Comments by "Кандаков Андрей" (@user-su1kg8ti8h) on "5 канал"
channel.
-
1
-
@teodoziagalchin7765 Антонио Поссевино - "Они не знают славянского 25 языка, хотя он настолько близок к польскому и русскому, что тот священник 26, славянин по национальности, которого я послал в Москву, уже очень скоро стал многое понимать из московитского языка, хотя, напротив, московиты, с большим трудом, по-видимому, понимали по-славянски. Таким образом, раз они знают только русский язык, а греческий язык им недоступен, то нет никакой пользы от свода Флорентинского собора 27, изданного на греческом языке..." Термином «славянский язык» Поссевино обозначает язык южнославянских областей Балканского полуострова. «Славянином» он называет Дреноцкого, уроженца Загреба. То есть Поссевино жалуется, что в России не знают толком церковнославянский язык!
1
-
1
-
1
-
@teodoziagalchin7765 болезный, а давай заглянем на сайт Института истории Украины? Читаем - "Україна" — термін, який вживають: 1) для етногеогр., етнокульт. й етнополіт. локалізації території, заселеної укр. народом; 2) для означення сучасної д ви Україна. Первісно вживався для позначення порубіжних земель стосовно Київ. землі та/або Переяслав. князівства (межової території з половцями), Галицько-Волин. князівства (пограниччя з Польщею), не маючи на той час певного етнокульт. змісту. У такому сенсі побутував у давньорус. історико-літ. пам’ятках 12—13 ст., зокрема у Київському літописі під 1187 в епізоді про смерть переяслав. князя Володимира Глібовича, у Галицько-Волинському літописі під 1213, 1280 та 1282. Водночас цю назву застосовували щодо пограничних територій поза межами укр. земель. У 1 му Софійському літописі під 1281 згадується "україна псковська", у Воскресенському літописі під 1480 "україною" називають землі за р. Угра (прит. Оки, бас. Волги), у 4 му Новгород. літописі під 1481 — за р. Ока (прит. Волги) тощо. Таке ж значення ця назва зберігає протягом 14—16 ст., хоча межі її просторової локалізації дещо розширюються, зокрема у вжитку з’являються назви для позначення ін. пограничних земель: "україна подільська", "україна брацлавська", "україна київська", "україна волинська", "україна руська" тощо. У той же час у документах 16—17 ст. назва "україна" ("украйна", "оукрайна" та ін.) не раз застосовувалася щодо пограничних земель Рос. д ви, зокрема "україна рязанська", "україна тульська", "україна литовська" тощо..." Всѣ ясно и понятно. И никакой связи с "Краиной", словом,которого в древнерусском языке просто не было. Хочешь поспорить с Институтом истории Украины? Могу подсказать адрес.
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
@teodoziagalchin7765 болезная, в грамматике Ужевича того,что можно с натяжкой назвать украинским мизерное количество. И ты эту грамматику не видела никогда. Болезная, я спрашивал про Грамматику УКРАИНСКОГО языка. Язык существует когда у него есть хотя бы название. А грамматика Ужевича, в которой, кстати, нет ни слова о "простой мове", так на Украине перевели латинское lingua popularis», то есть «народный язык», это смесь латинских, русских, белорусских, украинских слов и кучи полонизмов.
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1
-
1