Comments by "вадим прОскурка" (@user-ui7hl6hp8k) on "Espreso"
channel.
-
321
-
236
-
213
-
155
-
123
-
115
-
111
-
87
-
74
-
69
-
Ты ужас мира, стыд природы,
Упрек ты богу на земле.
А. Пушкин
Ну-с, родина-отечество-отчизна,
Какие песни я тебе спою?
Ты заслужила - нет, не укоризну,
Ты заслужила ненависть мою:
За все столетья лжи и преступлений,
За гениев, затравленных тобой,
За участь гнивших в рабстве поколений
И поколений, шедших на убой,
За фанатичную, тупую веру,
За власть тиранов, и за власть толпы,
За то, что ты любому изуверу
Возводишь мавзолеи и столпы,
За византийское твое коварство,
За римские амбиции твои,
За подлое бесстыдство государства,
За принцип: пусть подонки, да свои,
За то, что ты и личность - несовместны,
За выбор: гнуться или помыкать,
За то, что факты все тебе известны,
Но ты урок не хочешь извлекать,
За то, что ты угрозой всей планете
Была и остаешься до сих пор,
За то, что для тебя твои же дети -
Не больше чем поленья в твой костер.
Впитав все худшие черты религий,
Двуличие неся в своем гербе,
Ты путаешь слова "большой"-"великий"
И безнадежно нравишься себе.
Ты верила и веришь в превосходство,
Но ныне, как и прежде, всюду сплошь
Все то же рабство, и все то же скотство,
Все та же глупость, и все та же ложь.
Твои пророки - сиры и убоги,
Твои дороги - в никуда, во тьму.
К чему же ты теперь пришла в итоге?
Да в общем, как обычно, ни к чему.
Болото. Мрак. Дурное постоянство.
Клубится дым пожаров. Тишина.
Здесь замкнуты и время, и пространство,
Все перемены - видимость одна,
Как будто здесь часы остановили,
Мешаются фигуры у руля:
Иван Четвертый или Джугашвили
Дрожит в ночи за стенами Кремля?
И снова ты, устав без власти лютой
(Хотя любая власть твоя люта)
Призывно кличешь Берию с Малютой
И предвкушаешь прелести кнута.
Через два года или через сорок
Они опять окажутся у дел?
Что будет дальше? Тот же гиблый морок,
Бессмысленный бездарный беспредел.
И пусть сограждане, от мук стеная,
Тебе в любви клянутся вновь и вновь,
Но я - не раб, и, стало быть, не знаю
Понятия такого, как любовь.
О нет! Тебе вовеки не добиться,
Чтоб влился голос мой в хвалебный хор!
По всем статьям страна-детоубийца
Виновна.
Да свершится приговор. 1995 Ю.Нестеренко
43
-
41
-
35
-
35
-
31
-
Во имя всех, чей путь был прям и ясен,
Кто не прогнулся и не рухнул вниз -
Да будет проклят каждый, кто согласен
На компромисс!
Коль ты неправ - признай, на факты глядя,
И не ищи спасения лица,
Но коль ты прав - не уступай ни пяди,
Стой до конца!
и, полумерам понимая цену,
На полумир надеждой не томись -
Уж лучше откровенная измена,
Чем компромисс!
Уж лучше темнота, чем зыбкий морок,
Уж лучше немота, чем жалкий вой,
Уж лучше явный враг без оговорок,
Чем полусвой!
Всегда есть шанс у тех, кто не смирился,
Порой к успеху первый шаг - провал,
Но кто на полпути остановился -
Тот проиграл!
Поэтому, пока есть силы - бейся,
Пока ты дышишь - победить стремись!
Не клюй, не соглашайся, не надейся
На компромисс! октябрь 2019 Юрий Нестеренко КРЕДО
30
-
29
-
28
-
26
-
25
-
24
-
23
-
23
-
23
-
22
-
20
-
19
-
19
-
На Колимі він злото мив.
На Чекунді — каміння бив.
В Караганді — вугілля рив.
На Зеї — будував він БАМ…
Ах, це був шик, скажу я вам!
О, славний БАМ!
О, грізний БАМ!
Числа немає тим рабам,
Що замість шпал лягли при дні
У цій от вічній мерзлині!
І не гримлять про те пісні!
І не стримлять хрести,
о, ні! Нема імен,
немає дат
І ані пікнув лавреат.
О, комунальний віршопис!
Ти смачно п’єш
і м’яко спиш,
А от уздріти б тебе там,
Де в’ється БАМ
по черепам, Отам — отам —
при самім дні,
У мертвій
вічній
мерзлині...1956 © Іван Багряний
17
-
16
-
16
-
16
-
16
-
16
-
13
-
13
-
Мій раю зелений,
Мир-зіллям маєний,
Стелися круг мене
В далекую даль!
