приготовлю радушно, Они мне – духовный дАруют ужин, - По-женски смягчив, тонко «обезоружив» «Неженского» дела титановый ужас, - Глобально свои глобальные души, Излив перед братом иль творческим мужем, - И смутно-глобальный горит во мне стих… И вот я – боец, лишь к Поэзии годный! - Пусть внеавтоматно мои авторучки строчат! - Свой Бой начинаю – лирически-гордый! - Весны и Поэзии славлю Аккорды!.. И верю – останутся – живы и бодры, И – обновлённые! – Щирим Народом, Мои две сестры – Красота и Природа!.. Взываю я к Миру!.. Зову я Свободу!.. Пусть смутный очаг всё смутней год от года, И пусть всё мутней глубина Небосвода, Пусть Солнце, палящее в Осень, изводит – ЗноИт! –души жаркие ротным и взводным, – Но! - знают Весна и Поэзия – сроду! - А с ними и я – их Красот раб свободный: Где пламени злому до нас – небосводных! Нет, в пламени Веры Людей – надсвободной - Вовек не погаснет Надежды Свеча!.. А с ней – Украины надсмутный Очаг!.. Новые стихи, написаны 30-31 октября. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт От всей души желаю огромной Удачи и минимальных потерь нашим Защитникам и Защитницам на Авдеевском направлении!.. И на всех других направлениях тоже - огромной Удачи нашим Воинам!.. Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!.. Огромное Вам спасибо, Рамина, за вашу яркую, глубоко неравнодушную, очень смелую и очень полезную, высокопрофессиональную, я считаю, в своём роде абсолютно уникальную, работу, во благо нашей Украины!.. Спасибо Вам от Души!.. Глубокое уважение и низкий поклон Геннадию за его Поступок, за его смелость, неравнодушие и благородство!.. Слава Украине! Слава ЗСУ! Слава Героическому Народу Украины!.. Адекватные крымчане ждут ЗСУ!..
    13
  22. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом Украинских Защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но - от души… Огромное спасибо Вам, Рамина, за это интервью! Очень мне нравится по-человечески Дмитрий, его интервью с пленными, его манера общения, классный фирменный юморок, и, вообще, его важнейшая неустанная работа во благо Украины! Респект и уважение, огромная благодарность Дмитрию! И Вам, Рамина, огромное спасибо за ваш неустанный талантливый интересный яркий труд!.. От всей души желаю огромной Удачи и минимальных потерь нашим Защитникам и Защитницам на всех направлениях!.. Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!.. Адекватные крымчане ждут ЗСУ!..
    12
  23. Нові вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области (желательно - взятия Курска!) и дальнейших долгожданных Побед!.. Слава ВСУ - Воинам Света Украины!.. Слава Україні і ЇЇ Героям!.. Слава Легиону, РДК и Сиббату - всем русским добровольцам, борющимся на стороне Добра с "коричневой чумой" 21 века!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    12
  24. «Прощання» iз Авдіївкою (Нові вірші! Коханій Україні, Її Героїчним Воїнам, її Незламному Народу!) Ми не покинули Авдіївку, ні, «друже»! – Ми просто відійшли на нетривалий час, Ми просто зберігли бійців - хоробрих, дужих, Ми зберігли – на «потім» - Відчайдушність, Щоб вам сказать тоді, незграбні ваші душі: «Авдіївка – назавжди наша, незворушно!», Сказать навіки вам – один останній раз! Ми не залишили Авдіївку, ні, «брате»! – Ми – люльки! - ворогу не залишали ніколИ! - Нам просто жалко розбазарювать солдатів, Залишили ми наших побратимів – жінці з матір’ю, Залишили синів - Країні - кращих! – їх Завзятістю Не «штабелюємо» ми кожнії пів-метру! – Вартість Їх Безцінна! – кожного! – для нашої Державності! – Лиш тОму ми ще не перемогли!.. «Перемагать» як ви - будь-Який дурень може! – Та ні – середньовічна варварня… Кого ти все звільняєш, «переможче»?! Кого, «освободитель», ти спроможний Від чогось захистити?! – Ні, небоже, Ви, оркостанці, тільки знищувати можете!.. От і Авдіївка на себе вже не схожа, - Руїнівка! - але все ж – наша, не ворожа! – Ми не програли, ні, Авдіївку – ще трошки!.. А ви – навік! – програли «Киев за три дня»!.. Ти не звільнив її від нас, «освободитель»!.. Це максимум - «жест доброй воли» хозяйвів!.. Ми не відступимо, ми не поступимось, - радіти не поспішай! – Не вашим – нашим! – дітям У цьому місті жить, у цьому місті – «квітнуть», «Авдіївку» в «Радіївку» перетворити!.. Ми, хозяйви, не віддаєм її бандитам! - Ніколи наших хат всіх не "освободить" вам, Ніколи льохи нашої святкової, "побідної" Горілки вам не висушити до країв!.. Ми не здаємо нашої Авдіївки, ні, враже! – «Ми не здаєм своїх» - не в гаслах, а в житті! – Ми ще покажемо! Ми ще вам все докажемо! На нетривалий час відходим ми, ну а для вас же – То Судний час, то – Судний час! – «брати»!.. Ми не покинули Авдіївку, ні, сучий сину! – Тебе «покинули» твої сатрапи в цю Біду!.. Гадаєш ти, що за тобою – «необъятная Россия», Але ніяк – ніяк! – ти зрозуміть не в силах, Що по-за нами – Український Безкінечний Дух!.. (Нові вірші, створені 18 лютого) Автор : Федір Федоров, кримський