Comments by "Michael Dramov" (@mikbanzai1) on "Алексей Гончаренко" channel.

  1. 9
  2. 7
  3. 4
  4. 3
  5. Майкл Макфол, політичний аналітик, дипломат, професор Стенфордського університету, екс-посол США в РФ: Зеленський багато разів дякував Трампу, Конгресу та американському народу. Але давайте прояснимо: коли Трамп і Венс заявили, що це ВОНИ зараз допомагають Україні і що Зеленський має особисто подякувати їм, є причини сумніватися в цьому: 1. Команда Трампа заявила Україні, що вона має віддати частину територій Росії. Зеленський має подякувати їм за це? 2. Трамп заявив, що Україна не може вступити в НАТО. Зеленський має подякувати їм за це? 3. Трамп сказав, що якщо в Україні будуть міжнародні миротворчі сили, американські солдати в них брати участь не будуть. Зеленський має подякувати їм за це? 4. Команда Трампа заявила, що планує скоротити кількість американських військових у Європі. Це величезний подарунок Путіну. Зеленський має подякувати їм за це? 5. Відносини між США та Росією були офіційно відновлені без жодних попередніх умов під час зустрічі держсекретаря Рубіо та міністра закордонних справ РФ Лаврова в Саудівській Аравії. Чиновники Трампа натякнули на можливе пом’якшення санкцій проти Росії. Трамп запросив Росію знову приєднатися до G7. Зеленський має подякувати їм за це? 6. США проголосували «проти» резолюції ООН, яка засуджує вторгнення Росії в Україну. Таким чином, Трамп порвав із демократичними союзниками США та став на бік Росії, Білорусі, Північної Кореї та інших диктатур. Зеленський має подякувати їм за це? 7. А допомога, за яку Венс сьогодні вимагав подяки від Зеленського? Але ж Венс сам голосував «проти». Республіканська партія затримувала її шість місяців. А Трамп заявив, що Байден був «дурнем», коли надав цю допомогу. То за що саме Зеленський має дякувати Трампу та Венсу? Конгресу — так. Американським платникам податків — безумовно. Але Трамп наразі не зробив нічого для України. Усе, що робить команда Трампа, — це дарує подарунки Путіну. І якщо хтось має висловлювати їм подяку, то це російський диктатор.
    2
  6. 2
  7. 2
  8. 2
  9. 2
  10. 2
  11. 2
  12. 1
  13. 1
  14. 1
  15. 1
  16. 1
  17. 1
  18. 1
  19. 1
  20. протягом тисячолітньої історії українці завжди вміли бити московитів-орків, які вкрали своє ім'я в українців, називаючи себе "раісянами". Пам'ятаємо битви при Конотопі, Орші, Улі, де українці навіть малими силами били московську орду дощента. Усі перемоги московити здобували лише тоді, коли билися разом із українцями. Вони перемогли під Полтавою тільки тому, що шведське каре було пробите українською козацькою лавою Семена Палія, а самі орки сиділи в окопах. Тепер ці вони виставляють як «перемога руської зброї». У 1618 р.військо українського гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного разом із литвинами (білорусами) та поляками зайшли до Москви - був у 1619р. підписаний позорний для московитів московським царем Олексієм Михайловичем Деулінський Договір (українсько військо було у Калузі..) Слава Україні! Смерть ворогам!
