Comments by "вадим прОскурка" (@user-ui7hl6hp8k) on "Fox veritatis"
channel.
-
1
-
1
-
1
-
Когда мои войска входили в Амстердам,
Отвыкшие стрелять, защитники бежали,
Дрожали камни стен, и жители дрожали
От грохота колонн, текущих по мостам.
Лишь с некоторых крыш огонь по нам вели,
Да буйствовал пикет каких-то горлопанов...
Под гусеницы нам не бросили тюльпанов,
Но красные цветы на траках расцвели.
Растленный Амстердам, ты понял - дело швах!
Двуногие скоты, настал ваш час ответа!
Я не Совбез ООН, и мне плевать на вето -
Расскажете червям о пактах и правах.
И был ударен труд, и был велик улов -
Зачистка началась и продолжалась сутки,
На красных фонарях висели проститутки,
Клиенты их вокруг лежали без голов.
Притоны и владельцев их сожгли дотла -
В тот день, как никогда, в борделях было жарко!
И хищники-самцы в вольерах зоопарка
Терзали стриптизерш холеные тела.
Последний наркоман издох, вдыхая смрад,
Последний кафешоп с землей сровняли танки,
А мимо педерасты шли и лесбиянки
В смоле и перьях на последний love-парад...
В истерике хрипит весь западный эфир,
О варварстве вопят газетные холопы,
Но я - не Чингисхан, я - санитар Европы!
Я убираю сор. Я очищаю мир.
Не надо нам от них ни денег, ни земель,
Не надо нам от них ни славы, ни короны,
Не рады мы носить погоны и шевроны,
Вся эта смерть и кровь - отнюдь не самоцель.
Но время полумер давным-давно прошло,
Нельзя расчистить грязь, оставшись в белом фраке!
Но мы докажем, что дихотомия - враки:
Бардак или барак? И то, и это - зло.
Да, по заслугам мы сполна воздали тут,
Но строим не барак, не царство произвола,
И где стоял бордель, там будет физматшкола,
И где стоял секс-шоп - научный институт.
О да, я понимал: мир не исправишь вдруг,
Двуногие скоты страшней четвероногих -
Из нынешних, увы, надежда на немногих,
Но мы спасем детей. Порвем порочный круг.
Да, это долгий путь. Не год, не два, не три.
Но первый враг был стерт. Итоги нас бодрили,
И штурманы моих ударных эскадрилий
Прокладывали курс по картам на Пари.
2005 Юрий Нестеренко Пропаганда войны
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
Війна триває 400 років:
1622 - наказ царя Михайла з подачі Московського патріарха
Філарета спалити у державі всі екземпляри надрукованого в Україні
"Учительного Євангелія" К. Ставровецького
1690 - засудження та анафема Собору РПЦ на "київські нові книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, О. Радзівіловського та інших
1720 - указ Петра I про заборону друкарства українською мовою та про вилучення українських текстів із церковних книг
1729 - наказ Петра II переписати з української мови на російську всі укази та розпорядження
1763 – указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії
1769 - заборона Синоду на друк та використання українського букваря
1775 – руйнація Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях
1832 - реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах з перекладом на російську мову навчання
1847 — розгром Кирило-Мефодіївського братства та посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона кращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших
1862 - закриття безкоштовних недільних українських шкіл для дорослих у підросійській Україні
1863 - Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної та поулярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може"
1864 - прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання мало проводитися тільки російською мовою
1870 - роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно має бути обрусіння"
1876 - Емський указ Олександра про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних уявлень та друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень
1881 - заборона викладання в народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою
1884 - заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях
1888 - указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.
1892 - заборона перекладати книги з російської мови на українську.
1895 – заборона Головного управління у справах друку видавати українські книжки для дітей.
1911 - постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту та неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 - заборона відзначати 100-річний ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи II про заборону української преси
1914, 1916 – кампанії русифікації Західної України; заборону українського слова, освіти, церкви у районах окупованих Росією.
1933 - телеграма Сталіна про припинення "українізації".
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей", відповідну постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У.
1970 - наказ про захист дисертацій лише російською мовою.
1973 - заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".
1984 - початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплати вчителям російської мови
порівняно з учителями української мови.
1989 - постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".
1990 - ухвалення Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
у 1988 році у Києві з 274 шкіл тільки 34 залишилось з освітою українською мовою.
1
-
@walery2192 Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!
Не хваліться, що жива ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава!
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Вас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви — раби, хоча й пани ви
Над своїм народом!
Україна вам не мати:
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані !
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи,
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Ями та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
“Ще не вмерла Україна!”
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих, —
Прийде та година,
Що ділами, не словами,
Оживе Вкраїна! 1898 Борис ГРІНЧЕНКО Зeмлякам.
1