Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Художник Виктор Меламед рисует портреты убитых на войне: "Для меня это упражнение в человеколюбии"" video.

  1. «Янгол» «Охматдіту» (Присвячується Світлані Лук’янчук, загиблій героїчній лікарці-нефрологу «Охматдіту», яка до останнього рятувала діточок підчас жахливої трагедії…) Таке короткеє життя... Але – такеє благородне… Така недовга місія… Й таке високеє служіння Їй – до краю!.. Усе життя – сама присвята хворим діточкам! – і в «нагороду» Те вкрай-турботливе, вкрай –неспокійне життєчко в їх пам’яті – безкрає!.. Але – то пам’ять… пам’ять!.. Тільки скільки… скільки!.. чад ще Залишилися біля пам’ятного моря теплого, як сиротинки… З хворобами своїми – наодинці… У ворожім «чаді»… У тьмарячих життя щомиті! «твАрячих сутінках»!.. О, скільки «теплих скарбів» було в тій душі – звідкіль?! - на диво!-незліченних! - Бо так недоленька Її Любов’ю батьківськой і чоловічой обділила!.. Стільки Любові!.. розсяй-хмарної, крізь-тьмарної, сонце-обіймно-невичерпної Не своїм діткам віддала, Любові даром! ніби всиновила!!.. Та й справжніх лікарів від Бога, взагалі, не так вже і багато!.. І ось позбавили – незграбно – диво-лікарки – безбожнії рашисти... Але все ж до останнього Вона творила свою справу – свято! І рятувала від «за-руськомовних» «миротворців» - і «життя» дітОк, і – «жизни»!.. Але… й у Божих! Лікарів, нажаль, «всевишніх» сил немає… Шалена Втома в час війни так часто – побратимка Смерті… Вона знесиліла… А у душі моїй тепер весь час той Охматдіт» палає… Й вона лежить… Й, здається, ще не зовсім згас весь – диво-світ! – в Ній!... В душах живих – не згасне!.. Хай тремтить наш кожний ворог ненаситний!.. Бо він повинен нам – подвійно! - відповІсти – за всі ці «руїни»!.. Бо він не тільки – взагалі! – поруйнував Вкраїну всю – весь Диво-Світ наш!.. Але й мільйони загасив – диво-Планет – в живих й загиблих - українцях!.. Для диво-свІтів цих в житті! не знайдеш диво-квІтів! – Щоб висловити надскорботну Вдячність – людям-«сонцям»! – Бо наші люди – не вмирають, -ні! – вони із нами – й на тім світі!.. Вони – невидимий для ворога фронт відкривають – звідти!.. То – наші Янголи тепер, – Небесні наші Охоронці!.. І з ними, знаю я, й Світлана Лук’янчук, цей «Янгол» «Охматдіту»!.. І в світлу пам’ять вашу, чарівна нефрологиня, Я трохи хочу Ім’я добре! ваше магієй поезії! змінити, Та, навіть, ні! – ще більше морок-світу ваш чар-світ – «розкрити»! - Бо після смерті не - «Світлана» - ви, - «Світлина»! Незгасима України!.. Не – мертві знімки, а – безсмертні твори, душ світлОпис! - Нас закликають із могильних плит: «Геть Млу-Зневіру!»… Й заради ваших усмішок – промінчикових, лагідно-жалОбних, Наскрізь-засліплюємо Вільним Сяйвом того рабо-звіра!.. Й тому і цей – на вид безсилий – від знесилля! – вірш, він є – невичерпно-душевний!.. Бо до труни його несла натхненая - Любов’ю вашою! – моя душа-небога… І диво-квіти! знайте, знайдемо, все ж, все ж здобудемо! вам ще ми! – Бо вам, Світлано, і всім нашим згаслим душам - невимовно-щедрим Принесемо на вічно-світлу пам’ять – диво-Квітку нашой Перемоги!.. (Робота над віршами відбувалась 25,26,27, 30,31 липня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Трагедія «Охматдіту» справила на мене дуже глибоке враження… Це відобразилося у моїх нових віршах… Один із них, «Непримиримая реальность», мабуть, сповнений найбільшим відчаєм із усього величезного числа віршів і поем мого «воєнного українського» циклу, я вже публікував… Тепер представляю вашій увазі вірші, присвячені лікарю-нефрологу «Охматдіту» Світлані Лук’янчук, яку після смерті назвали «Янголом «Охматдіту»… Мене до глибини душі вразила ця віддана своїй справі жінка, її історія життя і смерті, чесної, самовідданої праці й такої трагичної, але такої героїчної! Загибелі… Якщо хтось побачить ці вірші із Києва, у мене буде велике прохання передати їх близьким Світлани зі словами мого глибокого щирого співчуття, чи може медичним працівникам «Охматдіт», і через них – до близьких… Буду дуже вдячний… Світла, вічна пам’ять цій неймовірній диво-лікарці і Царство Небесне Їй, як і усім-усім загиблим українцям - загиблим за! свою Гідність, свою Свободу, свою Націю, свою Мову, свою Україну!.. Очень интересный человек - новый герой "Очевидцев"... Я занимаюсь сейчас по сути тем же самым, только в поэзии, отражаю тронувшие меня судьбы - часто тоже погибших людей, героизм отдельных личностей в своих стихах, посвящённых родной Украине и Её Самоотверженной Борьбе!.. Вот - одно из таких произведений... Огромное Спасибо этому неравнодушному человеку за его важный, трогательный, уникальный в своём роде Труд, за гражданскую позицию, за глубокое неравнодушие к трагедии украинских людей...
    16
  2. Держитесь, киевляне! Адекватные крымчане душой с вами и со всей Украиной!..
    15
  3. Наодинці із кровоточивою душею (Нові вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! – Ті ріки «вічної! крові»… І ті навіки-вічні дітки – Лиш - в вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті – закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! – Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!.. І що прокинешся, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!.. І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! – То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Очень интересный человек - новый герой "Очевидцев"... Я занимаюсь сейчас по сути тем же самым, только в поэзии, отражаю тронувшие меня судьбы - часто тоже погибших людей, героизм отдельных личностей в своих стихах, посвящённых родной Украине и Её Самоотверженной Борьбе!.. Огромное Спасибо этому неравнодушному человеку за его важный, трогательный, уникальный в своём роде Труд, за гражданскую позицию, за глубокое неравнодушие к трагедии украинских людей...
    11
  4.  @КаренМеликян-б7п  распятого мальчика ещё забыл, дядя!.. как же так-то...Методичку не доучил, однако...
    7