Пречудний спокою,
Витай надо мною.
Святою рукою
Прогонюй мій жаль!
Як сонечко сяє!
Як вільно гуляє
По вільному краї
Мій погляд кругом!
Луги за ланами,
Село між садами
І мир між хатками,
Спокй над селом.
А люди щасливі,
Брати мов зичливі,
На прадідній ниві
Працюють поспів…
І пісня лунає
Від краю до краю:
Тут пана немає,
Немає й рабів!
О краю мій, світе!
Щоб раз тебе вздріти,
Я рад був терпіти
Весь вік у ярмі.
А днесь тя щоднини
З утіхов дитини
Видаю, єдиний,
У снах, у тюрмі. [1880] Іван ФРАНКО ЗЕЛЕНИЙ КРАЙ
13
-
12
-
12
-
11
-
10
-
9
-
8
-
7
-
6
-
6
-
6
-
6
-
6
-
6
-
6
-
6
-
5
-
Когда вас посылают на ..й,
И это факт, как ни крути,
Не нужно в клочья рвать рубаху
На взбунтовавшейся груди.
Не лопайтесь от возмущенья,
А, философски рассудив,
Храните гордое терпенье
В ответ на сей императив.
К чему трепать худые нервы?
Все рассосется как-нибудь.
Вам предстоит, увы, не первым
Ступить на этот славный путь.
На путь, которым не однажды,
Смиренно глядя из-под век,
Конечно же, проходит каждый
Вполне приличный человек.
И даже, пусть не столь проворно,
Не раз означенным путем
Ходил и ваш слуга покорный,
И, право, было все путем.
Идите лесом и оврагом,
Лужком со скошенной травой...
Наскучило обычным шагом?
Смените шаг на строевой.
А если вдруг откажут силы
И память, то наверняка
Вам адрес вздорного посыла
Напомнит первая строка. ИГОРЬ ИРТЕНЬЕВ
5
-
...Без сліз сиріт і вдів
І без кровопролиття
Звершилось диво з див
Двадцятого століття —
Не боєм з барикад
Відроджено свободу,
Сконав твій, мати, кат!
Держава для народу!
Хоч не розвіявсь дим
Імперії дощенту,
Вітає Білий дім
Вкраїни президента,
І Лондон, і Пекін,
Париж, Мадрид, Варшава,
На світовий бо кін
З’явилася держава.
Хоч кроки ще важкі,
Вона ж зміцніє скоро.
Лишилися божки —
Вчорашнього опора.
Нова доба гряде
І покоління молоде
Старому йде на зміну,
Щоб оновить Вкраїну.
Сто сорок і шість літ!
Із волі твого люду
Здійснивсь твій “Заповіт” —
Є Україна й буде!
1989-99 © Володимир Біляїв.
4
-
4
-
4
-
4
-
"Сбирайся, Русь, на подвиг бражный,
Готовься к ухарской гульбе;
Ты посмотри, какой вальяжный
Становят памятник тебе!
Десятый век ты доживаешь,
Но, знать, века тебе не впрок:
До сих пор грамоте не знаешь
И ходишь чуть не без п<орток>.
Наедут гости-иноземцы,
Так не ударь же рожей в грязь;
Уж без того толкуют немцы,
Что ты до нитки пропилась!.."
- "Ты не кори меня
Горем-злосчастием, -
Ты подари меня
Словом-участием.
Тыщу лет маялась
Всё под опекою,
По миру шлялася
Нищей-калекою...
Князи-правители
Больно тиранили,
Душеспасители
Ум отуманили;
Баре-кабальщики
Дух мой ослабили,
Воры-кабачники
Дом мой разграбили;
Ныне лишь ожила.
Слава спасителю
Да царю-батюшке,
Освободителю!
Так не кори меня
Горем-злосчастием, -
Ты подари меня
Словом-участием!"
1862 П.В. Шумахер
4
-
Скільки днів пропливло
І ночей
Скільки сліз із блакитних очей.
В небі косим серпом
Молодик.
І встає 18-й рік.
Віє січень.
Снігів океан.
Незабаром світання.
Туман…
А з туману,
Що з пітьми тече,
Юний лицар встає
Із мечем.
Його клич пробива
Далечінь,
І підноситься
Триста мечів.
Триста гострих мечів
У руках,
А над ними
Простреляний стяг.
Він горить,
Він розносить пожар.
Та круг нього
Збіговище хмар.
Це синів
Батьківщина зове.
Чорна туга від сходу
Пливе.
