Comments by "Serje Ritz" (@serjeritz3945) on "NEMYRIALIVE"
channel.
-
На перший погляд, українські еліти середини 1990-х подібні до папуасів, бо обміняли безпеку країни на скляні намиста. Проте, це тільки на перший погляд. Напевно, така несамовита спритність владної верхівки тих часів пов'язана з можливостями, які перед ними відкривалися. Саме в той час були закладені підвалини для утворення олігархічного напрямку розвитку країни. Судячи з того, що Захід закрив очі на пограбування змученого комуністами народу, який тоді ще не встиг встати на ноги (як перед тим "не помічав" Голодомору і інших репресій стосовно етнічних українців), цей обмін послугами був вигідний обом сторонам. Проте, як завжди, є одне "але" - контр-агенти за результатами Будапештського меморандуму, як комплексу договорів, одержали вигоду для своїх народів, а українські еліти, зрадивши свій, отримали право для обмеженого кола осіб на пограбування своєї держави.
6
-
6
-
У Пекіна не вийшло отримати контроль над Україною за зразком Білорусі. Можливо, не маючи зараз визначеності стосовно перебігу і результатів війни в Україні, він не поспішає робити однозначні висновки - чекає. Тому, напевно, така квола реакція на напад Росії на Україну і захоплення вликої її частини. Проте, здається, Китай розуміє, що насправді відбувається, може саме тому в Білорусі знаходяться китайські військові підрозділи. Цікаво буде спостеріати за тривалістю їхнього знаходження там. Китай, вірогідно, буде на стороні тих, хто підтримає мирні переговори, бо оглядаючись на те, що відбувається в США (де і Трамп, і його кандидат у віце-президенти однозначно висловились за неабиякий тиск на китайських виробників), у нього залишається небагато варіантів для зростання економіки поза американським і європейським ринками. Якщо війна продовжиться, то в Європі у Пекіна, напевно, виникнуть суттєві проблеми. Західні еліти, схоже, розколоті стосовно думки про мирні переговори, навіть в середині Європи. Якщо виходити з того, що Кремль добровільно не піде з України, то елітам тих західних країн, які виступають проти мирних переговорів, аби бути чесними до кінця, треба надати ЗСУ новітні зразки озброєння в потрібній кількості для звільнення українських територій. Більше того, аби прискорити процес слід залучити західних пілотів для керування винищувачами в кількості 200-300, а також операторів різних артилерійських систем. Ну, або НАТО має розпочати воєнну операцію з примусу Росії до миру - як ніяк для того НАТО призначено з моменту свого заснування. Тим паче, що Україна є майбутнім партнером, який йде незворотнім шляхом до членства в північноатлантичному союзі.
6
-
6
-
Дякую за цікаві думки!!
Не секрет, що могутні держави часто поводяться брутально по відношенню до більш слабких. У мене є чітка асоціація подібної практики, яку часто називають "realpolitik", з діяльністю злочинних синдикатів - чим міцніше угруповання, тим більшу частину вулиці, району, міста, країни чи світу воно контролює. Здається, що під час загарбницької війни Росії проти України в більшості держав еліти зрослися з думкою, що убезпечити себе від свавілля (обгрунтованого чи ні) сильніших держав можна лише за допомоги ядерної зброї. Проте, таке масове озброєння мало би привести до катастрофи планетарного масштабу. В зв'язку з цим у мене запитання до пана Оленченко: як ви гадаєте, чи здатні могутні держави поступитись і домовитись про ліквідацію ядерних (і не тільки) арсеналів, запропонувавши нову формулу світоустрою, яку би сприйняла переважна більшість держав? І якою вона може бути? Дякую!!
5
-
5
-
Напевно, до Німеччини і до певної міри, загалом до Європи, прийшло розуміння про небезпеку передачі управління власною безпекою на аутсорсинг. Звісно, сила миролюбності німців після ДСВ незрівнянно вища, ніж після ПСВ, проте, напевно, у еліт Німеччини загалом з'явилося відчуття залежності економічної сили держави від власної безпекової спроможності. Чи отримає новий поштовх для розвитку суто європейська система безпеки чи європейці залишать все, як є? Напевно, одностайної відповіді на це питання не слід очікувати, проте, можливо в рамках ЄС (а може і в більш широкому колі держав) утвориться новий силовий блок, на додаток до НАТО. Європа мала би приймати активну участь у змінах світового порядку, які насуваються, аби остаточно не відійти на другий план.
5
-
5
-
Напав на Україну, Кремль сам підказав Заходу, як треба було би діяти. Оскільки після 2014 року участь України в Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї втратила сенс, партнери, заради стримування Росії, мали би допомогти нам отримати ядерну зброю. Тобто повернути статус-кво 1991 року - 100 ракет, 1000 боєголовок. І навіть в НАТО для того не треба приймати, навпаки, це може тільки затягнути процес розгортання потужної зброї. Це звісно, якщо партнери не лукавлять. Якщо їм це не потрібно, треба зробити самим.
4
-
Напевно, ким би не був американський президент, він буде виконувати стратегічну програму США. Колись Америка допомогла піднятися Китаю, який, як кажуть, мав би стати противагою СРСР, проте, вже через 20 років (про що одному українському дипломату, з його слів, повідомив сам Збігнев Бжезінський) в американських аналітичних центрах розпочали розробляти програми по стриманню Китаю, коли стало зрозуміло, що той, поступово посилюючи свій вплив в світі, наступає на інтереси США. Чи не могло статися так, що ролі Китаю і Росії (СРСР) в той же час помінялися, а згодом настала черга знов стримувати Москву, яка перешла до відкритої агресивної експансії в Європі?! Слідуюча думка на рівні "теорії змови", проте, вважаю, що треба обговорити всі варіанти можливих подій: чи не станеться так, що частина України стане платнею за послугу, яку Росія має надати на іншому боці Євразії?!
