Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Родственники с нами не общаются: мы "убийцы и гомосексуалы" | Александр Козлов" video.

  1. Наодинці із кровоточивою душею (Нові вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! – Ті ріки «вічної! крові»… І ті навіки-вічні дітки – Лиш - в вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті – закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! – Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!.. І що тоді, проснешся ти, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!.. І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! – То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. От души благодарю проект "Очевидцы" за их прекраснейшую работу, огромное спасибо и поклон всем, кто искренне поддерживает нашу Украину в Борьбе с "коричневой чумой" 21 века, и помогает, чем может!.. Огромное спасибо этому человеку за гражданскую позицию, за рассказ истории своей семьи, за участие в проекте!.. Моё искреннее сочувствие и сопереживание всем пострадавшим соотечественникам я выражаю в своих стихах!.. Ми обов'язково Переможемо і покараємо злодіїв за всі їх знущання і вбивства!..
    36
  2. Горькое обращение к предпобедной Весне (Стихи из Крыма! Жертвам Мариуполя посвящается...) Со мною что-то странное творится: Брожу по улицам и по весенним скверам, Не замечаю вовсе я прохожих лица, Наплыв Весны на сердце давит скверно так… Чего весенишься, планета? Что так радостно? Не уж то ли Победа на носу?! Да даже если так?! – И дрянь, и варварство С собою варвары навеки унесут! Да даже если заново отстроится Моя страна, в чём и сомнений нет! И даже если выбросами стронция Не будет враг пугать весь белый свет! – Как чёрную дыру нам залатать, застроить, Что зазияла Мариуполем в сердцах?! – И раззияла хуже всяких стронциев Ненаступившая, но расступившая Весна... Как нам забыть, живущим в Симферополе, В Одессе, в Харькове, во Львове, в Броварах, Как Мариуполь русские фашисты гробили, Чтоб погрузить нас всех в пучинный страх?! Но мы – храбрее лишь, отчаяннее стали В сей праведной до озлобления борьбе! – Вы не на тех напали! – мы из стали Своих надёжных дел скуём и сталь побед! Но всё же что-то безвозвратно удалось вам Пробить в непробиваемых бронях… Ты мою землю испахал, солдат, ядрёной злостью!.. А в это время – ядерной – стращал нас твой монарх!.. Да разве можно мне тебя назвать «солдатом»?! – Ты – мародёр, насильник и злодей! – Зачем стирал ты города безумно с карты?! Зачем давил ты под завалами людей?! Каких ты в роддомах искал нацистов?! А в Драмтеатре?! – Натовцев бомбил?! Иль триста душ – душ детских чистых – Эвакуировал, ты скажешь, в лучший мир?! Ну а потом в благотворительном порыве Ты сам, растрогавшись, немного в детство впал?! – Многоэтажку мирную игриво, Как домик карточный, ты разрушал... Или какую там чудовищную ересь Ещё придумает пропагандистский ваш спецназ?! – Но… понимая всю их мерзость, как поверить Всё ж в Бучу и в Изюм?! – Скажи мне, как, Весна?! И знаю даже: ты цветёшь и пахнешь Сейчас назло! И птах поёт врагам: «Корабль военный русский, иди на…! Мы солов’Їною споём Весна, векам!». И всё ж и ты, и я ещё безумно Твердим подчас: «Да нет, не может быть! Проснёмся завтра – Мариуполь цел с Изюмом!.. И матери не знают про гробы...». Но это с нами! Это вечно с нами! Свобода наша русским фосфором блюёт… И водружён над неповинными сердцами Мемориуполь!.. - Свержен мой блокнот, Где столько светлых мыслей воплотилось В стихи Надежды, Веры и Любви... Но для чего творил, Весна, скажи на милость?! – Чтобы мой край удавом подлым враг обвил?! – Вы злопыхали: «Президент ваш – клоун! А вы все – недолугие хохлы!»… Как раньше мог не видеть ваших глаз я глаукому?! Не верить, что пропащие слепцы ордой нахлынут?! Всего писать не выдержит бумага… Но не подавлен творческий порыв ещё, не смят! – И я пою народа моего отвагу! I Збройних Сил оспiвую я стяг! Весна Весняная, к тебе я обращаюсь: «Весенься и Веснянься! - Через край!». Душа болит… И сердце не прощает… И разъяряется в предчувствии Победы Май!.. (Середина мая 2023 года) Автор – Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Эти стихи во многом навеяны интервью Алеси Бацман с мариупольской беженкой, 18-летней Марией Вдовиченко - прекрасной, трогательной, глубоко неравнодушной, талантливой, разумной девушкой, подробный рассказ которой просто перевернул мою душу… Хотя в общем данное стихотворение явилось горьким итогом накопившейся за полтора года войны постоянной боли и ежедневных переживаний за судьбу родной страны и её героического великого Народа, оно резюмирует весь мой горький цикл стихов, обращённых к родной Украине, которые я сегодня вынужден писать только в стол, к сожалению, не имея возможности выступать в родном Крыму с ними на публике... Но основная цель - поделиться этими строками с вами, дорогие соотечественники, поддержать хотя бы морально, насколько в моих творческих силах, ваш боевой несокрушимый дух!.. От души благодарю проект "Очевидцы" за их прекраснейшую работу, огромное спасибо и поклон всем, кто искренне поддерживает нашу Украину в Борьбе с "коричневой чумой" 21 века, и помогает, чем может!.. Огромное спасибо этому человеку за гражданскую позицию, за рассказ истории своей семьи, за участие в проекте!.. Моё искреннее сочувствие и сопереживание всем пострадавшим соотечественникам я выражаю в своих стихах!.. Ми обов'язково Переможемо і покараємо злодіїв за всі їх знущання і вбивства!..
    15
  3. 3