поет Ці вірші прийшли до мене на другий день після того, як наші Захисники і Захисниці покинули Авдіївку. Це була для мене з одно боку – сумна подія, а з іншого – правильна, бо ми зберегли наших людей, ми - не рашка і для нас кожна людина має значення… Зазвичай, ідеї моїх віршів довго мною обмірковуються і опрацьовуються… Потім виникає якийсь натхнений порив, і ці ідеї, задуми відтворюються у вірші, лягають на папір… Ці рядки, вважаю, не просто були створені, а саме прийшли до мене… Начебто вони були просто продиктовані згори… Написані вони були десь за півтора часу, потір допрацьовувались окремі моменти… От і знову хочу поділитися своіми віршами з вами, дорогі співвітчизники, і підтримати, вже в котре, таким чином ваш настрій та ваш і без того незламний, непокірний Дух!.. Впевнений, що Україна скоро знову поверне Авдіївку, так як і всі свої законні території!.. Адекватні кримчани чекають на "Украинский Мир"!.. Слава ЗСУ!.. Слава Легиону "Свобода России"!.. Слава РДК!.. Вибачаюсь за русизм «докажемо"! Знаю, що «доведемо». Але за змістом I за структурою твору, на мою думку, треба було саме так… Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, дуже сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    11
  25. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі вітаю наших Захісників і Захісниць із нещодавнім професійним святом!.. Бажаю міцного здоров'я, наснаги, залишитися живими і нетравмованими, якмога скоріше здобути Перемогу над клятим ворогом!..Величезної Вдачі вам і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими колишніми поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви зараз відновлюєте здоровїя після тих фронтових репортажів, лікуєтесь... Бажаю Ваи гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    11
  26. Лист з-під Авдіївки (Вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – за-пеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вірші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Багато людей із України думають, що ці вірші написав військовий... Це дуже приємно мені як автору, що я настільки правдиво пережив у душі ті обставини, про які пишу... Але ні - я просто цивільна людина, поет, що близько до серця сприймає горе свого народу, багато передивився матеріалів, інтерв'ю з військовими, і проживаю їх почуття часто, немов свої, і тому, мабуть, так точно і правдоподібно описую це у своїй творчості... Спасибі від усієї душі вам, люди, за такі приємні, прекрасні, зворушливі, почесні коментарі, на жаль, не завжди виходить відповісти кожному... Слава Україні і її Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    9
  27. Нові вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Щоб уникнути непорозумінь, хочу звернути увагу, що слова та словесні конструкції «сво-збродний», «рос-Пекло», самостратно, крихть, мрієтворний, вірштант, надгероїчний, стілові (по аналогії – з «тилові»), жах-цвинтар, животвірно, безпримарно, остатньо-мрійний – це авторські оказіоналізми. Вираз «на Ви!», «іду на Ви!» належить київському князю Святославу – ім він попереджував ворогів, що йде на них з війною… Сьогодні представляю вашій увазі зовсім новий вірш, над якими я працював доволі довго… Я вважаю, що це, безумовно, одне з найважливіших моїх поетичних звернень до мого народу, до вас, дорогі співвітчизники!..Ідея цього твору народилася у мене декілька днів тому, після перегляду фільму-репортажу прекрасної, дуже сміливої журналістки Андріани Кучер із зруйнованої Авдіївки… Я звичайно розумів, що від Авдіївки майже нічого не залишилось, але коли ти бачиш ці зруйновані будинки, а, головне, людей зі зруйнованими долями, які ховаються по підвалах, які сприймаюсь смерть вже просто як буденість, коли бачиш ці жахливі авіаудари, у душі – зовсім інші почуття, ніж коли просто сприймаєш «зруйновану Авдіївку» як жахливий, але більш-менш абстрактний, сухий факт… Ці жахливі картини Авдіївки ніколи не можна забути… І думаю, що в моїх подальших прикрих віршах на тему війни вони так чи інакше будуть знов і знов виникати… Україна обов’язково переможе і «віддячить» ворогу за цей суцільних Жах, в який перетворили орківські танки наші міста!.. Я у цьому ні краплі не сумніваюсь!.. Сподіваюсь, що і мої вірші теж, хоча б морально, допомагають і будуть допомагати на цьому шляху!.. Слава Захісницям України!.. Спасибі Вам, Раміна, за інтерв`ю з такою прекрасною Героїнею, і, взагалі, велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    9
  28. Нові вірші із Криму. Коханій Украіні… Фронти стоять… Надії тагнуть, тагнуть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тягнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет (Вірші створені в ніч на 25 січня, в знакову для мене дату – день нарождення мого улюбленого поета та Вчителя – Володимира Висоцького) Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надвадливу працю на благо нашої України!..
