Comments by "Федор Федоров Поэт Писатель" (@user-du7rj3ls2e) on "За два года войны у моей бабушки случилось пять инфарктов" video.

  1. Наодинці із кровоточивою душею (Нові вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то – безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця – ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько – замість Авдіївки і Мар’янки, саму –«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть – у час надзможніший! – з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи – породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу – бЕзкрай –неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море – чорне від крові, у них – криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! – Ті ріки «вічної! крові»… І ті навіки-вічні дітки – Лиш - в вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті – заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті – закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!– политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! – Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом – здобував!.. І що прокинешся, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії – тиша!.. І всі-всі жИві – й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги – «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ – за всі ці сотні віршів! – То я б – поет… поет – до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою – за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и серьёзных результатов ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Огромное спасибо всей команде" Очевидцев" за их важнейшую, уникальную работу, за "летопись эпохи" в лицах и историях неравнодушных достойных людей нашего времени!.. От души огромное спасибо этому прекрасному человеку за глубокое неравнодушие, активную гражданскую помощь и активную реальную помощь, волонтёрскую деятельность!.. И - сердечная Благодарность - всем нормальным, разумным людям, которые поддерживают Украину и так или иначе помогают в её Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!..
    11
  2. Страницы Боли (Стихи из Крыма! Любимой Украине!) Труднее и трудней даётся каждый «стихо-шаг»… И водь надежд, как передержанная брага… Болит душа… Опять болит моя душа… Да так, что с нею, кажется, болит – бумага… Опять рашисты двинулись на наши города… Им – земли – не урвать! уже у нас, я знаю, - Зато – душ и сердец – ещё сколь вырвут! – навсегда... А души светлые – то главное Країни знамя!.. Опять – огрянуло! – нам память дежавю, И вновь – страница боли за страницей… Пишу из «ниоткуда»… И в – сплошном «нигде» живу… Лишь точно знаю, где душа – там, с украинцами… А здесь… а здесь – не узнаю я больше Крым… Где город - мой?.. Безликий «лик» зет-свастик… Доископаемый какой-то Оркаим… «Освобождателей» - «воинственное» своевластье… И я – лечу в мечты – стараюсь! улететь… Но – об Авдеевку! – в полёте - спотыкаюсь!! И пячусь в ужасе – вновь в симферопольскую мреть, И чтоб ревмя душою снова не реветь, Віршами у Майбутнє – самозатыкаюсь… А так мечусь, мечусь - по-прежнему! - меж двух огней... Я – украинцем! – стал, вовік віків, віднині й - квітно!.. И - українство квітне - c каждым днём во мне сильней… Но как! подчас – хоть плачь, хоть сатаней, Я – русским – чувствую себя – навек-убитым!.. Высоцким, Пушкиным, Есениным взрождён, Всем сердцем ныне - их де-ржаву - презираю, С их каждым "воржавевшим"– в каждый мозг – вождём, Их каждым выстрелом и «выржавом» - прожжён! - По моему (фашистскою стопой – проржавленному!) Краю!.. Куда ни ткнись теперь, повсюду – боль души… Перо моё и то - болит, «кровит» нам!.. Болит бумага… и болят – «вирши»… Болит – Народ мой… И болит – вся Украина… Но в этом – изнажденьи! – что кровит, Когда любая тишь – предвестно-гробовая, Одно меня ещё неистово! живит, Что – силой строк – с своим народом пребываю!.. (Новые стихи. Написаны в ночь с 22 на 23 мая) Автор: Фёдор Фёдоров, крымский поэт. Текст содержит окказионализмы. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - на Курщині і під Покровськом!.. Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви – Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Недюжинной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил к сопротивлению ВСУ в Курской области и дальнейших долгожданных Побед!.. Огромное спасибо всей команде" Очевидцев" за их важнейшую, уникальную работу, за "летопись эпохи" в лицах и историях неравнодушных достойных людей нашего времени!.. От души огромное спасибо этому прекрасному человеку за глубокое неравнодушие, активную гражданскую помощь и активную реальную помощь, волонтёрскую деятельность!.. И - сердечная Благодарность - всем нормальным, разумным людям, которые поддерживают Украину и так или иначе помогают в её Борьбе с "коричневой чумой" 21 века!..
    11