Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Наталія Мосейчук" channel.

  1. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України!.. За знайомство з паном Леонідом - особлива Подяка від душі, він - дуже крута, дуже цікава Людина!..
    23
  2. Читаючи «Кобзар»… (Зовсім нові вірші із Криму… Любій Україні!) Епіграф: «Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть…» (Т.Г.Шевченко) Розлита кров… розлита кров… по тих «болючих» сторінках… Скрізь цілі Дніпри! крові… і нема від них – в віках! – спасіння… Немов – "кривавим" цвітом – заквітчалась наша Україна у віках!.. Ну а на тлі Її все нескінченно багровіє – тлін осінній… Лиш... острівцем між рік кровЕй «Садок вишневий…» - нам розквітнув! - Такий малесенько-величний, дивоніжно-затишний «Садок»… І як замріялось мені аж раптом – від донбаських кряжів до Бескідів Розкинулася Мрія, Мріє-Посівна якаясь - нерозмріяних квітОк!.. Знов ллється кров… знов багровіє Життє-край наш – вкрай-безвинно!.. Але як хочу бачить я вкінці-кінців Вкраїну нашу тим – велично-затишним Садком!.. І щоби всі – до Одної! розлиті у віках донині – «багровИнки» Перетворили ми в садовії – барвинки! – особливо-чарівні, «новИнні»! – В ті незліченні Квіти Українського Відродження! – назло тобі, Чортополох "Содом"!.. (В ніч з 15 на 16 січня, ранок 16 січня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Велика подяка пані Наталії Мосейчук за її невтомну, високопрофесійну, дуже цікаву, надважливу працю на благо нашої чарівної України!.. Особлива подяка - за нового цікавого неординарного гостя!..
    18
  3. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области, и - дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, високопрофесійну, дуже цікаву працю на інформфронті на благо нашої України, за підняття важливих тем!.. Хоча я не бачу реальної можливості хоч якихось "мирів" і для мене подібні розмови, при всій повазі, це просто - струс повітря, і не більше... Але все одно цікаво послухати, знати різні погляди всередині України на ситуацію... Від душі дякую Вам, пані Наталю, за усі добрі, теплі, вдячні коментарі на мою адресу і моєї творчості, це дуже важливо для мене зараз!..
    17
  4. Фронти стоять... (Вірші із з Криму! Коханій Україні!) Фронти стоять… Надії тануть, тануть… Майбутнє наше, що ти скажеш нам нове?! – Одне… лише одне – повинні тягнути Тягар одвічний за новітні «таргети», Повинні битись ми! – за наше найнове!.. І ми б’ємось, ми вірим крізь Зневірність, Крізь всю Звериність зневірюшних завірюх… Фронти стоять… І в кожній миті –Вічність… І в кожнім серці – холоднюча січність… І в кожній пам’яті – той Лютий ще не скінчивсь, - Лише пухлиною болючою набух… Фронти стоять… Але – ми всі на фронті, І серце кожного вкраїнця – дзвін бійця! Ні крапельки парадності, ні фронди! – Вершимо Всесвіту ми несусвітні оборони - Від Воїна-Захисника і до Кравця! Від Лікаря до Кухаря! – Турботі Нема кінця, немає вихідних!.. Фронти стоять… Але – чинять супротив! Жінки чекають… Та й в чеканні – Подвиг! У кожному чеканні – бій з Безоднею… У кожному чеканні – дві Війни!.. Фронти стоять… Але всі-всі на фронті… Пожежник, слюсар, журналіст, піїт… Ми боремось за – наші! – кровні горизонти, Виборюємо дітям – нашим! – колискове Сонце… Виборюєм Майбутньому – Майбутній Світ!.. Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Ці вірші були написані мною 25 січня, в знакову для мене дату - в день народження мого улюбленого поета і головного Вчителя у поезії - В.С.Висоцького... Велика подяка пані Наталії Мосейчук за її невтомну, високопрофесійну, дуже цікаву, надважливу працю на благо нашої чарівної України!.. Особлива подяка - за нового цікавого неординарного гостя!..
    14
  5. Лист з-під Авдіївки (Вірші із Криму ! Коханій Україні!) Пишу тобі, кохана, з-під Авдіївки, - Тут артилерія гуркоче всю добу… «Годину тихую» комбат нам ледве виділив, А я годину сну – для тебе! – наздобув… Неначе сон, цей лист крихкий з Авдіївки, Неначе сон, твоя надієчка в очах, Надійно-люблячий твій погляд, сум замріяний, Незламна віронька - яскравенька свіча… І от пишу тобі з «запеклої» Авдіївки… Пишу тобі у цей – надзламний! – час… Весь час тут треба діять… діять… діяти… Немає – миттєчка! – згадати, любі, вас… Хоч тіні посмішок Катрусі і Ганнусі… Коли усі дитячі посмішки – в суцільнішій Тіні! – У цьому існуванні – Землетрусі, У цій виснажливій, - ізснажливій! – Війні!.. Коли – суцільніше Хмарище – над країною, Коль будь-який час – навіки-вічний час, - Пишу тобі, кохана, «солов’їною» – Любові мовою, що викохала нас!.. Пишу тобі із – нашої! – Авдіївки, Пишу тобі я з – Української Землі! – Хоч не гуркоче Голуб Мира ні єдиний нам, Лиш артилерія – і гуркотає, и гримлить!.. Пишу тобі... а це здається – дивоньком! - Я, пильний, в темряві, у попелі й пилу, Пишу тобі з – примарної! – Авдіівки, Але – самим Життям! – тобі пишу… Пишу, здається, з України – в Україну, я, - Із «вічній» темряви – у Вічність, я пишу… І якщо з братством залишу – на час – Авдіївку, Навік! - упевнена душа, - не залишу!.. Тому пишу тобі, кохана, в Буревіїще, Цього бурливо-мрійного листа, Бо тільки віронька твоя мене тут гріє ще, - Й твоя Надзламная Надхненая Краса!.. Я повернусь! Обов’язково! – Наші дітки Хай дочекаються! - Настане наша Мить!.. Пишу я вам, мої кохані дівоньки, Цього листа з – запеклої! – Авдіївки, Де артилерія – гримлить, гримлить, гримлить… (Вірші створені в ніч з 25 на 26 лютого, фінальна авторська редакція – 26 лютого 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Багато людей із України думають, що ці вірші написав військовий... Це дуже приємно мені як автору, що я настільки правдиво пережив у душі ті обставини, про які пишу... Але ні - я просто цивільна людина, поет, що близько до серця сприймає горе свого народу, багато передивився матеріалів, інтерв'ю з військовими, і проживаю їх почуття часто, немов свої, і тому, мабуть, так точно і правдоподібно описую це у своїй творчості... Спасибі від усієї душі вам, люди, за такі приємні, прекрасні, зворушливі, почесні коментарі, на жаль, не завжди виходить відповісти кожному... Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области (желательно - взятия Курска!) и дальнейших долгожданных Побед!.. Слава ВСУ - Воинам Света Украины!.. Слава "Азову"!.. Слава Україні і ЇЇ Героям!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її постійну, невтомну, високопрофесійну, цікаву, надважливу працю на благо нашої України!.. Слава "Азову", Слава усім Героїчним Захісникам і Захісницям України!.. Від усієї душі вітаю всіх українців Днем Незалежності нашої чарівної України і з минулим Днем Українського Прапору!..
