Comments by "Alex Quick" (@alex_quick) on "Если Украину придумал Ленин, то Путина придумал Вассерман" video.

  1. М.П.Боткин говорил о своей принадлежности к русскому народу: “И знать не хочу звереподобную пародию на людей, и считаю для себя большим несчастьем, что родился в Россиию. Ведь вся Европа смотрит на Россию, почти как на людоеда. Я не раз испытывал стыд, что принадлежу к дикой нации.”
    83
  2. «Есть у русского человека бескорыстная любовь к подлости. Он ничего с этого иметь не будет, но гадость ближнему сделает» Н.В. Гоголь. А еще добавил: «Любовь к отечеству превратилась в приторное хвастанье. Доказательством тому, наши так называемые квасные патриоты: после их неуместных похвал - только хочется плюнуть на Россию».
    56
  3. "Русская история до Петра Великого - одна панихида, а после Петра - одно уголовное дело..." - Ф. Тютчев.
    9
  4. Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він:— Покажіть кухлик той, що з краю. Продавщиця:— Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. І сказав їй мудрий дід:— Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.
    4
  5. Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він:— Покажіть кухлик той, що з краю. Продавщиця:— Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. І сказав їй мудрий дід:— Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.
    3
  6. В правописании наблюдать надлежит, 1) чтобы оно служило к удобному чтению каждому знающему российской грамоте, 2) чтобы не отходило далече от главных российских диалектов, которые суть три: московский, северный, украинский,90 3) чтобы не удалялось много от чистого выговору, 4) чтобы не закрылись совсем следы произвождения и сложения речений. див. Ломоносов, Російская грамматика, Глава 5, О Знаках
    3
  7. "Я не горжусь, что я русский, я покоряюсь втому положению. И когда я думаю... о красоте нашей истории до проклятьіх монголов и до проклятой Москвьі, еще более позорной, чем сами монгольі, мне хочется броситься на землю и кататься в отчаянии от того, что мьі сделали..." - Толстой А.К. Из письма другу Б. М. Маркевичу 26 апреля 1869 года. Собрание сочинений в 4-х тт. Т. 4. - М., 1964
    3
  8. В правописании наблюдать надлежит, 1) чтобы оно служило к удобному чтению каждому знающему российской грамоте, 2) чтобы не отходило далече от главных российских диалектов, которые суть три: московский, северный, украинский,90 3) чтобы не удалялось много от чистого выговору, 4) чтобы не закрылись совсем следы произвождения и сложения речений. див. Ломоносов, Російская грамматика, Глава 5, О Знаках
    2
  9. 1. Мова - то серце народу: гине мова - гине народ. 2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ. 3. Літературна мова - то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її. 4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об'єднанню нації. 5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією. 6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис. 7. Головний рідномовний обов'язок кожного свідомого громадянина - працювати для збільшення культури своєї літературної мови. 8. Стан літературної мови - то ступінь культурного розвою народу. 9. Як про духовну зріліть окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови. 10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов'язки свого народу.
    1
  10. Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑ̽ˈjɪnʲsʲkɑ̽ ˈmɔwɑ̽], історичні назви — ру́ська, руси́нська[9][10][11][* 2]) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Є державною мовою в Україні[12].
    1
  11. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції діалектів трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення[33]. У XVIII—XX століттях українська мова зазнавала утисків із боку польської та російської влади[* 6]. Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. доктор філологічних наук Костянтин Тищенко стверджує, що українська мова у фонетиці та граматиці має більше спільних рис із верхньолужицькою та білоруською мовами (29 спільних рис), нижньолужицькою мовою (27 спільних рис), чеською та словацькою мовами (23 спільні риси), польською мовою (22 спільні риси), хорватською та болгарською мовами (21 спільна риса), сербською та македонською мовами (20 спільних рис), вимерлою полабською мовою (19 спільних рис), словенською мовою (18 спільних рис), ніж із російською (11 спільних рис).
    1
  12. Найближчою генеалогічно до української є білоруська мова[40][41][42] (починаючи з IX—XI століття обидві мови частково формувалися на спільній діалектній базі, зокрема північна діалектна група української мови брала участь у формуванні розмовної білоруської мови[43], обидва народи до XVI століття мали спільну писемну книжну українсько-білоруську мову[44][45]). Згідно з теорією професора К. М. Тищенка, у лексичному плані найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики), потім польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та російська мова (62 % спільної лексики)[47]. Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37 %, а шведська від норвезької на 16 %.
