Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Русские и путинисты – это разные люди" video.

  1. Наодинці із кровоточивою душею (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! – Ті ріки «вічної! крові»… І тії вічні дітки – Лиш у навіки-вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті – закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! – Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!.. І що прокинешся, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!.. І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! – То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Курщині і під Покровськом!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. От души большое спасибо всем неравнодушным людям, избравшим 24 февраля сторону Добра и поддерживающим и помогающим так или иначе Украине в её праведной Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!.. Особое Спасибо - замечательной команде "Очевидцев" за их уникальную работу, за "видеолетопись" эпохи в лицах и историях достойнейших людей нашего времени!.. Дай Бог здоровья, счастья и всех благ этой замечательной женщине и её сыну!.. От всей души желаю стойкости, недюжинных Сил и огромной Удачи её мужу на фронте, вернуться живым, невредимым и с Победой!..
    12
  2. Антиода неизлечимым (Совсем новые стихи из Крыма...) Эпиграф: «Потом на языке одном о разном говорили. Потом на языке родном о разном говорили» (А.Н.Башлачёв, «Случай в Сибири») Мне кажется уже давно: они – вовек неизлечимы!.. Мне кажется, что в них – «един»-сплошной бездушный тлен… Смотрю подчас я в эти хладнокровные личины, И холодеет «кровь души» моей, и разума причинность В какой-то изнывает Безмыслия бессильной «тошноте»… Я столько бьюсь об «лёд» их лбов – «великоросских»… Я столько в зырках их ищу – глаза… Глаза!.. Я всё ещё в гранит вгрызаюсь – закрытых – «в гроб»! – вопросов… И нации Булгаковых, Цветаевых, Высоцких Чуть еле различимые приметы в ихнем – «социме»! - Зачем-то всё терзаюсь я судорожно отыскать!.. Но – нет… Там – пустота… «расейская» пустыня… Барханом зыбь-«величья» лишь зыркнет всяк их глаз… Но кто иссушит Злобь такую?.. Гневь в них – как остынет?.. И в – рУшах их – подобье душ чья-то пробУдит власть?.. Кто порчу вековечную с них – псевдо-православья – снимет?.. Кто их отучит со Всевышним путать – этого «всегОлишьнего» смертного царька?.. Кричат они всё: «С нами Бог!», а Бог-то ведь не с ними!.. И Иисусу Сталину или Иосифу Христу, во ад собой теснимы, Молитвы возносЯт… Архангелям-Хранителям ЦК!.. И в этот «грёбаный совок» сметает их нововремЕнный «веник»… И в тот же час сметает их - скуднейших Умишек «соринность»… Себя метут в какой-то «рай» - во «рай изгой», во «рай-отшельник»… От вездесущих и всеокружающих «врагов» бегут, сметая совершенно, Cтирая! Начисто! навеки! и себя, и всё вокруг, что есть – «сотрИмо»... Их душ – «авдеевский бетон», их бесконечное «бах-мрутье» Мне не понять, мне не принять… не примириться! с ним уже… Не согласиться, не стерпеться, не сбрататься с – «брутьем»… Не – свековечнить – никогда! с ним свой – ино-сюжет!.. И где бы их не встретил я – в ПермИ, в Крыму, в Нью-Йорке, Иль – в НакхонтрАтчасиме, иль – в Караганде, То – русской речью – я! заговорю, они! ж – наречьем «орков»… И не поймём друг друга – самыми простыми русскими словами! – уж нигде!..) Ине кажется, они "исконно"! И вовек – неизлечимы, И я не знаю, где пусто-величью и безличью их – предел – свершим! – Смотрю подчас я в их безликие личины, И гаснет зрение моё – от ихней «слеповщины», И меркнет зёрнышко оставшихся души порывов – беспричинных, И в – Безнадеждия Пустырь – под Лють-напором «хамовщИны» И – беззащитно, и – самозащитно! кутается Цветь моей души!.. (5-6 декабря, финальная авторская редакция - 21 января) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Мне важно подчеркнуть, хотя, принципе, этого должно быть понятно из текста, но всё же хочу подчеркнуть, что мои строки не имеют никакого отношения к нормальным россиянам, которые против войны и против путина, вне зависимости от того, активна или пассивна их позиция. Речь идёт о "громких" либо "тихих" апологетах "русского мира", которых, к сожалению, в нынешней россии - большинство...
    3