Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "ТУТ ЖИЛО 13 000 ЛЮДЕЙ| В 10 КМ ВІД ПЕРЕДОВОЇ. ЯК ЖИВЕ ОРІХІВ? ЗАПОРІЗЬКИЙ НАПРЯМОК.@Raminaeshakzai" video.

  1. Лист з-під Авдіївки (Нові вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – запеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вырші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого) Автор: Федір Федоров, кримський поет Примітка: надзламний, яскравенька, миттєчко, суцільніший, ізснажливий, буревіїще, дивонько – це авторські оказіоналізми Iдея цього віршу народилась у мене в той складний час, коли наши Захисники і Захисниці покидали Авдіївку… Один із віршів, громадянского спрямування, - «Прощання із Авдіївкою», я вже не раз оприлюднював у різних коментарях і він здобув багато прекрасних відкликів від читачів… Другий вірш, на який мене побудили ці обставини ще тоді, довго визрівав у серці, i народився тільки cьогодні вночі. Він із самого початку замислювався мною як зворушлива лірична любовна історія… Хоча без «громадянського», «суспільного» підтексту я б ніяк сьогодні не міг обійтись… Ці вірші мають назву «Лист з-під Авдіївки». Розумію, що зараз вже майже ніхто не пише листів, як під час Другої світової… Але електронні посилання, повідомлення теж часто бувають розгорнутими… До того ж мені захотілося взагалі трохи стилізувати це таки звичайне сьогоднi дійство під старину – коли листи йшли багато часу і часто, навіть, надходили вже після загибелі бійця… Стилізувати, можливо, для більшої зворушливости, щемливості, демонстрації усієї болючої несправедливості, усього божевільного кошмару війни… Хоча «новітні листи» зараз йдуть значно скоріше, адже ж все одно війна кожну хвилину може відібрати твоє життя и навіки розлучити з найріднішою людиною…Людей розділяють не тільки тисячі километрів, а ще й – океани суцільного горя і розрухи… І ось хочу представити новый твір вашій увазі, дорогі співвітчизники!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..
    105
  2. Жажда Мира (Стихотворение из Крыма. Посвящаю всем волонтёрам, всем труженикам тыла героической Украины!) Я Жизни ещё не напился… Нет, время ещё не пришло! - Я в Жизнь безбожно влюбился Сегодня молящей душой… Молящей душою о мире! - Для данной нам Богом страны! Моей Украины взор милый, Как лик рукотворной Весны! Хочу я узреть час заветный Победы над силами Зла!.. – И пью буревестные ветры, И сею неистовый злак… Стихи я свои обжигаю Пылающей верой своей! – Кирпичики будто слагаю, Чтоб жизнь строить ярче, вольней. Ещё на просторах Отчизны Сады-города зацветут! Лишённые детских капризов, И дети поймут всю цену… И будет капризом единым Жизнь мирная в свежей стране!.. Как хочется Мира годину Узреть мне не только во сне!.. Да разве прошу я так много: Пресечь этих орков тупую вражду?! – Я в Жизнь верю! В Вешнего Бога! - И «чёрного лебедя» жду... Я верю: труд швей кропотливый Свет душ - вышиванкой! – сошьёт! Ласкать будут тёплые ливни В Карпатах - троянду! В Крыму – артишок! И «Гимн Украины», конечно, Ещё зазвучит без помех! Но песнею самою вешней, И самою впредь звонко-вечной Пусть будет звучать детский смех!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Огромное спасибо и низкий поклон всему Героическому Народу Украины! Данные стихи во многом навеяны прекрасными фильмами-репортажами замечательной журналистки Андрианы Кучер, в которых отражены героическая борьба жителей Николаева, Запорожья, Орехова, Херсонщины за Победу Украины! Огромное спасибо, кстати, хочу выразить этой журналистке за её прекрасную, профессиональную, очень качественную, очень смелую и очень важную работу! Всеми стихами своего "украинского" цикла я сопереживаю своим дорогим соотечественникам, поддерживаю наш гордый, красивый, несокрушимый Народ!.. Кстати, Орехов не раз упоминается в моём цикле стихов о войне... Горькой судьбе этого прифронтового города и его обездоленных жителей посвящена моя поэма "Баллада о судьбе родного города", созданная на основе реальной истории - беженки из Орехова Марии Костенко, рассказанной ей в рамках проекта "Очевидцы"... Пока эта поэма, как и многие другие мои стихи и поэмы "украинского" цикла лежат "в столе", так как публиковать их в Крыму - очень небезопасно, а в комментариии - длинные сюжетные произведения не поместятся... Но что могу, то публикую, тем делюсь с вами, дорогие украинцы, таким образом поддерживая ваш и без того потрясающий Дух и Надежду в ваших душах, насколько в моих поэтических силах!.. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка Вам, Раміна, за вашу невтомну, яскраву, сміливу, дуже цікаву та просто надважливу працю на благо нашої України!..За цей новий випуск про Оріхів!..
    14