Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Кто приезжает в Херсон, говорит — зрелище удручающее // Алла Рыхлицкая" video.

  1. «Янгол» «Охматдіту» (Присвячується Світлані Лук’янчук, загиблій героїчній лікарці-нефрологу «Охматдіту», яка до останнього рятувала діточок підчас жахливої трагедії…) Таке короткеє життя... Але – такеє благородне… Така недовга місія… Й таке високеє служіння Їй – до краю!.. Усе життя – сама присвята хворим діточкам! – і в «нагороду» Те вкрай-турботливе, вкрай –неспокійне життєчко в їх пам’яті – безкрає!.. Але – то пам’ять… пам’ять!.. Тільки скільки… скільки!.. чад ще Залишилися біля пам’ятного моря теплого, як сиротинки… З хворобами своїми – наодинці… У ворожім «чаді»… У тьмарячих життя щомиті! «твАрячих сутінках»!.. О, скільки «теплих скарбів» було в тій душі – звідкіль?! - на диво!-незліченних! - Бо так недоленька Її Любов’ю батьківськой і чоловічой обділила!.. Стільки Любові!.. розсяй-хмарної, крізь-тьмарної, сонце-обіймно-невичерпної Не своїм діткам віддала, Любові даром! ніби всиновила!!.. Та й справжніх лікарів від Бога, взагалі, не так вже і багато!.. І ось позбавили – незграбно – диво-лікарки – безбожнії рашисти... Але все ж до останнього Вона творила свою справу – свято! І рятувала від «за-руськомовних» «миротворців» - і «життя» дітОк, і – «жизни»!.. Але… й у Божих! Лікарів, нажаль, «всевишніх» сил немає… Шалена Втома в час війни так часто – побратимка Смерті… Вона знесиліла… А у душі моїй тепер весь час той Охматдіт» палає… Й вона лежить… Й, здається, ще не зовсім згас весь – диво-світ! – в Ній!... В душах живих – не згасне!.. Хай тремтить наш кожний ворог ненаситний!.. Бо він повинен нам – подвійно! - відповІсти – за всі ці «руїни»!.. Бо він не тільки – взагалі! – поруйнував Вкраїну всю – весь Диво-Світ наш!.. Але й мільйони загасив – диво-Планет – в живих й загиблих - українцях!.. Для диво-свІтів цих в житті! не знайдеш диво-квІтів! – Щоб висловити надскорботну Вдячність – людям-«сонцям»! – Бо наші люди – не вмирають, -ні! – вони із нами – й на тім світі!.. Вони – невидимий для ворога фронт відкривають – звідти!.. То – наші Янголи тепер, – Небесні наші Охоронці!.. І з ними, знаю я, й Світлана Лук’янчук, цей «Янгол» «Охматдіту»!.. І в світлу пам’ять вашу, чарівна нефрологиня, Я трохи хочу Ім’я добре! ваше магієй поезії! змінити, Та, навіть, ні! – ще більше морок-світу ваш чар-світ – «розкрити»! - Бо після смерті не - «Світлана» - ви, - «Світлина»! Незгасима України!.. Не – мертві знімки, а – безсмертні твори, душ світлОпис! - Нас закликають із могильних плит: «Геть Млу-Зневіру!»… Й заради ваших усмішок – промінчикових, лагідно-жалОбних, Наскрізь-засліплюємо Вільним Сяйвом того рабо-звіра!.. Й тому і цей – на вид безсилий – від знесилля! – вірш, він є – невичерпно-душевний!.. Бо до труни його несла натхненая - Любов’ю вашою! – моя душа-небога… І диво-квіти! знайте, знайдемо, все ж, все ж здобудемо! вам ще ми! – Бо вам, Світлано, і всім нашим згаслим душам - невимовно-щедрим Принесемо на вічно-світлу пам’ять – диво-Квітку нашой Перемоги!.. (25,26,27 липня 2024 року, фінальна авторська редакція – 30-31 липня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить авторські оказіоналізми. Трагедія «Охматдіту» справила на мене дуже глибоке враження… Це відобразилося у моїх нових віршах… Один із них, «Непримиримая реальность», мабуть, сповнений найбільшим відчаєм із усього величезного числа віршів і поем мого «воєнного українського» циклу, я вже публікував… Тепер представляю вашій увазі вірші, присвячені лікарю-нефрологу «Охматдіту» Світлані Лук’янчук, яку після смерті назвали «Янголом «Охматдіту»… Мене до глибини душі вразила ця віддана своїй справі жінка, її історія життя і смерті, чесної, самовідданої праці й такої трагичної, але такої героїчної! Загибелі… Якщо хтось побачить ці вірші із Києва, у мене буде велике прохання передати їх близьким Світлани зі словами мого глибокого щирого співчуття, чи може медичним працівникам «Охматдіт», і через них – до близьких… Буду дуже вдячний… Світла, вічна пам’ять цій неймовірній диво-лікарці і Царство Небесне Їй, як і усім-усім загиблим українцям за свою Гідність, свою Свободу, свою Націю, свою Мову, свою Україну!..
