Федор Федоров Поэт Писатель
TV2media
comments
Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Война глазами украинских женщин | Истории Очевидцев — их голоса должны быть услышаны" video.
«Янгол» «Охматдіту» (Присвячується Світлані Лук’янчук, загиблій героїчній лікарці-нефрологу «Охматдіту», яка до останнього рятувала діточок підчас жахливої трагедії…)
Таке короткеє життя... Але – такеє благородне…
Така недовга місія… Й таке високеє служіння Їй – до краю!..
Усе життя – сама присвята хворим діточкам! – і в «нагороду»
Те вкрай-турботливе, вкрай –неспокійне життєчко в їх пам’яті – безкрає!..
Але – то пам’ять… пам’ять!.. Тільки скільки… скільки!.. чад ще
Залишилися біля пам’ятного моря теплого, як сиротинки…
З хворобами своїми – наодинці… У ворожім «чаді»…
У тьмарячих життя щомиті! «твАрячих сутінках»!..
О, скільки «теплих скарбів» було в тій душі – звідкіль?! - на диво!-незліченних! -
Бо так недоленька Її Любов’ю батьківськой і чоловічой обділила!..
Стільки Любові!.. розсяй-хмарної, крізь-тьмарної, сонце-обіймно-невичерпної
Не своїм діткам віддала, Любові даром! ніби всиновила!!..
Та й справжніх лікарів від Бога, взагалі, не так вже і багато!..
І ось позбавили – незграбно – диво-лікарки – безбожнії рашисти...
Але все ж до останнього Вона творила свою справу – свято!
І рятувала від «за-руськомовних» «миротворців» - і «життя» дітОк, і – «жизни»!..
Але… й у Божих! Лікарів, нажаль, «всевишніх» сил немає…
Шалена Втома в час війни так часто – побратимка Смерті…
Вона знесиліла… А у душі моїй тепер весь час той Охматдіт» палає…
Й вона лежить… Й, здається, ще не зовсім згас весь – диво-світ! – в Ній!...
В душах живих – не згасне!.. Хай тремтить наш кожний ворог ненаситний!..
Бо він повинен нам – подвійно! - відповІсти – за всі ці «руїни»!..
Бо він не тільки – взагалі! – поруйнував Вкраїну всю – весь Диво-Світ наш!..
Але й мільйони загасив – диво-Планет – в живих й загиблих - українцях!..
Для диво-свІтів цих в житті! не знайдеш диво-квІтів! –
Щоб висловити надскорботну Вдячність – людям-«сонцям»! –
Бо наші люди – не вмирають, -ні! – вони із нами – й на тім світі!..
Вони – невидимий для ворога фронт відкривають – звідти!..
То – наші Янголи тепер, – Небесні наші Охоронці!..
І з ними, знаю я, й Світлана Лук’янчук, цей «Янгол» «Охматдіту»!..
І в світлу пам’ять вашу, чарівна нефрологиня,
Я трохи хочу Ім’я добре! ваше магієй поезії! змінити,
Та, навіть, ні! – ще більше морок-світу ваш чар-світ – «розкрити»! -
Бо після смерті не - «Світлана» - ви, - «Світлина»! Незгасима України!..
Не – мертві знімки, а – безсмертні твори, душ світлОпис! -
Нас закликають із могильних плит: «Геть Млу-Зневіру!»…
Й заради ваших усмішок – промінчикових, лагідно-жалОбних,
Наскрізь-засліплюємо Вільним Сяйвом того рабо-звіра!..
Й тому і цей – на вид безсилий – від знесилля! – вірш, він є – невичерпно-душевний!..
Бо до труни його несла натхненая - Любов’ю вашою! – моя душа-небога…
І диво-квіти! знайте, знайдемо, все ж, все ж здобудемо! вам ще ми! –
Бо вам, Світлано, і всім нашим згаслим душам - невимовно-щедрим
Принесемо на вічно-світлу пам’ять – диво-Квітку нашой Перемоги!..
(25,26,27 липня 2024 року, фінальна авторська редакція – 30-31 липня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить авторські оказіоналізми.
Трагедія «Охматдіту» справила на мене дуже глибоке враження… Це відобразилося у моїх нових віршах… Один із них, «Непримиримая реальность», мабуть, сповнений найбільшим відчаєм із усього величезного числа віршів і поем мого «воєнного українського» циклу, я вже публікував… Тепер представляю вашій увазі вірші, присвячені лікарю-нефрологу «Охматдіту» Світлані Лук’янчук, яку після смерті назвали «Янголом «Охматдіту»… Мене до глибини душі вразила ця віддана своїй справі жінка, її історія життя і смерті, чесної, самовідданої праці й такої трагичної, але такої героїчної! Загибелі… Якщо хтось побачить ці вірші із Києва, у мене буде велике прохання передати їх близьким Світлани зі словами мого глибокого щирого співчуття, чи може медичним працівникам «Охматдіт», і через них – до близьких… Буду дуже вдячний… Світла, вічна пам’ять цій неймовірній диво-лікарці і Царство Небесне Їй, як і усім-усім загиблим українцям - загиблим за! свою Гідність, свою Свободу, свою Націю, свою Мову, свою Україну!..
