Comments by "Alex Quick" (@alex_quick) on "«Нас ничему не учили, сразу кинули на передок!» Пообщался с пленными студентами из Донбасса" video.

  1. смерть ворогам України!
    3
  2. і Луганськ, і Крим, і Донецьк... - все це Україна! 💙💛дякую! 🇺🇦👍вподобайка!
    3
  3. 🇺🇦👍👍👍🔱
    3
  4. 🤣👍
    2
  5. хто такі русскіє, з якого роду племені? русскіє, як етнос - це штучна назва, яка з'явилася при ссср, як і великорос при російській імперії ))
    2
  6.  @laraorange  росіяни - це не слов'яни, тому не знають слов'янської мови, як ти наприклад ))
    2
  7. я пишу тобі, а ти ігноруєш мене. чому?
    2
  8. якщо ти мене не розумієш, тоді чому відповідає саме на мої речення? наприклад, де я грубий ? 😉
    2
  9. лєнін чи сталін були русскімі? може петро 1 чи катерина? поясніть хто ж такі русскіє? ))
    2
  10. Ось що про предків росіян (великоросів) писав російський історик Василь Ключевський: «Перші удільні князівства, на які, починаючи з XII століття, розпалася Київська Русь, також не були етнічно однорідними. На північному сході Руси в результаті підкорення фінських племен тоді формувалася нова етнічна група, яку у XIX століття іменували великоросами»[20] Ключевский В. О. Сочинения, т. 1. — Москва, 1956. — С. 292—315.
    2
  11. …великороссы — термин, искусственно введенный в 19 в. - 😉ТАДА!!!... )) Малая Советская Энциклопедия. Том седьмой: Прямая—Скулы. М.: Акционерное общество «Советская Энциклопедия», 1930. — Стб. 506.
    2
  12. після великоросів тепер з'явилися русскіє, а куди зникли великороси, а до цього московити? невже всі русскіє їх знищили...? чи може це одне й те саме? ))
    2
  13. проблема не в тому хто ти, а те, що росіяни соромляться цього і приписують собі історію Русі. Хоча в реальності росіяни це фіно-угро-татари і відношення до Русі, русинів не мають. Смоленськ - це в основном білоруси, які раніше називалися литвинами. Тільки південні білоруси мають спільні корені з українцями на поліссі і волині. Хоча саме на Волині аж до Берéстя (Брест-Литовський, зараз Брест) розмовляли українською аж за до ссср. Ще Курськ, Бєлгород і до Кубані щось мають спільне з тими племенами і народами Русі. Все інше на рф це не слов'яни! Тепер питання, де тут русскіє і куди зникли великороси і московити? Всі ж ми знаємо, що росіяська імперія з'явилася тільки в 1721 році, а до цього була Московія чи Московське царство і жили московити і про русскіх, як етнос ніхто не знає. Те саме було при російської імперії - русского етноса такого чи народа не було, були великороси. Так, великороси називали тоді українців - русинів малоросами - така ж штучна назва, як і великорос і ніякого відношення до етносу теж не має. Тоді випливає, що русскіє - це росіяни. Тобто це і чукча, і чеченець, дагестанець, калмик, якут... ))
    2
  14. генетика показала, що спорідненість українців найбільше з Словаками. Також є з прикордоними частинами рф - Від Курська до Кубані. Все інше має суттєвий вміст фінських генів. Русь і русскій - це взагалі різні явища, і до етноса племен Русі немає відношення. Зараз русскій взагалі штучно притянутий, як великорос. Тому використовуючи русскій - мають наувазі російський - тобто якут - русскій, чеченець - русскій. При Русі було поняття руський і воно відносилося до церковної конфесії - тобто цим називали всіх людей, що вірили в церков Русі. А це теж не належило до етноса (племені). Руським міг стати будь хто, навіть бусурманин (мусульманин), тобто татарин, фін, араб... )) Жодне джерело не пише про масове переселення русинів на північ чи схід чи ще кудись... Ті люди які жили 1000 років тому так і живуть по сьогодні. Звісно що були міграції, але не народами. Єдине велика міграція в ті часи було з угорцями, які зі сходу мігрували через Русь на сучасну Угорщину. Але звісно щось не всі 100% пішли. На мою думку, найбільша міграція українців (тих русинів) було при ссср, особливо при депортаціях, ссилках чи ув'язнення на території рф. Але ж знову, це маленький відсоток по відношенню до всього народу України і тих народів, що вже проживали на рф.
