Comments by "Alex Quick" (@alex_quick) on "«Славянск больше не хочет в ДНР, но мы его все равно захватим!». Боевик угрожает городу войной" video.

  1. 12
  2. 10
  3. 6
  4. 4
  5. 4
  6. Перша публікація 1944 року Любіть Україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води, В годину щасливу, і в радості мить,  любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву,  вишневу свою Україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами… Любіть Україну всім серцем своїм і всіма своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна  як очі її ніжно-карі… Вона — у зірках, і у вербах вона,  і в кожному серця ударі, у квітці, й пташині, в кривеньких тинах,  у пісні у кожній, у думі,  в дитячій усмішці, в дівочих очах  і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора,  живе у стежках, у дібровах,  у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,  і в хмарах отих пурпурових, в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах,  в багнетах, що в тьмі пробивали нам путь до весен, і світлих, і щирих… Юначе! Хай буде для неї твій сміх,  і сльози, і все, до загину…  Не можна любити народів других,  коли ти не любиш Вкраїну! Дівчино! Як небо її голубе,  люби її кожну хвилину… Коханий любить не захоче тебе,  коли ти не любиш Вкраїну! Любіть у труді, у коханні, в бою, в цей час, як гудуть батареї… Всім серцем любіть Україну свою, — і вічні ми будемо з нею!
    4
  7. 3
  8. 3
  9. 3
  10. 3
  11. 3
  12. 3
  13. 3
  14. 3
  15. 3
  16. 3
  17. Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑ̽ˈjɪnʲsʲkɑ̽ ˈmɔwɑ̽], історичні назви — ру́ська, руси́нська[9][10][11][* 2]) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Є державною мовою в Україні[12]. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції діалектів трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення[33]. У XVIII—XX століттях українська мова зазнавала утисків із боку польської та російської влади[* 6]. Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. доктор філологічних наук Костянтин Тищенко стверджує, що українська мова у фонетиці та граматиці має більше спільних рис із верхньолужицькою та білоруською мовами (29 спільних рис), нижньолужицькою мовою (27 спільних рис), чеською та словацькою мовами (23 спільні риси), польською мовою (22 спільні риси), хорватською та болгарською мовами (21 спільна риса), сербською та македонською мовами (20 спільних рис), вимерлою полабською мовою (19 спільних рис), словенською мовою (18 спільних рис), ніж із російською (11 спільних рис). Найближчою генеалогічно до української є білоруська мова[40][41][42] (починаючи з IX—XI століття обидві мови частково формувалися на спільній діалектній базі, зокрема північна діалектна група української мови брала участь у формуванні розмовної білоруської мови[43], обидва народи до XVI століття мали спільну писемну книжну українсько-білоруську мову[44][45]). Згідно з теорією професора К. М. Тищенка, у лексичному плані найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики), потім польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та російська мова (62 % спільної лексики)[47]. Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37 %, а шведська від норвезької на 16 %.
    3
  18. 3
  19. 3
  20. 3
  21. 3
  22. 3
  23. 3
  24. 2
  25. 2
  26. XVIII століття 1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг[11][12]. 1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження. 1731 – вимога імператриці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати на власній російській мові» (рос. науки вводить на собственном российском языке). У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 р. наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами». 1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар[13]. 1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл.
    2
  27. 1
  28. 1
  29. 1
  30. 1
  31. Хронологія утисків української мови XVII століття 1627 – наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького[4], який роком раніше перейшов в унію («чтоб та ересь и смута в мірѣ не была»)[5]. 1688 – за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним понищили також твори видатних українських богословів — Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.[6] 1690 – засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Т. Софоновича, Є. Славинецького, Й. Галятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших[7][8]. 1696 – ухвала Сейму Речі Посполитої про запровадження польської мови в українських урядових канцеляріях[9][10].
