Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Як я згоден з Вами, Іван... Я теж не розумію ні про Придністров'я, вже другий рк не розумію, чому ЗСУ на Мінск не пішли, це ж просто легка прогулянка була б, що таке взагалі білоруська армія і хто її і де бачив, я вже мовчу про те, що там більша частина до полка Каліновського примкнула б. А Майя Санду на Придністров'я добро своє ніколи не дасть, при всій моїй симпатії до неї це політик абсоллютно західної сучасної формації, а ця Європа вже четвертий рік на війну ніяк зібратись не може... Дуже слушна, дуже гарна бесіда, моя шира повага цій розумній, мужній людині зі світлою головою!.. На жаль, до військових у нас мало прислуховуються, принаймні мені так здається...
    8
  2. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх-усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Слава і низький уклін Івану Мінченко і в його лиці абсолютно кожному воїну Збройних Сил України, які невтомно і надгероїчно боронять нашу країну, кладуть свої життя, втрачають здоров'я за усіх нас!.. Хай береже Вас Бог!.. Велика подяка Володимиру, Дарині і всій вашій прекрасній команді за цікаву, яскраву, потужну, якісну, надважливу працю на благо нашої України!..
    5
  3.  @lunasim03  Саме так, воювати треба на чужій території, не свої, а чужі міста руйнувати... На жаль, дуже багато українців цього не розуміють,, тому вже третій рік в Донбас долбимося, а Залужний ше й на минні поля якогось біса поліз... Хоч Сирський на Курськ сходив, оце дійсно була "операція століття", поважаю...
    4