28
Посвящение Женскому Мужеству (Руслане Данилкиной, 19-летней военнослужащей ВСУ, с глубоким уважением и низким поклоном!)
(Стихи написаны по мотивам интервью Русланы Данилкиной Дмитрию Гордону)
Кто сказал, что мужчины не плачут?!
Я не плакал… Рыдал… Я - душою! - ревел...
Когда ясно в глазах ваших видел, что значит
Ненасытно-кровавый, слепой беспредел…
Что пред подвигом вашим предстать на коленях?! -
Я всей сутью своей преклоняюсь пред ним! -
И желая скорейшего выздоровленья,
Я хочу для Вас чуда: чтоб был невредим
Весь ваш Трепетный Дух с редким Мужеством вашим...
Уцелела б нога, что, на почве родной
Потрясающе крепко в ваш возраст восставши,
Была резко обрублена "братской роднёй"!..
Вы не можете дальше бороться за дом ваш…
За фантомною болью померкнул и враг!..
Благородную поступь подбили наотмашь…
Но её не затмить пеленой вражьих врак!
Враг, пойми эта девочка родом из гордой Одессы! -
Пел Утёсов тот город и видел во сне...
Но во сне не увидеть - подвиг РУси чудесный!! -
И войну, рука об руку шедшую с ней…
Разве смог бы великий певец нам поверить,
Что возможен такой изуверский кошмар?!
Чем жестокость надменную эту измерить,
Что вперёд не способна вертеть земной шар?..
Нет! Земля – это детище чистого сердца! –
И Руслана Данилкина, и Жанна д’Арк,
Только-только окончилось детство,
Понесли свои жизни вечной Родине в дар!..
Она волю явила, чтоб вольно сияла
Украина – наследница бравой Сечи! –
«Шовинисты, Украйна славна не борщом и не салом –
Хлебосольно-искренним взглядом отважных дивчин!!».
В ваших взглядах, Руслана – горечь страждущей правды, -
Хоть убей, озлобления нет капли в них!
А в душе - Перемоге Будущей рады!..
Вас не в силах отчаянье прошлым пленить!..
Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины!
Хоть и Память в ночи часто всё ж навещает,
И стоит у постели - хирургом бессильным,
И ничтожный, но – важный! - процент обещает…
Вам всё снятся «салюты» над мирным Херсоном -
Снится свинской потехи угар…
Что Вы мчитесь на «скорой» с Безразличностью сонной…
Рядом - Болью ожившей - неживая нога…
Вы всё рвётесь на фронт, понимая, конечно,
Что ваш чистый порыв ныне крыльев лишён…
Служба тоже зияет – фантомом кромешным!..
Но… немыслимой верой ваш путь защищён!
Никуда Вам от Божьей защиты ни деться,
Ведь для Родины ваш - безграничен – порыв!..
Ваш порыв!.. - Нет прощанья достойнее с детством!
И на сердце моём он – бессмертный нарыв…
Кто сказал, что мужчины не плачут?! –
А я плакал, и праведных слёз не стыжусь!
И стихи эти Вам я пишу на удачу,
Не словами – слезами извёрнутых чувств!
Не скупою мужскою слезою, а щедрой
Благодарность свою на бумагу излил…
Пусть иссякнут мои все душевные недра,
Лишь бы Бог Вас всегда неизменно хранил!
Вместе с будущим Вы! Слава - Вы - Украины!
Як без Слави живої Перемогу стрiчать?
Но хочу я не только, чтоб Вы невредимы
Оставались отныне, и в ваших речах
Было больше поводов для оптимизма, -
Всей душою желаю, чтоб с этой Войной
Рука об руку больше не идти Вам по жизни! -
Пусть покинет скорее она край наш родной!
Пусть изгинет Погибель! Нехай квiтнуть люди!..
Я бажаю Вам – чуєте?! – на мовах двох! -
За Ваш Подвиг чудесный - бессмертным чудом
Чтобы шла рядом с Вами Весна! Так хочу я
Видеть вечнозелёной ширь ваших дорог!
Апрель 2023 года. Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт
В своё время меня очень тронула история этой героической украинской девушки из Одессы, написал эти стихи, на которые я получил тысячи потрясающих благодарных отзывов со всей Украины, которые позже добрый человек донёс до самой Русланы и они очень впечатлили саму героиню... Когда писались эти стихи, одни из первых в моём "военном" гражданском цикле о войне в Украине, я и подумать не мог, что война продлится ещё настолько долго, и столько кошмарных событий, столько человеческих жертв - ещё впереди, а у меня постепенно родятся ещё сотни горьких стихов и поэм о беде моего народа, которые в большинстве своём лежат в столе и ждут своего часа... 24 февраля разделило навсегда мою жизнь на "до" и "после", как и жизни миллионов людей...
Огромная благодарность и искренне уважение "Очевидцам" за их неустанную важнейшую работу, "видеолетопись" в лицах и историях достойнейших людей нашего времени!..
27