    1
  21. 1
  22. 1
  23. 1
  24. 1
  25. 1
  26. До жовтня 1919 року армія Нестора Махна відступала під натиском офіцерських та козацьких частин. Тубільна (чеченська) кіннота знаходилася в другому ешелоні, займаючись грабунками та насильством. За спогадами очевидців, навіть латиські стрілки не були настільки жорстокі, як чеченці. Свідчить офіцер Тубільної (Чеченської) дивізії Дмитро де Вітт: «Питома вага чеченця як воїна невелика; за вдачею він – розбійник-абрек, і до того ж не зі сміливих: жертву собі завжди намічає слабку і у разі перемоги над нею стає жорстоким до садизму». Біля села Перегонівка ударна козача група в 20 тис. багнетів і 10 тис. шабель була буквально знищена. Результат битви вирішила махновська кіннота під командуванням інспектора кавалерії Дорожа. Останню вирішальну атаку повів сам Нестор Іванович. Лаву кавалерії підтримав кулеметний полк Фоми Кожина – близько сотні тачанок, зведених в один ударний кулак. Унікальний винахід батьки Махна, у маневрених боях було, шо його тачанки буквально топили супротивника у потоці розпеченого свинцю. Траплялися випадки, коли хлопці «викошували» цілі полки. Тачанка досі залишається символом махновщини. Нічна битва під Перегонівкою вважається найкривавішою та найважчою за всі роки махновщини. 51-й Литовський офіцерський полк повністю порубаний, 1-й та 2-й Лабінські пластунські полки здалися. Каре з 1-го Сімферопольського, 2-го Феодосійського та Керч-Єнікальського офіцерських полків чинило запеклий опір, але повстанці вдарили з тилу, і лад розпався. Гнали офіцерів 25 верст, покриваючи поля порубаними тілами, топили у річці. 6 тисяч денікінців було вбито, ще стільки ж потрапили в полон. Здавалося б, настав час показати себе Тубільній Чеченській кінній дивізії! Проте грабувати й ґвалтувати селянок набагато легше… У першому ж бою біля фатальної Перегонівки «непереможні горяни» втратили третину нукерів. «Салоїди», яким «сам Аллах звелів бути рабами джигітів», неодноразово сходилися до рукопашної, а під завісу бою буквально розстріляли кілька туземних (чеченських) ескадронів із кулеметних тачанок. Махновці вміли наступати в зімкнутому кінному строю і недаремно уславилися «рубаками». Червоний комбриг Михайло Рибаков згадував, як запросто, «одним ударом розрубувалася голова, шия та півтулуба, або півголови скошувалося так точно, ніби різали кавун». Фома Кожин (крайній праворуч) буквально знищував горян. де Вітте: «Рани у чеченців були здебільшого смертельні. Я сам бачив розрубані черепи, бачив відрубану начисто руку, плече, розрубане до 3-4-го ребра, та інше. – так могли рубати лише добре навчені кавалерійські солдати чи козаки». Дику дивізію погнали дніпровськими берегами, як перелякане стадо. Страшні для мирного та беззбройного населення, «лихі» кавказці щоразу зазнавали принизливих поразок від Махно, несучи при цьому абсолютно жахливі втрати. Махнівці мали по відношенню до горян-чеченців люту ненависть. Полонений білий офіцер міг розраховувати на швидку смерть, солдатів-слов'ян взагалі випускали на волю. Горянам це не загрожувало. Куля у таких випадках здавалася для них рідкісним щастям. У бою під Олександрівськом (Запоріжжя) полк Кожина розстріляв два полки «тубільців», вирізавши інших у шабельній атаці. Втрати українців становили 40 осіб, втрати джигітів більше – 1200 вершників. Остаточно Дика дивізія була добита 11 листопада у нічному бою під Катеринославом (Дніпропетровськ). Горців знищили в кавалерійській рубці, багато хто втік і потонув у Дніпрі. 700 людей потрапили до полону. Вранці їх обливали гасом і спалювали, або повільно рубали шашками на дрібні шматки. Учасник махновського руху Герасименко писав: «Найбільше дісталося кавказьким частинам – чеченцям та іншим. Їх за місяць загинуло кілька тисяч. Наприкінці листопада маси чеченців категорично заявили, що не бажають більше воювати з Махном, самовільно покинули пости та поїхали до себе на Кавказ. Так почався загальний розпад денікінської армії». Після махновського розгрому генералу Ревішину вдалося сформувати нову дику дивізію. Дивізію перекинули до Криму. Ось що пише генерал Яків Слащов-Кримський: «Чудові грабіжники в тилу, ці горці наліт червоних на початку лютого на Тюп-Джанкой чудово проспали, а потім так само розбіглися, кинувши всі гармати». До Джанкою прорвався «блукаючий» полк махновців. Українська мова нападників миттєво відновила в мізках гірських «мачо» моторошні картини боїв осені 1919 р., і вони одразу ж здриснули.
    1
  27. 1