    1
  13. 24 Канал: Московія нав'язувала "великорусский язык": чим відрізняється українська мова від російської. Жодної "спільної колиски" для української, російської та білоруської мов не існувало. Українська походить від народної мови Київської Русі, а російська – від нині мертвої старослов'янської, чи церковнослов'янської, яку штучно створили Кирило та Мефодій у IX сторіччі і яка була офіційною у Русі. Після розпаду Київської імперії, українська і російська мови й надалі йшли цілком різними шляхами розвитку. У фонетиці та граматиці українська мова має понад 20 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою, польською, хорватською та болгарською мовами. Із російською – лише 11. За словами кандидата історичних наук Василя Кметя, у XIV – XVI сторіччях існувала середньоукраїнська мова. На її прикладі можна побачити, як руська писана ділова мова повністю відрізняється від староболгарської чи архаїчної церковнослов'янської. "На розвиток мови впливає культурне середовище, торговельні зв'язки, читання певної літератури, взаємовпливи з іншими мовами", – додав Кметь. Наприклад, російською фраза "женится на ней". Прийменник "на" означає дію над кимось. Тобто у Московії чоловік мав у сім'ї більші права, ніж жінка, вона була нижча у суспільстві. Українською це перекладається як "одружитися з нею", як союз рівних між собою, бо у нашій ментальності чоловік і жінка були рівноправними у сім'ї. І таких прикладів чимало. "Українською мовою – "виховувати", російською – "воспитывать". Українською "виховувати" – від слова ховати дитину від зла, від злого ока, від поганих вчинків. А в російській "воспитывать" – банально від слова "питать". "Больница" – від слова "боль", "лікарня" – від слова "ліки", "лікувати". "Громадянин" – від слова "громадити", "збирати докупи", тобто громадянин як частина якоїсь цілісності. А "гражданин" – від слова "городянин", просто мешканець міста", –розповіла Добосевич. Філологиня наводить українське слово "перемогти" і російське "победить". Перемогти від слова "могти", тобто це так зване модальне дієслово, яке вказує на можливість людини чинити якусь дію. А в російській мові "победить" – "по беде", тобто те, що відбулося після якоїсь біди. Якась пасивність в слові "победить", перечекав біду і вже "победа".
    1
  14. був, є і буде і Луганськ , і Донецьк, і Крим...- це Україна! 🇺🇦вподобайка! 👍дякую! 💙💛
    1
  15. 💙💛👍🇺🇦🔱
    1
  16. «Ложь, ложь, ложь... Ложь - во спасение, ложь - во искупление вины, ложь - достижение цели, ложь - карьера, благополучие, ордена, квартира... Ложь! Вся Россия покрылась ложью как коростой» - Василий Шукшин. ))
    1
  17. штучні мови... російська - див. вікі
    1
  18. буде знищен окупант і ворог України назавжди!
    1
  19. залишиться МНР?
    1
  20. Історія великоросів починається із «Залешанської землі», з Московії, які ніколи не були Руссю. Навіть професори Московського університету С. М. Соловйов і В. О. Ключевський крізь зуби визнавали: так, Русь за старих часів була, але великороси як народ з'явилися аж у XVI–XVII століттях. Отож і посягати на Русь не було підстав.
    1
  21. Московское государство возникло благодаря татарскому игу. Московские цари, далеко не закончив еще «собирание русской земли», стали собирать земли западного улуса великой монгольской монархии. Москва стала мощным государством лишь после завоевания Казани, Астрахани и Сибири. Русский царь явился наследником монгольского хана. «Свержение татарского ига» свелось к замене татарского хана православным царем и к перенесению ханской ставки в Москву. Даже персонально значительный процент бояр и других служилых людей московского царя составляли представители татарской знати. Русская государственность в одном из своих истоков произошла из татарской, и вряд ли правы те историки, которые закрывают глаза на это обстоятельство или стараются преуменьшить его значение. Но если такое иг-норирование татарского источника русской государственности оказывается возможным, то, конечно, потому что во внутреннем содержании и в идеологическом оправдании русской государственности ярко выступают элементы, не находящие прямых аналогий в татарской государственности: это — православие и византийские традиции. Чудо превращения татарской государственности в русскую осуществилось благодаря напряженному горению религиозного чувства, благодаря православно-религиозному подъему, охватившему Россию в эпоху татарского ига. Это религиозное горение помогло древней Руси облагородить татарскую государственность, придать ей новый религиозно-этический характер и сделать ее своей. Произошло обрусение и оправо-славление татарщины, и московский царь, оказавшийся носителем этой новой формы татарской государственности, получил такой религиозно-этический престиж, что перед ним поблекли и уступили ему это место все остальные ханы западного улуса. Массовый переход татарской знати в православие и на службу к московскому царю явился внешним выражением этой моральной притягательной силы. Письма и заметки Н. С. Трубецкого / Вступит. ст. В. Н. Топорова; Подгот. к изд. Р. Якобсона при участии X. Барана, О. Ронена, М. Тейлор; Пер. предисл. В. А. Плунгяна; Пер. примеч. В. А. Плунгяна и Д. А. Паперно под ред. В. А. Плунгяна; Пер. и ред. указателей Д. В. Сичинавы.— М.: Языки славянской культуры, 2004.— 608 с., ил., разд. пат. i—lxxvi; I—XVI; l—504, вклейка после с. 218.