4
-
Напевно американці, коли вирішили скористатися допомогою Китаю у протистоянні з СРСР, не очікували, як воно обернеться. А коли, в обмін на лояльність Пекіну, мільярдні інвестиції почали приносити нереально великі прибутки, то поготів було думати про якісь там запобіжники. Та і якими вони, взагалі, могли бути? Напевно, можна приблизно зрозуміти, скільки Захід за останні декілька десятіліть заробив в Китаї. Якщо сума інвестицій, як кажуть, сягнула триліона $$ і кожен вкладений $ заробив певну кількість $$ (чесно кажучи, не знаю, може 10, 100 чи 1000), то загалом набереться чимала сума. Пекін, напевно, саме в той же час вирішував свої стратегічні завдання, тим паче, що разом з грошима в Китай заходили також інвестиції у вигляді технологій. Набравши сили і ваги Киай, здається, в якійсь момент вирішив переглянути умови співробітництва в бік збільшення на свою користь частки прибутку, а може, навіть, захотів приймати участь у розподіленні прибутків, зароблених на його території. Це, напевно, не всім сподобалося.
Звичний для багатьох двополярний світ, справжній - не його ілюзію, на мою думку, в теперішніх умовах збудувати неможливо. Хіба якусь його імітацію. Китай, напевно, не дасть втягнути себе в гру, в результаті якої він може стане лідером антизахідного світу. Росія того економічно не потягне, хіба зробити з неї позірного лідера другого світового полюсу сили. Загалом, двополярна модель світу в глобалізованому світі, в умовах коли стрімко зростають нові світові потуги, здається не є можливою.
Знеособлена realpolitik, насправді, виробляється реальними людьми. Здається очевидним - більше допомоги для України, більше санкцій для Росії - збільшення ціни війни для Кремля. Захід, позірно побоюючись залишити Москву з мінімальною кількістю варіантів на майбутнє, на наш погляд, зволікає з першим і другим. Проте, затягування війни може в момент певного знесилення Росії зацікавити Китай, який поки що багато втрачає від війни. І тому до того краще не доводити. Хоча, можливо, саме на це хось розраховує?!
4
-
3
-
Навряд чи останні президентські вибори в Україні можна вважати електоральним майданом, враховуючи те, як бездарно команда президента Порошенко провела передвиборчу компанію. Команда діючого на той момент президента, який зміг відібрти банк у Коломойського!! Знаючи Порошенко, уявляєте якою могла бути його передвиборча компанія?! А так, здається, вибори просто злили на користь нового президента. До подібних думок підштовхують зовсім необ'язкові дебати між президентом Байденом і Дональдом Трампом. Я ще тоді запитував, на що здатен буде президент Трамп, чого не спроможні зробити інші?! Думки були різні і, на жаль, не всі позитивні. Омину негатив і спробую поділитися своєю думкою, яку, можливо, підтримають не тільки українці.
Попри намагання декого застигнути в минулому і нічого не міняти в дипломатії, яка стала супроводом багатьох людожерських війн, з того нічого не вийде. Світові еліти або змінять підходи до вирішення проблем, або їх розірве напруга, яка накопичилася в суспільствах. Стрімкий розвиток ШІ та комп'ютерних технологій не дадуть урядам змоги проводити застарілу політику. Світові еліти мають почати писати нову главу в історії людства. Миротворчість має за собою великий потенціал, переходячи на мову бізнесу, там зариті огромні дивіденти. Якщо великі держави, намагаючись отримати вигоду, раніше приймали участь у збройних конфліктах на тому чи іншому боці, то перехід до нової - старої парадигми сталого мирного співіснування дозволить зробити наш Світ більш справедливим, профіт від чого мають отримати всі. Сприяти тому будуть нові наукові відкриття. Розвиток новітніх технологій незабаром дозволить отримувати майже безкоштовну енергію, що само по собі усуне значну частину приводів для воєн. Ще трішки зусиль, передусім Америки, Китаю і Європи, і той, скритий поки ще, потенціал мирного співіснування стане доступним, відкриються нові можливості, величина яких здивує багатьох скептиків. Можна було би, звісно, нічого не робити і просто сидіти та скиглити, але так не вийде, бо очевидно людство зайшло в глухий кут, з якого треба терміново виходити. Можливо, миротворчість, дійсно, стане місією 47-го президента США Дональда Трампа?
3
-
Світ змінюється, вірніше, повертається до звичного двополярного стану. Давно про це писав, в очікуванні видимих ознак того. Обмін бранців, на мій погляд, є пострілом стартового пістолета, яким розпочинається явна частина поділу світу на табори. Знов Америка і Росія (СРСР) - запитає багато хто. Так, принаймні, це буде так виглядати. Зверніть увагу, літак з російськими опозиціонерами приземлився не в Берліні чи деінде, а саме в Боні - в колишній столиці ФРН - західної частини розділеної напередодні холодної війни Німеччини. Росія йде до певної ізоляції. Підтвержденням моєї думки можуть бути проблеми з YouTube в Росії.
Де тут місце Китаю?! Відверто, важко сказати, бо здається, ця схема вимагає обмеження життєвого простору для Китаю, на що той навряд чи погодиться.Також, новий час припускає зростання нових світових центрів з амбіціями - вартує згадати хоча би Індію. Тому, напевно, ця схема буде тимчасовою. Чи виконає вона завдання, що стоять перед нею, час покаже. Але, здається, ніт.
3
-
3
-
Світ змінюється, вірніше, повертається до звичного двополярного стану. Давно про це писав, в очікуванні видимих ознак того. Обмін бранців, на мій погляд, є пострілом стартового пістолета, яким розпочинається явна частина поділу світу на табори. Знов Америка і Росія (СРСР) - запитає багато хто. Так, принаймні, це буде так виглядати. Зверніть увагу, літак з російськими опозиціонерами приземлився не в Берліні чи деінде, а саме в Боні - в колишній столиці ФРН - західної частини розділеної напередодні холодної війни Німеччини. Росія йде до певної ізоляції. Підтвержденням моєї думки можуть бути проблеми з YouTube в Росії.