    9
  29. Жажда Мира (Стихотворение. Посвящаю всем волонтёрам, всем труженикам тыла героической Украины!) Я Жизни ещё не напился… Нет, время ещё не пришло! - Я в Жизнь безбожно влюбился Сегодня молящей душой… Молящей душою о мире! - Для данной нам Богом страны! Моей Украины взор милый, Как лик рукотворной Весны! Хочу я узреть час заветный Победы над силами Зла!.. – И пью буревестные ветры, И сею неистовый злак… Стихи я свои обжигаю Пылающей верой своей! – Кирпичики будто слагаю, Чтоб жизнь строить ярче, вольней. Ещё на просторах Отчизны Сады-города зацветут! Лишённые детских капризов, И дети поймут всю цену… И будет капризом единым Жизнь мирная в свежей стране!.. Как хочется Мира годину Узреть мне не только во сне!.. Да разве прошу я так много: Пресечь этих орков тупую вражду?! – Я в Жизнь верю! В Вешнего Бога! - И «чёрного лебедя» жду... Я верю: труд швей кропотливый Свет душ - вышиванкой! – сошьёт! Ласкать будут тёплые ливни В Карпатах - троянду! В Крыму – артишок! И «Гимн Украины», конечно, Ещё зазвучит без помех! Но песнею самою вешней, И самою впредь звонко-вечной Пусть будет звучать детский смех!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Огромное спасибо и низкий поклон всему Героическому Народу Украины! (Данные стихи во многом навеяны прекрасными фильмами-репортажами замечательной журналистки Андрианы Кучер, в которых отражены героическая борьба жителей Николаева, Запорожья, Орехова, Херсонщины за Победу Украины! Огромное спасибо ей за профессиональную красивую работу!) Спасибо Вам огромное, Рамина, за вашу интересную, нужную и важную работу!.. Вы - Умница!.. Я искренне восхищаюсь вашей активной гражданской позицией, вашей смелостью, вашей любовью к Украине, вашей помощью военным, вашими потрясающими военными репортажами, вашим профессионализмом и трудоспособностью!.. Привет Вам из Крыма! Адекватные крымчане ждут ЗСУ и Украинский Мир!..
    8
  30. Фронти стоять... (Вірші із з Криму! Коханій Україні!) Фронти стоять… Надії тануть, тануть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тЯгнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Ці вірші були створені мною 25 січня 2024 року, в знакову для мене дату, день народження мого улюбленого поета і головного Вчителя у поезії - Володимира Висоцького, з першої на другу ночі... Слава Україні і нашим Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    7
  31. Посвящение Женскому Мужеству (Руслане Данилкиной, 19-летней военнослужащей ВСУ, потерявшей ногу во время российского обстрела Херсона, с глубоким уважением и низким поклоном!) (Стихи написаны по мотивам интервью Русланы Данилкиной Дмитрию Гордону) Кто сказал, что мужчины не плачут?! Я не плакал… Рыдал… Я - душою! - ревел... Когда ясно в глазах ваших видел, что значит Ненасытно-кровавый, слепой беспредел… Что пред подвигом вашим предстать на коленях?! - Я всей сутью своей преклоняюсь пред ним! - И желая скорейшего выздоровленья, Я хочу для Вас чуда: чтоб был невредим Весь ваш Трепетный Дух с редким Мужеством вашим... Уцелела б нога, что, на почве родной Потрясающе крепко в ваш возраст восставши, Была резко обрублена "братской роднёй"!.. Вы не можете дальше бороться за дом ваш… За фантомною болью померкнул и враг!.. Благородную поступь подбили наотмашь… Но её не затмить пеленой вражьих врак! Враг, пойми эта девочка родом из гордой Одессы! - Пел Утёсов тот город и видел во сне... Но во сне не увидеть - подвиг РУси чудесный!! - И войну, рука об руку шедшую с ней… Разве смог бы великий певец нам поверить, Что возможен такой изуверский кошмар?! Чем жестокость надменную эту измерить, Что вперёд не способна вертеть земной шар?.. Нет! Земля – это детище чистого сердца! – И Руслана Данилкина, и Жанна д’Арк, Только-только окончилось детство, Понесли свои жизни вечной Родине в дар!.. Она волю явила, чтоб вольно сияла Украина – наследница бравой Сечи! – «Шовинисты, Украйна славна не борщом и не салом – Хлебосольно-искренним взглядом отважных дивчин!!». В ваших взглядах, Руслана – горечь страждущей правды, - Хоть убей, озлобления нет капли в них! А в душе - Перемоге Будущей рады!.. Вас не в силах отчаянье прошлым пленить!.. Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Хоть и Память в ночи часто всё ж навещает, И стоит у постели - хирургом бессильным, И ничтожный, но – важный! - процент обещает… Вам всё снятся «салюты» над мирным Херсоном - Снится свинской потехи угар… Что Вы мчитесь на «скорой» с Безразличностью сонной… Рядом - Болью ожившей - неживая нога… Вы всё рвётесь на фронт, понимая, конечно, Что ваш чистый порыв ныне крыльев лишён… Служба тоже зияет – фантомом кромешным!.. Но… немыслимой верой ваш путь защищён! Никуда Вам от Божьей защиты ни деться, Ведь для Родины ваш - безграничен – порыв!.. Ваш порыв!.. - Нет прощанья достойнее с детством! И на сердце моём он – бессмертный нарыв… Кто сказал, что мужчины не плачут?! – А я плакал, и праведных слёз не стыжусь! И стихи эти Вам я пишу на удачу, Не словами – слезами извёрнутых чувств! Не скупою мужскою слезою, а щедрой Благодарность свою на бумагу излил… Пусть иссякнут мои все душевные недра, Лишь бы Бог Вас всегда неизменно хранил! Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Як без Слави живої Перемогу стрiчать? Но хочу я не только, чтоб Вы невредимы Оставались отныне, и в ваших речах Было больше поводов для оптимизма, - Всей душою желаю, чтоб с этой Войной Рука об руку больше не идти Вам по жизни! - Пусть покинет скорее она край наш родной! Пусть изгинет Погибель! Нехай квiтнуть люди!.. Я бажаю Вам – чуєте?! – на мовах двох! - За Ваш Подвиг чудесный - бессмертным чудом Чтобы шла рядом с Вами Весна! Так хочу я Видеть вечнозелёной ширь ваших дорог! Апрель 2023 года. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Від усієї душі вітаю наших Захісників і Захісниць із нещодавнім професійним святом!.. Бажаю міцного здоров'я, наснаги, залишитися живими і нетравмованими, якмога скоріше здобути Перемогу над клятим ворогом!..Величезної Вдачі вам і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими колишніми поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви зараз відновлюєте здоровїя після тих фронтових репортажів, лікуєтесь... Бажаю Ваи гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    7
  32. Присвята ВоЇнам Свiтла України (вiршi) Усі чекають в світі перемогу України… Всi гадки Про те, коли нарешті прийде Перемога!.. Але Вона уже перемогла! – Перемогла, їй-богу! - Народний Дух ЇЇ здолав іще в Гостомелi гидких Синів ворожих та їх армiю-небогу!.. Нехай вони своєю ядеркой iржавою гримлять, Як Чахлик Невмирущий – пародiйно-горезвicний - Своїми кicтками! - з пустопорожніми своїми мізками... Цей неймовірно-блискавковий дух не подолать I горе-вереском, й горе-стращанням рiзким Якихось горе-чингисханів недорізаних!.. Хто ще не зрозумів, вітії вчені, - час порозуміть, Що «Бахмут», «Мар’янка», «Авдіївка» - не просто назви міста! – Ви знайте, то були відбИтки, навіть ні – відблИстки! - Живого Духа Українців – Славнозвicтного! – Що з поняттям «поразки» чи «жебрацької суми» На віки вічні волелюбно-несумісний!.. І ви не сумнівайтесь, «братцы», що попереду Донецьк!.. І Мариупіль! - символ вашої лихої Вдачi, I вашого «освобожденья» - визволячного!.. З Їх Духом неосяжним жде рашистiв тiльки Грець! – Та вам не все одно?! – Ви йшли ж - напризволяще!.. А Нашi – Дисциплiни, Влучнодіяння Наснажливiї Боги! – Олiмпозвістний вогник в кожному – серед боїв пекельних! – Це – Справжні Люди, а тому Вони – мов Скелі! – Й стоять горами за свої оселі! – При тім розквітнюють, а не – роздрiблюють - дороги!.. Й дитячi голоси лунають їм вослiд – веселi!.. Усе життя пишу за Мир я, проти боєн будь-яких! – Але сьогодні – надліричні - головні мої герої – Славетні Воїни Сил України Збройних! – Сил Світла, шо Свободу Мирную боронять! – И всі мої творіння – Духу Слави – залюбки! – За вашим прикладом й моя поезооборона, Що Мрії Українскої Весни вiд мороку полона Безодней Настроїв Смутливих – охоронить!.. Але що не дано так не дано – моїм потужним трелям – Це Неосяжний Дух мого Народу осягнуть! – Що там «драконовые зубы» вашi! – ех, Ємелi! – Серцям орлиним з Духом їх понадпустельним Цих Воїнів, спроможних зворушити Скелi!.. Так – не Бійці – Так – Переможці тiльки – йдуть!.. I вiрю: скоро-скоро вже свій переможний келих Підійме кожний у своіх оселях Горілки гіркої, для багатьох – пекельної! – Але прозоро-чистої, як сльози Неньки!.. I як би хто із наших ворогів не тренькав, Співучість Духу Нацiї! - в Це вірить - Твердо!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Во избежание возможных недоразумений, хочу отметить, что слова «блискавковий», «вiдблистки», «визволячний», «влучнодiяння», «олiмпозвiстний», «розквiтнюють», «понадпустельний», «надліричний» - это авторские окказионализмы. Эти новые стихи я решил написать по-украински, так как люблю украинский язык, владею им и уже писал на нём не раз. Но до публикации этого произведения все стихи моего «военного цикла», которыми я делился в комментариях на рейтинговых Ютуб-каналах (у Фейгина, Золкина и Карпенко, Голованова, Невзорова, Гордона и Бацман, Юрия Великого, Арестовича, Курбановой, Рамины, Андрианы Кучер и многих других), писались мной на русском языке. Так как я всегда был русскоязычным поэтом, писал и думал по-русски. И для меня, несмотря ни на что, остаются и всегда будут оставаться дороги и русский язык, и русская культура как этническому русскому и творческому человеку. Это – часть меня. Но сегодня, в дни тяжелейшей Беды, постигшей мою страну, я всецело, душой и сердцем, пером и мыслью – с моей Родиной – Украиной и с её Великим Потрясающим Народам, с её Воинами Света Украины (так я расшифровываю «ВСУ»). И поэтому новое произведение, задумка которого у меня вызревала довольно давно, я решил запечатлеть на бумаге именно українською мовою. Главным толчком для начала работы над данным произведением стали бои за Авдеевку и новые впечатления от потрясающего мужества, самоотдачи и умений украинских Воинов!.. Воинов Света и Свободы!.. От всей души желаю огромной Удачи и нулевых потерь нашим Защитникам и Защитницам на всех направлениях! Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    7
  33. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом украинских защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но от души… Огромное Вам спасибо, за вашу потрясающую работу, Рамина, я восхищаюсь вашей смелостью, вашим глубоким сочувствием, пониманием, ответственностью, добросовестностью, предельной честностью и объективностью, профессионализмом, с которым Вы делаете так нужную для блага Украины работу!.. Слава Украине! Адекватные крымчане ждут ВСУ!
