Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.

  1. Вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…) Я серцем зараз з тими, хто в поході!.. Я серцем зараз з тими, хто в бою!.. І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь, Я не – чекаю – Україну тут свою!.. Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками, Поезій Світлом вказую їй шлях… По кримській по землі ходжу Її кроками, Диханням дихаю Її в своїх віршах!.. Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту, Але незламану, незламану! – ані на крихть! – Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!.. І я усім натхненням Творчої Свободи з вами – Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»… Із вами серцем я, мої Незламні, Несхитним словом! – із незламними-навік!.. Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі, Що я – десь там, у «стіловИх» військах»… Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки… Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»… І що послань моїх «майбутнії» лелеки В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!.. Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! – Із тими був, хто боронили «Коксохім», Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!.. На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами», На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, - Я був, я був – із мирними і ратними!.. І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр… І україномовний «твір», и русские «стихи»!.. І зараз! – там я!... я ходжу і плачу… По вулицях Авдіївки, яких давно нема… В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу, Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! – Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!.. Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»… Запас благих надій давно, давно! – ізжив… Вам лиш здається від початку й досі, Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні! Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі… Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці, Надгероїчнії дівчата! – У знемозі Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі, Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!.. (25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Покровському і на Курщині! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области, и - дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, високопрофесійну, дуже цікаву працю на інформфронті на благо нашої України, за підняття важливих тем!.. Хоча я не бачу реальної можливості хоч якихось "мирів" і для мене подібні розмови, при всій повазі, це просто - струс повітря, і не більше... Але все одно цікаво послухати, знати різні погляди всередині України на ситуацію... Від душі дякую Вам, пані Наталю, за усі добрі, теплі, вдячні коментарі на мою адресу і моєї творчості, це дуже важливо для мене зараз!..
    17
  2. Горькое обращение к предпобедной Весне (Стихи из Крыма!) Со мною что-то странное творится: Брожу по улицам и по весенним скверам, Не замечаю вовсе я прохожих лица, Наплыв Весны на сердце давит скверно так… Чего весенишься, планета? Что так радостно? Не уж то ли Победа на носу?! Да даже если так?! – И дрянь, и варварство С собою варвары навеки унесут! Да даже если заново отстроится Моя страна, в чём и сомнений нет! И даже если выбросами стронция Не будет враг пугать весь белый свет! – Как чёрную дыру нам залатать, застроить, Что зазияла Мариуполем в сердцах?! – И раззияла хуже всяких стронциев Ненаступившая, но расступившая Весна... Как нам забыть, живущим в Симферополе, В Одессе, в Харькове, во Львове, в Броварах, Как Мариуполь русские фашисты гробили, Чтоб погрузить нас всех в пучинный страх?! Но мы – храбрее лишь, отчаяннее стали В сей праведной до озлобления борьбе! – Вы не на тех напали! – мы из стали Своих надёжных дел скуём и сталь побед! Но всё же что-то безвозвратно удалось вам Пробить в непробиваемых бронях… Ты мою землю испахал, солдат, ядрёной злостью!.. А в это время – ядерной – стращал нас твой монарх!.. Да разве можно мне тебя назвать «солдатом»?! – Ты – мародёр, насильник и злодей! – Зачем стирал ты города безумно с карты?! Зачем давил ты под завалами людей?! Каких ты в роддомах искал нацистов?! А в Драмтеатре?! – Натовцев бомбил?! Иль триста душ – душ детских чистых – Эвакуировал, ты скажешь, в лучший мир?! Ну а потом в благотворительном порыве Ты сам, растрогавшись, немного в детство впал?! – Многоэтажку мирную игриво, Как домик карточный, ты разрушал... Или какую там чудовищную ересь Ещё придумает пропагандистский ваш спецназ?! – Но… понимая всю их мерзость, как поверить Всё ж в Бучу и в Изюм?! – Скажи мне, как, Весна?! И знаю даже: ты цветёшь и пахнешь Сейчас назло! И птах поёт врагам: «Корабль военный русский, иди на…! Мы солов’Їною споём Весна, векам!». И всё ж и ты, и я ещё безумно Твердим подчас: «Да нет, не может быть! Проснёмся завтра – Мариуполь цел с Изюмом!.. И матери не знают про гробы...». Но это с нами! Это вечно с нами! Свобода наша русским фосфором блюёт… И водружён над неповинными сердцами Мемориуполь!.. - Свержен мой блокнот, Где столько светлых мыслей воплотилось В стихи Надежды, Веры и Любви... Но для чего творил, Весна, скажи на милость?! – Чтобы мой край удавом подлым враг обвил?! – Вы злопыхали: «Президент ваш – клоун! А вы все – недолугие хохлы!»… Как раньше мог не видеть ваших глаз я глаукому?! Не верить, что пропащие слепцы ордой нахлынут?! Всего писать не выдержит бумага… Но не подавлен творческий порыв ещё, не смят! – И я пою народа моего отвагу! I Збройних Сил оспiвую я стяг! Весна Весняная, к тебе я обращаюсь: «Весенься и Веснянься! - Через край!». Душа болит… И сердце не прощает… И разъяряется в предчувствии Победы Май!.. (Середина мая 2023 года) Автор – Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Эти стихи во многом навеяны интервью Алеси Бацман с мариупольской беженкой, 18-летней Марией Вдовиченко - прекрасной, трогательной, глубоко неравнодушной, талантливой, разумной девушкой, подробный рассказ которой просто перевернул мою душу… Хотя в общем данное стихотворение явилось горьким итогом накопившейся за полтора года войны постоянной боли и ежедневных переживаний за судьбу родной страны и её героического великого Народа, оно резюмирует весь мой горький цикл стихов, обращённых к родной Украине, которые я сегодня вынужден писать только в стол, к сожалению, не имея возможности выступать в родном Крыму с ними на публике... Но основная цель - поделиться этими строками с вами, дорогие соотечественники, поддержать хотя бы морально, насколько в моих творческих силах, ваш боевой несокрушимый дух!.. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области и - дальнейших долгожданных Побед!.. Велика подяка пані Наталі Мосейчук за її невтомну, високопрофесійну, дуже цікаву працю на інформфронті на благо нашої України, за підняття важливих тем!.. Хоча я не бачу реальної можливості хоч якихось "мирів" і для мене подібні розмови, при всій повазі, це просто - струс повітря, і не більше... Але все одно цікаво послухати, знати різні погляди всередині України на ситуацію... Від душі дякую Вам, пані Наталю, за усі добрі, теплі, вдячні коментарі на мою адресу і моєї творчості, це дуже важливо для мене зараз!..
    4