    12
  6. Присвята ВоЇнам Свiтла України (вiршi із Криму) Усі чекають в світі перемогу України… Всi гадки Про те, коли нарешті прийде Перемога!.. Але Вона уже перемогла! – Перемогла, їй-богу! - Народний Дух ЇЇ здолав іще в Гостомелi гидких Синів ворожих та їх армiю-небогу!.. Нехай вони своєю ядеркой iржавою гримлять, Як Чахлик Невмирущий – пародiйно-горезвicний - Своїми кicтками! - з пустопорожніми своїми мізками... Цей неймовірно-блискавковий дух не подолать I горе-вереском, й горе-стращанням рiзким Якихось горе-чингисханів недорізаних!.. Хто ще не зрозумів, вітії вчені, - час порозуміть, Що «Бахмут», «Мар’янка», «Авдіївка» - не просто назви міста! – Ви знайте, то були відбИтки, навіть ні – відблИстки! - Живого Духа Українців – Славнозвicтного! – Що з поняттям «поразки» чи «жебрацької суми» На віки вічні волелюбно-несумісний!.. І ви не сумнівайтесь, «братцы», що попереду Донецьк!.. І Мариуполь! - символ вашої лихої Вдачi, I вашого «освобожденья» - визволячного!.. З Їх Духом неосяжним жде рашистiв тiльки Грець! – Та вам не все одно?! – Ви йшли ж - напризволяще!.. А Нашi – Дисциплiни, Влучнодіяння Наснажливiї Боги! – Олiмпозвістний вогник в кожному – серед боїв пекельних! – Це – Справжні Люди, а тому Вони – мов Скелі! – Й стоять горами за свої оселі! – При тім розквітнюють, а не – роздрiблюють - дороги!.. Й дитячi голоси лунають їм вослiд – веселi!.. Усе життя пишу за Мир я, проти боєн будь-яких! – Але сьогодні – надліричні - головні мої герої – Славетні Воїни Сил України Збройних! – Сил Світла, шо Свободу Мирную боронять! – И всі мої творіння – Духу Слави – залюбки! – За вашим прикладом й моя поезооборона, Що Мрії Українскої Весни вiд мороку полона Безодней Настроїв Смутливих – охоронить!.. Але що не дано так не дано – моїм потужним трелям – Це Неосяжний Дух мого Народу осягнуть! – Що там «драконовые зубы» вашi! – ех, Ємелi! – Серцям орлиним з Духом їх понадпустельним Цих Воїнів, спроможних зворушити Скелi!.. Так – не Бійці – Так – Переможці тiльки – йдуть!.. I вiрю: скоро-скоро вже свій переможний келих Підійме кожний у своіх оселях Горілки гіркої, для багатьох – пекельної! – Але прозоро-чистої, як сльози Неньки!.. I як би хто із наших ворогів не тренькав, Співучість Духу Нацiї! - в Це вірить - Твердо!.. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Слава ВСУ - Воинам Света Украины!.. Слава Україні і ЇЇ Героям!.. Слава Легиону, РДК и Сиббату - всем русским добровольцам, борющимся на стороне Добра с "коричневой чумой" 21 века!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший в Крыму, немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її постійну, невтомну, високопрофесійну, цікаву, надважливу працю на благо нашої України!.. Особлива подяка - за інтерв'ю з Валерієм Кондратюком, якого поважаю - дуже освіченою людиною, справжнім професіоналом своєї справи!..
    11
  7. Нові вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области (желательно - взятия Курска!) и дальнейших долгожданных Побед!.. Слава ВСУ - Воинам Света Украины!.. Слава Україні і ЇЇ Героям!.. Слава Легиону, РДК и Сиббату - всем русским добровольцам, борющимся на стороне Добра с "коричневой чумой" 21 века!.. В очередной раз хочу подчеркнуть как человек, повидавший здесь, в Крыму, немеряное число путинских вурдалаков: в большинстве своём русские (я - не про всех!) - глубоко больны, с ними ПРОТИВОПАКАЗАНО замиряться, их нужно ТОЛЬКО - побеждать!!!.. Никаких "миров" с агрессором, только - разгром путинского режима и развал рф-ии!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її постійну, невтомну, високопрофесійну, цікаву, надважливу працю на благо нашої України!.. За цікавих, яскравих, важливих гостей!..
    10
  8. Місту-Герою Харків присвячується… (Вірші із Криму!) З цим словом вже давно душа моя злилася, Зрослась, зпаялась – намертво! – на честь Життя! З цим словом дивовижна Сила здійнялася, І – перемріяв! – палко-мрійную поетну «пажить» я!.. Це Слово пробудило у мені ненависть «Град-ову», До тих потвор, - в упор! - стрілявших по хатах, І – ненавиданну! – для ворога Любов до граду, Який так стійко, – так незламно! – перетримав Жах!.. Цей Град, це Місто, слово це – звичайно, «Харків»! – Синонім «Гідності», синонім «Незлам-Духу», «Віри в Нас»!.. Цей «самый русский град» представ на – найукрАїнським!.. (З повагою до інших міст, прохаю – без образ!..) Це Місто більш у нас – й на мить! – не відібрати! Це Місто більше з Україною – вовік! - НЕ роз’єднать!.. Це Місто, «брате», може «брати», «брати», «брати», Але – ніколи вже! - НЕ візьме ваша рос-орда!.. Це – Українське Місто! – сумнівів немає! - Останні сумніви в суцільнім Сумі – поховались навіки... Хоч орди чингисханів знов нахлинуть, хоч – мамаїв, Хоч – гітлерів, хоч – путіних, - на Харків’ян бійких, - Двічі Герой двох визвольних війн – від фашизму, Вже втретє Він твердинно і – гординно! – на постУ, Вже тільки аурой своєй! - харизмою-«харківзмою»! - Презирливо «від-Харк-не» Він «парадний» ваш настУп!.. Де там «захарканцям» взять гордих Харків’ян? взять Харків?.. Стуліть ви пельки!.. Й наполегливо вам раджу загасить Свої «пекельки» ненажерності – у своїх душах – карких! – Зпалити, знищити, «запобедобесить»... А от душа моя – захоплена!! Чи ні – сама завоювалась!? – Тобою, Харків! – і замилувалась, і – замирувалась! – не на жарт… До Миру! - назвою твоєй – моя душа назвалась, Зпаялась – переможно! – з Нею – кожна! - українськая душа!.. (З повагою до всіх до інших міст, я прошу без образ вас!) Самим Натхненням нашей Перемоги – Харків став! – Ніби ожив в нім руськомовний «Заповіт» Тараса, Й двічі Герой в боях – з «фашистською заразой» Двічі Герой – самой Одвічною Поразкой - рашистської імперії – навіки – він постав!.. (13, 16, 17 травня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет Дізнався зранку дуже погані новини із Харкова... Світла, вічна пам'ять і Царство Небесне усім загиблим... Мої співчуття від усього серця усім постраждалим, всім рідним і близьким загиблих... Бажаю обов'язково залишитися живими! усім пораненим та якмога скоріше одужати!.. І - ще: якщо чесно, з рашистами для мене все зрозуміло, це - просто ЗЛО, я від них нічого не чекаю... А от так званим "друзям" з так званого "колективного западу" від мене особисто - Ганьба, Ганьба і ще раз Ганьба!..