Її ім’я страшне — “більшовик”.
І встає 18-й рік.
Віє січень.
Снігів океан.
Незабаром світання.
Туман…
А з туману,
Що з пітьми тече,
Юний лицар встає
Із мечем.
Грізний клич пробива
Далечінь,
І підноситься
Триста мечів.
Це виходить
Загін юнаків
Проти диких
Московських полків.
І вмирає
В нерівнім бою
За народ і вітчизну
Свою.
За степи
І за шелест дібров
На світанку проллялася
Кров,
Що у пам’яті
Житиме вік.
І встає 18-й рік.
Віє січень.
Снігів океан.
Зарум’янене небо.
Туман…
А з туману,
Що струменем б’є,
Юний лицар з могили
Встає.
Його клич
Потрясає віки.
І з могили встають
Юнаки.
Вони зір повертають
На схід
І крокують
Рядами в похід.
Голубими просторами
Йдуть
У далеку тернистую путь.
Йдуть
І пісню несуть на устах,
І хвилюється море
Повстань.
Буде бій грозовий
Чую зов —
Це на подвиг
Зове їхня кров!
VII.1941.
© Герась Соколенко.
4
-
4
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
3
-
2
-
В бандитской группировке
"питерского" Вовки
есть немало чётких пацанов.
Киллеры, каталы,
угонщики, кидалы
- каждый фишку рубит - будь здоров!
А рукою правой
служит один малый
- все его Лаврухою зовут,
ездит он на "стрелы",
"трёт" с "братвою" "темы"
- ведь Лавруха правда очень крут.
Финкою Лавруха
ковыряет в ухе,
а волыну держит в сапоге,
за его спиною
с кистенями трое
- пиетет весьма внушают всем.
Холодно и сухо
говорит Лавруха,
может и дебилами назвать,
а когда реально
лохи задолбают,
молвит выразительное "бл...дь!"
Парень он конкретный
и авторитетный
- на грудях синё от куполов.
Потому на сходках
представляет Вовку,
входит в круг законников-воров.Б.Тюменцев
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
2
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
Як барани, б’ємося ми лобами,
Хоч не для бою нам дано чоло;
Самі себе вкриваємо гробами,
Говорим про добро, а чиним зло;
Задовго, мабуть, ми були рабами,
І нам до серця рабство приросло,
Пустило корінь в жили, як омела,
Замкнуло крові жизної джерела...Дмитро ПАВЛИЧКО
1
-
1
-
1
-
Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату!
Світ вже кінчиться! Вже буря гуде!
Чув ти? На нашу нещасную хату,
Кажуть, страшенная змора іде.
Десь проявились якісь нігілісти –
Кажуть, що се людоїди, хотять
Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти,
Перевернути теперішній лад.
Все перевернуть униз головами:
Учні професора стануть навчать,
А як азбуки не вміє – різками,
Як він їх нині, будуть його прать.
Вірні тоді парастас будуть править,
Але поклони піп битиме сам;
Купчик над склепом сей напис поставить:
«Хто дасть найменше, товар йому дам».
Суд буде також для них відповідний:
Неук судитиме вчених панів.
Хто вкрав, а хитро – той вийде свобідний,
В цюпу – хто вкрасти хотів, а не вмів.
Красти, ошукувать всім буде вільно,
Чесний заробок – отсе буде встид,
Злодія зловиш в коморі – постій-но!
Злодій тебе до уряду тащить.
Не хлоп державі з кровавого поту
Буде, як досі, податки зносить,
Але держава за хлопську роботу
Премії буде рік-річно платить.
Волі назадники стеклі запрагнуть,
А ліберали її прокленуть,
Взад поступовці, мов раки, потягнуть.
Прямо вперед невидющі підуть.
Вівці муть, кумочку, пастиря пасти,
Яйця муть, кумочку, курку учить;
Люди легальні муть грабити й красти,
Чесних почнуть злодіяки тіснить.
Горе, сусідо! Ой лихо нам, свату!
Світ вже валиться! Тріщать вже стовпи!
Треба покинуть і жінку і хату
Та вандрувать на кубанські степи. 14 декабря 1880 И.Франко
1
-
1
-
...Бо не було весни у нашім серці.
Ота весна, що за вікном сміялась,
Нам принесла новини невеселі,
Тюремні вісті: той сидить в неволі,
Недавно взятий, той в тюрмі збожеволів,
А той недавно вийшов, але хворий
Душею й тілом, він же був забраний
Якраз в розцвіті мрій, надій і праці.
Над нами теж, мов туча громовая,
Нависли влади темної погрози.
Така була для нас в той рік весна. 1895 Леся Українка (Весна 2020.),
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1