Comments by "Паляниця ВідУкрзалізниці" (@borzshch) on "Скандальный эфир на РосТВ! Пропагандист опозорился и признал что в Украине нет фашизма" video.

  1. «Должен высказать свой печальный взгляд на русского человека — он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действиями, а со словами». - Нобелевский лауреат 1904 года акaдeмик Павлов. "О русском уме"(1932г).
    45
  2. Для роЗЗиян ЛЮБОЙ язык иностранный. Свой финский забыли, угорский не знали, а суржик церковноболгарского с удмуртским, тюркским и половиной европейских дал такое количество КРЫВЫХ слов, которые невозможно нормально склонять. Лес рубАЮт щепки летАЮт или лес рубЯт щепки летЯт? Рубят. Ок. Рубить=рубят а копать=копЯт? Огород копЯт? КопАЮт???? А чо??? А дерево садЯт или сажАЮт?? И такой ЛАЖИ типа "я победю" на каждом шагу. лЁтчик и самолЁт лЕтают а кот лЁтает... А отсутствие в языке звука ДЖ говорит о том, что их язык - восточный и ни к славянам ни к Европе не относится НИКАК
    15
  3. ЮНЕСКО зібрала фонотеку народних пісень з усього світу, серед яких найбільше саме українських. 16000... На другому місці Італія – 6000 народних пісень. Російських народних немає жодної ... Усі «руцькі народні» писалися у ХІХ столітті і мали у авторах виключно дворянство. Навіть енциклопедія каже: Єдина календарна пісня, що збереглася до наших днів, — колядка «Ой, каледа, з-под лєсом, лєсом!»... Хто її співав? Шаман? Пугачова? Басков? Хто її чув? Я не чув... Немає "руZZкага" народу, немає мови немає і пісень... І хто кому "сільський суржик"?
    9
  4. “Багато років тому я навчався на журналістському курсі хайфського університету. Моїм керівником був професор Ноах Альперін. Серед родичів Ноаха не було вихідців з Росії або СРСР, але російську мову він знав краще за мене. Якось під час однієї суперечки я запитав Ноаха: чи знає він чому по-російськи говорять “на Україну”? “В Ізраїль”, “в Англію”, “у Киргизію”, якщо туди комусь треба… але “на Україну”! І Ноах, змінивши посмішку на серйозний, я б сказав, сумний вираз обличчя, пояснив: – це особливості російської мови. Якщо росіяни йдуть на когось війною, то йдуть “на”. Так було здавна. Йшли війною на Царгород, на Берлін, на шведів. НА війну. А якщо їдуть у гості – то їдуть “в”. У Туреччину, Ізраїль, Німеччину. З українцями воювали завжди. Тому завжди йшли “на Україну”, як на війну. Іншого пояснення я більше ніколи не чув." Boris Brestovitsky©
    2