Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Ощущаю вселенское одиночество // Михаил Беньяш" video.

  1. Побег в Надежду (Совсем новые стихи из Крыма! Любимой Украине!) Поэты так часто не могут – чуть! – выйти за Гордость, Свою – поэт-носную! – Но в - век наш - уже ль до гордынь?.. Всё чаще желается – вырваться! – просто за город… В пейзаж вечереющий – СтОрожей Снов дорогих!.. Те сторожи – домики добрые крымских селений, - Сторожи - детских годков моих! – загороднЫх… Так притаились за - лес берегиневый, лес колыбельный, (Для терпкой души моей – c запахом хвойно-хмЕльным!) - В сказочно-розовый вкутавшись – зябенько – дым… Мне так хорошо здесь – в сей хвольности сосен, Но зябнет, зябнет! сердечко моё – на осенних ветрах… Ведь мне-то ни вкутать, увы, мою боль – ни в Закат, и ни в Осень! – И не укрыться головушкой бедной, поблекловолосой – Ни в – "простынь" мятежности, ни в – покрывальный страх!.. Я просто иду и иду… в вечерЯщих… мне душу картинах, Иду усыпить, засыпить!.. всё нутро – за-суЕтной Красой!.. Но где-то идёт и идёт так же просто Война… по Украйны равнинам, Идёт, превращая! - в сплошную равнину, без жизни! – УкрАинский жизне-простор!.. И рвётся душа – постоянно! – моя за какой-то - «за-гОрод»!.. В «за – равнодушность» какую-то!.. и в «за-мирнящую с Злом – всю «суЕтность сует»!.. Хочу продыхнуть, улететь, спрятать боль за «Закатны» за «Горы»!.. Должно, малодушно! устал… Ведь в то ж время! за гордый Несхитний Народ мой укрылся - наверное весь! Белый Свет!.. А я – здесь… ищу отвлеченья от вЕстей, от смертных… Бумаги, «мертвецки» бледнеющей – под болеточИвым сильнее – пером… В Закате! ищу - Цветь душевных Рассветов, В верхушках сосновых затерянный будто – маяк Страны Детства, Но уж – в ту! Країну – нельзя нам попасть - ни сейчас, ни потом!.. Сколь домиков - доброоких – кругом!.. но средь них нет, увы, - Теремочка… Сколь было друзей!.. но теперь ни одной – как из Сказки! – не будет!! мне – прежней руки… Лишь – этот осенний закат… Лишь – эти осенние сосны… и – точка… Та точка зовётся «поэтом» - за-городнящимся – от беспро-град-ной Тоски… Пока затепляет мне город в себе - фонари безнадежья, В «За-ГОроде» я, как в «за-Мире» каком – от-душ-дённо! – брожу… В каком-то Закате – Сосновом!.. В какой-то Осени – Вешней!.. И в - Вневоинственном Мире, чудесном каком-то – Нездешнем! – Надежды!.. – прошу, и – Надёжного Мира!.. – прошу... (Стихи созданы в ночь с 25 на 26 октября, финальная авторская редакция – вечер 4 ноября). Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Представляю вашему вниманию, дорогие соотечественники и просто все здравомыслящие неравнодушные люди, новое поэтическое произведение, в котором "красной нитью" проходит обращение моей неравнодушной души к моему народу, к моей страдающей стране, воспоминания о моих детских и юношеских годах в украинском Крыму... Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Курщині і під Покровськом!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. От души большое спасибо новому, очень разумному, герою "Очевидцев" и всем неравнодушным людям, избравшим 24 февраля сторону Добра и поддерживающим и помогающим так или иначе Украине в её праведной Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!.. Особое Спасибо - замечательной команде "Очевидцев" за их уникальную работу, за "видеолетопись" эпохи в лицах и историях достойнейших людей нашего времени!.. Михаилу - желаю крепкого здоровья, огромной Удачи и всех благ в жизни, и от души благодарю за всю его неравнодушную важнейшую гражданскую деятельность как адвоката, как правозащитника!.. Очень сходное самоощущение у меня с новым героем "Очевидцев" - тоже всё чаще и чаще чувствую себя в каком-то вселенском одиночестве.... Почти все старые друзья и родные оказались путиноидами, новых и находить нет желания, устал разочаровываться в людях... Живу только одной надеждой - увидеть снова Крым украинским, тогда и жизнь можно будет начать по-человечески, а пока... что за жизнь в концлагере?!..
    11
  2. Наодинці із кровоточивою душею (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! – Ті ріки «вічної! крові»… І тії вічні дітки – Лиш у навіки-вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті – закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! – Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!.. І що прокинешся, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!.. І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! – То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Курщині і під Покровськом!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. От души большое спасибо новому, очень разумному, герою "Очевидцев" и всем неравнодушным людям, избравшим 24 февраля сторону Добра и поддерживающим и помогающим так или иначе Украине в её праведной Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!.. Особое Спасибо - замечательной команде "Очевидцев" за их уникальную работу, за "видеолетопись" эпохи в лицах и историях достойнейших людей нашего времени!.. Михаилу - желаю крепкого здоровья, огромной Удачи и всех благ в жизни, и от души благодарю за всю его неравнодушную важнейшую гражданскую деятельность как адвоката, как правозащитника!.. Очень сходное самоощущение у меня с новым героем "Очевидцев" - тоже всё чаще и чаще чувствую себя в каком-то вселенском одиночестве.... Почти все старые друзья и родные оказались путиноидами, новых и находить нет желания, устал разочаровываться в людях... Живу только одной надеждой - увидеть снова Крым украинским, тогда и жизнь можно будет начать по-человечески, а пока... что за жизнь в концлагере?!..
    4