    42
  2. Попытка осознания (Стихи из Крыма! Любимой УКРАИНЕ! К ЧЁРНОЙ ДАТЕ - 24 ФЕВРАЛЯ!) Никогда не забыть мне то утро, Разделившее жизни на «после» и «до», Разделившее сердце как будто, Разорившее, Затравившее, Отравившее, Протравившее… Что антидот?! Не поможет никто. Это утро Серой-серой, пресерой зари, Но чернящей всю землю как будто… Очерняющей, Исчерняющей, Прочерняющей… Перечерняющей!.. Милость, прозри!.. Бог, оставь хоть щепоточку веры! Хоть солоночку правды оставь… Я не мог десять суток спать. Нервы!.. Но от гнева – Укрываться!.. И - скрываться... И с кровати Я, не мог, поверив, встать… Как поверить мне в эту россию?! Как поверить мне в русскость свою?! Как не сдохнуть мне в смраде бессилья?! – От законов Загонов, Затонов, Не затронув Которые, Песню добра не спою!? Вот и всё… Не забыть, не исправить… Киев… Харьков… Буча… Изюм… Мариуполь с «Азовскою сталью»… Волноваха… Волноваться Лишь теперь?! И терпеть?! Да нет! - Волю Нации!.. Нет, не сломлено всё! На подходе Май - желанный для всех, опьяняющий гость! Перелом на фронтах происходит! - Веры горсть! - Виноградная гроздь Будет к осени! - «Брось!»… «Брось!» – визжат мне с экранов сатрапы, А на улицах – верная чернь… Уж не утро одно, а пол-года Отравой - В наши души… И душат!... Зачем?! За чей Нам грех-то Зло-Ветер? Ответьте!.. А дети? А их-то, - "Их нихт ферштейн" - Взашей! - За Чей?.. Я живу в государстве фашистов, Победившем когда-то фашизм… Как мне с этим нонсенсом сжиться?! Что за зверства?! - Ад разверзся! – Хоть борьба и успешна за Жизнь... Да, конечно, мы будем бороться! И бороться, и - Побеждать! – Нет преступникам места под солнцем!.. …Но будет трудно, Но через трупы… Но через груды Широкогрудых – Как щедр Дух их! - Душевных, мудрых, Полезных, путных, Отвагой лютых, И верных людям, Украйны сутям!.. Чрез тыщи суток, Через тьмы суток, Чрез Темень суток, Наступит Утро! Победы Утро! Мы будем ждать!.. Нет! - Приближать!.. (Cтихи написаны зимой 2023 года, к годовщине полномасштабного вторжения) Автор стихов: Фёдор Фёдоров, крымский поэт Эти стихи – самые-самые первые в моём цикле военно-гражданской лирики, обращённой к родной Украине и её страдающему, но гордо, самоотверженно, незламно сражающемуся за свою Свободу и своё Будущее, Народу… Эти стихи больше года пролежали у меня на ноутбуке, с 24 февраля 2023 года до 24 февраля 2024 года… Когда я писал это произведение, я ещё вообще даже и помыслить не мог, что со временем я создам десятки стихов и поэм, отражающих Борьбу Украниского Народа и страдания, постоянную боль простых украинцев…(Терпеть не могу эти выражения «простой, обычный, среднестатистический»… К большинству Украинцев это точно не относится! Это – удивительный, необыкновенный народ!..) А тем более, не мог представить, что они найдут такой поразительный, такой душевный, такой необычайно-тёплый отклик у десятков тысяч людей во всех уголках Украины!.. Название этих стихов говорит само за себя. Это действительно была первая попытка осознания произошедшего, хотя, по-моему, для нормальных людей этот кошмар никогда «неукладываем» в головы. Я до сих пор продолжаю поражаться равнодушию, жестокости, бездумности большинства россиян. Ведь этнически я всё равно остаюсь чистокровным русским, и как русскому - мне горько видеть это "братское" отношение вдвойне. Однако, как бы, возможно, для кого-то это не казалось странным, ментально я – украинец, и сегодня я как никогда ощущаю сильную связь со своей Родиной-Украиной и её прекрасным народом, со своими соотечественниками. Потому и пишу, и публикую эти стихи… Від усієї душі бажаю нашим Захисникам і Захисницям Величезної Вдачі на усіх напрямках! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Большое спасибо замечательной, профессиональной команде "Очевидцев" за всю их такую интересную, такую нужную, такую важную работу, и особенно - за то, что обратили внимание на трагедию Мариуполя!.. Спасибо этой замечательной женщине за её историю, Добра, Здоровья, Терпения, Душевных Сил от души желаю ей и всему нашему прекрасному вольному украинскому народу!..
    13