    9
  9. Послання у Майбутнє (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Я викохую Мрії в своїй душі, Я у серці Мрії викохую – Про свої нездійснені чарівні вірші, Які вінчані десь – не з моєю епохою… Я викохую Мрії… але – не рядки… Ні єдиного натяку щодо їх змісту… Ні пів-слова немає, ані пів-туги, Ні повітряних замків - в повітрянім місті… Це підспудна, прихована зміст-широчінь... Це Кохання, якому мала світ-уява!.. Я викохую Мрії - вселенські - в Душі!.. А для когось це просто – надмарна забава… А для когось це – навіть не фіміам, Не палац із повітря, не оазіс міражний… Цей – із свіжих світів – букет фемінам Не справляє на більшість жінок жодних вражень!.. Це послання лиш тим, що майбутнім живуть… Але їх так надмало – для Твору! – Скільки фарб, стільки ліків мені не дадуть, Замайбутніла щоб саме тая нам путь! Щоб Шедевр Краси викохать із Потвори!.. Я викохую Мрії… в Душі їх ношу… Але з кожного з вас – лише треба з пів-слогу! А від кожного – трохи згасить зайвий шум! – Як би знали ви всі, що майбутньо дишу! Що викохую Мрії! – неймомрiйно! – пишу Остаточну Весни, остаточну Весни Перемогу!.. (Вірші написані ніч з 8 на 9 січня, фінальна авторська редакція - вечір 10 січня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Представляю вниманию украинских зрителей свои стихи на украинском языке, которые не имеют прямого отношения к кошмарной войне и Героической Борьбе украинского народа! Однако подспудно, во "втором дне" произведения, безусловно отразились окружающая обстановка, общий контекст нынешней сложнейшей, противоречивейшей, переломной действительности... Авторское примечание: прекрасно понимаю, что русское слово "слог" переводится на украинский - "склад". Но тут я не мог не допустить данный "русизм" из-за основополагающего смыслового момента - в угоду рифме, потому-что в этом фрагменте она играет важнейшую смыслообразующую роль. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень !.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України!.. За знайомство з паном Леонідом - особлива Подяка від душі, він - дуже крута, дуже цікава Людина!..
    9
  10. Місту-Герою Харків присвячується… (Вірші із Криму!) З цим словом вже давно душа моя злилася, Зрослась, зпаялась – намертво! – на честь Життя! З цим словом дивовижна Сила здійнялася, І – перемріяв! – палко-мрійную поетну «пажить» я!.. Це Слово побудило у мені ненависть «Град-ову», До тих потвор, - в упор! - стрілявших по хатАх, І – ненавиданну! – для ворога Любов до граду, Який так стійко, – так незламно! – перетримав Жах!.. Цей Град, це Місто, слово це – звичайно, «Харків»! – Синонім «Гідності», синонім «Незлам-Духу», «Віри в Нас»!.. Цей «самый русский град» представ на – найукрАїнським!.. (З повагою до інших міст, прохаю – без образ!..) Це Місто більш у нас – й на мить! – не відібрати! Це Місто більше з Україною – вовік! - НЕ роз’єднать!.. Це Місто, «брате», може «брати», «брати», «брати», Але – ніколи вже! - НЕ візьме ваша рос-орда!.. Це – Українське Місто! – сумнівів немає! - Останні сумніви в суцільнім Сумі – поховались навіки... Хоч орди чингисханів знов нахлинуть, хоч – мамаїв, Хоч – гітлерів, хоч – путіних, - на Харків’ян бійких, - Двічі Герой двох визвольних війн – від фашизму, Вже втретє Він твердинно, і – гординно! – на постУ, Вже тільки аурой своєй! - харизмою-«харківзмою»! - Презирливо «від-Харк-не» Він «парадний» ваш настУп!.. Де там «захарканцям» взять гордих Харків’ян? взять Харків?.. Стуліть ви пельки!.. Й наполегливо вам раджу загасить Свої «пекельки» ненажерності – у своїх душах – карких! – Зпалити, знищити, «зАпобедобесить»... А от душа моя – захоплена!! Чи ні – сама завоювалась!? – Тобою, Харків! – і замилувалась, і – замирувалась! – не на жарт… До Миру! - назвою твоєй – моя душа назвалась, Зпаялась – переможно! – з Нею – кожна! - українськая душа!.. (З повагою до всіх до інших міст, я прошу без образ вас!) Самим Натхненням нашей Перемоги – Харків став! – Ніби ожив в нім руськомовний «Заповіт» Тараса, Й двічі Герой в боях – з «фашистською заразой» Двічі Герой – самой Одвічною Поразкой - рашистської імперії – навіки – він постав!.. (13, 16, 17 травня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Усім жителям Харкова і Харківської області у цю тяжку для них мить з глибоким співчуттям, найкращими побажаннями і щирими словами моральної підтримки від усієї душі присвячую ці вірші!.. Величезний душевний поетичний привіт Вам, незламні харків'яни, із - тимчасово окупованого півострова!.. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України, за запрошення цікавих, слушних спікерів!.. Крим - це Україна!.. Усім адекватним людям - величезний душевний привіт із тимчасово окупованого півострова!..
    8
  11. Песнь о моей Свободе (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) В обилии насущных скользь-тревог, «камней подводных», Что не дают душе покоя в этот смутный час, Вопрос один взвывает! – волчьи-благородно: «Куда мне деть свою ретивую Свободу? Как продышать мне, хоть на час с Ней разлучась?» Нет, это! - невозможно! «занебесно»! - Ну кто на этом свете волен запретить Співати во всё горло украинские – мне – песни?! Иль – в голос! – Украину – Родину мою любить?!.. Нет! Нет! - Свобода у меня – в крови! Мне Воля – воздух! И Незалежна Муза мне - ментальная жена! И вы прочувствуйте, что снова - поздно-поздно! – Я в небосвод-лесах сбирал вам - слово-звёзды!.. А не – подручным средством – чёрк-глаголы «выжигал»!.. Что я не – почерком – пишу, - свободным лётом!.. (А, коль с трудом, не – чёркаю, а – крылья вам «кую»!..) Что чувствую так часто я себя – поэт-пилотом Пилотом «Мрії» - занебесно-полнолётной! – И вас несу с собой в – Мечты разволье! – в наш! уют! Да что страна Мечты! – когда у Украины В душе поэта – нет! – границ, кордонов, меж! – Не в – империалистском смысле, - «на-кровинном», Во вкрай-співучем, воледар-безбрежном!.. И каждой! клеткою своей я отрицаю! - слово «клетка»... И каждой клеткой – вольный я вкрай-інець! – до костей!.. По крови – русский! По душе – свобод-поэтной Я - запорожец некоей Речи-Сечи заветной, Живущей только! по Завету Воли – «Ново-Ветхой»! – Не - надпрервать - её врагу! - в попытках – докоснеть!.. И разве вОльны ваши – разом все! – законосводы, Свободолюбцу, вольнодумцу, как я есть?! – Мне воспретить воспеть Народ – Хранитель Мир-Свободы И не гласить, что для моей поэт-природы Принадлежать к нему – развольнейшая! – Честь!.. Моей и – нашей! - Воли образ, Он - не в Статуе Свободы! – Её в статУи ни вогнать! – Неистово-Жива!.. Ни –небосводы! – нам подай! – небосвободы! Без Воли жить для нас – антиприродно!.. Нам надо жить!.. творить!.. бороть!.. – НЕ – проживать!.. (23 июня 2024 года, в день Святой Троицы, финальная авторская редакция – 26 июня) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. В тексте присутствуют авторские окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, потужну, високопрофесійну працю на благо нашої України, за підняття таких важливих тем, за цікавих, яскравих гостей! Тема українських революцій, становлення національної свідомості - надважлива... Я доволі пізно, на жаль, зрозумів і оцінив красу Майданів і Свободної, Волелюбної Душі Українського Народу!.. Але зараз, не зважаючи навіть на такий гіркий час, мені дуже приємно освідомлювати себе частиною такої Нації і хоча б своїми віршами бути із своїм народом в його Неймовірній Боротьбі з таким Невимірним Злом!..