    2
  15. Слід відзначити ще одну очевидну істину: доріг, що з'єднували у XII столітті суздальську землю Моксель із землями Києва, практично не існувало. Усі землі між ними були вкриті дрімучими лісами й непрохідними болотами. Не було потреби наддніпрянським слов'янам втікати «за тридев'ять земель», щоб заховатися від печенігів, половців або монголо-татар, — навколо простиралися свої рідні ліси. І кочівники пересувалися по відкритій місцевості, забезпечуючи коней пашею. Ще М. М. Карамзін писав: «Татари не полюбляли воювати в зимовий час, без паші…» Рухалися вони зазвичай із півдня або сходу. Лише вигнані з наділів князі та їхні дружини прямували на північний схід, прихоплюючи собі нові володіння, разом із фінськими племенами, що жили на тих землях. А з князьками йшли отці-місіонери, допомагаючи «зросійщувати» землю
    2
  16. Така правда. Про неї писав В. О. Ключевський: «…Великоруське плем'я… було наслідком нових різноманітних впливів… причому у краї, що лежав поза старою корінною Руссю і в XII ст. був більше інородницьким, ніж руським краєм… Фінські племена розташовувалися серед лісів і боліт центральної й північної Росії ще в той час, коли тут не було помітно жодних слідів присутності слов'ян» [5, с. 41]. Ще раніше цю думку висловив М. М. Карамзін: «… Жили тоді… Меря навколо Ростова й на озері Кле-щині, або Переславському; Мурома на Оці, де ця ріка впадає у Волгу;… Чудь в Естонії й на Схід до Ладозького озера; Нароватам, де Нарва;… Весь на Білоозері; Перм у названій так губернії;… Печора на річці Печорі. Деякі із цих народів уже зникли в новітні часи або змішалися з Росіянами…» [1, том 1, с. 45].
    2
  17. І підсумував у своїй книзі професор В. О. Ключевський на с 44: «… Наша великоросійська фізіономія не зовсім точно відтворює спільнослов'янські риси… (що) з великою ймовірністю ставлять на карб фінського впливу». особливо, якщо глянути на Єльцина, чи нинішнього вічного царя рф ))
    2
  18. отож, тому приходимо до того, з чого почали - хто такі русскіє? )) виходить - це штучна назва, яка по суті значить росіяни ))
    2
  19. окупант України буде знищен!
    2
  20. причому тут Русь до російської федерації? )) чому московію перейменували в російську імперію, а не руську? ))
    1
  21. по відношенню до автора цієї гілки, я виявляється знаю і розумію слов'янські мови ))
    1
  22. ларі помаранчевій, звідки ви взяли, що я називаю вас ра шис том?
    1
  23. Історія великоросів починається із «Залешанської землі», з Московії, які ніколи не були Руссю. Навіть професори Московського університету С. М. Соловйов і В. О. Ключевський крізь зуби визнавали: так, Русь за старих часів була, але великороси як народ з'явилися аж у XVI–XVII століттях. Отож і посягати на Русь не було підстав.
    1
  24. В. О. Ключевский. Курс Русской Истории. 1. (із 8.) На обширном пространстве от Оки до Белого моря мы встречаем тысячи нерусских названий городов, сёл, рек и урочищ. Прислушиваясь к этим названиям, легко заметить, что они взяты из какого-то одного лексикона, что некогда на всём этом пространстве звучал один язык, которому принадлежали эти названия, и что он родня тем наречиям, на которых говорят туземное население нынешней Финляндии и финские инородцы Среднего Поволжья, мордва, черемисы. Так, и на этом пространстве, и в восточной полосе Европейской России встречаем множество рек. названия которых оканчиваются на ва: Протва, Москва, Сылва, Косва и т. д. У одной Камы можно насчитать до 20 притоков, названия которых имеют такое окончание. Vа по-фински значит вода. Название самой Оки финского происхождения: это - обрусевшая форма финского joki, что значит река вообще. Даже племенные названия мери и веси не исчезли бесследно в центральной Великороссии: здесь встречается много сёл и речек, которые носят их названия. Уездный город Тверской губернии Весьегонск получил своё название от обитавшей здесь веси Егонской (на реке Егоне). Определяя по этим следам в географической номенклатуре границы расселения мери и веси, найдём, что эти племена обитали некогда от слияния Суховы и Юга, от Онежского озера и реки Ояти до средней Оки, захватывая северные части губерний Калужской, Тульской и Рязанской. Итак, русские переселенцы, направлявшиеся в Ростовский край, встречались с финскими туземцами в самом центре нынешней Великороссии. 👇продовження
    1
  25. початок☝2. Надобно допустить некоторое участие финского племени в образовании антропологического типа великоросса. Наша великорусская физиономия не совсем точно воспроизводит общеславянские черты. Другие славяне, признавая в ней эти черты, однако замечают и некоторую стороннюю примесь: именно скулистость великоросса, преобладание смуглого цвета лица и волос и особенно типический великорусский нос, покоящийся на широком основании, с большой вероятностью ставят на счёт финского влияния. 👇продовження