Де тут місце Китаю?! Відверто, важко сказати, бо здається, ця схема вимагає обмеження життєвого простору для Китаю, на що той навряд чи погодиться.Також, новий час припускає зростання нових світових центрів з амбіціями - вартує згадати хоча би Індію. Тому, напевно, ця схема буде тимчасовою. Чи виконає вона завдання, що стоять перед нею, час покаже. Але, здається, ніт.
3
-
3
-
Я майже впевнений, що не закривши гештальт, суть якого полягає в побудові досконалої української національної держави, омріяної багатьма поколіннями українців, безглуздо розпочинати на нашій території інші проекти, орієнтовані на інші стандарти державотворення. Користі від того не буде. Коли ми станемо сильними, як держава, а навколишній світ стане безпечним, то можна буде перейти на інший щабель філософії, пов'язаний з побудовою нового загальнолюдського планетарного проекту. Саме в такому порядку, бо інакше спокою в цій частині світу так і не настане. Це не означає, що маємо відмовитися від ЄС та НАТО. Навпаки, ми маємо, переосмисливши досвід таких національних держав, як Угорщина та Польща, приймати участь в міждержавних проектах, які допоможуть нам стати сильнішими.
Можливо, саме тому, що гештальт досі не закритий, виникли деякі проблеми з мобілізацією народу на війну. Війна, яка на початку згуртувала український нарід, в даний час шкодить, збільшуючи втрати на полях боїв, у тому числі серед пасіонаріїв; розпорошуючи українців світами; руйнуючи житло та інфраструктуру; добиваючи економіку.
На мій погляд, загальне виборче право має лишитися недоторканим. Обмежене виборче право може лише зцементувати недосконалість влади і державної системи управління - відомо, чим менше учасників виборчого процесу, тим легше ними маніпулювати. Замість того ми маємо наполегливо привертати увагу влади до освіти, якість якої в теперішньому стані не може нас задовольняти. Освіта, поперед всього, має надати дітям навички критичного мислення, заснованого на знаннях. На виході, на додаток до традіційно талановитих представників мистецтв, країна отримає якісних лікарів, інженерів, економістів, спеціалістів інших галузей і як наслідок - грамотних виборців, здатних розібратися в політичному процесі і поставити на перше місце саме тих, хто буде сприяти примноженню міці нашої держави і добробуту її громадян.
3
-
3
-
3
-
3
-
Бути світовим гегемоном, напевно, приємно, проте, насправді, дуже обтяжливо. В 1990-х роках, після руйнування СРСР, США стали таким гегемоном. Але справи пішли не так, як гадалося - виринувший в 1980-і з майже небуття за допомоги Америки Китай, який мав би стати противагою СРСР в двополярному світі, почав поступово посилювати свій вплив, наступаючи на інтереси Америки. Вже в кінці 1990-х років (про що одному українському дипломату, з його слів, повідомив сам Збігнев Бжезінський) в американських аналітичних центрах розпочали розробляти програми по стриманню Китаю. Але як стримати потужну державу?! Можливо, саме в той час хтось вигадав створити для ньго вагомого конкурента. Оскільки Росія і Китай є екзистенційними супротивниками, то можливо, вибір випав на користь Росії. Тим паче, за Росією, як правонаступницею СРСР у всіх відношеннях, залишилися міцні зв'язки з країнами "третього світу", який тепер називають словосполученням "глобальний південь". Звісно, економіку Росії важко порівнювати з китайською. Проте, здається, це не головне - аби стати другим полюсом світу не достатньо бути лише економічною потугою. Треба щось більше, на зразок вміння наводити жах на суспільства в країнах з протилежного табору. Саме це і робить Росія на території іншого свого екзистенційного супротивника - України. Чи не для того нашу країну позбавили ядерної зброї та не надають безпекову парасольку НАТО?! Обмеження постачання зброї під час так званого "контрнаступу", відсутність літаків F-16, заборона застосування західної зброї по військових і пов'язаних з ними об'єктах в глибокому тилу Росії про що може говорити?! Якщо Росія дійсно готується стати другим полюсом - противагою цивілізованого світу, то Заходу треба прямо зараз приймати Україну в НАТО і спільними зусиллями виганяти ворога з території країни - члена НАТО. Бо якщо українці надалі вимушені будуть страждати від цієї несправедливої війни, вони матимуть право шукати кращих для себе варіантів. Навіть придивитися до пропозицій Пекіну (з урахуванням збереження максимальної кількості наших власних умов).
2
-
2
-
Здаєься, теперішня нейтральність Індії, її можливість знаходитися над схваткою, може зробити з неї гарного арбітра у війні Росії проти України. Проте, нам важливіша інша позиція Індії, як одного з лідерів Глобального Півдня. Правильне сприйняття і підтримка Індією ураїнського наративу , в якому Україна, як більшість країн ГП, бувша колонія, виборює свою незалежність у несправедливій війні. Україна на шляху від колоніального минулого до союзу з Глобальним Заходом переживає те саме, що відбувалося з багатьма державами ГП.
2
-
Після замаху на Трампа демократам, здається, нема сенсу змінювати свого кандидата, бо напевно, будь-хто з них тепер програє Трампу. Навіщо демократи добровільно віддають владу, ні, не республіканцям, а саме Трампу?! Що такого здатен зробити він, від чого відмовляються інші?! Більше за все це питання турбує нас, українців. Бо так виходить, що за президентів-демократів українці багато чого втратили. Перед усім, за Клінтона ядерний арсенал, за Обами Крим без єдиного пострілу, за Байдена багато нових територій з затримкою постачання зброї під час "контрнаступу". Зараз допомога, здається, поступає більш-менш своєчасно, то чому Трамп має замінити Байдена?! Які такі американські інтереси стоять на кону?! Взагалі, технологія малопомітної добровільної передачі влади існує давно. Кожного разу і скрізь після такого відбуваються доленосні для цілих народів події. Он в Україні Ющенко так передав владу Януковичу, а Порошенко Зеленському. То чого, насправді, чекати від Трампа?! Перемоги чи зради?! Ми всі бачили, як комедіанти стають президентами, сподіваюся, що зворотнього не буде.
