Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захиссницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх-усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Слава і уклін Олексію Новікову і в його лиці абсолютно кожному воїну Збройних Сил України, які невтомно і надгероїчно боронять нашу країну, кладуть свої життя, втрачають здоров'я за усіх нас і нашу свободу!.. Хай береже Вас Бог!.. Велика подяка Володимиру, Дарині, Альоні і всій-всій вашій прекрасній команді за цікаву, яскраву, потужну, якісну, надважливу працю на благо нашої України!..
    19
  2. Найсвятковіший день (Вірші із Криму! Присвячую усім, хто повернувся на рідну землю після багатьох років чи місяців полону...) Вже третій рік в Країні нашій свят немає, - Окрім однОго! – Замість «Нових років» дітям сниться, Довгоочікуваний, вимріяний всім Вкраїнським Краєм: Той день, коли рф-ія із мороку полону повертає Захісників – нам наших – й Захісниць – нам!.. Cпустошені душей, понівечені, схудлі, Там! – стерплі – всі нестерпні! тортури, - За несинітні всі – «режими київські» і «хунти», - Від ненаситних «миротворців» - миролютних!.. Але в ослаблих тілом не ослабла – Волелюбність!.. І своїм Духом, як раніше – то могутнії тури!.. І як би хто іх не випробував на міцність, І як би хто із них – «канатні» нерви – не тягнув, - У їх очах все сяє Життєдарна Гідність, Й затверджується жит – вкраїнських – Стиглість! – В надійних поглядах Захісників і Захісниць – нам!.. Занебокрайно кожен! погляд – огорнув!.. І зараз ці! Бійці, немов повернуті із Пекла, Із потойбічних тих! – ращистських тих! – світів, – У соняшних обіймечках – рідненьких, - Як особливо-нерозлийвода з своєю Ненькою, І – нерозривсвобода – навіки-віків!.. І звільненії жіночки так неосяжно квітнуть – Над неосяйвом рідним – рідних кольорів! – Не по жіночому – катовані і биті… Але не стратили – Жіночість! - в них – бандити, - Украіночість! - виключну, несамовиту, Яку прекрасили – букетами жовто-блакитиними Ті, хто чекали - Так! – вас, - так Надієй «квітнули», - Довгоочікування Світ – шляхи розмайорів!.. О, як стрічають вас! – Це просто Щира Пісня! – А може ні? – Співучість Щирості Вкраїнської віта! – Крізь Гучність всю – Скаженої Буденності – всю Грізність! – Співучість лине – в Вичарно-Майбутнії Літа!.. А значить – в сльози Захісниць, що розсіялись, В тугу Захісників, що перед рідною землею - ниць! – І всюди, всюди – Надсвяткова Радість, Не зна стін, меж, кордонів і границь!.. І весь цей вірш написаний моїми – сяй-сльозами, Що я перетворив в незгаснії слова –привітні!.. Я був – блакитним розчерком своєї ручки з вами, Й "сонячним" розчерком – найжиттєстверджуючішого із піїтів!.. І хоч в Країні святкувань вже третій рік не чутно, Я життє-стверджую: вже скоро, українці, - Очікує нас Свято Головне – Майбутнє, Коли із – мрічного! полону - всіх-всіх повернуть вже У – вічну! Україну – наших і Захісників, і Захісниць - нам!.. (10 червня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Вірші скорочені на строфу, під розмір коментаря. Містять оказіоналізми.
    14
  3. Загубилося серце… (Зовсім нові вірші із Криму...) Загубилося серце моє – десь в нескоренім Києві першопрестольнім… Десь над вільною – простір-безОглядней! ДнІпра згубилось… Десь у гірких рядках «Кобзаря», у його незавершенім стоні… Десь – в безодні Вкраїнської Пісні, в крізь-Тьмарно-співочих глибинах!.. Десь в безодні боїв загубилося серце моє, у пилюці… У пекельнім диму десь… гартується, пеклиться! – для знов-пекельних димів… Загубилося серед відважних бійцівських cердець і сердЕньок матусиних, Що відважно тримаються, стійко чекають додому Синів… Загубилося серце… в безсонних очах?.. чи – за столиком біля віконця?.. чи – «фронті» – своєму?.. Й розгубилася творчість - від серця! - cердешна моя… перед Мужністю наших ЗахІсниць і Вдів… Й… розг(р)убилося! - серце моє чоловіче пред тими – Очима, повними Сльоз Непоемних… Отих Сльоз – життєтвірних! – розтаяло й тане сердЕнько в дивах чаро-Дів!.. Тане… гУбне… під Течієй Горя, і тоне! в віршах – невимОвних… Все віршечки, віршЕчки черпа… Та не тоне! від них – «НевичЕрпність»!.. Невичерпністю Горя Каховського, гублячись, серце моє