    1
  26. початок☝3. То же влияние, кажется, было небезучастно и в изменении древнерусского говора. В говоре древней Киевской Руси заметны три особенности: 1) она говорила на о, окала; 2) звуки ц и ч мешались, замещали друг друга; 3) в сочетании гласных и согласных соблюдалась известная фонетическая гармония: звуки согласные гортанные г, к и х сочетались с твёрдыми гласными а, о, ы, у, э и с полугласным ь, а зубные, или свистящие, з, с и ц и нёбные, или шипящие, ж, ч и ш - с мягкими гласными я, е, и, ю и с полугласным ь; сюда же можно отнести и мягкое окончание глаголов в 3-м лице обоих чисел (пишеть, имуть) . Следы этих особенностей находим в остатках древней письменности XII и XIII вв. В иностранных словах при переходе их в русский язык неударяемые звуки а и с заменялись звуком о: Торвард - Трувор, Елена - Олёна. Киевская Русь сочетала гортанное к с твёрдым ы, а зубное ц или нёбное ч - с мягким и или ь: она говорила Кыев, а не Киев, как говорим мы вопреки правилам древней русской фонетики, требовавшей, чтобы к при встрече с и перезвуковывалось в ц или ч: отсюда форма в одной южнорусской рукописи XII в. «Лучино евангелие» (от Луки). Эта древняя фонетика сохранилась отчасти в наречии малороссов, которые говорят: на полянци, козаче. Мы, великороссы, напротив, не сочетаем ц и шипящие ж и ш с мягкими гласными, говорим: кольцо, шыре, жизнь, и не сумеем так тонко выговорить соединённых с этими согласными мягких гласных, как выговаривает малоросс: отъця, горобъця. Далее, в древнем южном говоре заметно смешение или взаимное заместительство звуков ц и ч: в Слове о полку Игореве веци и вечи, галичкый. продовження 👇
    1
  27. початок☝4. Те же особенности имел в XII в. и частью сохранил доселе говор новгородский: в поучении архиепископа Илии-Иоанна духовенству гыбять (гибнуть), простьци и простьчи, лга (льзя), или в договоре 1195 г. с немцами немечьскый и немецкый, послухы и послуси. Признаки той же фонетики замечаем и в говоре на верхнем Днепре: в смоленском договоре 1229 г. немечкый, вереци (церковнославянское врещи - тащить), гочкого (готского). Значит, некогда по всему греко-варяжскому пути звучал один говор, некоторые особенности коего до сих пор уцелели в говоре новгородском. Если вы теперь со средней Волги, например от Самары, проведёте по Великоросии несколько изогнутую диагональную черту на северо-запад так, чтобы Москва, Тверь, Вышний Волочок и Псков остались немного левее, а Корчева и Порхов правее, вы разделите всю Великороссию на две полосы, северо-восточную и ЮГО-западную: в первой характерный звук говора есть о, во второй - а, т. е. звуки о и е без ударения переходят в а и я (втарой, сямой) . продовження👇
    1
  28. початок☝5. Владимирцы, нижегородцы, ярославцы, костромичи, новгородцы окают, говорят из глубины гортани и при этом строят губы кувшином, по выражению русского диалектолога и лексикографа Даля. Рязанцы, калужане, смольняне, тамбовцы, орловцы, частью москвичи и тверичи акают, раскрывают рот настежь, за что владимирцы и ярославцы зовут их «полоротыми». Усиливаясь постепенно на запад от Москвы, акающий говор переходит в белорусское наречие, которое совсем не терпит о, заменяя его даже с ударением звуками а или у: стол - стал или стул. Первый говор в русской диалектологии называется северным, а второй южным великорусским поднаречием. Другие особенности обоих поднаречий: в южном г произносится как придыхательное латинское h, е близко к у и мягкое окончание 3-го лица глаголов (ть), как в нынешнем малорусском и в древнем русском (векоу - веков, в договоре 1229 г. узяти у Ризе - взять в Риге); в северном г выговаривается как латинское g, в в конце слов твёрдо, как ф, твёрдое окончание 3-го лица глаголов (ть). продовження👇
    1
  29. початок☝6. Но и в северном поднаречии различают два оттенка, говоры западный новгородский и восточный владимирский. Первый ближе к древнерусскому, лучше сохранил его фонетику и даже лексикон - новгородцы говорят кольце, хороше и употребляют много старинных русских слов, забытых в других краях Руси: граять (каркать), доспеть (достигнуть), послух. Владимирский говор более удалился от древнего, господствующий звук о произносит грубо протяжно, утратил древнее сочетание гласных с согласными, в родительном падеже единственного числа местоимений и прилагательных г заменяет звуком в (хорошово). Москва и в диалектологическом отношении оказалась таким же связующим узлом, каким была она в отношении политическом и народнохозяйственном. Она стала в пункте встречи различных говоров: на северо-западе от неё, к Клину, окают по-новгородски, на востоке, к Богородску, - по-владимирски, на юго-западе, к Коломне, акают по-рязански, на западе, к