2
-
Не треба лякатися слова "гарантія" в Будапештському меморандумі, бо всі підписанти, окрім Росії, виконали ті гарантії, а саме не вчинили жодної дії, яка би суперечила головному сенсу документу. В меморандумі не були прописані гарантії з забезпечення безпеки України. Проте, не слід було очікувати, що в документі, підписаному президентами таких різних держав, як США і Росія будуть надані такі гарантії Україні, бо це в майбутньому могло би стати ще однією причиною прямого воєнного конфлікту між ними, чого всіляко намагалися уникнути. Інша справа, створене для протистояння Росії НАТО - українська еліта мала би обміняти ядерний статус лише на членство в НАТО разом з залученням субсидій і кредитів від Заходу на перебудову і переозброєння ЗСУ за стандартами північноатлантичного альянсу. Неважливо, сприймав нас Захід своїм союзником чи ні - це єдина незамінна умова ядерного роззброєння України, яку недолуга українська політична еліта не змогла реалізувати.
2
-
Заокеанські наймачі зарозумілого Швеця обдурюють самі себе, довіряючи йому доносити експертну оцінку поточної ситуації в Україні. Схоже він є людиною низькоморальною, що видно по його байдужему відношенні до страждань українців, які викликають у нього лише припливи веселощів. Здається, заради можливості залишатися в своїй персональній калюжі щастя, він вам скаже все, що ви бажаєте почути.
Не у всіх на Заході відношення до України сильно змінилося з 1991. Дехто з партнерів більше стурбовані станом Росії. Попри те, що Білл Клінтон визнав свою помилку в тому, що змусив Україну відмовитись від ядерної зброї, стратегічний курс США, здається, все ще залишається орієнтованим на стабілізацію Росії. Тому, напевно, озброєння для України, достатнього для визволення всіх загарбаних Росією територій, ми можемо і не дочекатися. Особливо, якщо раптом Крим був обіцяний Кремлю в обмін на певні послуги, про які, можливо, ми дізнаємося згодом. В цьому контексті також цікавить - що отримала Москва в обмін на згортання своєї активності в Арменії?! Всеж таки, сподіваюсь, що допомога Україні буде не тільки поновлена, але і посилена.
2
-
Багато недолугих стверждень. До прикладу, якщо купують товари якогось бізнесмена добровільно, то значить він робить великий внесок в розвиток суспільства?! А як до того, що той підприємець сплачує своїм робітникам з/п в п'ять раз менше, ніж отримують робітники в Польщі за ту саму роботу чи вдесятеро нижче ніж отримують працівники в розвинуних західних країнах?! Відповідно, той бізнесмен може поставити ціну на свою продукцію набагато нижче, ніж на імпортовану. Тобто, ціна буде вирішальною під час вибору того чи іншого товару. То де тут "добровільно" і до чого тут загалом "свобода"?!
Стосовно промови президента Аргентини. Не розумію до чого він хоче повернутися?! До стану, коли економіка Аргентини цілковито залежала від зовнішніх ринків і монополій США, Англії та ін. великих капіталістичних країн?! У сільському господарстві Аргентини панують великі землевласники та іноземні компанії. Великі господарства з площею понад 1 тис. га володіють 75 % землі. 80 % селян безземельні і змушені орендувати землю (здольщина, суборенда) або найматися в батраки. То куди повернутися, в які такі "старі добрі часи"?!
Можливо Мілей - то промоутер капіталістів вчорашнього дня, які непогано почувалися за рахунок обкрадання найманих працівників і в яких немає жодної надії потрапити в майбутнє, напхане новітніми технологіями, разом з ШІ.
2
-
Писав і буду продовжувати це робити - не плутайте людей!! Бо всі підписанти, окрім Росії, виконали гарантії, а саме не вчинили жодної дії, яка би суперечила головному сенсу будапештського меморандуму. В документі не були прописані гарантії з забезпечення безпеки України. Проте, не слід було очікувати, що в документі, підписаному президентами таких різних держав, як США і Росія будуть надані такі гарантії Україні, бо це в майбутньому могло би стати причиною прямого воєнного конфлікту між ними, чого всіляко намагалися уникнути. В Будапештському меморандумі країни - підписанти давали гарантії чи запевнення:
"…Вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю, беручи до уваги зобов'язання України ліквідувати всю ядерну зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу, відзначаючи зміни в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують таке:
1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
2. …підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
3. …підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримувати будь-які переваги.
4. …підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.
5. …підтверджують щодо України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю.
6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Україна будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань."
Єдина країна, яка не виконала гарантії - це Росія. Решта країн добре розуміли до чого приведе ядерне роззброєння України. Проте, там відкорковували шампанське, коли за копійки позбулися загрози, яку несли більше ніж 1200 ядерних боєголовок, розміщених в Україні та націлених на міста і стратегічні об'єкти західних країн, переважно США. Що мали би зробити українські керманичи напередодні підписання Будапештського меморандуму? Отримати членство в НАТО, залучити субсідії і кредити від Заходу на перебудову і переозброєння ЗСУ за стандартами північноатлантичного альянсу. Неважливо, сприймав нас Захід своїм союзником чи ні - це єдина незамінна умова ядерного роззброєння України. Більше того, якщо вірити Юрію Костенку, який на початку 1990-х очолював переговорну групу з ядерного роззброєння, то саме в той час американці пропонували українцям за ліквідацію ядерної зброї членство в НАТО, а на період, коли та зброя мала би знешкоджуватися, гарантували (до вступу в НАТО) безпеку для нашої держави. Цілком справедлива пропозиція, яку недолуга українська політична еліта не змогла реалізувати до цього часу.
