Comments by "вадим прОскурка" (@user-ui7hl6hp8k) on "STERNENKO"
channel.
-
105
-
81
-
24
-
24
-
22
-
19
-
17
-
16
-
16
-
12
-
11
-
11
-
11
-
11
-
10
-
10
-
9
-
8
-
8
-
Під пнем перегнилим в болоті гнилому
Вертяться, клубляться дрібні черв'яки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі їх тілом живуть залюбки.
І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця промінні, у радості вічній
Гуляють і золотом сяють вони.
Ті сни свої черви складали в системи
З заключенням: так є найліпше, як є;
Читали промови, співали поеми
Про гарне, щасливе в болоті життє.
Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й померли
І, мручи, убійчеє світло кляли.
1882 Іван ФРАНКО
8
-
8
-
7
-
6
-
З домовини встає упириця,
Вовча паща на людськім єстві,
Гострі зуби і кігті, мов криця,
Очі — темні дірки в голові.
З домовини підводиться постать
Велетенська — плічми до небес.
Цілий світ її лютить і злостить,
І гарчить вона, й виє, мов пес.
І стоїть вона десь на Уралі,
Але тінь її вкрила Париж,
Де міністри, від страху зів’ялі,
Прилягли до землі, як спориш.
— Хочу крові! — мов з горла Циклопа
Загуділо. — Сюди, барани!
І лежить обімліла Європа,
Бо Імперія встала з труни.
Це опівніч. Налякані зорі.
Але сонце прозріє за мить.
Встаньте, люди, і серце потворі
Ви пробийте, як хочете жить! 1995 © Дмитро Павличко
5
-
5
-
5
-
5
-
Під пнем перегнилим в болоті гнилому
Вертяться, клубляться дрібні черв'яки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі їх тілом живуть залюбки.
І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця промінні, у радості вічній
Гуляють і золотом сяють вони.
Ті сни свої черви складали в системи
З заключенням: так є найліпше, як є;
Читали промови, співали поеми
Про гарне, щасливе в болоті життє.
Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й померли
І, мручи, убійчеє світло кляли. 1882 Іван ФРАНКО
5
-
4
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
Війна триває 400 років:
1622 - наказ царя Михайла з подачі Московського патріарха
Філарета спалити у державі всі екземпляри надрукованого в Україні
"Учительного Євангелія" К. Ставровецького
1690 - засудження та анафема Собору РПЦ на "київські нові книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, О. Радзівіловського та інших
1720 - указ Петра I про заборону друкарства українською мовою та про вилучення українських текстів із церковних книг
1729 - наказ Петра II переписати з української мови на російську всі укази та розпорядження
1763 – указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії
1769 - заборона Синоду на друк та використання українського букваря
1775 – руйнація Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях
1832 - реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах з перекладом на російську мову навчання
1847 — розгром Кирило-Мефодіївського братства та посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона кращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших
1862 - закриття безкоштовних недільних українських шкіл для дорослих у підросійській Україні
1863 - Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної та поулярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може"
1864 - прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання мало проводитися тільки російською мовою
1870 - роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно має бути обрусіння"
1876 - Емський указ Олександра про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних уявлень та друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень
1881 - заборона викладання в народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою
1884 - заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях
1888 - указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.
1892 - заборона перекладати книги з російської мови на українську.
1895 – заборона Головного управління у справах друку видавати українські книжки для дітей.
1911 - постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту та неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 - заборона відзначати 100-річний ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи II про заборону української преси
1914, 1916 – кампанії русифікації Західної України; заборону українського слова, освіти, церкви у районах окупованих Росією.
1933 - телеграма Сталіна про припинення "українізації".
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей", відповідну постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У.
1970 - наказ про захист дисертацій лише російською мовою.
1973 - заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".
1984 - початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплати вчителям російської мови
порівняно з учителями української мови.
1989 - постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".
1990 - ухвалення Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
у 1988 році у Києві з 274 шкіл тільки 34 залишилось з освітою українською мовою.
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
І на землі,
і на траві,
І в хатах — мертві всюди.
А серед вигону — живі
Паслись, мов вівці, люди.
Паслися люди в шпориші,
І з діточками мати…
Пісень про це, товариші!
Пісень, лауреати!!
Ті люди, мов овечок рій,
Щирицю їли і пирій…
Це так у сталінській порі
Мов вівці, паслись трударі!
Та ні!
В якій же ж і порі
Паслись, мов вівці, трударі!!
Та все вклякали без кінця, —
Напевно славили “отця”.
А по шляхах повзали чутки
Тривожні й неймовірні,
Що діточок десь матері
З’їдали
божевільні…
В такій от радісній порі
Дітей з’їдали матері!
Та ні,
в якій же ж і порі
Дітей з’їдали матері!
Якраз як “квітнула” земля
У сяйві “сонечка” з Кремля!
Коли ревли, щоб знали ви,
Пісень “братерства” із Москви!.. 1956 © Іван Багряний Пісня “братерства” із Москви!
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1