Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Місту-Герою Харків присвячується… (Вірші із Криму!) З цим словом вже давно душа моя злилася, Зрослась, зпаялась – намертво! – на честь Життя! З цим словом дивовижна Сила здійнялася, І – перемріяв! – палко-мрійную поетну «пажить» я!.. Це Слово побудило у мені ненависть «Град-ову», До тих потвор, - в упор! - стрілявших по хатАх, І – ненавиданну! – для ворога Любов до граду, Який так стійко, – так незламно! – перетримав Жах!.. Цей Град, це Місто, слово це – звичайно, «Харків»! – Синонім «Гідності», синонім «Незлам-Духу», «Віри в Нас»!.. Цей «самый русский град» представ на – найукрАїнським!.. (З повагою до інших міст, прохаю – без образ!..) Це Місто більш у нас – й на мить! – не відібрати! Це Місто більше з Україною – вовік! - НЕ роз’єднать!.. Це Місто, «брате», може «брати», «брати», «брати», Але – ніколи вже! - НЕ візьме ваша рос-орда!.. Це – Українське Місто! – сумнівів немає! - Останні сумніви в суцільнім Сумі – поховались навіки... Хоч орди чингисханів знов нахлинуть, хоч – мамаїв, Хоч – гітлерів, хоч – путіних, - на Харків’ян бійких, - Двічі Герой двох визвольних війн – від фашизму, Вже втретє Він твердинно, і – гординно! – на постУ, Вже тільки аурой своєй! - харизмою-«харківзмою»! - Презирливо «від-Харк-не» Він «парадний» ваш настУп!.. Де там «захарканцям» взять гордих Харків’ян? взять Харків?.. Стуліть ви пельки!.. Й наполегливо вам раджу загасить Свої «пекельки» ненажерності – у своїх душах – карких! – Зпалити, знищити, «зАпобедобесить»... А от душа моя – захоплена!! Чи ні – сама завоювалась!? – Тобою, Харків! – і замилувалась, і – замирувалась! – не на жарт… До Миру! - назвою твоєй – моя душа назвалась, Зпаялась – переможно! – з Нею – кожна! - українськая душа!.. (З повагою до всіх до інших міст, я прошу без образ вас!) Самим Натхненням нашей Перемоги – Харків став! – Ніби ожив в нім руськомовний «Заповіт» Тараса, Й двічі Герой в боях – з «фашистською заразой» Двічі Герой – самой Одвічною Поразкой - рашистської імперії – навіки – він постав!.. (13, 16, 17 травня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Усім жителям Харкова і Харківської області у цю тяжку для них мить з глибоким співчуттям, найкращими побажаннями і щирими словами моральної підтримки від усієї душі присвячую ці вірші!.. Величезний душевний поетичний привіт Вам, незламні харків'яни, із - тимчасово окупованого півострова!.. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України, за запрошення цікавих, слушних спікерів!.. Крим - це Україна!.. Усім адекватним людям - величезний душевний привіт із тимчасово окупованого півострова!..
    8
  2. Послання у Майбутнє (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Я викохую Мрії в своїй душі, Я у серці Мрії викохую – Про свої нездійснені чарівні вірші, Які вінчані десь – не з моєю епохою… Я викохую Мрії… але – не рядки… Ні єдиного натяку щодо їх змісту… Ні пів-слова немає, ані пів-туги, Ні повітряних замків - в повітрянім місті… Це підспудна, прихована зміст-широчінь... Це Кохання, якому мала світ-уява!.. Я викохую Мрії - всесвітні - в Душі!.. А для когось це просто – надмарна забава… А для когось це – навіть не фіміам, Не палац із повітря, не оазіс міражний… Цей – із свіжих світів – букет фемінам Не справляє на більшість жінок жодних вражень!.. Це послання лиш тим, що майбутнім живуть… Але їх так надмало – для Твору! – Скільки фарб, стільки ліків мені не дадуть, Замайбутніла щоб саме тая нам путь! Щоб Шедевр Краси викохать із Потвори!.. Я викохую Мрії… в Душі їх ношу… Але з кожного з вас – лише треба з пів-слогу! А від кожного – трохи згасить зайвий шум! – Як би знали ви всі, що майбутньо дишу! Що викохую Мрії! – неймомрiйно! – пишу Остаточну Весни, остаточну Весни Перемогу!.. (Вірші написані ніч з 8 на 9 січня, фінальна авторська редакція - вечір 10 січня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Представляю вниманию украинских зрителей свои стихи на украинском языке, которые не имеют прямого отношения к кошмарной войне и Героической Борьбе украинского народа! Однако подспудно, во "втором дне" произведения, безусловно отразились окружающая обстановка, общий контекст нынешней сложнейшей, противоречивейшей, переломной действительности... Авторское примечание: прекрасно понимаю, что русское слово "слог" переводится на украинский - "склад". Но тут я не мог не допустить данный "русизм" из-за основополагающего смыслового момента - в угоду рифме, потому-что в этом фрагменте она играет важнейшую смыслообразующую роль. Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Господньої Допомоги, Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!. Ви - Кращі!.. Душей, Серцем і Пером - з Вами!.. Израильтяне - Красавцы! Слава Израилю! Слава Украине! Слава Героям и Свободным Людям!.. Пані Наталі Мосейчук, як завжди, велика подяка за її цікаві, оригінальні сюжети, за всю її невтомну, високопрофесійну, дуже важливу журналістську працю на благо нашої України, за запрошення цікавих, слушних спікерів!.. Крим - це Україна!.. Усім адекватним людям - величезний душевний привіт із тимчасово окупованого півострова!..
    7
  3. Загиблим українським Героям присвячується… (Нові вірші із Криму…) Не знаю я, на пре-великий жаль, усіх ВоЇв загиблих – і імен, і прізвищ… Але я кожному! Із них – душей! вклоняюсь низько-низько… І кожний свій рядочок - часто необтесаний й нервово-різкий Виточую украй-старанно і виблищую потІм – до пам’ятного обеліску!.. До височИни пам’ятного обеліску… Бо ці Воїни весь час вершАть Такі блискучії бої – не тільки за весь Вільний Світ, а і конкретно – за мою Свободу! – За ту Свободу, що усе життя викохую, виспівую в своїх віршах, За те Роздолля Духу, без якого не можливо народити жодну Вроду!.. І жодной гадки я не маю, над якой «над сутичкою» має буть поет… Це ж – нАд-ліричнії - Герої!.. Та й Герої - саме мОго! поетичного роману!.. І все моє нутро украй-палкучеє пАлом кричить, майбутньо! - «Геть!» - ВоднОчас і воднОголос з відвертими Захисниками – каламутних орд туманам!.. Поля страд поетичних – то, звичайно, не поля страждальних Битв… Але на цих на дивоніжніших полях, на дивно-квітнучих полях – жодне! Ім’я! – Смерть не зариє!.. І назло ворогу і нАдиво Майбутньому я все насаджую Святої Пам’ятї Ліричну Квіть!.. Я все невтомно й невблаганно хочу –справжніх цих Людей – оживотвОрить - праведно-поетной «зброєй» Мрії!.. (Вдень 27 травня - вдень 28 травня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
    6