2
-
На мій погляд, гра в політику в межах традіційних концепцій "права - ліва" давно застаріла. Звісно, ще певний час політики на кшталт Трампа будуть знаходити підтримку старіючого електорату. Проте, молоді виборці думають геть про інше і ті політики, які зможуть вийти за рамки традіційних повісток, отримають підтримку в недалекому майбутньому. Далі ще раз опублікую свій коментар, який раніше був написаний під відео UKRLIFE:
На мій погляд, рейтинги світових політиків падають тому, що робітники втомилися від буденної експлуатації. Бачу, як ще малопомітне невдоволення поширюється світом. Люди бачать, якими швидкими темпами розвиваються технології в гаджетах, якими вони постійно користуються. Проте, приходячи на роботу, вони стикаються з тим, що там майже нічого не змінюється - як і раніше виробничі процеси потребують багато уваги з іхнього боку. А якщо і змінюється, то дуже повільно і не для всіх. Вбачаю в тому швидко наростаючий конфлікт інтересів, коли наймані робітники більше не бажають найбільшу частину свого життя витрачати на обтяжливу рутину, проте працедавці не поспішають, а часто не можуть, швидко реагувати на зміну соціальних потреб найманих працівників відповідним вдосконаленням виробництва (застосування новітніх технологій і обладнання). Пересічних громадян настирливо атакують пропагандой способу життя багатіїв, проте для більшості населення цей, щільно зафіксований в голові, стиль не є досяжним. Наймані працівники, розуміючи, що статки роботадавців, в значній мірі, все ще залежать від їхньої праці і витраченого часу, очікують більше бенефітів від процесу, включно з більш справедливим перерозподілом прибутків. Простим підвищенням заробітної плати певний час ще можна буде якось вгамовувати очікування та гасити невдоволення частини людей, проте, це вже мало впливає на молоде покоління. Щоби не доводити ситуацію до величезного соціального вибуху, уряди, соціальні інституції, роботадавці, як мені здається, мають орієнтуватися на визволення людей від роботи, що більше не задовольняє, скорочуючи тривалість робочого тижня. В ідеалі, треба переходити на якомога широке застосування базового безумовного доходу для громадян, які не володіють засобами виробництва. Загалом, треба масово поміняти акценти людського буття, аби раціональне споживання без невиправданих надмірностей, бережливе ставлення до природніх ресурсів стало новою нормою замість невгамовного споживання і марнотратства. Має статися Великий перехід.
До речі, може саме тому світові еліти через війни, пандемії намагатимуться скоротити кількість населення планети? Хоча, чому намагатимуться, здається, вони це вже роблять?! Ходити далеко не потрібно, що якщо війна в Україні - то частина того диявольського плану?!
1
-
На мій погляд, гра в політику в межах традіційних концепцій "права - ліва" давно застаріла. Звісно, ще певний час політики на кшталт Трампа будуть знаходити підтримку старіючого електорату. Проте, молоді виборці думають геть про інше і ті політики, які зможуть вийти за рамки традіційних повісток, отримають підтримку в недалекому майбутньому. Далі ще раз опублікую свій коментар, який раніше був написаний під відео UKRLIFE:
На мій погляд, рейтинги світових політиків падають тому, що робітники втомилися від буденної експлуатації. Бачу, як ще малопомітне невдоволення поширюється світом. Люди бачать, якими швидкими темпами розвиваються технології в гаджетах, якими вони постійно користуються. Проте, приходячи на роботу, вони стикаються з тим, що там майже нічого не змінюється - як і раніше виробничі процеси потребують багато уваги з іхнього боку. А якщо і змінюється, то дуже повільно і не для всіх. Вбачаю в тому швидко наростаючий конфлікт інтересів, коли наймані робітники більше не бажають найбільшу частину свого життя витрачати на обтяжливу рутину, проте працедавці не поспішають, а часто не можуть, швидко реагувати на зміну соціальних потреб найманих працівників відповідним вдосконаленням виробництва (застосування новітніх технологій і обладнання). Пересічних громадян настирливо атакують пропагандой способу життя багатіїв, проте для більшості населення цей, щільно зафіксований в голові, стиль не є досяжним. Наймані працівники, розуміючи, що статки роботадавців, в значній мірі, все ще залежать від їхньої праці і витраченого часу, очікують більше бенефітів від процесу, включно з більш справедливим перерозподілом прибутків. Простим підвищенням заробітної плати певний час ще можна буде якось вгамовувати очікування та гасити невдоволення частини людей, проте, це вже мало впливає на молоде покоління. Щоби не доводити ситуацію до величезного соціального вибуху, уряди, соціальні інституції, роботадавці, як мені здається, мають орієнтуватися на визволення людей від роботи, що більше не задовольняє, скорочуючи тривалість робочого тижня. В ідеалі, треба переходити на якомога широке застосування базового безумовного доходу для громадян, які не володіють засобами виробництва. Загалом, треба масово поміняти акценти людського буття, аби раціональне споживання без невиправданих надмірностей, бережливе ставлення до природніх ресурсів стало новою нормою замість невгамовного споживання і марнотратства. Має статися Великий перехід.
До речі, може саме тому світові еліти через війни, пандемії намагатимуться скоротити кількість населення планети? Хоча, чому намагатимуться, здається, вони це вже роблять?! Ходити далеко не потрібно, що якщо війна в Україні - то частина того диявольського плану?!
