Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "❗️ЗРОБИЛИ "НАЦ*СТОМ": ЯК РФ ЗНІМАЛА ФІЛЬМ ПРО ДОЦЕНТА / МЕНЕ ВРЯТУВАЛО ВЧАСНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ З ПОЛОНУ!" video.

  1. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх-усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Слава і низький уклін Владиславу Дутчаку ы в його лиці усім славетним Героям "Азову", як і - абсолютно кожному воїну Збройних Сил України, які невтомно і надгероїчно боронять нашу країну, кладуть свої життя, втрачають здоров'я за усіх нас!.. Хай береже Вас Бог!.. Велика подяка і Володимиру Золкіну, і всій вашій прекрасній команді за яскраву, потужну, надважливу працю на благо нашої України!..
    14
  2. Окопна сповідь (Вірші із Криму! Героїчним Захісникам і Захісницям України присвячується!..) Нас звуть Героями!.. А наших дівчин – Героїнями!.. Вважаючих – двожильними! – нас – чи залізними! – чимало... Але душа кричить так часто: «Україна, ми – Не із залізного все ж, а із – людського! – металу!.. Приємна нам, звичайно, шана і подяка… Але… коли наш вічний побратим – Шалена Втома Повзе із нами у нічну позачерговую атаку, Бажання мріється нам всім одне! однакове! - Нам раптом хочеться – запекло так! – додому!.. І ми б’ємось! – так! – певно, - героїчно! – Не за регалії почеснії, чи плити золоті, - А за оце бажання українцям всім – зустрічне! - Знов повернутися в свій! край, свій! бачить знову – дім!.. А так… війна у виконанні наших воїнів – мистецтво! – Але немає на війні – той, «поетичної» краси!.. У часі, що втрачає межі… де - суцільна екстреність… Суцільні дрони… і суцільнії ліси… В посадках наших – героїчні! лиш «туристи», В чеканні – шоразу скоряєш божевільну висоту!.. А на братерство нас – ще більше! чи – сестринство, Вінчають тільки – долезноснії! «С-300», Якщо не рахувать – цілодо(в)бовую – арту!.. І всіх диванних патріотів «шапкозакідництво» На власних «шАпках» відчуваємо – «бадьоро», - Коли почне іх «безо-братское» звіринство Нас «КАБами» закидувати – в пух і порох!.. Коли «Орлан» іх чи «Ланцет» над нами небо крає… І серце крає… розуміється в цю мить: У них хоча "лайно", а все ж - стріляє!.. Хоча іржаве, - до мети все ж долетить!.. Є інша річ – що у жаху суцільнім Вони – в своїх «лайнах», а ми – в свої ланах!.. Але хоча ціной Життя беремо цілі, Не треба думать, що нам - невідомий! - страх!.. Багато звідали – нікому! Невідомого У понад-невідомості гостомельских боїв! – І з кожним боєм – Отаким! – Як! – хочеться – додому! – Підчас, здається, у лісах цих вовком би завив!.. І коли ділимо ми з мишами й щурами Окопний побут - поневолі - свій, То як же хочеться ділитися – до болі! – нам – ранкАми! – З своїми любими жінками навесні!.. Але – це «казка» поки!.. І кожній дитині Ми знаєм, любі, перед сном читаєте казки! – А нам у рідку і коротку сна годину Така! – все сниться вільна-вільна! Україна, І так нас - будить! - кожного Вітчизни сина, Невтомно битися за - ріднії! - ЇЇ Краси!.. (19, 20 червня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст, як завжди, містить авторські оказіоналізми. Робота над цим твором була однією з найповідповідальніших за усю мою творчість. Тому що він написаний від імені досвідченого військового мною, людиною цивільною, яка навіть ніколи зброю в руках не тримала… Але я дуже багато слухав інтерв’ю досвідчених військових, українських героїв і героїнь, осмислював іх почуття і вивчав деталі фронтового життя, тому вирішив сам вжитися в шкуру українських воїнів і художньо відобразити ці почуття для історії. Тим паче, що у мене вже був дуже вдалий досвід. Вірші «Лист з-під Авдіївки», написані від імені військового, хоч це і любовна лірика, але відображаюча повсякденне життя солдата, так от ці вірші були на рідкість добре, чутно сприйняті читачами з України, деякі люди навіть плутали, думали, що це справді написав військовий. Тому я вирішив написати ще один твір від імені бійця ЗСУ... Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх-усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Слава і низький уклін Владиславу Дутчаку ы в його лиці усім славетним Героям "Азову", як і - абсолютно кожному воїну Збройних Сил України, які невтомно і надгероїчно боронять нашу країну, кладуть свої життя, втрачають здоров'я за усіх нас!.. Хай береже Вас Бог!.. Велика подяка і Володимиру Золкіну, і всій вашій прекрасній команді за яскраву, потужну, надважливу працю на благо нашої України!..
    2