    1
  32. XIX століття 1804 – за спеціальним царським указом усі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.[14] 1817 – запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України. 1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 1859 – міністерством віросповідань та наук Австро-Угорської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською. 1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні. 1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може». 1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою. 1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Королівства Галичини та Володимирії. 1870 – роз'яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння». 1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень[15]. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року. 1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 1888 – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 – заборона перекладати книжки з російської мови українською. 1895 – заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
    1
  33. XX століття 1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 – закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 1911 – постанова VII дворянського з'їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії. 1914 – заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси. 1914, 1916 – кампанії помосковщення у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. 1919 – більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування[ru]» України. 1922 – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша. 1924 – закон Польської республіки «Lex Grabski» про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях. 1924 – закон Королівства Румунія про зобов'язання всіх «румунів», котрі «загубили материнську мову», надавати освіту дітям лише в румунських школах. 1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові 1926 – лист Сталіна «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації». 1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації». 1933 – скасування в Королівстві Румунія міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців. 1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Королівства Румунія про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови. 1938 – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік й областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У. 1947 – операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхнього ополячення. 1958 – закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів. 1960—1980 – масове закриття українських шкіл у Польській Народній Республіці та Соціалістичній Республіці Румунія. 1970 – наказ про написання дисертацій виключно російською мовою. 1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві. 1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда». 1974 – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію. 1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»). 1983 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення помосковщення. 1984 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи». 1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української. 1984 – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову. 1989 – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної». 1990 – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
    1
  34. Репресовані носії знань української мови Лесевич Володимир Вікторович у Російській імперії був засновником першої школи з викладанням наук українською мовою по 1862 році, яку за доносом було знищено російською владою в Україні[16][17]. Тарнавський Петро Іванович у 1919 році входить до складу ініціативного Комітету мирян і священиків українського походження в Московській Патріархії РПЦ з метою перекладу молитов і текстів богослужіння на сучасну українську мову. А 22 травня 1919 р. у військовому Миколаївському соборі в м. Києві брав участь у першій відправі служби Божої українською мовою[18]. Репресований в 1938 р.. Антоненко-Давидович Борис Дмитрович — відмовлявся зросійщувати словники української мови у підросійській УРСР. Репресований в 1935 році. Лісовий Василь Семенович (логік) — репресований у 1972 р. в УРСР, розробляв філософські праці українською мовою[19]. Пронюк Євген Васильович (дослідник історії української філософії та суспільної думки в Україні) — репресований у 1972 р. в УРСР, розробляв філософські праці українською мовою[19].
    1
  35. 1
  36. 1
  37. 1
  38.  @Мотря-ч3ч  я не проти... На жаль, всі великі міста були зросійщені за часів срср і навіть раніше... Тільки від нас залежить, яке буде місто, в якому ми живемо, і яка буде країна. На жаль, крім вас ніхто не зможе переконати, як вам балакати, але якщо ви реально цього хочете - то будете. В мене є один гарний приклад колеги (десь 30 річний), який говорив російською все життя, але після 2014 почав говорити українською - чисто! Це при тому, що його деякі родичи були і на росії і спілкувалися з ним російською. Я також, дуже довго говорив російською (більше 10 років) із-за того, що в основном було російськомовне оточення. Можу дати декілька порад: * зробити штучно навколо себе україномовне оточення - інтерфейс телефона, дивитися тільки україномовний контент, радіо, музику, читати книжки чи статті (дієве), і т.і. * балакати про себе тільки українською - все що бачите - описувати українською, називати те що бачите, чи просто всі свої думки. Або опишіть про себе, що ви тільки що прочитали чи яке відео продивилися. * спілкуватися з іншими українською - навіть, якщо робите помилки. Можливо спочатку буде важкувато і повільно, але за місяць вже побачите великі зміни. Якщо буде україномовний друг - це додатково допоможе... )) * писати завжди українською - так побачите, ті слова, що ви вже забули чи не знали. * підписатися на повчальні україномовні канали. Наприклад, я полюбляю: Цікава наука, Підпільна гуманітарка, імен. Т.Г. Шевченка... Нехай щастить!
    1
  39. Станом на 2012 рік Росія посідала (згідно з даними своїх державних ЗМІ) перше місце у світі за фінансуванням пропаганди, сумарно витрачаючи на неї 1,6 мільярда доларів США — більш, ніж Китай та інші країни. При цьому, російська державна агенція РИА Новости висвітлювала цей факт таким чином, нібито перше місце у світі за фінансуванням державної пропаганди належить не Росії, а Китаю. Але навіть цифра «1,6 мільярда» стосується лише деяких, державних ЗМІ. Від 2011 року в Росії діє безпрецедентна путінська програма «Інформаційне суспільство (2011—2020 роки)», загальною вартістю 40,6 мільярдів доларів, що дорівнює 4 мільярдам на рік. Мету програми можна охарактеризувати як стовідсоткове охоплення російськомовного населення земної кулі як державними засобами масової інформації, так і приватними, які розділяють державний стратегічний курс Російської Федерації. Також існують чисельні загони інтернет-бойовиків — «кремлівських тролів», які організовано і агресивно пропагують «лінію держави». Масштаби і географія їхньої активності вражають редакції таких авторитетних західних видань, як Washington Post, The Guardian, The New York Times, CNN та інші. У 2014 році дану програму буде виконано вже майже на половину: до кінця 2014 року сума державних коштів, витрачених на пропаганду «російських цінностей» зросте до 16,5 млрд доларів США.
    1
  40. 1
  41. 1
  42. 1
  43. 1
  44. 1
  45. 1
  46. 1
  47. 1