Відповісти
1
-
Демілітаризована зона від кордону з Білоруссю до Чорного моря, санкції проти Росії, розрив економічних, культурних та інших зв'язків між Заходом і Росією, насправді, змушують Росію тісніше співпрацювати з пулом авторитарних держав. Головне, здається, як я колись писав, Росія своє віддалення від глобального західного світу робить руками самого Заходу. Це розумно, аби росіяни не бухтіли, не маючи змоги вільно почуватися в західних країнах, як колись. Судячи з усього, світ знов буде розділений на два конкуруючих між собою табори. Америка, схоже, втомилась бути одноособним лідером світу і не останнім чинником тут є дорожнеча сервісів з обслуговування і підтримки такого статусу. У всякому разі, можливо, витрати на підтримку світової гегемонії зрівнялися чи, навіть, перевершують доходи від неї. Хоча, можливо, ніякого двополярного світу не буде. Може статися так, що новітні технології, на кшталт ШІ, заведуть нас у геть інший, незвичний для нас, світ. І сценарії розвитку такого світу можуть бути діаметрально різними - або світ об'єднається на базі тих самих новітніх технологій, позбувшись воєн, хвороб, бідності, екологічних проблем або навпаки, передчуваючи нові можливості, що несуть новітні технології, кожен буде сам за себе - виникне нова якість протистояння і конкуренції.
1
-
Додам старий свій коментар на цю тему, який опубліковав на цьому каналі і як не дивно, саме під розмовою пані Людмили з Дацюком:
Дивно це чути. Подохнути, як каже Дацюк, національно-орієнтований проект Україна не може, бо його не було - цей гештальт дотепер не закритий. До 2022, останні 400 років, це був російський імперський проект. Самостійного сталого національного проекту не було, були лише невдалі спроби його побудувати. Тільки зараз, у війні з Росією, настав час для його завершення, мільони українців наближають той день, коли це станеться. Оглядаючись на історію, а також дивлячись на сучасні націоналістичні, багато в чому, проекти в Європі (Польща, Угорщина), багато хто на Заході боїться націоналізму, як вогню. Проте партнери, замість того, аби заважати українцям завершити національний проект, мають, навпаки, нам допомогти в тому. Українцям, аби рухатись далі, треба нарешті закрити цей гештальт і отримати омріяну десятками поколінь національну державу, справедливу до нацменшин. Без того ми не зможемо бути впевненими і відповідальними союзниками Заходу - будемо чужим поектом з непереборним бажанням українців знов все змінити. Тобто, спокій в цій частині світу так і не настане. Націоналізм по своїй природі не злий, таким його робить вороже оточення. Впевнений, в загальному просторі вільних народів український націоналізм не стане осторонь, бо націоналізм, хоч і є егоцентричним за вичначенням, в глобалізованому світі бути закритим і успішним одночасно шансів майже не матиме. Попри те, що багато хто передбачають насування епохи державного ізоляціонізму, світ, напевно, не схоче поділятися на окремі закриті зони з простої причини - це нікому не вигідно.
1
-
Дивно це чути. Подохнути, як каже Дацюк, національно-орієнтований проект Україна не може, бо його не було - цей гештальт дотепер не закритий. До 2022, останні 400 років, це був російський імперський проект. Самостійного сталого національного проекту не було, були лише невдалі спроби його побудувати. Тільки зараз, у війні з Росією, настав час для його завершення, мільони українців наближають той день, коли це станеться. Оглядаючись на історію, а також дивлячись на сучасні націоналістичні, багато в чому, проекти в Європі (Польща, Угорщина), багато хто на Заході боїться націоналізму, як вогню. Проте партнери, замість того, аби заважати українцям добудувати національний проект, мають, навпаки, нам допомогти в тому. Українцям, щоби рухатись далі, треба нарешті закрити цей гештальт і отримати омріяну десятками поколінь національну державу, справедливу для нацменшин. Без того ми не зможемо бути впевненими і відповідальними союзниками Заходу - будемо чужим поектом з непереборним бажанням українців знов все змінити. Тобто, спокій в цій частині світу так і не настане. Націоналізм по своїй природі не злий, таким його робить вороже оточення. Впевнений, в загальному просторі вільних народів український націоналізм не стане осторонь, бо націоналізм, хоч і є егоцентричним за вичначенням, в глобалізованому світі бути закритим і успішним одночасно шансів майже не матиме. Попри те, що багато хто передбачають насування епохи державного ізоляціонізму, світ, напевно, не схоче поділятися на окремі закриті зони з простої причини - це нікому не вигідно.
1
-
Здається, американські політичні еліти назовні можуть грати в відому гру - "поганого і гарного поліцейських", аби забезпечити американські інтереси, чому не завадило би навчитись українським політикам. Іларіонов насипає, як під новорічну ялинку, багато різних побажань, що стосуються зброї для ЗСУ. І ми не проти, проте, гість програми, напевно, робить це не просто так, бо розуміє, що гіпербалізованими побажаннями він прямою ниткою веде українців до можливої невпевненості в своїх силах і поширенню зрадницьких настроїв, якщо подарунків буде набагато менше. Те саме роблять і знані українці, і "хорошиє русскіє", і західні експерти, які всі разом передчасно називають дати перемоги України у війні, розуміючи, що без достатньої кількості новітньої зброї того можна чекати дуже довго. Тобто, бачимо багато різношерстих гравців, які готують грунт для примирення українців з втратою Криму. Сумно те, що всі вони з кожним днем стають ближче до своєї цілі.
1
-
Певний час розмірковую, як вийти з війни, аби з тим погодилися в Росії. Можливо, всіх задовольнить наступний план:
1. Припиняються бойові дії.
2. Російські війська виводяться з усіх українських територій.
3. За 100 км (тут може бути інше число, але в розумних межах) від кордону України з Росією суходолом проводиться лінія (в Чернігівській, Сумській, Харківській, Луганській, Донецькій областях), відділяючи демілітаризовану зону, на території якої Україна не матиме права розміщувати підрозділи ЗСУ. Проте, ці території в складі українських адміністративних одиниць буть жити повноцінним життям, де безпекою будуть опікуватись звичайні поліцейські підрозділи.
4. Азовське море набуває статусу демілітаризованого.
5. Україна, за виключенням демілітаризованої зони має право приєднатися до НАТО.