    8
  12. Запізніле освічення (Коханій Україні! Нові вірші із Криму! Створені 24 серпня 2024 року, у День Незалежності) Я зрозумів доволі пізно, як кохаю свою рідну Україну… Доволі пізно – кровотвірний! - цей зв’язок із Нею я отямив!.. Шукає хтось там – чи до «третього», чи до «четвертого» шлях – Риму, - А я знайшов! свій перший! Рим – і ввік-остатній! – й рима Моя затверджує рахунок лірика-«мандрівника» - з РимАми!.. Так, я знайшов Її! А все ж таки у ній, в Єдиній, Я стільки диво-Римів й диво-мовних рим знайшов! – Що відчуваю: заблукаю знов! Ой, знов порину! – Замріюсь! вкрай-поетно! в тропки й тропи – невимІрними Та невимрІяними! - йщов би – Вічність! – йшов… Й ще більш закохувався б я… Й ще більш Її Кохав би… Хоч пишуть читачі мені: «не вірно говорить – «коханая країна»!»… А я – кричу! – з поет-рішучою примхливістю – примхабно!! – Ні, геть не згоден я – це саме вірно! – відданість лиха в нім – В слові «кохана», у яке закоханий я – істо-українськи!.. «Коханой» жінка може бути! – кажуть, і я! винен вам сказати, Що Україну свою бачу я через віки – вічноспівучой Жінкой! - Співаючой – уперекір, крізь віковічно-поневолюючі грати, Крізь, навіть, танки, і шахеди, і «Кінжали», і «Армати» – «В лузі червона…» ллється тут – наднепокірно-свято! – Ця жіночка, яку викохвували наші надзусилля – з віка в вік – завзято! – Тому така вона і зараз – надзвичайно-, за-Всесітньо!-бІйка!.. І – за-Всесвтньо! – я! закоханий... в цей Дух… цей Дух Тендітной Міці, Могутньо-чарівних Пісень – і Квітки Цісик, й Лесі Українки!.. Закоханий в її «сосюрівські сади», так само ж, як і - в дійсні! – У праце-творчії охайнії садочки працелюбних українців!.. Закоханий в глибинно-чистий погляд той Любові – Синь-і-Вірной, Той вічно-вірної Любові, що злилась і розлилась – наднерозлучно!.. Закоханий у Відданість Її Синів-і-Віру Жінок, Що так! постали на цей Захист «синевирних» рідних Крас – найневмиручо!.. Я так закоханий в оцих Людей її – таких Душей красивих! – У цих «давидів» і «давидок», що так Голіафа - «вкрай-непереможного»! - женуть! – До «голіафика», «голіафлЯтка» усміхотворИли тую Гідру!.. В той гумор «пальця в рот не поклади», зухвало - Волелюб`я! - гідний, В те бадьорИсте! ЗавзяттЯ – у співі, в жатві, у молитві, в битві, - Закоханий! – я вичаровуваю вам над-незаЯложені ці рядочки-«квіти», Над-непрописнії! – хай - тільки гідні! душі – ниву тих моїх поезій жнуть!.. І хай там пожартовує наш ворог, що, бач, й Чорне море викопали хОхли! – Вони ж не бачать, що ми й справді… справді!... можем Це! – Ми Чорнокровну Прірву вам - три роки! - тут копаєм!.. й хОхми Щось затишили ваші… Бо це – Праведная! Прірва, й «ваши хОлмы» На її «березі» - це свідчення «живі» того, що лОмами Лиш стрінемо ми тих, що призвані в нас квіти, караваї відібрати, і – Лице!.. Але ж… скіль нашим! крОвям треба було там пролитись, І скільком Квітам треба було там відквітнуть – назавжди! – Щоб я! дотумкав, щоб зумів нарешті! зрозуміти, Як я кохаю Україну! – приспані ці почуття знов розбудить!.. Але ж ті праведнії! крові – не дарма! – ті крові істо!-українські… Бо ми усі викохуємо в кровнім поті – істо-українське Сонце! – І наші дітки у обіймах Викоханої Країни будуть – точно! «цвісти»! – І буде їм загрожувати лиш один – Кохання Світлого – полон Цей!.. ( 24-25 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить багато оказіоналізмів. Ідея цих віршів народилася в моїй душі доволі давно, довго набирався вражень, обміркував… А дозріли вони і вилилися на папір тільки у День Незалежності… Впевнений, що це не просто випадковість… Мені справді часто пишуть, що згідно з правилами не вірно писати «Коханій Україні, що коханой може бути жінка, а не – Країна»… Але я писав чомусь саме так, це поетичний забобон, примха, якщо хочете, мені дуже подобається це українське слово, і ось у цих віршах я в художній формі я своєрідно пояснив, чому я пишу саме так… Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, потужну, високопрофесійну працю на благо нашої України, за підняття таких важливих тем, за цікавих, яскравих гостей! Тема українських революцій, становлення національної свідомості - надважлива... Я доволі пізно, на жаль, зрозумів і оцінив красу Майданів і Свободної, Волелюбної Душі Українського Народу!.. Але зараз, не зважаючи навіть на такий гіркий час, мені дуже приємно освідомлювати себе частиною такої Нації і хоча б своїми віршами бути із своїм народом в його Неймовірній Боротьбі з таким Невимірним Злом!..
