Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "Если твой отец палач, это не делает палачом тебя" video.
-
Наодинці із кровоточивою душею (Вірші із Криму! Коханій Україні!)
Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!..
Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!..
Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу»,
То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені,
То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько,
Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!..
Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом…
Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним…
І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди,
Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців...
Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували,
В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!)
Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали,
Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити…
В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки…
Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! –
Ті ріки «вічної! крові»… І тії вічні дітки –
Лиш у навіки-вічній пам’яті… Одвічнії каліки…
Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі…
Ті – закатовані… й закатані… русней безликой…
Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки…
Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!..
О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! –
Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!..
І що прокинешся, народе мій, як і раніше…
Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!..
І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились
Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили
Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!..
Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! –
То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ,
Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!..
(вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Курщині і під Покровськом!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!..
От души большое спасибо всем неравнодушным людям, избравшим 24 февраля сторону Добра и поддерживающим и помогающим так или иначе Украине в её праведной Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!.. Особое Спасибо - замечательной команде "Очевидцев" за их уникальную работу, за "видеолетопись" эпохи в лицах и историях достойнейших людей нашего времени!..
Новая героиня "Очевидцев" - очень разумная, здравомыслящая девушка, меня тоже постоянно удивляет в этом концлагере, что люди радуются не жизни, а тому, что смерть ещё вроде бы не так уж и близка... Большое спасибо Вам, Агния, за высказанные разумные важные мысли, за гражданскую позицию, за волонтёрскую деятельность!..
14
-
Побег в Надежду (Совсем новые стихи из Крыма! Любимой Украине!)
Поэты так часто не могут – чуть! – выйти за Гордость,
Свою – поэт-носную! – Но в - век наш - уже ль до гордынь?..
Всё чаще желается – вырваться! – просто за город…
В пейзаж вечереющий – СтОрожей Снов дорогих!..
Те сторожи – домики добрые крымских селений, -
Сторожи - детских годков моих! – загороднЫх…
Так притаились за - лес берегиневый, лес колыбельный,
(Для терпкой души моей – c запахом хвойно-хмЕльным!) -
В сказочно-розовый вкутавшись – зябенько – дым…
Мне так хорошо здесь – в сей хвольности сосен,
Но зябнет, зябнет! сердечко моё – на осенних ветрах…
Ведь мне-то ни вкутать, увы, мою боль – ни в Закат, и ни в Осень! –
И не укрыться головушкой бедной, поблекловолосой –
Ни в – "простынь" мятежности, ни в – покрывальный страх!..
Я просто иду и иду… в вечерЯщих… мне душу картинах,
Иду усыпить, засыпить!.. всё нутро – за-суЕтной Красой!..
Но где-то идёт и идёт так же просто Война… по Украйны равнинам,
Идёт, превращая! - в сплошную равнину, без жизни! – УкрАинский жизне-простор!..
И рвётся душа – постоянно! – моя за какой-то - «за-гОрод»!..
В «за – равнодушность» какую-то!.. и в «за-мирнящую с Злом – всю «суЕтность сует»!..
Хочу продыхнуть, улететь, спрятать боль за «Закатны» за «Горы»!..
Должно, малодушно! устал… Ведь в то ж время! за гордый
Несхитний Народ мой укрылся - наверное весь! Белый Свет!..
А я – здесь… ищу отвлеченья от вЕстей, от смертных…
Бумаги, «мертвецки» бледнеющей – под болеточИвым сильнее – пером…
В Закате! ищу - Цветь душевных Рассветов,
В верхушках сосновых затерянный будто – маяк Страны Детства,
Но уж – в ту! Країну – нельзя нам попасть - ни сейчас, ни потом!..
Сколь домиков - доброоких – кругом!.. но средь них нет, увы, - Теремочка…
Сколь было друзей!.. но теперь ни одной – как из Сказки! – не будет!! мне – прежней руки…
Лишь – этот осенний закат… Лишь – эти осенние сосны… и – точка…
Та точка зовётся «поэтом» - за-городнящимся – от беспро-град-ной Тоски…
Пока затепляет мне город в себе - фонари безнадежья,
В «За-ГОроде» я, как в «за-Мире» каком – от-душ-дённо! – брожу…
В каком-то Закате – Сосновом!.. В какой-то Осени – Вешней!..
И в - Вневоинственном Мире, чудесном каком-то – Нездешнем! –
Надежды!.. – прошу, и – Надёжного Мира!.. – прошу...
(Стихи созданы в ночь с 25 на 26 октября, финальная авторская редакция – вечер 4 ноября). Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы.
Представляю вашему вниманию, дорогие соотечественники и просто все здравомыслящие неравнодушные люди, новое поэтическое произведение, в котором "красной нитью" проходит обращение моей неравнодушной души к моему народу, к моей страдающей стране, воспоминания о моих детских и юношеских годах в украинском Крыму...
Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Курщині і під Покровськом!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!..
От души большое спасибо всем неравнодушным людям, избравшим 24 февраля сторону Добра и поддерживающим и помогающим так или иначе Украине в её праведной Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!.. Особое Спасибо - замечательной команде "Очевидцев" за их уникальную работу, за "видеолетопись" эпохи в лицах и историях достойнейших людей нашего времени!..
Новая героиня "Очевидцев" - очень разумная, здравомыслящая девушка, меня тоже постоянно удивляет в этом концлагере, что люди радуются не жизни, а тому, что смерть ещё вроде бы не так уж и близка... Большое спасибо Вам, Агния, за высказанные разумные важные мысли, за гражданскую позицию, за волонтёрскую деятельность!..
12