    6
  34. Лист з-під Авдіївки (Вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – за-пеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вірші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Багато людей із України думають, що ці вірші написав військовий... Це дуже приємно мені як автору, що я настільки правдиво пережив у душі ті обставини, про які пишу... Але ні - я просто цивільна людина, поет, що близько до серця сприймає горе свого народу, багато передивився матеріалів, інтерв'ю з військовими, і проживаю їх почуття часто, немов свої, і тому, мабуть, так точно і правдоподібно описую це у своїй творчості... Спасибі від усієї душі вам, люди, за такі приємні, прекрасні, зворушливі, почесні коментарі, на жаль, не завжди виходить відповісти кожному... Слава Україні і її Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    6
  35.  @YuliiaMelnychenko  Дуже дякую Вам за такий коментар!..❤💛💙
    5
  36. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом украинских защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, так же, как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой Стране и к её героическому Народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но от души… Огромное Вам спасибо, за вашу потрясающую работу, Рамина, я восхищаюсь вашим смелостью, вашим глубоким сочувствием, пониманием, ответственностью, добросовестностью, предельной честностью и объективностью, профессионализмом, с которым Вы делаете так нужную для блага Украины работу!.. Слава Украине! Адекватные крымчане ждут ВСУ!..
    5
  37. Посвящение Женскому Мужеству (Руслане Данилкиной, военнослужащей ВСУ, с глубоким уважением и низким поклоном!) (Стихи написаны по мотивам интервью Русланы Данилкиной Дмитрию Гордону) Кто сказал, что мужчины не плачут?! Я не плакал… Рыдал… Выл белугой!… Ревел... Когда ясно в глазах ваших видел, что значит Ненасытно-кровавый, слепой беспредел… Что пред подвигом вашим предстать на коленях?! - Я всей сутью своей преклоняюсь пред ним! - И желая скорейшего выздоровленья, Я хочу для Вас чуда: чтоб был невредим Весь ваш Трепетный Дух с редким Мужеством вашим, Но и ваша нога, что, на почве родной Потрясающе крепко в ваш возраст восставши, Была резко обрублена "братской роднёй"… Вы не можете дальше бороться за дом ваш… За фантомною болью померкнул и враг!.. Благородную поступь подбили наотмашь… Но её не затмить пеленой вражьих врак! Враг, пойми эта девочка родом из гордой Одессы!.. Сам Утёсов тот город всё видел во сне! – Но во сне не увидеть - подвиг РУси чудесный!! - И войну, рука об руку шедшую с ней… Разве смог бы великий певец нам поверить, Что возможен такой изуверский кошмар?! Чем жестокость надменную эту измерить, Что вперёд не способна вертеть земной шар?.. Нет! Земля – это детище чистого сердца! – И Руслана Данилкина, и Жанна д’Арк, Только-только окончилось детство, Понесли свои жизни вечной Родине в дар!.. Она волю явила, чтоб вольно сияла Украина – наследница бравой Сечи! – «Шовинисты, Украйна славна не борщом и не салом – Хлебосольно-искренним взглядом отважных дивчин!!». В ваших взглядах, Руслана – горечь страждущей правды, - Хоть убей, озлобления нет капли в них! А в душе - Перемоге Будущей рады!.. Вас не в силах отчаянье прошлым пленить!.. Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Хоть и Память в ночи часто всё ж навещает, И стоит у постели - хирургом бессильным, И ничтожный, но – важный! - процент обещает… Вам всё снятся «салюты» над мирным Херсоном - Снится свинской потехи угар… Что Вы мчитесь на «скорой» с Безразличностью сонной… Рядом Болью ожившей – неживая нога… Вы всё рвётесь на фронт, понимая, конечно, Что ваш чистый порыв ныне крыльев лишён… Служба тоже зияет – фантомом кромешным!.. Но… немыслимой верой ваш путь защищён! Никуда Вам от Божьей защиты ни деться, Ведь для Родины ваш - безграничен – порыв!.. Ваш порыв!.. - Нет прощанья достойнее с детством! И на сердце моём он – бессмертный нарыв… Кто сказал, что мужчины не плачут?! – А я плакал, и праведных слёз не стыжусь! И стихи эти Вам я пишу на удачу, Не словами – слезами извёрнутых чувств! Не скупою мужскою слезою, а щедрой Благодарность свою на бумагу излил… Пусть иссякнут мои все душевные недра, Лишь бы Бог Вас всегда неизменно хранил! Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины! Як без Слави живої Перемогу стрiчать? Но хочу я не только, чтоб Вы невредимы Оставались отныне, и в ваших речах Было больше поводов для оптимизма, - Всей душою желаю, чтоб с этой Войной Рука об руку больше не идти Вам по жизни! - Пусть покинет скорее она край наш родной! Пусть изгинет Погибель! Нехай квiтнуть люди!.. Я бажаю Вам – чуєте?! – на мовах двох! - За Ваш Подвиг чудесный - бессмертным чудом Чтобы шла рядом с Вами Весна! Так хочу я Видеть вечнозелёной ширь ваших дорог! Автор: Фёдор Фёдоров Я преклоняюсь перед Подвигом этой Девушки. Настоящей Героини! Так же, как и перед подвигом абсолютно каждого Украинского Воина, защищающего нашу Землю от бесчеловечных оккупантов. Но Руслана - героиня вдвойне, потому что она - всего лишь 18-летняя(!) девушка(!), которая добровольно ушла защищать свою Родину, сумела освоить работу связистки и добросовестно выполняла свой долг перед Родиной, пока оккупанты не лишили её ноги в нещадно обстреливаемом Херсоне. Я пересмотрел Её интервью Дмитрию Гордону несколько раз, и все разы я плакал… Это невозможно слушать без слёз… Я поражаюсь удивительной Силе Духа этой юной хрупкой девушки!.. Она стала лично для меня Символом Украинского Сопротивления, Свободы и Светлой Красоты Украины и Её Героического Народа!.. История Русланы произвела на меня абсолютно неизгладимое впечатление, очень глубоко тронула, и я, крымский поэт, написал Ей эти стихи. Работа над ними была очень сложной, долгой, кропотливой, велась в несколько подходов. Долго редактировал, дорабатывал произведение. Вот решил поделиться им в комментарии. ОГРОМНАЯ ПРОСЬБА (!!!) ко всем людям, которые увидят данный комментарий, прочтут стихотворение: если вдруг у кого-то есть случайно какие-то контакты Русланы, какая-то возможность, переслать, передать Ей эти стихи, может быть, через других людей, очень прошу, сделайте это! Буду очень признателен и благодарен! Я был бы очень счастлив, если бы Она прочитала адресованное Ей посвящение, и мои строки хоть немного морально поддержали бы эту удивительную девушку, подбодрили во время сложного процесса восстановления после трагедии, во время лечения… Огромное Вам спасибо, за вашу потрясающую работу, Рамина, я восхищаюсь вашей смелостью, вашим глубоким сочувствием, пониманием, ответственностью, добросовестностью, предельной честностью и объективностью, профессионализмом, с которым Вы делаете так нужную для блага Украины работу!.. P.S. Адекватные крымчане ждут Украину! Слава Украине!
    5
  38. Фронти стоять... (Вірші із з Криму! Коханій Україні!) Фронти стоять… Надії тануть, тануть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тЯгнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Ці вірші були створені мною 25 січня 2024 року, в знакову для мене дату, день народження мого улюбленого поета і головного Вчителя у поезії - Володимира Висоцького, з першої на другу ночі... Слава Україні інашим Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    4
  39. Рамина и Алина, вы - прекрасны!.. С большим уважением и восхищением отношусь к вам обеим, Дамы!.. Большое спасибо Рамине за это интервью и, вообще, за все её прекрасные, ярчайшие, интереснейшие, важнейшие видеоработы на благо Украины!..
    4
  40. Огромное Вам спасибо, Рамина, за этот интереснейший материал!.. Мне было очень интересно послушать этого человека с опытом и с понимание ситуации изнутри!.. Это интервью - очень важное видеодокументальное свидетельство о преступлениях путинского режима!.. Увидел в комментариях много критики и недоброжелательства в адрес героя выпуска... Да, возможно, отдельные его выражения и поступки в прошлом могут нынче вызвать довольно противоречивую реакцию... Но я считаю, что любой человек, рано или поздно одумавшийся, бросивший это гиблое дело (а Марат Габидуллин сделал это довольно-таки рано, по моему мнению, - до поистине роковых событий!), и ныне выступающий на стороне Добра, помогающий так или иначе бороться с путинизмом, проливать свет на этих нелюдей, и прекращать бечеловечную агрессию против украинского народа, достоин уважения или хотя бы сочувствия и понимания!.. Большое спасибо Вам, Рамина, за вашу неустанную, интереснейшую, важнейшую работу во благо Украины!..
    4
  41. Огромное Вам спасибо, Рамина, за вашу яркую, глубоко неравнодушную, очень смелую и очень полезную, профессиональную, я считаю, в своём роде абсолютно уникальную, работу, во благо нашей Украины!.. Спасибо Вам от Души!..
    3
  42. Нові вірші із Криму. Коханій Украіні… Фронти стоять… Надії тагнуть, тагнуть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тягнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет (Вірші створені в ніч на 25 січня, в знакову для мене дату – день нарождення мого улюбленого поета та Вчителя – Володимира Висоцького) Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромное Вам спасибо, Рамина, за вашу яркую, глубоко неравнодушную, очень смелую и очень полезную, профессиональную, я считаю, в своём роде абсолютно уникальную, работу, во благо нашей Украины!.. Спасибо Вам от Души!.. От всей души желаю огромной Удачи и минимальных потерь нашим Защитникам и Защитницам на всех направлениях! Ребята, вы - Лучшие! Душой и сердцем с вами! Верю в нашу Победу и в мирную, счастливую жизнь нашей прекрасной Украины!..