    8
  13. Великодня Молитва (Зовсім свіжі вірші із Криму! ) Ніч Великодня – це завждИ чарівно-особлива Ніч… Усе в Ній кличе до якоїсь – вЕлико-вселенської молитви!.. Але я за однЕ молюся нині! – щоби зовсім бити й січ Наших людей лютини перестали ті…щоб згасли битви… Молюся, щоби все-вселенськії Небесні Янголи-Захисники Cтояли поруч з кожним нашим Воїном – самим Безсмертним Дивом!.. Щоб виборені крізь усе «бах-мруття» Воля, Слава, Честь і Хист – ніким! Ніколи! вже в – Полони Віковічнії – не були взяті! – Щоб родиной Шевченковою «вольной і новой» все більше, більше! кріпли ми… Щоб просто шлях «додому» мого Криму не перетворили в – домовину! – Ті всі не звідавшії Щастя Волі, Духом нищі кріпаки… Щоби пасхально-квітнула , а не – уперекір-проквітнювалася – моя Вкраїна!.. Чого бажати нині – щоб маленький хлопчик і мала дівчИнка Змогли би писанками «стукатися» - дзвінко-безтурботливо, хоча б на – Великмить!.. Забувши, що Грім серед ясен-неба може гримнути від «православної» вурдалачини, Що усю Ніч Святу – «Всенощная» Тривога може – «дзвінно»-гомонить!.. Щоб наша Віра «поза-всетривожная», відчай-вкраїнськая була у нас! – Щоб в нас джерел душевних вистачило бути – один одному Сестрой чи Братом!.. Щоб віковічно-невичерпно в небесах раділи Леся наша й наш Тарас!.. Щоб свято вірить у Майбутнє Світле наше, як в суцільне Великоднє Свято!.. (В Свято Великодня, 20 квітнн 2025 року) Автор : Федір Федоров, кримський поет. Текст, як завжди, містить деякі оказіоналізми. Ідея ціх віршів, їх сюжет з’явився в моїй голові в великодню ніч, а написав їх уже вдень, в саме свято… Представляю їх вашій увазі, дорогі українські читачи… Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України!..
    8
  14. Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»… И водь надежд, как передержанная брага… Болит душа… Опять болит моя душа… Да так, что с нею, кажется, болит – бумага… Опять рашисты двинулись на наши города… Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, - Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда... А души светлые – то главное Країни знамя!.. Опять – огрянуло! – нам память дежавю, И вновь – страница боли за страницей… Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу… Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами… А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым… Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик… Доископаемый какой-то Оркаим… «Освобождателей» - «воинственное» своевластье… И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь… Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!! И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть, И чтоб опять - ревмя! - душою не реветь, Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь… А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней... Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!.. И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней… Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней, Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!.. Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён, Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю, С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём, Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! - По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!.. Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души… Перо моё и то - болит, «кровит» нам!.. Болит бумага… и болят – «вирши»… Болит – Народ мой… И болит – вся Украина… Но в этом – изнажденьи! – что кровит, Когда любая тишь – предвестно-гробовая, Одно меня ещё неистово! живит, Что – силой строк – с своим народом пребываю!.. (Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України!.. За пана Леоніда - особлива Подяка, дуже крута, дуже цікава Людина!..
    7
  15. Послання у Майбутнє (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Я викохую Мрії в своїй душі, Я у серці Мрії викохую – Про свої нездійснені чарівні вірші, Які вінчані десь – не з моєю епохою… Я викохую Мрії… але – не рядки… Ні єдиного натяку щодо їх змісту… Ні пів-слова немає, ані пів-туги, Ні повітряних замків - в повітрянім місті… Це підспудна, прихована зміст-широчінь... Це Кохання, якому мала світ-уява!.. Я викохую Мрії - всесвітні - в Душі!.. А для когось це просто – надмарна забава… А для когось це – навіть не фіміам, Не палац із повітря, не оазіс міражний… Цей – із свіжих світів – букет фемінам Не справляє на більшість жінок жодних вражень!.. Це послання лиш тим, що майбутнім живуть… Але їх так надмало – для Твору! – Скільки фарб, стільки ліків мені не дадуть, Замайбутніла щоб саме тая нам путь! Щоб Шедевр Краси викохать із Потвори!.. Я викохую Мрії… в Душі їх ношу… Але з кожного з вас – лише треба з пів-слогу! А від кожного – трохи згасить зайвий шум! – Як би знали ви всі, що майбутньо дишу! Що викохую Мрії! – неймомрiйно! – пишу Остаточну Весни, остаточну Весни Перемогу!.. (Вірші написані ніч з 8 на 9 січня, фінальна авторська редакція - вечір 10 січня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Представляю вниманию украинских зрителей свои стихи на украинском языке, которые не имеют прямого отношения к кошмарной войне и Героической Борьбе украинского народа! Однако подспудно, во "втором дне" произведения, безусловно отразились окружающая обстановка, общий контекст нынешней сложнейшей, противоречивейшей, переломной действительности... Авторское примечание: прекрасно понимаю, что русское слово "слог" переводится на украинский - "склад". Но тут я не мог не допустить данный "русизм" из-за основополагающего смыслового момента - в угоду рифме, потому-что в этом фрагменте она играет важнейшую смыслообразующую роль. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!. Ви - Кращі!.. Душей, Серцем і Пером - з Вами!.. Израильтяне - Красавцы! Слава Израилю! Слава Украине! Слава Героям и Свободным Людям!.. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України, за запрошення цікавих, слушних спікерів!.. Крим - це Україна!.. Усім адекватним людям - величезний душевний привіт із тимчасово окупованого півострова!..
    7
