Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Послання до катів (Зовсім свіжі вірші із Криму… Присвячується усім загиблим і постраждалим Києва, Кривого Рогу, Сум, Харкова, Одеси, Кропивницького і інших міст України) Ну що це за життя? – вже котрий рік за Темрявою бачить Темряву, і не встигати навіть - прозрівати… Ну що це за життя? – коли зі Смертю поруч винен жить, і з нею по улюблених містах ходить… Ну що це за життя? – Й вдень і вночі то наяву, то в пам’яті своєй – завали розривати... І самий час коли – суцільний похорон… Й майбутній час коли – cуцільний страх годин… Ми хочем жить!.. Ми хочем жить – весь час!.. А ви - всяк час - бажаєте нас - хоронити!.. От знов сльозами страшними залилися Одеса, Кропивницький. Харків, Кривий Ріг – ущерть… Але той Праведною Зливой наших украй-вільних сліз "плюємо" – відчай-гАряче! - у ваші «хворі квіти»… І гідно жить, на повну жить продовжуємо ми - й такеє! випавше на доленьку життя, вірніше, - життє-Смерть!.. Я так не лЮблю, а, вірніше, боляче-не хочу повсяк-час про цей – жахливий жах – писати… І водночАс все серце пламеніє - Отуди кудись - набАтним нАбатом і "дзвін"-баладами кричать… І все так хочеться мені, щоб кожну праведную букву чули всі неназвані «кремлівські адресати! – Що ви вже не страшеннні крово-жЕрці, крово-мЕрці ви давно, лиш злії бельма владні витріщать!.. І я одне-однісіньке до вас лиш хочу докричать! – що я для вас не хочу нашой (праведної!!) болі! – Бо то для вас й занадто мало, і занадто – високопочесно! – вільних, гідних біль ділить! – Я вам бажаю , щоби й після вашого іздоху у якомусь дикому, скаженому, кровавому футболі Так само грались - вашими серцями! – сатанята в Пеклищі – вовіки-вічні, зранку і до ночі, кожну мить!.. (вдень 3 квітня, вдень 4 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!. Ви - Кращі!.. Душей, Серцем і Пером - з Вами!.. Велика подяка Володимиру, Дарині, Альоні і всій вашій прекрасній команді за цікаву, яскраву, потужну, якісну, надважливу працю на благо нашої України!.. Мої щирі співчуття цій жіночці, яка змогла витримати ТАКЕ і вижити... Слава і низький уклін - україньским Жінкам!..
    16
  2. Загубилося серце… (Зовсім нові вірші із Криму...) Загубилося серце моє – десь в нескоренім Києві першопрестольнім… Десь над вільною – простір-безОглядней! ДнІпра згубилось… Десь у гірких рядках «Кобзаря», у його незавершенім стоні… Десь – в безодні Вкраїнської Пісні, в крізь-Тьмарно-співочих глибинах!.. Десь в безодні боїв загубилося серце моє, у пилюці… У пекельнім диму десь… гартується, пеклиться! – для знов-пекельних димів… Загубилося серед відважних бійцівських cердець і сердЕньок матусиних, Що відважно тримаються, стійко чекають додому Синів… Загубилося серце… в безсонних очах?.. чи – за столиком біля віконця?.. чи – «фронті» – своєму?.. Й розгубилася творчість - від серця! - cердешна моя… перед Мужністю наших ЗахІсниць і Вдів… Й… розг(р)убилося! - серце моє чоловіче пред тими – Очима, повними Сльоз Непоемних… Отих Сльоз – життєтвірних! – розтаяло й тане сердЕнько в дивах чаро-Дів!.. Тане… гУбне… під Течієй Горя, і тоне! в віршах – невимОвних… Все віршечки, віршЕчки черпа… Та не тоне! від них – «НевичЕрпність»!.. Невичерпністю Горя Каховського, гублячись, серце моє Украй-з- Море – не, На якусь невимірнУ Горерлу! – кинуто Хвилей НастУпу Нікчемності!.. Моє серце – якась висота під Бахмутом, Авдіївкой, Часовим Яром і тощо… Що не може росія забрати – навік, але й Україна – ще трішки! – остАточно взяти… Моє серце - це рОзрив-серце якесь, що в Бучанськім погромі – розтрощено… Моє серце – це хрест цвинтарів неосяжних, Безхрестя безмірного – від супостатів… Навіть в – ріднім! Криму – воно губиться… у рашистськім