    3
  43. Наодинці із кровоточивою душею (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! – Ті ріки «вічної! крові»… І ті навіки-вічні дітки – Лиш - в вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті – закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! – Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!.. І що прокинешся, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!.. І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! – То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України, за те, що висвітлює такі надважливі теми!.. Вражений вашою сміливістю, вашими колишніми поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви зараз відновлюєте здоровїя після тих фронтових репортажів, лікуєтесь... Бажаю Ваи гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    3
  44. Присвята ВоЇнам Свiтла України (вiршi із Криму) Усі чекають в світі перемогу України… Всi гадки Про те, коли нарешті прийде Перемога!.. Але Вона уже перемогла! – Перемогла, їй-богу! - Народний Дух ЇЇ здолав іще в Гостомелi гидких Синів ворожих та їх армiю-небогу!.. Нехай вони своєю ядеркой iржавою гримлять, Як Чахлик Невмирущий – пародiйно-горезвicний - Своїми кicтками! - з пустопорожніми своїми мізками... Цей неймовірно-блискавковий дух не подолать I горе-вереском, й горе-стращанням рiзким Якихось горе-чингисханів недорізаних!.. Хто ще не зрозумів, вітії вчені, - час порозуміть, Що «Бахмут», «Мар’янка», «Авдіївка» - не просто назви міста! – Ви знайте, то були відбИтки, навіть ні – відблИстки! - Живого Духа Українців – Славнозвicтного! – Що з поняттям «поразки» чи «жебрацької суми» На віки вічні волелюбно-несумісний!.. І ви не сумнівайтесь, «братцы», що попереду Донецьк!.. І Мариуполь! - символ вашої лихої Вдачi, I вашого «освобожденья» - визволячного!.. З Їх Духом неосяжним жде рашистiв тiльки Грець! – Та вам не все одно?! – Ви йшли ж - напризволяще!.. А Нашi – Дисциплiни, Влучнодіяння Наснажливiї Боги! – Олiмпозвістний вогник в кожному – серед боїв пекельних! – Це – Справжні Люди, а тому Вони – мов Скелі! – Й стоять горами за свої оселі! – При тім розквітнюють, а не – роздрiблюють - дороги!.. Й дитячi голоси лунають їм вослiд – веселi!.. Усе життя пишу за Мир я, проти боєн будь-яких! – Але сьогодні – надліричні - головні мої герої – Славетні Воїни Сил України Збройних! – Сил Світла, шо Свободу Мирную боронять! – И всі мої творіння – Духу Слави – залюбки! – За вашим прикладом й моя поезооборона, Що Мрії Українскої Весни вiд мороку полона Безодней Настроїв Смутливих – охоронить!.. Але що не дано так не дано – моїм потужним трелям – Це Неосяжний Дух мого Народу осягнуть! – Що там «драконовые зубы» вашi! – ех, Ємелi! – Серцям орлиним з Духом їх понадпустельним Цих Воїнів, спроможних зворушити Скелi!.. Так – не Бійці – Так – Переможці тiльки – йдуть!.. I вiрю: скоро-скоро вже свій переможний келих Підійме кожний у своіх оселях Горілки гіркої, для багатьох – пекельної! – Але прозоро-чистої, як сльози Неньки!.. I як би хто із наших ворогів не тренькав, Співучість Духу Нацiї! - в Це вірить - Твердо!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет. Вірші створені у листопаді 2023 року. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области (желательно - взятия Курска!) и дальнейших долгожданных Побед!.. Слава ВСУ - Воинам Света Украины!.. Слава Україні і ЇЇ Героям!.. Слава Легиону, РДК и Сиббату - всем русским добровольцам, борющимся на стороне Добра с "коричневой чумой" 21 века!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    3
  45. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Слава Україні і її Героям!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям.Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України!.. Вражений вашою сміливістю, вашими поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - надважлива, просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви дуже дового відновлювали здоров'я після тих фронтових репортажів, лікувались... Бажаю Вам гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    3
  46. Нові вірші із Криму. Коханій Украіні… Фронти стоять… Надії тагнуть, тагнуть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тягнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет (Вірші створені в ніч на 25 січня, в знакову для мене дату – день нарождення мого улюбленого поета та Вчителя – Володимира Висоцького) Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромное спасибо Вам, Рамина, за неустанную, яркую, невероятно смелую, профессиональную, интереснейшую, важнейшую работу на информационном фронте во благо Украины!..
    2
  47. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі вітаю наших Захісників і Захісниць із нещодавнім професійним святом!.. Бажаю міцного здоров'я, наснаги, залишитися живими і нетравмованими, якмога скоріше здобути Перемогу над клятим ворогом!..Величезної Вдачі вам і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському напрямку і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области, и - дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка чарівній Раміні за дуже яскраву, дуже цікаву, дуже якісну, дуже корисну працю на благо нашої України, за те, що висвітлює такі надважливі теми!.. Вражений вашою сміливістю, вашими колишніми поїздками на фронт і в прифонтові міста, ці відеодокументи, які Ви зробили - просто безцінна робота!.. Дуже дякую Вам!.. Дивився в одному із випусків, що Ви зараз відновлюєте здоровїя після тих фронтових репортажів, лікуєтесь... Бажаю Ваи гарного міцного здоров'я, величезної Вдачі і справжнього життєвого щастя!.. І якмога скорішої Перемоги - нам усім!..