  16. Загиблим українським Героям присвячується… (Нові вірші із Криму…) Не знаю я, на пре-великий жаль, усіх ВоЇв загиблих – і імен, і прізвищ… Але я кожному! Із них – душей! вклоняюсь низько-низько… І кожний свій рядочок - часто необтесаний й нервово-різкий Виточую украй-старанно і виблищую потІм – до пам’ятного обеліску!.. До височИни пам’ятного обеліску… Бо ці Воїни весь час вершАть Такі блискучії бої – не тільки за весь Вільний Світ, а і конкретно – за мою Свободу! – За ту Свободу, що усе життя викохую, виспівую в своїх віршах, За те Роздолля Духу, без якого не можливо народити жодну Вроду!.. І жодной гадки я не маю, над якой «над сутичкою» має буть поет… Це ж – нАд-ліричнії - Герої!.. Та й Герої - саме мОго! поетичного роману!.. І все моє нутро украй-палкучеє пАлом кричить, майбутньо! - «Геть!» - ВоднОчас і воднОголос з відвертими Захисниками – каламутних орд туманам!.. Поля страд поетичних – то, звичайно, не поля страждальних Битв… Але на цих на дивоніжніших полях, на дивно-квітнучих полях – жодне! Ім’я! – Смерть не зариє!.. І назло ворогу і нАдиво Майбутньому я все насаджую Святої Пам’ятї Ліричну Квіть!.. Я все невтомно й невблаганно хочу –справжніх цих Людей – оживотвОрить - праведно-поетной «зброєй» Мрії!.. (Вдень 27 травня - вдень 28 травня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    6
  17. Новые стихи из Крыма!.. Ох, как же весь мирок сегодня-то - перекорёжен!.. Да и в рассудке здравом трудно уберечь «феншуй»! – Заехал в Белый дом один «лихой» картёжник, А кто-то думал: «миротворец» и «решун»!.. Посредь Европы – українськії міста – эреф стирает с карты… Детишек! убивают… двигают по роддомам – катком!.. Ну а семидесятилетнее «дитё» себе играет в карты, С ещё одним таким же – облысевшим! стариком!.. На старости годов затеял дон – сплошной масштабный покер… Иль всем раскладывает свой невыгодный – ни для кого! – пасьянс?.. А на агрессии, на жертвы, на «людишек» - деду покер! – Чего разрушено, того уж, мол, ни склеите, «пацан-с!»… Или – в «переводного дурака» - решил он игрануть с – Зеленским? – Мол, «клоун клоуном»! – на «крайнего» отличный кандидат! – Вот только истых! клоунов двоих – Артист «больших кварталов»! - слал за лесом!.. В отличии от вас, «великих», он народу своему – не «каннибал»!.. Так много было на Земле ждунов тех «адов» - «от-донАльдных»! – Вот и дождались – в адрес жертв безвинных – «адских» слов!... А ссориться с дружком, партнёром по игре, - да нафиг, пАрдон, надо! – Есть, кого вЫделать «диктаторишкой», да и – отпущения козлом!.. Глагольцем лживым жёг «миритель» - огненно! – да весь и вЫтлел! – За месяц с лишним изошёл на «вату» - дутый лев!.. А наш Владимир – гетман Истинной! Руси – нанёс нежданный выстрел… И вскрылся трамп – пам-пам! - что вся политика его есть чистый блеф!.. А он не в карты в ваш – Игральный Кабинет – играть приехал! – Ему – не до игрушек!.. Кровью заливается его - Країна – каждый день! – И нафиг надо, между нами, слушать в Белом доме «кремлерати» «эхо»!.. И нафиг надо проиграть ему - народ свой! - «между дел»!.. Меж – ваших! дел… «Давай по-доброму! – На стол скинь всю страну-то!»… «Нет у тебя хороших карт, Володя! – Всё, мирдец!»… Но наш-то президент, в отличии от некоторых он – не «трампанутый»!.. Да и вообще, не «президент костюмный» там «трамсЫ» попутал! – Военный лидер, справжній громадЯнин, украинский сын, муж и отец!.. А вы, два злобных клоуна, вы на друг дружку «сбрасывайте бомбы»! – Лестно!.. Ресурсы – ваши! – разбазаривайте! – за свой буйный и «бубновый» интерес!.. Но знайте, есть ещё один – над всеми вами – миротворец – Бог Небесный! – И чтой-то мне подсказывает навернЯк! – Он! нынче – за Зеленского! – За наш народ в его лице, что в одиночку третий год бьёт – «рос»-агрессора!.. Ну а пока что, господа, - мастЕй и фарту! – нет резона прерывать "игривый" ваш процесс!.. Ну а в «тайм-аутах» пускай два злобных клоуна в бессильном гневе что-то нам бурОвят! – И «переигрывают»… перекраивают! на своих картишках – прям весь мир!.. За – наши! – «западные» ценности мы, украинцы, столь пролИли – благородной!! – крови, Что мы и дальше – за свою Свободу ляжем – мирозданно-крепкими!! - костьми!.. (1-2 марта) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы.
    6
  18. На сон грядущий... (Стихи посвящаю всем безвинно погибшим мирным жителям Украины - в страшном теракте в посёлке Гроза Харьковской области, всем безвинно погибшим мирным жителям Израиля – в первые дни вторжения группировки ХАМАС на территорию еврейского государства) Осенний день обычный – незаметно - Передо мною тает... тает... тает... А над Израилем «ХАМАСские» ракеты Так – ястребино - всё летают, всё летают... И снова я мечусь над гром-стихами… К 24-му?! Назад?! Назад?! Назад?! – А на душе вовсю не утихает Ещё Гроза… Гроза… Гроза… Гроза!.. И катится мир снова в безысходность - Куда-то вникуда! Куда-то вникуда!.. О, сколько нам молить Богов Свободы?! Я – никну, да… Я - никну, да… Я – никну –да!.. И вновь лечу по городу поэтно, Как сирота, как сирота, как сирота… Над неприкаянной душою – всепланетно - Грохочет суета… грохочет суета… А я лечу, я вглядываюсь в лица… «Подайте камертон! Какой-то камертон!… Кто помнит эту штуку? Где счастливцы?!»… Ну как никто?.. Ну как никто?!.. Ну ка-а-а-к?! Никто-о-о?» Как рьяно-беспощадно, Осень, маски Срываешь ты со всех подряд, со всех подряд!.. Как неприкрыто нелюди «хамасские», Неуправляемы, - бомбят, бомбят, бомбят… ВСЁ разъяряется в разъяростности Битвы!.. И вырылся стол письменный - в ров боевой… А на душе - теснят, теснят мои молитвы Предвестья Третьей Мировой… Но всё же взмаливаюсь я о мире – гром-стихами! – Вперёд! Вперёд! Ни строчечки назад!.. Ну что ж ты так, ну что ж ты так не затихаешь В моей душе, Гроза... Гроза... Гроза?!.. (Стихи написаны вечером 20 октября 2023 года) Автор: Фёдор Фёдоров. Текст содержит окказионализмы. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її постійну, невтомну, високопрофесійну, цікаву, надважливу працю на благо нашої України!.. За цікавих, яскравих, важливих гостей!..
    6