Украй-з- Море – не, На якусь невимірнУ Горерлу! – кинуто Хвилей НастУпу Нікчемності!.. Моє серце – якась висота під Бахмутом, Авдіївкой, Часовим Яром і тощо… Що не може росія забрати – навік, але й Україна – ще трішки! – остАточно взяти… Моє серце - це рОзрив-серце якесь, що в Бучанськім погромі – розтрощено… Моє серце – це хрест цвинтарів неосяжних, Безхрестя безмірного – від супостатів… Навіть в – ріднім! Криму – воно губиться… у рашистськім полоні, на «острові»… Моє серце – тепер «острівець»… cеред тисяч безлюдяних, а може і - бЕзлюдних! – душ… «П’ятий острів» повинен шукати на рідній землі, й – українським апострофом! – Тут біль Серця мого заважає воланням оркІв все ж зливатись - в Єдиний Смерть-Туш!.. І все губиться… серце моє… рідний Крим так й не змігши знайти – у Криму! у рідненькім… Все вкрай-губиться – в сЕрцях друзів близьких… ну а може – у їхнім Безсерді пала?!.. Й найближчії руки в - найглибшую Прірву! – з’єдналися для моєй Неньки… І між нами постала Одеса, потрібна так «русскому сердцу» навіщось – «дотла!»... Так тонуло те серце моє в прірві сльоз – сльоз-перлин юної одеситки*… І «ховалося» втішно воно – у «Перлині у моря», яку відстояли – такі ж! – героїні й герої - навІк! – В, Слава Богу, - Вкраїнських! - ховалося серце притульно, - в безцінних примітках: У перлинних садах і «Софіївки», й Олександрії», і в «асканІйських» розквіттях «ПЕрлин»-квіток… В колисці «перлинної» волі, що Бог «Запоріжжям» нарік!.. І ховалося серце в безкрайнюю Скрізь, і тому скрізь губилось, усюди! – втрачалось… Ну а ворог «пелЮстки» йому дарував… серце – дорозривав… на ГоргОрі – дорозпинав! Просто страчувалось! сердЕнько – в дніпрянах, херсонцях, авдіївцях і полтавчанах… У Ізюмі, в Чернігові, в Харкові, у Маріуполі, в Сумах – у Сумах Суцільних – «руський» страчав Світ Його з ліку Землі! – у суцільних Болях – тих рядків вічно-бЕзвісних, вічно-«начасних»… В перекреслених і перекривавлених! вІршах я серце – навік-залишАв!.. Я загУблював серце моє у крокАх Перемоги, крокАх – безсумнівних, крокАх - неминучих… Уповільнених нині, у – ледве помітних, теж у загублених дещо – крокАх… Я загублювая серце десь у дівочих очах – завзятущо-квітучих, у віщо-блискучих, В візеруночках їх вишиванкових, тих– дивовижних на диво! – я серцем – пропав!.. У тих диво-Світах, і у диво-Світанках тих творчих Світів загубилося серце – те ненароком-світанне!.. І у Світязя світлих глибинах, у чистій, криштальній його – животворній! - воді… І з отих українських прозорих глибин, знаю - Вітязем нОвим – те серце повстане, Те, що поки незриме і мною самим! – як й з сердечних Глибин НововітязІв статних Повстає найсердечніша, найвідвертіша лірика – з тих Сердець Надгероїв- Воїв!.. Ввік-залишилось серце моє… там, в нескоренім "Серці", у Києві першопрестольнім… Загубилось – у снах золотих… у якихось – софіївських! - снах… Загубилось в тарасовім стоні віків – в тім, на жаль, незавершенім стоні… Але!.. лють їх ворожа не знає, що стон той в нас Піснею зветься – «исконной»!.. І – знайдЕться, знайдЕться! – знов серце моє – в тих Просторих й Прозорих СпівАх!.. (Ввечері 2 грудня, в ніч з 2 на 3 грудня 2024 року, фінальна авторська редакція – 25-26 січня 2025 року) Автор: Федір Федоров. Текст містить багато оказіоналізмів. Радий представити вашій увазі, мої дорогі співвітчизники ці мої нові вірші, які були одною з найдовших, з найскладніших моїх поетичних робіт, адресованих моїй рідній країні під час цієї страшенної Біди… У цьому творі втілено дуже багато різноманітних почуттів, відчуттів, вражень, роздумів, переживань… І в сюжетній і підспудній основі його лежить сумбурність, своєрідний «потік свідомості», дуже стрімка, калейдоскопічна зміна образів… І такий спосіб написання, побудування твору, спосіб відображення дійсності, на мою думку, найбільш вірно і точно виражає приголомшливу неспокійність, сумбурність, «буревісність» нашого часу… *»Юна одеситка» – мова йде про Руслану Данілкіну, військову Збройних Сил України, якій я присвячував свої вірші «Посвящение Женскому Мужеству», юну героїню, яка в 17 років пішла добровільно на фронт і лишилася ноги внаслідок бомбардування міста Херсон окупантами…
    2