6. У разі нападу Росії Україна має право ввести регулярну армію в демілітаризовану зону і знищувати там військові цілі, приналежні до РФ чи будь-кого ще.
7. Договір дійсний до моменту можливого приєднання Росії до безпекового союзу з Заходом.
Звісно, такі міста, як Харків, опиняться на демілітаризованій території. Але це краще, ніж постійні обстріли міста.
1
-
1
-
1
-
Бути світовим гегемоном, напевно, приємно, проте, насправді, дуже обтяжливо. В 1990-х роках, після руйнування СРСР, США стали таким гегемоном. Але справи пішли не так, як гадалося - виринувший в 1980-і з майже небуття за допомоги Америки Китай, який мав би стати противагою СРСР в двополярному світі, почав поступово посилювати свій вплив, наступаючи на інтереси Америки. Вже в кінці 1990-х років (про що одному українському дипломату, з його слів, повідомив сам Збігнев Бжезінський) в американських аналітичних центрах розпочали розробляти програми по стриманню Китаю. Але як стримати потужну державу?! Можливо, саме в той час хтось вигадав створити для ньго вагомого конкурента. Оскільки Росія і Китай є екзистенційними супротивниками, то можливо, вибір випав на користь Росії. Тим паче, за Росією, як правонаступницею СРСР у всіх відношеннях, залишилися міцні зв'язки з країнами "третього світу", який тепер називають словосполученням "глобальний південь". Звісно, економіку Росії важко порівнювати з китайською. Проте, здається, це не головне - аби стати другим полюсом світу не достатньо бути лише економічною потугою. Треба щось більше, на зразок вміння наводити жах на суспільства в країнах з протилежного табору. Саме це і робить Росія на території іншого свого екзистенційного супротивника - України. Чи не для того нашу країну позбавили ядерної зброї та не надають безпекову парасольку НАТО?! Обмеження постачання зброї під час так званого "контрнаступу", відсутність літаків F-16, заборона застосування західної зброї по військових і пов'язаних з ними об'єктах в глибокому тилу Росії про що може говорити?! Якщо Росія дійсно готується стати другим полюсом - противагою цивілізованого світу, то Заходу треба прямо зараз приймати Україну в НАТО і спільними зусиллями виганяти ворога з території країни - члена НАТО. Бо якщо українці надалі вимушені будуть страждати від цієї несправедливої війни, вони матимуть право шукати кращих для себе варіантів. Навіть придивитися до пропозицій Пекіну (з урахуванням збереження максимальної кількості наших власних умов).
1
-
Якщо в НАТО приймуть лише неокуповану частину України, то з окупованими її землями можна буде попрощатися, бо ніхто в НАТО не допустить, аби Київ втягував альянс у війну з ядерною державою. Саме тому, напевно, згорнуті розмови про швидкий вступ України в НАТО. Звісно, у самих впливових держав західного світу може бути страегічний план, в якому війна в Україні є лише його частиною і хто зна, можливо, як я колись вже писав, Росія в майбутньому приєднається до західного цивілізаційного безпекового (і не тільки) союзу. Тим самим замкнувши північне атлантчно-тихоокеанське коло, відсікаючи Арктику. Ізольований з півночі Китай, притиснутий з південного заходу Індією, оточений Австралією, Японією, Південною Кореєю і іншими азійськими державами, можливо, перестане прагнути до світового панування. Вщухне його апетит до Тайваню, до територій Росії, які він потроху підтягує під себе, з чим Кремль, здається, нічого не може вдіяти. Хто зна.
1
-
Світ змінюється, вірніше, повертається до звичного двополярного стану. Давно про це писав, в очікуванні видимих ознак того. Обмін бранців, на мій погляд, є пострілом стартового пістолета, яким розпочинається явна частина поділу світу на табори. Знов Америка і Росія (СРСР) - запитає багато хто. Так, принаймні, це буде так виглядати. Зверніть увагу, літак з російськими опозиціонерами приземлився не в Берліні чи деінде, а саме в Боні - в колишній столиці ФРН - західної частини розділеної напередодні холодної війни Німеччини. Росія йде до певної ізоляції. Підтвержденням моєї думки можуть бути проблеми з YouTube в Росії.
Де тут місце Китаю?! Відверто, важко сказати, бо здається, ця схема вимагає обмеження життєвого простору для Китаю, на що той навряд чи погодиться.Також, новий час припускає зростання нових світових центрів з амбіціями - вартує згадати хоча би Індію. Тому, напевно, ця схема буде тимчасовою. Чи виконає вона завдання, що стоять перед нею, час покаже. Але, здається, ніт.
1
-
Напевно, той чоловік, про якого згадував сьогоднішній гість каналу, в 1980-х навіть мріяти не міг про такий рівень індивідуалізму, який є зараз. Швидкі зміни відбулися здебільшого завдячуючи цифровим технологіям, зокрема соціальним мережам. Проте, там є певні недоліки, які пов'язані з різними рівнями освіченості та завзяття окремих людей. Одні стають інфлюенсерами, інші послідовниками. Чим більший освітній розрив між першими і другими, тим легше "поводирям" маніпулювати "стадом", ведучи чи то до покупки певних товарів, чи до обрання потрібних політиків. І за це добре платять. Зменшити вплив таких процесів на демократичні основи - вільні вибори, зробивши їх більш якісними - завдання для національної галузі освіти. До речі, радують опитування HR - мнеджерів українських підприємств серед міленіалів і представників "покоління Z", в ході яких виявилося, що нові покоління працездатних українців не поспішають влаштовуватися на роботу лише за показником величини заробітної плати. Чітко розуміючи, яким має бути справедливий рівень оплати праці, молоді українці шукають в новій роботі спорідненість з своїми духовними переконаннями та внутрішнім світом. До всього, представники і "покоління Y", і "зумери" масово негативно відносяться до будь-якого виду агресії. Особисто у мене це викликає оптимізм. От би ще старші покоління приєдналися до того. Бо оті сучасні апологети думок і дій Старшого Брата намагаються нас усіх повернути назад в 1984, для яких війна - це мир, брехня - правда, рабство - свобода, тортури - любов, а голодомор - то достаток. Цікавий факт, чомусь всі вони не зараховують для себе особисто, по аналогії, помірність в споживанні, достатність до "блага", роблячи їх синонімом слова "багатство". Тобто, розумієте?!