  19. Горькое обращение к предпобедной Весне (Стихи из Крыма!) Со мною что-то странное творится: Брожу по улицам и по весенним скверам, Не замечаю вовсе я прохожих лица, Наплыв Весны на сердце давит скверно так… Чего весенишься, планета? Что так радостно? Не уж то ли Победа на носу?! Да даже если так?! – И дрянь, и варварство С собою варвары навеки унесут! Да даже если заново отстроится Моя страна, в чём и сомнений нет! И даже если выбросами стронция Не будет враг пугать весь белый свет! – Как чёрную дыру нам залатать, застроить, Что зазияла Мариуполем в сердцах?! – И раззияла хуже всяких стронциев Ненаступившая, но расступившая Весна... Как нам забыть, живущим в Симферополе, В Одессе, в Харькове, во Львове, в Броварах, Как Мариуполь русские фашисты гробили, Чтоб погрузить нас всех в пучинный страх?! Но мы – храбрее лишь, отчаяннее стали В сей праведной до озлобления борьбе! – Вы не на тех напали! – мы из стали Своих надёжных дел скуём и сталь побед! Но всё же что-то безвозвратно удалось вам Пробить в непробиваемых бронях… Ты мою землю испахал, солдат, ядрёной злостью!.. А в это время – ядерной – стращал нас твой монарх!.. Да разве можно мне тебя назвать «солдатом»?! – Ты – мародёр, насильник и злодей! – Зачем стирал ты города безумно с карты?! Зачем давил ты под завалами людей?! Каких ты в роддомах искал нацистов?! А в Драмтеатре?! – Натовцев бомбил?! Иль триста душ – душ детских чистых – Эвакуировал, ты скажешь, в лучший мир?! Ну а потом в благотворительном порыве Ты сам, растрогавшись, немного в детство впал?! – Многоэтажку мирную игриво, Как домик карточный, ты разрушал... Или какую там чудовищную ересь Ещё придумает пропагандистский ваш спецназ?! – Но… понимая всю их мерзость, как поверить Всё ж в Бучу и в Изюм?! – Скажи мне, как, Весна?! И знаю даже: ты цветёшь и пахнешь Сейчас назло! И птах поёт врагам: «Корабль военный русский, иди на…! Мы солов’Їною споём Весна, векам!». И всё ж и ты, и я ещё безумно Твердим подчас: «Да нет, не может быть! Проснёмся завтра – Мариуполь цел с Изюмом!.. И матери не знают про гробы...». Но это с нами! Это вечно с нами! Свобода наша русским фосфором блюёт… И водружён над неповинными сердцами Мемориуполь!.. - Свержен мой блокнот, Где столько светлых мыслей воплотилось В стихи Надежды, Веры и Любви... Но для чего творил, Весна, скажи на милость?! – Чтобы мой край удавом подлым враг обвил?! – Вы злопыхали: «Президент ваш – клоун! А вы все – недолугие хохлы!»… Как раньше мог не видеть ваших глаз я глаукому?! Не верить, что пропащие слепцы ордой нахлынут?! Всего писать не выдержит бумага… Но не подавлен творческий порыв ещё, не смят! – И я пою народа моего отвагу! I Збройних Сил оспiвую я стяг! Весна Весняная, к тебе я обращаюсь: «Весенься и Веснянься! - Через край!». Душа болит… И сердце не прощает… И разъяряется в предчувствии Победы Май!.. (Середина мая 2023 года) Автор – Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Эти стихи во многом навеяны интервью Алеси Бацман с мариупольской беженкой, 18-летней Марией Вдовиченко - прекрасной, трогательной, глубоко неравнодушной, талантливой, разумной девушкой, подробный рассказ которой просто перевернул мою душу… Хотя в общем данное стихотворение явилось горьким итогом накопившейся за полтора года войны постоянной боли и ежедневных переживаний за судьбу родной страны и её героического великого Народа, оно резюмирует весь мой горький цикл стихов, обращённых к родной Украине, которые я сегодня вынужден писать только в стол, к сожалению, не имея возможности выступать в родном Крыму с ними на публике... Но основная цель - поделиться этими строками с вами, дорогие соотечественники, поддержать хотя бы морально, насколько в моих творческих силах, ваш боевой несокрушимый дух!.. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области и - дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, високопрофесійну, дуже цікаву працю на інформфронті на благо нашої України, за підняття важливих тем!.. Хоча я не бачу реальної можливості хоч якихось "мирів" і для мене подібні розмови, при всій повазі, це просто - струс повітря, і не більше... Але все одно цікаво послухати, знати різні погляди всередині України на ситуацію... Від душі дякую Вам, пані Наталю, за усі добрі, теплі, вдячні коментарі на мою адресу і моєї творчості, це дуже важливо для мене зараз!..
    4
  20. Песнь о моей Свободе (Новые стихи из Крыма! Любимой Украине!) В обилии насущных скользь-тревог, «камней подводных», Что не дают душе покоя в этот смутный час, Вопрос один взвывает! – волчьи-благородно: «Куда мне деть свою ретивую Свободу? Как продышать мне, хоть на час с Ней разлучась?» Нет, это! - невозможно! «занебесно»! - Ну кто на этом свете волен запретить Співати во всё горло украинские – мне – песни?! Иль – в голос! – Украину – Родину мою любить?!.. Нет! Нет! - Свобода у меня – в крови! Мне Воля – воздух! И Незалежна Муза мне - ментальная жена! И вы прочувствуйте, что снова - поздно-поздно! – Я в небосвод-лесах сбирал вам - слово-звёзды!.. А не – подручным средством – чёрк-глаголы «выжигал»!.. Что я не – почерком – пишу, - свободным лётом!.. (А, коль с трудом, не – чёркаю, а – крылья вам «кую»!..) Что чувствую так часто я себя – поэт-пилотом Пилотом «Мрії» - занебесно-полнолётной! – И вас несу с собой в – Мечты разволье! – в наш! уют! Да что страна Мечты! – когда у Украины В душе поэта – нет! – границ, кордонов, меж! – Не в – империалистском смысле, - «на-кровинном», Во вкрай-співучем, воледар-безбрежном!.. И каждой! клеткою своей я отрицаю! - слово «клетка»... И каждой клеткой – вольный я вкрай-інець! – до костей!.. По крови – русский! По душе – свобод-поэтной Я - запорожец некоей Речи-Сечи заветной, Живущей только! по Завету Воли – «Ново-Ветхой»! – Не - надпрервать - её врагу! - в попытках – докоснеть!.. И разве вОльны ваши – разом все! – законосводы, Свободолюбцу, вольнодумцу, как я есть?! – Мне воспретить воспеть Народ – Хранитель Мир-Свободы И не гласить, что для моей поэт-природы Принадлежать к нему – развольнейшая! – Честь!.. Моей и – нашей! - Воли образ, Он - не в Статуе Свободы! – Её в статУи ни вогнать! – Неистово-Жива!.. Ни –небосводы! – нам подай! – небосвободы! Без Воли жить для нас – антиприродно!.. Нам надо жить!.. творить!.. бороть!.. – НЕ – проживать!.. (23 июня 2024 года, в день Святой Троицы, финальная авторская редакция – 26 июня) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. В тексте присутствуют авторские окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, потужну, високопрофесійну працю на благо нашої України, за підняття таких важливих тем, за цікавих, кваліфікованих, досвідчених гостей! Тема українських революцій, становлення національної свідомості - надважлива... Я доволі пізно, на жаль, зрозумів і оцінив красу Майданів і Свободної, Волелюбної Душі Українського Народу!.. Але зараз, не зважаючи навіть на такий гіркий час, мені дуже приємно освідомлювати себе частиною такої Нації і хоча б своїми віршами бути із своїм народом в його Неймовірній Боротьбі з таким Невимірним Злом!..