полоні, на «острові»… Моє серце – тепер «острівець»… cеред тисяч безлюдяних, а може і - бЕзлюдних! – душ… «П’ятий острів» повинен шукати на рідній землі, й – українським апострофом! – Тут біль Серця мого заважає воланням оркІв все ж зливатись - в Єдиний Смерть-Туш!.. І все губиться… серце моє… рідний Крим так й не змігши знайти – у Криму! у рідненькім… Все вкрай-губиться – в сЕрцях друзів близьких… ну а може – у їхнім Безсерді пала?!.. Й найближчії руки в - найглибшую Прірву! – з’єдналися для моєй Неньки… І між нами постала Одеса, потрібна так «русскому сердцу» навіщось – «дотла!»... Так тонуло те серце моє в прірві сльоз – сльоз-перлин юної одеситки*… І «ховалося» втішно воно – у «Перлині у моря», яку відстояли – такі ж! – героїні й герої - навІк! – В, Слава Богу, - Вкраїнських! - ховалося серце притульно, - в безцінних примітках: У перлинних садах і «Софіївки», й Олександрії», і в «асканІйських» розквіттях «ПЕрлин»-квіток… В колисці «перлинної» волі, що Бог «Запоріжжям» нарік!.. І ховалося серце в безкрайнюю Скрізь, і тому скрізь губилось, усюди! – втрачалось… Ну а ворог «пелЮстки» йому дарував… серце – дорозривав… на ГоргОрі – дорозпинав! Просто страчувалось! сердЕнько – в дніпрянах, херсонцях, авдіївцях і полтавчанах… У Ізюмі, в Чернігові, в Харкові, у Маріуполі, в Сумах – у Сумах Суцільних – «руський» страчав Світ Його з ліку Землі! – у суцільних Болях – тих рядків вічно-бЕзвісних, вічно-«начасних»… В перекреслених і перекривавлених! вІршах я серце – навік-залишАв!.. Я загУблював серце моє у крокАх Перемоги, крокАх – безсумнівних, крокАх - неминучих… Уповільнених нині, у – ледве помітних, теж у загублених дещо – крокАх… Я загублювая серце десь у дівочих очах – завзятущо-квітучих, у віщо-блискучих, В візеруночках їх вишиванкових, тих– дивовижних на диво! – я серцем – пропав!.. У тих диво-Світах, і у диво-Світанках тих творчих Світів загубилося серце – те ненароком-світанне!.. І у Світязя світлих глибинах, у чистій, криштальній його – животворній! - воді… І з отих українських прозорих глибин, знаю - Вітязем нОвим – те серце повстане, Те, що поки незриме і мною самим! – як й з сердечних Глибин НововітязІв статних Повстає найсердечніша, найвідвертіша лірика – з тих Сердець Надгероїв- Воїв!.. Ввік-залишилось серце моє… там, в нескоренім "Серці", у Києві першопрестольнім… Загубилось – у снах золотих… у якихось – софіївських! - снах… Загубилось в тарасовім стоні віків – в тім, на жаль, незавершенім стоні… Але!.. лють їх ворожа не знає, що стон той в нас Піснею зветься – «исконной»!.. І – знайдЕться, знайдЕться! – знов серце моє – в тих Просторих й Прозорих СпівАх!.. (Ввечері 2 грудня, в ніч з 2 на 3 грудня 2024 року, фінальна авторська редакція – 25-26 січня 2025 року) Автор: Федір Федоров. Текст містить багато оказіоналізмів. Радий представити вашій увазі, мої дорогі співвітчизники ці мої нові вірші, які були одною з найдовших, з найскладніших моїх поетичних робіт, адресованих моїй рідній країні під час цієї страшенної Біди… У цьому творі втілено дуже багато різноманітних почуттів, відчуттів, вражень, роздумів, переживань… І в сюжетній і підспудній основі його лежить сумбурність, своєрідний «потік свідомості», дуже стрімка, калейдоскопічна зміна образів… І такий спосіб написання, побудування твору, спосіб відображення дійсності, на мою думку, найбільш вірно і точно виражає приголомшливу неспокійність, сумбурність, «буревісність» нашого часу… *»Юна одеситка» – мова йде про Руслану Данілкіну, військову Збройних Сил України, якій я присвячував свої вірші «Посвящение Женскому Мужеству», юну героїню, яка в 17 років пішла добровільно на фронт і лишилася ноги внаслідок бомбардування міста Херсон окупантами…
    14