    1
  22. див. вікі - штучні мови - і там знаходимо російська ))
    1
  23. «У кривавому болоті московського рабства, а не в суворій славі норманської епохи стоїть колиска Росії. Змінивши імена і дати, побачимо, що політика Івана III і політика сучасної московської імперії є не просто схожими, а й тотожними… Росія породжена й вихована у потворній і приниженій школі монгольського рабства. Сильною вона стала тільки тому, що в майстерності рабства виявилася не-перевершеною. Навіть і тоді, коли Росія стала незалежною, вона й далі залишалася країною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба з величчю монгольського володаря, якому Чингісхан заповів підкорити світ… Політика Росії — незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка російської політики — підкорити світ і правити в ньому — є й буде незмінною. Московський панславізм — це лише одна з форм московського загарбництва». Карл МАРКС
    1
  24. Історія великоросів починається із «Залешанської землі», з Московії, які ніколи не були Руссю. Навіть професори Московського університету С. М. Соловйов і В. О. Ключевський крізь зуби визнавали: так, Русь за старих часів була, але великороси як народ з'явилися аж у XVI–XVII століттях. Отож і посягати на Русь не було підстав.
    1
  25. …великороссы — термин, искусственно введенный в 19 в. Малая Советская Энциклопедия. Том седьмой: Прямая—Скулы. М.: Акционерное общество «Советская Энциклопедия», 1930. — Стб. 506.
    1
  26. Ось що про предків росіян (великоросів) писав російський історик Василь Ключевський: «Перші удільні князівства, на які, починаючи з XII століття, розпалася Київська Русь, також не були етнічно однорідними. На північному сході Руси в результаті підкорення фінських племен тоді формувалася нова етнічна група, яку у XIX століття іменували великоросами»[20] Ключевский В. О. Сочинения, т. 1. — Москва, 1956. — С. 292—315.
    1
  27. Добрая госпожа, есть далекая страна, вы не знаете её, это — Московия. Булгаков М.
    1
  28. Для маленького немецкого землячества, занесенного в позолоченную клетку шарашки в сердце дикой беспорядочной Московии, единственным близким и понятным здесь человеком только и был этот майор неприятельской армии, всю войну сеявший среди них раскол и развал. Солженіцин О.
    1
  29. Карл Маркс у своїй праці «Викриття дипломатичної історії XVIII століття» зазначав:[15] Колискою Московії було криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава епохи норманів. А сучасна Росія є не що інше, як перетворена Московія.
    1
  30. «Есть у русского человека бескорыстная любовь к подлости. Он ничего с этого иметь не будет, но гадость ближнему сделает» Н.В. Гоголь. А еще добавил: «Любовь к отечеству превратилась в приторное хвастанье. Доказательством тому, наши так называемые квасные патриоты: после их неуместных похвал - только хочется плюнуть на Россию».
    1
  31. М.П.Боткин говорил о своей принадлежности к русскому народу: “И знать не хочу звереподобную пародию на людей, и считаю для себя большим несчастьем, что родился в Россиию. Ведь вся Европа смотрит на Россию, почти как на людоеда. Я не раз испытывал стыд, что принадлежу к дикой нации.”
    1
  32. 1. Мова - то серце народу: гине мова - гине народ. 2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ. 3. Літературна мова - то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її. 4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об'єднанню нації. 5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією. 6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис. 7. Головний рідномовний обов'язок кожного свідомого громадянина - працювати для збільшення культури своєї літературної мови. 8. Стан літературної мови - то ступінь культурного розвою народу. 9. Як про духовну зріліть окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови. 10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов'язки свого народу.
    1
  33. «У кривавому болоті московського рабства, а не в суворій славі норманської епохи стоїть колиска Росії. Змінивши імена і дати, побачимо, що політика Івана III і політика сучасної московської імперії є не просто схожими, а й тотожними… Росія породжена й вихована у потворній і приниженій школі монгольського рабства. Сильною вона стала тільки тому, що в майстерності рабства виявилася не-перевершеною. Навіть і тоді, коли Росія стала незалежною, вона й далі залишалася країною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба з величчю монгольського володаря, якому Чингісхан заповів підкорити світ… Політика Росії — незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка російської політики — підкорити світ і правити в ньому — є й буде незмінною. Московський панславізм — це лише одна з форм московського загарбництва». Карл МАРКС
    1