    2
  48. Огромное спасибо Вам, Рамина, за вашу работу и ваше глубокое неравнодушие!..Всем Мира и Добра! Победы Украине!.. Однако меня лично очень печалит, что в такое тяжкое для страны время очень много людей, особенно на Донбассе, ждут "русского мира" или лояльно относятся к России, и гонят ещё на Украину... Я, конечно, всё понимаю и, поверьте, искренне сочувствую тому, что Лиман почти стёрли с лица Земли, что страшно, холодно и голодно... Но просто диву даёшься, что многие люди до сих пор не поняли, что начали всю эту канитель путин с его бандой... И россияне, оголтело или молчаливо его поддерживающие... Подавляющее большинство россиян... Люди вот говорят: "Летит и с тех, и с тех сторон!". Ну, допустим... А начал-то КТО?.. Вот в чём вопрос... В Харькове или Мариуполе уж, уверен, дела ничем не лучше были... Но люди оттуда формулируют вполне чётко и ясно своё отношение... Восхищаюсь вашим терпением, объективностью, вашей честной работой, Рамина! То, что Вы делаете - это архиважно! Огромное Вам спасибо!..
    2
  49. Я преклоняюсь перед Мужеством и Подвигом украинских защитников! Перед великим сопротивлением Украинского Народа! Слава Украине! Слава всем Воинам Украинской Земли!.. Низкий поклон Вам, ребята!.. Эти мои стихи Вам, от всей души!.. Песня украинского воина Мы, украинцы - не о пафосных речах. Мы побеждаем не для календарной даты. Воюем за радушный свой очаг… За каждого собрата и солдата… И с первых дней нашествия орды Мы даже ненавидим благородно! Мы тем, что убиваем – не горды. Горды, что защищаем мы Свободу! Горды не лозунгами «С нами – Бог!», А истинно богоугодным делом! И каждый пишет общий эпилог Здесь своей кровью для слепого беспредела! Когда идём мы в необъятный бой, Мы твёрдо знаем нашу сверхзадачу! - И каждый миг мы жертвуем судьбой… И каждый миг в нас Украина плачет… И каждый миг мы на века должны… И каждый миг мы не имеем права, Ни ожиданье не оправдывать жены, Ни дочки в мирном городе забаву… Добиться мы должны, чтоб сын и внук Познали в жизни лишь одни прилёты – Прилёты птиц удачи! Счастья стук В гостеприимно приоткрытые ворота!.. Мы в бой идём не для смертоубийства, - За будущие города-сады! Чтоб сердце Солнышка могло радушно биться! Чтоб в мирном небе Солнцу порезвиться! И чтоб жовто-блакитний флаг ему светил! Чтоб вечно украинский флаг светил!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Я – человек гражданский, и, может быть, многие скажут, что я не имею права писать от имени героических военных людей, не нюхавши пороху. Однако я с первого дня нападения на Украину переживаю за свою Родину, находясь здесь, в оккупированном Крыму, пытаюсь, насколько в моих силах взывать к одурманенным пропагандой людям, взываю к разуму людей на своём поэтическом блоге, пишу горькие стихи об Украине и страданиях её потрясающего народа, пишу, к сожалению, в основном в стол… Вот решил поделиться одним из них… Поверьте, эти строки выстраданы моей душой, также как и другие мои стихи, обращённые к моей любимой стране и к её героическому народу! Конечно, эти стихи лучше было бы написать по-украински, но всё же я – этнический русский, и всю жизнь говорю и думаю на русском языке. А творчество всё-таки лучше всего создаётся на том языке, на котором действительно мыслит человек, которым серьёзно владеет. Поэтому я решил не искажать прекрасный украинский язык своими недочётами в его знании. Написал по-русски… Но от души… Слава Украине! Адекватные крымчане ждут ВСУ! Огромное спасибо Вам, Рамина, за вашу, как всегда, потрясающую работу, рождённую глубоким неравнодушием и настоящим профессионализмом!..
    2
  50. Огромное спасибо Вам, Рамина, за это интереснейшее интервью, за эту потрясающую историю, показанную Вами!.. Конечно, особое восхищение и уважение Геннадию за его стойкость, смелость, мужество, несгибаемую силу Духа!.. Это невероятно круто - то, что он сделал, то, что он перенёс сквозь все лишения, опасности, увечья и нестерпимую боль!.. Просто "украинский Робинзон" какой-то, только в гораздо тяжелейших условиях для выживания, гораздо тяжелейших!.. Ещё раз поражаюсь, насколько мощный Дух у украинских воинов и насколько сильна их мотивация выжить и победить, назло беспощадному, кровожадному и тупорылому врагу! Врагу, для которого нет ничего святого, который пришёл убивать и грабить на чужую землю, совершать преступления против человечности, демонстрировать свой неприкрытый откровенный, оголтелый фашизм, оправдывая его бредовыми "идеями" !.. Ваша жизненная история очень сильно мотивирует не опускать руки и идти вперёд, не смотря ни на что, в нынешнее тяжелейшее время!.. Спасибо Вам, Геннадий! Спасибо Вам, Рамина!..
    2