Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "" video.
-
84
-
Послання до катів (Зовсім свіжі вірші із Криму… Присвячується усім загиблим і постраждалим Кривого Рогу, Харкова, Одеси, Кропивницького…а тепер ще і - Сум...)
Ну що це за життя? – вже котрий рік за Темрявою бачить Темряву, і не встигати навіть - прозрівати…
Ну що це за життя? – коли зі Смертю поруч винен жить, і з нею по улюблених містах ходить…
Ну що це за життя? – Й вдень і вночі то наяву, то в пам’яті своєй – завали розривати...
І самий час коли – суцільний похорон… Й майбутній час коли – cуцільний страх годин…
Ми хочем жить!.. Ми хочем жить – весь час!.. А ви - всяк час - бажаєте нас - хоронити!..
От знов сльозами страшними залилися Одеса, Кропивницький. Харків, Кривий Ріг – ущерть…
Але той Праведною Зливой наших украй-вільних сліз плюємо – відчай-гАряче! - у ваші «хворі квіти»…
І гідно жить, на повну жить продовжуємо ми - й такеє! випавше на доленьку життя, вірніше, - життєсмерть!..
Я так не лЮблю, а, вірніше, боляче-не хочу повсяк-час про цей – жахливий жах – писати…
І водночАс все серце пламеніє - Отуди кудись - набАтним нАбатом і "дзвін"-баладами кричать…
І все так хочеться мені, щоб кожну праведную букву чули всі неназвані «кремлівські адресати! –
Що ви вже не страшеннні крово-жЕрці, крово-мЕрці ви давно, лиш злії бельма владні витріщать!..
І я одне-однісіньке до вас лиш хочу докричать! – що я для вас не хочу нашой (праведної!!) болі! –
Бо то для вас й занадто мало, і занадто – високопочесно! – вільних, гідних біль ділить! –
Я вам бажаю , щоби й після вашого іздоху у якомусь дикому, скаженому, кровавому футболі
Так само грались - вашими серцями! – сатанята в Пеклищі – вовіки-вічні, зранку і до ночі, кожну мить!..
(вдень 3 квітня, вдень 4 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
Мої співчуття із Криму - Сумам... Усім постраждалим бажаю неодмінно вижити і скоріше одужати!.. Усім загиблим, особливо діточкам - Царстве Небесне, земля пухом і вічна, світла пам'ять... Як цей "міротворець" заїхав до Білого дому, путін майже кожного дня вбиває мирних людей по всій Україні... Все більше ловлю себе на думці: "А може в них і справді негласний договір склонити таким жахіттям Україну до капітуляції?"... Жах, і - тільки...
Огромная благодарность Владимиру Осечкину, настоящему герою нашего времени, который много лет упорно, неустанно, несгибаемо борется с путинским режимом на важнейшем, уникальном фронте!.. От души благодарю Владимира Золкина и его прекрасную команду за неустанную, ярчайшую, так же важнейшую и уникальную в своём роде работу!.. Двум Владимирам - огромный душевный респект!..
4
-
@ЛюдмилаПетровская-ш5е Я не смещаю никакие акценты, герои есть разніе, в разных обстоятельствах, на разных фронтах. В своём деле Осечкин - самоотверженный, героический человек, который в одиночку восстал и борется с путинизмом, с путинским гулагом, в то время как все международные инстанции забивают болт на это дело, уж извините меня за мой французский. И я же сказал, что "для меня", я никому своё мнение не навязывал.
3
-
Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!)
Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»…
И водь надежд, как передержанная брага…
Болит душа… Опять болит моя душа…
Да так, что с нею, кажется, болит – бумага…
Опять рашисты двинулись на наши города…
Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, -
Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда...
А души светлые – то главное Країни знамя!..
Опять – огрянуло! – нам память дежавю,
И вновь – страница боли за страницей…
Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу…
Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами…
А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым…
Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик…
Доископаемый какой-то Оркаим…
«Освобождателей» - «воинственное» своевластье…
И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь…
Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!!
И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть,
И чтоб опять - ревмя! - душою не реветь,
Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь…
А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней...
Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!..
И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней…
Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней,
Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!..
Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён,
Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю,
С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём,
Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! -
По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!..
Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души…
Перо моё и то - болит, «кровит» нам!..
Болит бумага… и болят – «вирши»…
Болит – Народ мой… И болит – вся Украина…
Но в этом – изнажденьи! – что кровит,
Когда любая тишь – предвестно-гробовая,
Одно меня ещё неистово! живит,
Что – силой строк – с своим народом пребываю!..
(Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы.
Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі, нульових втрат і неймовірних досягнень на усіх напрямках!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!..
Огромная благодарность Владимиру Осечкину, настоящему герою нашего времени, который много лет упорно, неустанно, несгибаемо борется с путинским режимом на важнейшем, уникальном фронте!.. От души благодарю Владимира Золкина и его прекрасную команду за неустанную, ярчайшую, так же важнейшую и уникальную в своём роде работу!.. Двум Владимирам - огромный душевный респект!..
2