Comments by "Surveillance" (@surveillance1) on "" video.
-
@@user_nikola окрім "з оладками або млинцями і котом із псом" в селусі треба робити до холєри аби їсти ось ті оладки, творог зі сметаною, помідори, огірки, картафан.....
по факту, якшо ось хтось готує ваші оладки, це значить в неї є корова. мінімум одна. для тієї обжерливої корови треба заготовити дохрина метрів сіна (ви повинні знати шо селяни називають "метрами" сіна, якшо жили в селі). це сіно треба: скосити (ше так 15 років тому всі рученьками кіськали), обернути, якшо дощ впав - знову обернути, далі зграбати докупи (=до валу), далі рученьками на яких жили аж виступають закинути це сіно на фіру або трактор, привезти додому, скинути з фіри/прицепа і до стодоли рівномірно (в порохах всередині, шо на очі не бачиш) розкласти аби все влізло, або в копицю на вулиці. ну а якшо непреривні дощі - піzда твоєму сіну і твоя робота коту під хвіст. пєсня хараша, начінай сначала.
в селі другим хлібом називають бульбу. одні садять по навіть 30 сотих не тільки для себе, а й для худоби: корів, гусей, качок, курей... її також треба обсікати два рази, підгорнути конем, зкропити одним із десятка видів хімії від бляцьких жуків, виорати конем заплативши фірману за це, привезти якшо це на полі.
про іншу всяку живність зелену (помідори, кабачки, огірки, цибуля, фруктові дерева і кущі...) навіть не обговорюємо, оскільки це як смо собою зрозуміло.
якщо візьмем до уваги села західдної України, а саме Карпати (починаючи із Старосамбірського району Львів/обл), там селяни до вищесказаного заготовляють ше дрова вирубуючи ліс. це ше одна drudgery (важка нудна робота).
є ше ті в кого коні до всього вищесказаного. така людина взагалі як робот і нещасна. так, з кожним роком наше село перестає бути таким яким воно було раніше. тобто, продають все більше худобу (корів, коней) відмовляючись від тієї кабали. виїзджають у міста, виїзджають закордон заробляючи собі на житло у місті....
всі ті перелічені основні види робіт в нашому розумінні села є нічим іншим як - каторга яка старить людину як від роботи, так і через сонце у порівнянні із урбаністичними white collar workers (офісним планктоном). незнаю чи колись наше українське село буде таке як хоча би село у тій же Польщі. перше шо ти відчуваєш в нашому селі - фон гівнєцца ранішнього на асвальті чи звичайній дорозі села.
уміляють мене такі коменти як ваш:-) відразу розумієш, шо ви людина міська. ну або давно-давним може школярем жили в селусі і зараз у вас настальгія за тим "неймовірним" відчуттям. в той час багато селян хотіли б похбутись тієї кабали і жити у місті. шо насправді і відбувається поволі.
файно жити у селах які находяться біля великх міст. наприклад біля Львова відразу є таке село Сокільники. нуууу, це як князівське село. запашок гівнєцца там ніде не зустрінеш.
тому кажу, що дивують іноді такі коменти. люди не усвідомлюють шо таке жити в селі. вони порівнюють село із ранковим співом пташок, творогом, яблуками із свіжими помідорами. коли спитаєш, ну от чому ти не заберешся з міста в таке село? ну тобі так подобається ось цей "СОВОК вишневий коло хати", ой сорі, "САДОК вишневий коло хати", забий на все, продай усе і на ті гроші із дітьми житимеш дуже довго. відповідь - нууу, я неможу....., в мене робота, друзі...
а я б ше додав літні фудкори, розважальні заклади, качалочки, модні бутіки з торг/центрами, кіно..................................
118
-
@Nxwiw саме слово "дача" повність дає все зрозуміти.
"в п'ятницю летять туди аж курить" - і я таких багато. але основне їхнє життя проходить-то не в селі. якби то сказати..., вони їдутть в село аби помогти рідним, мотокосою покосити подвір'я, чи на городі. вони хочуть відлучитись трохи від міського тиждневого життя. але вони розуміють, шо можуть обійтись без тієї дачі, бо в них є квартира/дім у місті, де все є, місто в якому робота, друзі і решта перелічене вище мною. вони себе вважають міськими. це і - дача.
тобто, якшо співставити сільского реднека який живе в селі, то він по факту якшо вилазить в місто, то або купити собі шось на секонді, прикупити якісь будматеріали, чи на свято день міста. він після того вертається назад в понуру сільку житуху. в нього немає дачі. його так звана "дача" і є його будинок в селі.
9
-
@@AlexAndr-up4mj незнаю звідки ви пишите, але на західній Україні коли в 90их розформувались десятки ферм і людям пороздавали поля, кому повезло, той спиздив трактор, комбайн чи ЗІЛ, селюки почали вкалувати як прокажені. я це бачив будучи дитиною тоді. саджали гектари буряків, по 3-6 корів, коні.... продавали городину везучи вранці маршруткою міхами на базар....
і так тягнулось десь до кінця нульових. так, зараз це далеко не так. поступово совок в голові виходить з людей. але диназври деякі залишаються і ше задають тон іншим.
взагалі, таким господарством мають зхайматись фермера, а люди в них лише б купляли. в США стоїть десь в Канзасі біля дороги на прилавку великі дині, гарбузи і навіть без продавця. написана символічна плата за товар із розумінням свідомості людей, що туди в скриньку кинуть символічні гроші.
9
-
2
-
1