1
-
Американці відходять від того, аби насаджувати демократію по цілому світу. Нова концепція зводилася до того, щоб допомогати демократичному перетворенню тільки тим державам, народи яких рішуче на то налаштовані. Звісно, Захід бажає, аби якомога більше держав були демократіями. Проте, боюся, що обпікшись на демократизації України, надалі він буде діяти обережніше. Тобто, намагатися не руйнувати великі авторитарні структури, на кшталт СРСР, залишати їх цілими з законсервованими в середині конфліктами, аби тільки не мати самим з ними проблем. Бо в підсумку, як виявилося, це буде дуже дорого коштувати. Демонстративний урок, викладений авторитарними країнами, ніби промовляє до колективного Заходу: не чіпайте нас - так буде краще для всіх. І це працює!! На Заході дурних нема, там добре навчаються. До того ж, в геополітичній системі, де є протиборчі табори, простіше знімати внутрішню напругу, яка час від часу виникає в окремих країнах, блоках, союзах, просто вказавши у бік супротивника. Все ж таки одна гарна новина для нас, українців, є - за станом на цей час Захід вже не зможе від нас відмовитись, проте, це не означає, що ми маємо заспокоїтись - на нас чекає попереду дуже багато роботи з прибирання власної домівки. Найкращим результатом, гідним пам'яті загиблих патріотів, буде держава з самими високими демократичними стандартами.
1
-
1
-
Після перемоги Заходу в "холодній війні", після того, як мав би наступити "кінець історії", світові еліти зіткнулися зі швидко насуваємим розбалансуванням світової геополітичної системи. Звісно, коли є два ворогуючих табори, легше керувати всередині кожного табору, бо завжди у випадку будь-яких серйозних потрясінь можна вказати на протилежну сторону, як причину всіх негараздів, одночасно згуртовуючи і мобілізуючи населення в своєму таборі. Здається, є намагання повернутися до двополярного світу. Якою має бути нова двополярна система, аби бути ефективною?! Справжньою, коли протиборчі табори дійдуть до розділу, навіть, економічних систем, чи фіктивною, коли сторонами на позір буде застосована войовнича риторика, а насправді бізнес буде робитися, як зазвичай, бо якось важко уявити, як Китай буде формувати нові ринки збуту для своїх товарів, втративши західні?! І що буде з Індією та іншими стрімко зростающими "тиграми"?! В яких таборах вони виявляться?! Аби нова система була робочою, можливо, між ворогуючими таборами будуть закладені прокладки-подразники. Боюся, що одним з таких подразників може стати частина української території. Як би там не було, здається, це на довго.
1
-
На мій погляд, рейтинги світових політиків падають тому, що робітники втомилися від буденної експлуатації. Бачу, як ще малопомітне невдоволення поширюється світом. Люди бачать, якими швидкими темпами розвиваються технології в гаджетах, якими вони постійно користуються. Проте, приходячи на роботу, вони стикаються з тим, що там майже нічого не змінюється - як і раніше виробничі процеси потребують багато уваги з іхнього боку. А якщо і змінюється, то дуже повільно і не для всіх. Вбачаю в тому швидко наростаючий конфлікт інтересів, коли наймані робітники більше не бажають найбільшу частину свого життя витрачати на обтяжливу рутину, проте працедавці не поспішають, а часто не можуть, швидко реагувати на зміну соціальних потреб найманих працівників відповідним вдосконаленням виробництва (застосування новітніх технологій і обладнання). Пересічних громадян настирливо атакують пропагандой способу життя багатіїв, проте для більшості населення цей, щільно зафіксований в голові, стиль не є досяжним. Наймані працівники, розуміючи, що статки роботадавців, в значній мірі, все ще залежать від їхньої праці і витраченого часу, очікують більше бенефітів від процесу, включно з більш справедливим перерозподілом прибутків. Простим підвищенням заробітної плати певний час ще можна буде якось вгамовувати очікування та гасити невдоволення частини людей, проте, це вже мало впливає на молоде покоління. Щоби не доводити ситуацію до величезного соціального вибуху, уряди, соціальні інституції, роботадавці, як мені здається, мають орієнтуватися на визволення людей від роботи, що більше не задовольняє, скорочуючи тривалість робочого тижня. В ідеалі, треба переходити на якомога широке застосування базового безумовного доходу для громадян, які не володіють засобами виробництва. Загалом, треба масово поміняти акценти людського буття, аби раціональне споживання без невиправданих надмірностей, бережливе ставлення до природніх ресурсів стало новою нормою замість невгамовного споживання і марнотратства. Має статися Великий перехід.
1
-
1
-
1
-
1
-
Цієї ночі я бачив сон, в якому Росія нанесла ядерний удар. Не пам'ятаю, якої потужності він був, де саме стався вибух (в Україні чи в інший країні Європи). От тепер сиджу і думаю: якби Росія дійсно вчинила щось подібне за силою емоційного сприйняття (не обов'язково ядерний вибух), то залишалися би еліти і громадяни країн НАТО неприступними, як до тепер, в питаннях інтеграції України в безпекові, політичні, економічні союзи західних країн?! Напевно, що ні. Навпаки, думаю вони наввипередки почали би самі шукати союзництва з Україною. То може вже пора нашим партнерам набратися мужності і взяти на себе частину відповідальності, бо Путін саме в цей час в Пхеньяні роззброює Північну Корею і розраховуватися за те знов будуть виключно українці?!
1