    4
  21. Запізніле освічення (Коханій Україні! Нові вірші із Криму! Створені 24 серпня 2024 року, у День Незалежності) Я зрозумів доволі пізно, як кохаю свою рідну Україну… Доволі пізно – кровотвірний! - цей зв’язок із Нею я отямив!.. Шукає хтось там – чи до «третього», чи до «четвертого» шлях – Риму, - А я знайшов! свій перший! Рим – і ввік-остатній! – й рима Моя затверджує рахунок лірика-«мандрівника» - з РимАми!.. Так, я знайшов Її! А все ж таки у ній, в Єдиній, Я стільки диво-Римів й диво-мовних рим знайшов! – Що відчуваю: заблукаю знов! Ой, знов порину! – Замріюсь! вкрай-поетно! в тропки й тропи – невимІрними Та невимрІяними! - йщов би – Вічність! – йшов… Й ще більш закохувався б я… Й ще більш Її Кохав би… Хоч пишуть читачі мені: «не вірно говорить – «коханая країна»!»… А я – кричу! – з поет-рішучою примхливістю – примхабно!! – Ні, геть не згоден я – це саме вірно! – відданість лиха в нім – В слові «кохана», у яке закоханий я – істо-українськи!.. «Коханой» жінка може бути! – кажуть, і я! винен вам сказати, Що Україну свою бачу я через віки – вічноспівучой Жінкой! - Співаючой – уперекір, крізь віковічно-поневолюючі грати, Крізь, навіть, танки, і шахеди, і «Кінжали», і «Армати» – «В лузі червона…» ллється тут – наднепокірно-свято! – Ця жіночка, яку викохвували наші надзусилля – з віка в вік – завзято! – Тому така вона і зараз – надзвичайно-, за-Всесітньо!-бІйка!.. І – за-Всесвтньо! – я! закоханий... в цей Дух… цей Дух Тендітной Міці, Могутньо-чарівних Пісень – і Квітки Цісик, й Лесі Українки!.. Закоханий в її «сосюрівські сади», так само ж, як і - в дійсні! – У праце-творчії охайнії садочки працелюбних українців!.. Закоханий в глибинно-чистий погляд той Любові – Синь-і-Вірной, Той вічно-вірної Любові, що злилась і розлилась – наднерозлучно!.. Закоханий у Відданість Її Синів-і-Віру Жінок, Що так! постали на цей Захист «синевирних» рідних Крас – найневмиручо!.. Я так закоханий в оцих Людей її – таких Душей красивих! – У цих «давидів» і «давидок», що так Голіафа - «вкрай-непереможного»! - женуть! – До «голіафика», «голіафлЯтка» усміхотворИли тую Гідру!.. В той гумор «пальця в рот не поклади», зухвало - Волелюб`я! - гідний, В те бадьорИсте! ЗавзяттЯ – у співі, в жатві, у молитві, в битві, - Закоханий! – я вичаровуваю вам над-незаЯложені ці рядочки-«квіти», Над-непрописнії! – хай - тільки гідні! душі – ниву тих моїх поезій жнуть!.. І хай там пожартовує наш ворог, що, бач, й Чорне море викопали хОхли! – Вони ж не бачать, що ми й справді… справді!... можем Це! – Ми Чорнокровну Прірву вам - три роки! - тут копаєм!.. й хОхми Щось затишили ваші… Бо це – Праведная! Прірва, й «ваши хОлмы» На її «березі» - це свідчення «живі» того, що лОмами Лиш стрінемо ми тих, що призвані в нас квіти, караваї відібрати, і – Лице!.. Але ж… скіль нашим! крОвям треба було там пролитись, І скільком Квітам треба було там відквітнуть – назавжди! – Щоб я! дотумкав, щоб зумів нарешті! зрозуміти, Як я кохаю Україну! – приспані ці почуття знов розбудить!.. Але ж ті праведнії! крові – не дарма! – ті крові істо!-українські… Бо ми усі викохуємо в кровнім поті – істо-українське Сонце! – І наші дітки у обіймах Викоханої Країни будуть – точно! «цвісти»! – І буде їм загрожувати лиш один – Кохання Світлого – полон Цей!.. ( 24-25 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить багато оказіоналізмів. Ідея цих віршів народилася в моїй душі доволі давно, довго набирався вражень, обміркував… А дозріли вони і вилилися на папір тільки у День Незалежності… Впевнений, що це не просто випадковість… Мені справді часто пишуть, що згідно з правилами не вірно писати «Коханій Україні, що коханой може бути жінка, а не – Країна»… Але я писав чомусь саме так, це поетичний забобон, примха, якщо хочете, мені дуже подобається це українське слово, і ось у цих віршах я в художній формі я своєрідно пояснив, чому я пишу саме так… Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, потужну, високопрофесійну працю на благо нашої України, за підняття таких важливих тем, за цікавих, кваліфікованих, досвідчених гостей! Тема українських революцій, становлення національної свідомості - надважлива... Я доволі пізно, на жаль, зрозумів і оцінив красу Майданів і Свободної, Волелюбної Душі Українського Народу!.. Але зараз, не зважаючи навіть на такий гіркий час, мені дуже приємно освідомлювати себе частиною такої Нації і хоча б своїми віршами бути із своїм народом в його Неймовірній Боротьбі з таким Невимірним Злом!..
    3
  22. Откровение отчаянных чувств (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) День ото дня – острее и острей… День ото дня – Надії всі… насмарку!.. Обстрел опять… Ещё обстрел!.. И вновь - обстрел… Одесса… Николаев… Киев… Харьков… И вновь в истерзанный «разрывностью» блокнот, В залитый напрочь кровию душевной, Пишу к тебе, незламний мой Народ!.. Пытаюсь дать – Надію – круглый год, Твой - высветить! - немыслимый кровавый пот, Слезинку каждую, кровинку каждую, Народ, И – омягчить! - немножечко строкой своей «торшерной»!.. Коль власть планеты о родимых земляках Всё постепенней, да – степенней! – забывает, На Мрак невиданный взирает свысока В своих «пылепускальных» облаках… Так – расстарательно! – себя в них зарывает... Как мне хотелось бы, родные земляки, Вам хоть немного! посветить!... Ваш путь – облегчить!.. О, как мне жаль, что - чудной строчкой - не с руки Убитого спасти!.. иль - искалеченного!.. Я стал по-украински вам писать, Хоть мыслить продолжаю всё ж – на русском... Но суть – не в том! - А суть – в изюмовских лесах, Где сотни мирных скорчили в гробах «Спасители», забывшие про Божий страх, Спасители! – от жизни!.. Суть – Весна, Ненаступившая! в бесчисленных містах… Суть – в Буче, суть – в Ирпене, в Броварах… Суть в том, что в «орочьем» плену Крым мой зачах, Але ж кримчанин - не забув! - хто є Матуся!.. И тысячи людей из Украины всей Услышали его «кровоточащий» голос!.. Спасибо, Люди, что хотя б строкой своей Могу я с вами разделить всю сверхтяжёлость!.. Жалею только, что не каждому – ответ... Я словом каждого! из вас хотел согреть бы!.. Так часто времени на главное! нам нет… Простите, люди, что не каждому – ответ!.. Ведь - только вам благодаря! - поэт Познал такую Щедрость в цвете лет, - Душевну Щедрість, коей в мире нет!.. О, Украинской Нации душевный Свет! - Так! каждый, каждый ваш светил ответ, Что каждый, каждый божий день был как Рассвет, - Воистину-божественным на сердце впредь был!.. ...И кто кого из нас поболее поддерживал, - нам впредь Ещё придётся с вами выяснить суметь, - На этом гибельно-неукротимом «гребне»!.. Я знаю: бьёт вас каждый день – за ту Красу! – содом, - Красу Высокую Души, Свободы Щедрость!.. И потому как не творить для вас в стихах садов!.. Сады – хотя б из образов моих стихов, Пускай уже! цветут, уже! цветут - победно!.. Когда действительность острее и острей, И - всі Надії – вроде бы насмарку… Обстрел опять… Ещё обстрел… И вновь - обстрел!.. Одесса… Николаев… Киев… Харьков… И много, много, много градов, сёл… Так много, много, много многоточий И строчка каждая, й кожний рядок несёт… И многострочье, многострочие! – во всём… Дух многострочный в строчку каждую! втеснён… Дух многострочный, вашей Верой овеснён, Всенепременно нам Благой Исход Пророчит в сих стихах, неистово пророчит!.. (1-2 апреля 2024 года) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Сердечна вдячність пані Наталії за її класну, високопрофесійну, цікаву, невтомну працю на благо нашої України, за добрі, дуже цінні слова в мій адрес і моєї творчості!.. Крим - це Україна!.. Усім привіт із тимчасово окупованого півострова!.. Ніякі трампи українцям не можуть бути вказівкою, з орками замірятися - не можна! Це призведе до катастрофи!.. Сподіваюсь, що більшість українців і президент Зеленський це розуміють!.. Як би це не було складно, нам треба стояти до останнього, робити ядерну зброю, шукати нових союзників, тільки так!..
    2