Можайску, - по-смоленски. Она восприняла особенности соседних говоров и образовала своё особое наречие, в котором совместила господствующий звук южного говора с северным твёрдым окончанием 3-го лица глаголов и с твёрдым г, переходящим в конце слов в к (сапок) , а в родительном падеже единственного числа местоимений и прилагательных в в. Зато московское наречие, усвоенное образованным русским обществом как образцовое, некоторыми чертами ещё далее отступило от говора древней Киевской Руси: гаварить по-масковски значит едва ли ещё не более нарушать правила древнерусской фонетики, чем нарушает их владимирец или ярославец. Московский говор - сравнительно позднейший, хотя его признаки появляются в памятниках довольно рано, в первой половине XIV в., в одно время с первыми политическими успехами Москвы. Кажется, в духовной Ивана Калиты 1328 г. мы застаём момент перехода от о к о, когда рядом с формами отця, одиного, росгадает читаем: Андрей, аже вместо древнего оже - ежели. продовження 👇
    1
  30. початок☝7. Таким образом, говоры великорусского наречия сложились путём постепенной порчи первоначального русского говора. Образование говоров и наречий - это звуковая, вокальная летопись народных передвижений и местных группировок населения. Древняя фонетика Киевской Руси особенно заметно изменялась в северо-восточном направлении, т. е. в направлении русской колонизации, образовавшей великорусское племя слиянием русского населения с финским. Это наводит на предположение о связи обоих процессов. Даль допускал мысль, что акающие говоры Великороссии образовались при обрусении чудских племён. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя её твёрдыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60 финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать, пурга, ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики, чудская примесь портила говор, внося в него чуждые звуки и звуковые сочетания. Древнерусский говор в наибольшей чистоте сохранился в наречии новгородском; в говоре владимирском мы видим первый момент порчи русского языка под финским влиянием, а говор московский представляет дальнейший момент этой порчи. 👇продовження
    1
  31. початок☝8. Несколько отчётливее выступает в памятниках и преданиях взаимное отношение обоих встретившихся племён в области поверий. Здесь замечаем следы живого обмена, особенно с финской стороны. Народные обычаи и поверья великороссов доселе хранят явственные признаки финского влияния.
    1
  32. Что Москва — слово финское и что будущая столица Великороссии была, употребляя колонизационные термины, «укрепленной факторией» в финской стране, это все знают, как и то, что окрестности Москвы были чрезвычайно густо заселены еще в доисторические времена, так что изображать возникновение этого города как заселение «культурными славянами» совершенно дикого места можно, только игнорируя всем опять–таки известные археологические данные. Покровский М. Н. Возникновение Московского государства и «великорусская народность».— Историческая наука и борьба классов. Историографические очерки, критические статьи и заметки. Выпуск 1./ Покровский М. Н.— М.—Л.: Соцэкгиз, 1933.— С. 267–284.
    1
  33. росіяни, учіть свою історію, свої народи - починайте із Золотої Орди - саме тоді почалася зароджуватися ваша державність, як улус Московський з фінськими і татарськими пелеменами. І не лізте в історію інших народів і на чужі землі... хоча я розумію, що генетика вас зове захоплювати і окуповувати як орда. Але ж монголи ж зараз цього не роблять і мирно собі живуть - вони стали більш цивілізованими ніж ви?
    1
  34. які галичани? )) сам же написав, що зараз всі слов'янські змішані, тобто всі русскіє? поляки, словаки, чехи, хорвати, болгари, ... ))
    1
  35. скажу більше... деякі якути, чеченці, ... теж вважають себе русскімі, хоча можуть бути тільки на половину якутом, чеченцем, ... а де які взагалі чистим (оба батьки) якутом, чеченцем... наприклад Сурков який наполовину чеченець )) І питання до автора цієї гілки - у вас мама хто? наполовину якутка чи може чеченка, чучкча, татарка, калмичка, інгушетка, ... )) поняття, хто ж такі русскіє - стає рівним поняття росіський, так як всі росіяни хочуть бути ними, але не знають, що це є в дійсності... як і колись великоросом став лєнін - якій ніякого відношення до словян не мав ))
    1
  36. і все залишається, як і було - русскіє, як етнос - штучна назва, яка з'явилася при ссср , як і великорос при російській імперії ))
    1
  37. або русскіє - це синонім росіяни, а саме чукчи, інгушети, калмики, якути, чуваши,... ))
    1
  38. це було, є і буде Україна 🇺🇦 ))
    1
  39. а совок вже давно пішов за російським кораблем ))
    1
  40. недруг тільки прокинувся і проспав розвала ссср ? 🤣👍
    1